Ухвала

від 06.03.2020 по справі 608/486/20

ЧОРТКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Чортківський районний суд Тернопільської області

:

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2020 року Справа № 608/486/20

Номер провадження1-кс/608/147/2020

Слідчий суддя Чортківського районного суду Тернопільської області ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження: старшого слідчого СВ Чортківського ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_3 ,

прокурора Чортківської місцевої прокуратури ОСОБА_4 ,

підозрюваної ОСОБА_5 та її захисника адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , раніше не судимої, підозрюваної у вчиненні злочину, відомості про який 3 березня 2020 року внесено в ЄРДР за № 12020210190000105, передбаченого ч. 3 ст. 15 п. 2 ч.2ст.115КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчий СВ Чортківського ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_5 , посилаючись на те, що в ході розслідування встановлено, що біля 11:30 годин 03 березня 2020 року у ОСОБА_5 , яка у той час перебувала у приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_2 , виник злочинний умисел, спрямований на вбивство, тобто протиправне заподіяння смерті своєму малолітньому синові ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Реалізовуючи свій вищезгаданий злочинний намір, біля 11:30 годин 03 березня 2020 року ОСОБА_5 , знаходячись у стані алкогольного сп`яніння у приміщенні вище вказаної квартири, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою вбивства свого малолітнього сина ОСОБА_7 , взяла у руку кухонний ніж, приставила його до шиї останнього та нанесла малолітньому потерпілому ОСОБА_7 один поріз шиї та підборіддя, внаслідок чого у нього розпочалася масивна кровотеча. Продовжуючи свою протиправну діяльність, ОСОБА_5 намагалася здійснити більшу кількість порізів шиї та інших життєво важливих органів свого малолітнього сина ОСОБА_7 , однак з причин, які не залежали від її волі, не вчинила всіх дій, які вона вважала за необхідне для доведення злочину до кінця, так як їй перешкодили це зробити особи, які знаходилися поряд.

О 20:36 годин 03 березня 2020 року за підозрою у скоєнні даного злочину в порядку ст. 208 КПК України була затримана ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка м. Чортків Тернопільської області, проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , українка, громадянка України, із середньою освітою, незаміжня, тимчасово непрацююча, раніше не судима.

04 березня 2020 року о 16 годині 50 хвилин ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні цього кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 п. 2 ч.2 ст. 115 КК України, за ознаками: незакінчений замах на умисне вбивство малолітньої дитини.

Підставою застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 є наявність обґрунтованої підозри у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 п.2 ч.2 ст. 115 КК України.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Чеботарі проти Молдови" ((Cebotari v. Moldova), N 35615/06, п.48, від 13.11.2007) зазначено, що за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 п.175 зазначено, що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Під час досудового розслідування зібрано ряд доказів, які дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у незакінченому замаху на умисне вбивство малолітньої дитини. Вказані докази містяться в:

1)протоколі огляду місця події, відповідно до якого у приміщенні квартири, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_2 , виявлено нашарування речовини бурого кольору, схожої на кров, а також ніж, на лезі якого були червоні плями (ймовірно крові);

2)показаннях свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які у ході їх допитів пояснили, що були очевидцями, як ОСОБА_5 погрожувала вбити свого малолітнього сина ОСОБА_12 , а потім ножем порізала йому передню частину шиї;

3)показаннях неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 , який під час допиту детально розповів, як його мама погрожувала йому вбивством, після чого ножем порізала його шию;

4)рапорті оперативного чергового від 03 березня 2020 року, із змісту якого вбачається, що того дня о 14:35 годин у чергову частину Чортківського ВП по телефону надійшло повідомлення про те, що каретою ШМД у приймальне відділення Чортківської ЦКРЛ для надання медичної допомоги із приміщення квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , доставлений малолітній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із діагнозом: різані рани передньої частини шиї та пальців лівої верхньої кінцівки.

За таких обставин, оголошення підозри ОСОБА_5 та обрання запобіжного заходу щодо неї не суперечать нормам Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та нормам КПК України.

