Постанова

від 03.03.2020 по справі 642/2564/16-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

04 березня 2020 року

м. Харків

справа № 642/2564/16-ц

провадження № 22-ц/818/1420/20

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Котелевець А.В.,

суддів Коваленка І.П., Піддубного Р.М.,

за участю секретаря - Огар І.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач - Житловий-будівельний кооператив «Холодногірський»,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Холодногірський» ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2019 року в складі судді Вікторова В.В.,

у с т а н о в и в:

В травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Холодногірський» (далі - ЖБК «Холодногірський) про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивовано тим, що він з 2012 року обіймав за сумісництвом посаду голови правління ЖБК «Холодногірський». Заробітна плата становила - 1 700 грн. Оскільки термін дії повноважень правління кооперативу та його, як голови правління спливав, він неодноразово намагався провести збори членів кооперативу ЖБК «Холодногірський» та переобрати правління, яке обрало б голову. Разом з цим ініціативна група із членів правління ЖБК «Холодногірський» перестала допускати його до виконання своїх обов`язків, в кабінеті голови правління були змінені замки і в подальшому прийнято рішення про його звільнення.

Зазначав, що до кінця 2015 року на прохання бухгалтера кооперативу він підписував документи, які стосувались фінансово- господарської діяльності кооперативу. З наказом або будь-яким іншим документом щодо його звільнення з посади він не ознайомлювався.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив визнати звільнення незаконним, поновити його на посаді голови правління ЖБК «Холодногірський» та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 31 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 07 грудня 2016 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано наказ від 30 вересня 2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління ЖБК «Холодногірський» незаконним. Поновлено ОСОБА_1 на посаді голови правління ЖБК «Холодногірський». Стягнуто з ЖБК «Холодногірський» на користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу з 01 вересня 2015 року до 31 травня 2016 року у сумі 15 300 грн.

Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 25 липня 2016 року стягнуто з ЖБК «Холодногірський» на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивача звільнено з порушенням трудового законодавства. Сторони не заперечували, що ОСОБА_1 отримував заробітну плату в розмірі 1 700 грн щомісяця.

Постановою Верховного Суду від 29 серпня 2018 року, рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 31 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 07 грудня 2016 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ЖБК «Холодногірський» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що суди попередніх інстанції помилково не звернули уваги на те, що строк, на який позивача було обрано головою правління кооперативу, закінчився, а тому правових підстав для визнання наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління ЖБК «Холодногірський» незаконним і поновлення його на роботі не було.

Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Холодногірський» (далі - ОСББ «Холодногірський») залучено в якості процесуального правонаступника ЖБК «Холодногірський» у справі за позовом ОСОБА_1 до ЖБК «Холодногірський» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ( а. с. 213 том 1).

Постановою Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСББ «Холодногірський» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 606 грн 11 коп. та за подання касаційної скарги у розмірі 661 грн 44 коп.

29 листопада 2019 року ОСОБА_2 представник ОСББ «Холодногірський» звернулась до суду першої інстанції з заявою про поворот виконання рішення.

Заява мотивована тим, що під час примусового виконання рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 31 травня 2016 року ОСОБА_3 стягнуто заробітну плату в розмірі 15300 грн, однак при цьому стягнуто виконавчий збір в розмірі 1530 грн та 100 грн 04 коп. -витрати на виконавче провадження.Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та відмовляючи в позові ОСОБА_1 , Верховний Суд не вирішив питання про поворот виконання рішення суду, а саме - стягненя з ОСББ «Холодногірський» виконавчого збору в розмірі 1530 грн та витрат на виконавче провадження у розмірі 100,04 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2019 року у задоволенні заяви відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання рішення не допускається.

03 січня 2020 року ОСББ «Холодногірський» подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що виконавчий збір та витрати виконавчого провадження не належать до заробітної плати чи виплат, що випливають з трудових правовідносин, а отже підтягають стягненню в межах повороту виконання рішення.

ОСОБА_1 ухвалу суду першої інстанції не оскаржив, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Суд апеляційноїінстанції зарезультатами розглядуапеляційної скаргимає право залишити судове рішення без змін, а скаргубез задоволення(пункт1частини 1статті 374ЦПК України).

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Воно можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.

УРішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року№ 13-рп/2011у справі за конституційним зверненням військової частини НОМЕР_1 щодо офіційного тлумачення положення пункту 28 частини першоїстатті 293 Цивільного процесуального кодексу Україниу взаємозв`язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129року Конституції Українивказано, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Відповідно до частин першої статті 444 ЦПК України, суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він:1)закриває провадженняу справі; 2)залишає позовбез розгляду; 3)відмовляє впозові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Відповідно до частини другої статті 445 ЦПК України, у справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

Суд вірно відмов у задоволенні заяви про поворот виконання рішення суду, оскільки у справах про стягненняінших виплат, що випливають з трудових правовідносин,поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

При цьому під виплатою слід розуміти не тільки форми оплати праці у вигляді заробітної плати та інших видів трудових виплат, а і інші трудові виплати, віднесені до обов`язку роботодавця.

Тому суди на забезпечення такої гарантії відновлення прав учасників процесу, як поворот виконання рішення мають задовольняти відповідні заяви та повертати відповідачеві стягнуті кошти за скасованим судовим рішенням, у разі відсутності обмежень, установлених законом.

Саме така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року в справі № 336/9595/14 ( провадження № 61-14640сво18) та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року в справі № 569/156446/16-ц ( провадження № 14-375цс19).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги про те, що виконавчий збір та витрати виконавчого провадження не належать до заробітної плати чи виплат, що випливають з трудових правовідносин суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки ці витрати виникли у зв`язку з виконанням рішення, що стосується трудових правовідносин.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст.ст.367,368,374,375,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Холодногірський» Чугунової Євгенії Миколаївни залишити без задоволення.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 06 березня 2020 року.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді І.П.Коваленко

Р.М.Піддубний