Ухвала

від 26.03.2020 по справі 608/486/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 608/486/20Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-сс/817/100/20 Доповідач - ОСОБА_2 Категорія- запобіжний захід

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2020 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Тернопільського апеляційного суду в складі:

Головуючого - ОСОБА_2

Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю - прокурора ОСОБА_5 ,

підозрюваної ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні 26 березня 2020 року в приміщенні Тернопільського апеляційного суду матеріали за апеляційною скаргою прокурора Чортківської місцевої прокуратури на ухвалу слідчого судді Чортківського районного суду Тернопільської області від 06 березня 2020 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Чортківського районного суду Тернопільської області від 06 березня 2020 року у задоволенні клопотання ст. слідчого СВ Чортківського ВП ГУНП в Тернопільській області, погодженого з прокурором Чортківської місцевої прокуратури Тернопільської області, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 п.2 ч.2 ст.115 КК України, відмовлено та застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту шляхом заборони залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 з 20 год. до 7 год. наступного дня із покладенням на неї відповідних обов`язків.

Датою закінчення дії ухвали зазначено 20 год. 36 хв. 1 травня 2020 р.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, прокурор Чортківської місцевої прокуратури Тернопільської області подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та ухвалити нову, якою застосувати до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки вважає ухвалу слідчого судді незаконною, необґрунтованою та невмотивованою.

Зазначає, що застосування менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваною ОСОБА_6 покладених на неї процесуальних обовязків, оскільки остання обґрунтовано підозрюється у в чиненні кримінального правопорушення, за яке законом передбачено виключно позбавлення волі від 10 до 15 років, що на думку апелянта може спонукати підозрювану змінити своє місце проживання і виїхати за межі Чортківського району.

Також зазначає, що після вчинення нею кримінального правопорушення ОСОБА_9 намагалася вжити всіх можливих заходів для того, щоб уникнути кримінальної відповідальності за скоєне, зокрема: 1) категорично заперечувала проти того, щоб викликати швидку ОСОБА_10 ; 2) після приходу у приміщення квартири працівників поліції, ОСОБА_6 , сховала свого сина ОСОБА_11 на другому поверсі і пояснювала поліцейським, що він впав з велосипеду, не визнавала своєї вини, а під час її допиту дала показання, що не хотіла вбивати потерпілого та заподіювати йому будь-які травми.

На думку апелянта, вищеперелічені обставини свідчать про те, що ОСОБА_6 намагалася перешкодити кримінальному провадженню, намагається робити це зараз і буде намагатися будь-яким чином уникнути кримінальної відповідальності у майбутньому.

Також просить врахувати те, що потерпілий ОСОБА_10 є сином підозрюваної, свідок ОСОБА_12 являється її громадським співжителем, а інші свідки у даному кримінальному провадженні ( ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 ) входять у коло знайомств і близьке оточення ОСОБА_6 , а тому є всі підстави вважати, що вона може незаконно впливати на них і просити їх змінити свої показання, тобто дати у ході можливого подальшого судового розгляду неправдиві свідчення, які будуть доводити її невинуватість, а також перешкодити кримінальному провадженню іншим чином.

Окрім того вказує, що у відповідності до ч.6 ст.194 КПК України щодо обрання запобіжного заходу особі, підозрюваній у вчиненні злочину, повязаного з домашнім насильством, в інтересах потерпілого може бути застосовано до підозрюваного один або декілька обмежувальних заходів, зокрема: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; 2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; 3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку із роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; 4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; 5) направлення для проходження лікування від алкогольної, наркотичної або іншої залежності, від хвороб, що становлять небезпеку для оточуючих, направлення для проходження програми для кривдників.

Однак слідчим суддею при обранні запобіжного заходу підозрюваній ОСОБА_6 з метою забезпечення безпеки малолітнього потерпілого ОСОБА_10 та двох інших її малолітніх дітей, не враховано цих обставин та не покладено на неї таких обовязків.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з наведених у ній підстав, підозрювану ОСОБА_6 та її захисника ОСОБА_7 , які просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора, а ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, в провадженні ст. слідчого СВ Чортківського ВП ГУНП в Тернопільській обл. перебувають матеріали кримінального провадження за № 12020210190000105 від 03 березня 2020 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 п.2 ч.2 ст.115 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що біля 11:30 годин 03 березня 2020 у ОСОБА_6 , яка у той час перебувала у приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_2 , виник злочинний умисел, спрямований на вбивство, тобто протиправне заподіяння смерті своєму малолітньому синові ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Реалізовуючи свій вище згаданий злочинний намір, біля 11:30 годин 03.03.2020 ОСОБА_16 , знаходячись у стані алкогольного сп`яніння у приміщенні вище вказаної квартири, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою вбивства свого малолітнього сина ОСОБА_10 , взяла у руку кухонний ніж, приставила його до шиї останнього та нанесла малолітньому потерпілому ОСОБА_10 один поріз шиї та підборіддя, внаслідок чого у нього розпочалася масивна кровотеча. Продовжуючи свою протиправну діяльність, ОСОБА_16 намагалася здійснити більшу кількість порізів шиї та інших життєво важливих органів свого малолітнього сина ОСОБА_10 , однак з причин, які не залежали від її волі, не вчинила всіх дій, які вона вважала за необхідними для доведення злочину до кінця, так як їй перешкодили це зробити особи, які знаходилися поряд.