У ході розслідування встановлено, що підозрювана ОСОБА_5 офіційно ніде не працює, у зареєстрованому шлюбі не перебуває, у зв`язку із чим в неї відсутні вагомі перешкоди для того, щоб змінити своє місце проживання і виїхати за межі Чортківського району. ОСОБА_5 підозрюється у скоєнні умисного злочину, за який законом передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10-ти до 15-ти років, а також довічного позбавлення волі. Із змісту ст. 75 КК України вбачається, що звільнити особу від відбування покарання у вигляді позбавлення волі та застосувати іспитовий строк можна лише у тому випадку, коли тривалість згаданого покарання не перевищує 5-ть років. Ось чому дуже великою є імовірність того, що ОСОБА_5 може бути призначений найсуворіший вид кримінального покарання, а тому спокуса ухилитися від слідства та суду у неї є великою і, як вказано вище, немає вагомих перешкод для того, щоб піддатися цій спокусі, а це є ризик, передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.

З матеріалів досудового розслідування вбачається, що після вчинення нею вище згаданого кримінального правопорушення ОСОБА_5 намагалася вжити всіх можливих заходів для того, щоб уникнути кримінальної відповідальності за скоєне, зокрема: 1) категорично заперечувала проти того, щоб викликати швидку ОСОБА_7 ; 2) після приходу у приміщення квартири працівників поліції, ОСОБА_5 сховала свого сина ОСОБА_12 на другому поверсі і пояснювала поліцейським, що він впав з велосипеду. Крім того, незважаючи на наявність цілої низки беззаперечних доказів її вини, ОСОБА_5 у повному обсязі не визнає своєї провини у вчиненому і під час допиту її в якості підозрюваного вона дала покази, що не хотіла вбивати потерпілого та заподіювати йому будь-які травми. На думку слідчого, вище перелічені обставини свідчать про те, що ОСОБА_5 намагалася перешкодити кримінальному провадженню, намагається робити це зараз і буде намагатися будь-яким чином уникнути кримінальної відповідальності у майбутньому. Слід врахувати, що потерпілий ОСОБА_7 є сином підозрюваної, свідок ОСОБА_11 являється її громадським співжителем, а інші свідки у даному кримінальному провадженні ( ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 ) входять у коло знайомств і близьке оточення ОСОБА_5 , а тому є всі підстави вважати, що вона може незаконно впливати на них і просити їх змінити свої показання, тобто дати у ході можливого подальшого судового розгляду неправдиві свідчення, які будуть доводити її невинуватість (це є ризик, передбачений п.3 ч.1 ст. 177 КПК України), а також перешкодити кримінальному провадженню іншим чином (ризик, передбачений п.4 ч.1 ст. 177 КПК України).

У зв`язку із наявністю обґрунтованої підозри у скоєнні злочину та встановлених достатніми доказами ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є підстави обрати стосовно підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід.

Слідчий вважає, що обрання менш суворого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваної та запобігти вище наведеним ризикам.

Будучи на свободі, ОСОБА_5 матиме можливість користуватися мобільним телефоном, а також іншими засобами зв`язку, за допомогою яких зможе спілкуватися з свідками і потерпілим. Крім того, у випадку обрання щодо неї запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою і покладення на ОСОБА_5 обов`язку, передбаченого п.4 ч.5 ст. 194 КПК України, правоохоронні органи не будуть мати реальної можливості контролювати виконання нею такого обов`язку, тобто весь час знаходитися біля ОСОБА_5 і дивитися, до кого вона телефонує та з ким і про що розмовляє.

У випадку доведення вини ОСОБА_5 у вчиненні вище зазначеного кримінального правопорушення існує велика імовірність призначення найсуворішого виду кримінального покарання у вигляді позбавлення волі, а тому є достатні підстави вважати, що підозрювана, з метою уникнення відповідальності за скоєне, буде намагатися переховуватися від органів досудового розслідування та суду. При обранні менш суворих запобіжних заходів, аніж тримання під вартою, в тому числі і домашнього арешту, правоохоронні органи не будуть мати можливості постійно контролювати поведінку ОСОБА_5 та весь час володіти інформацією про її місце перебування.

Санкція статті, за якою в даний час кваліфікуються протиправні дії ОСОБА_5 , дає можливість застосувати до неї найсуворіший запобіжний захід, оскільки згідно п.4 ч.2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою можна обрати до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п`ять років, а санкція ч.3 ст. 15 п.2 ч.2 ст. 115 КК України, за якою в даний час кваліфікуються протиправні дії ОСОБА_5 , передбачає саме такий вид і саме таку міру покарання.

Беручи до уваги вище викладене, слідчий в клопотанні просить застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб.

Вислухавши старшого слідчого СВ Чортківського ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , які клопотання підтримують, просять обрати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб, підозрювану ОСОБА_5 та її захисника адвоката ОСОБА_6 , які заперечують застосування відносно підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на необґрунтованість такого клопотання, а тому просять обрати запобіжний захід в вигляді домашнього арешту в нічний час, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий та прокурор у клопотанні, дають достатньо підстав для його часткового задоволення з наступних мотивів.

Відповідно до вимог ст. 177 Кримінального процесуальногокодексу України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою - є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою`подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту повинно бути мотивованим і містити підстави для обрання такого запобіжного заходу.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Murrey v. the United Kingdom»). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»).

Клопотання слідчого вмотивоване тим, що досудовим слідством встановлена причетність підозрюваної до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 -- п. 2 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України та наявні ризики того, що підозрювана ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може: покинути своє місце проживання та переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на осіб - ймовірних свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

При вирішенні питання запропонованого запобіжного заходу належить оцінити у сукупності всі інші обставини, що відповідно до положень ст. 178 КПК України враховуються судом при обранні запобіжного заходу.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує, вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність його соціальних зв`язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним умов застосування запобіжних заходів, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Отже, слідчий суддя повинен з`ясувати наявність достатніх даних, які б свідчили, що менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, та відповідно, наявність обставин, які б обґрунтовували застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Так, при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Частина ч. 2ст. 194 КПК України, передбачає обов`язок слідчого судді, суду постановити ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті, а саме: наявність обґрунтованої підозри, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Крім того, в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня («Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися факторами, пов`язаними з характером особи, її моральністю, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).

Відповідно ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Враховуючи те, що під час розгляду клопотання прокурором не надано доказів про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначених в клопотанні (п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України), то слідчий суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений в клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;9) носити електронний засіб контролю.

З матеріалів справи встановлено, що підозрювана ОСОБА_5 є особою раніше не судимою, вона має постійне місце проживання, також вона має трьох малолітніх дітей, які відвідують школу та дошкільний навчальний заклад, тобто має міцні соціальні зв`язки.

Аналізуючи обставини справи, дані про особу підозрюваної, запропоновані законодавцем запобіжні заходи, той факт, що прокурором не доведено недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя приходить до висновку, що в даному конкретному кримінальному провадженні дієвим заходом процесуального примусу попереджувального характеру, застосованим до підозрюваної ОСОБА_5 може бути інший запобіжний захід, більш м`який, ніж тримання під вартою.

При цьому, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя встановив, що виключних обставин для тримання підозрюваної ОСОБА_5 під вартою немає, оскільки даних, які б свідчили про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів в судовому засіданні не доведено. Заявлені у клопотанні ризики в сукупності з тяжкістю злочину та даними про особу підозрюваної, не можуть слугувати виключною підставою для тримання підозрюваної під вартою.

З урахуваннямзазначених вимогкримінального процесуальногозакону,наявності обґрунтованоїпідозри ОСОБА_5 у вчиненнізлочину,передбаченого ч. 3 ст. 15 п.2 ч.2 ст. 115 КК України та його тяжкості, ризиків, зазначених в клопотанні, а також даних в їх сукупності про особу підозрюваної, а тому слідчий суддя вважає, що відносно підозрюваної ОСОБА_5 слід застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час, оскільки саме такий запобіжний захід зможе запобігти ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України, а також забезпечити в даному кримінальному провадженні належну процесуальну поведінку підозрюваної.

Крім того, для забезпечення в даному кримінальному провадженні належної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_5 на неї слід покласти певні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 184, 194 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

В задоволенні клопотання в частині обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.

Обрати щодо підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем постійного проживання по АДРЕСА_1 строком на 60 (шістдесят) днів, тобто, до 1 травня 2020 року включно.

Покласти на підозрювану ОСОБА_5 такі обов`язки:

1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (за наявності);

4) не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 з 20-ї години до 7-ї години наступного дня.

5) заборонити спілкуватися зі свідками в кримінальному провадженні, крім випадків спільної участі в слідчих діях та/або у проведенні судових засідань.

Роз`яснити підозрюваній ОСОБА_5 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 Кримінального процесуального кодексу України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за її поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Виконання ухвали доручити Чортківському ВП ГУНП в Тернопільській області.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Чортківської місцевої прокуратури ОСОБА_4 .

Строк дії ухвали закінчується 1 травня 2020 року о 20-й годині 36 хвилин.

Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1