О 20:36 год. 03 березня 2020 року за підозрою у вчиненні даного злочину в порядку ст.208 КПК України ОСОБА_6 була затримана.

04 березня 2020 року о 16 год. 50 хв. ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 п.2 ч.2 ст.115 КК України.

Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання слідчого, слідчий суддя, встановивши наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого їй злочину, особу підозрюваної, міцність її соціальних звязків, наявність постійного місця проживання, а також трьох малолітніх дітей, те, що вона раніше не судима, прийшов до висновку, що відносно підозрюваної слід обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту, оскільки, на його думку, саме такий запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваною ОСОБА_6 процесуальних обовязків та попередить вчинення нею дій, передбачених ст.177 КПК України.

Так, відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Разом з тим, щоб вирішити справу у відповідності до вимог закону, суд повинен взяти до уваги, крім даних, передбачених ст. 177 КПК України, особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя, чи інших способів неналежної процесуальної поведінки, характер справи, тяжкість покарання та наслідки вчинення протиправних діянь.

Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

При судовому розгляді клопотання слідчий суддя перевірив відповідність змісту клопотання вимогам закону та з`ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відмовляючи у задоволенні клопотання, суд правильно виходив з того, що матеріали клопотання містять дані щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого кримінального правопорушення та наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, однак не містять переконливого обгрунтування, що більш м`який запобіжний захід не забезпечить виконання підозрюваною процесуальних обов`язків.

Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначив, що причетність підозрюваної до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, підозра у якому їй повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї такого обмежувального заходу, як домашній арешт.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваної слідчий суддя врахував особу ОСОБА_6 , міцність її соціальних звязків, наявність постійного місця проживання, те, що вона раніше не судима, обставини, за яких було вчинено дане кримінальне правопорушення, характер та наслідки його вчинення.

При цьому, як вбачається з ухвали слідчого судді, з чим також погоджується і колегія суддів, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою,слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Murrey v. the United Kingdom»). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»).

Окрім того, в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини слід зазначити, що ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня («Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися факторами, пов`язаними з характером особи, її моральністю, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).

Що стосується доводів прокурора про необхідність застосування відносно підозрюваної ОСОБА_6 обмежувальних заходів, передбачених ч.6 ст.194 КПК України, то, як встановлено в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, на даний час вирішується питання щодо позбавлення підозрюваної ОСОБА_6 батьківських прав, а троє малолітніх дітей підозрюваної наразі знаходяться в дитячому притулку, тому підстав застосовувати зазначені обмежувальні заходи щодо заборони спілкування, наближення чи перебування з дітьми в місці спільного проживання немає.

За таких обставин, на думку колегії суддів, слідчий суддя, виходячи із норм Глави 18 КПК України, згідно якої питання щодо застосування запобіжних заходів належить до виняткової компетенції слідчого судді, правомірно відмовив у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 та прийшов до правильного висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби з покладенням на неї відповідних обовязків. Висновки суду відповідають зазначеним положенням КПК України та фактичним обставинам справи.

З огляду на викладене слідчим суддею при розгляді клопотання повно та об`єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби, а тому зазначені в апеляційній скарзі підстави, в яких прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді, не є безумовно визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

За таких обставин ухвала слідчого судді відповідно до вимог ст. 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою.

Істотних порушень вимог КПК України при постановленні ухвали слідчим суддею не встановлено.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 181, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Чортківської місцевої прокуратури Тернопільської області залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Чортківського районного суду Тернопільської області від 06 березня 2020 року про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту із забороною ОСОБА_17 залишати житло в період доби з 20 год. до 07 год. наступного дня по місцю свого проживання та із покладенням на неї відповідних обов"язків, - без змін.

Ухвала Апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді