Рішення

від 26.02.2020 по справі 280/4374/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 лютого 2020 року Справа № 280/4374/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові матеріали 2014" (вул. Космічна, буд. 116, кв. 62, м. Запоріжжя, 69050, код ЄДРПОУ 38932627)

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м.Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислові матеріали 2014" (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач ), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.07.2019 №0010991407, №0010981407.

Ухвалою суду від 11.09.2019 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче судове засідання по справі на 07.10.2019.

Ухвалою суду від 07.10.2019 підготовче засідання відкладалось на 11.11.2019.

У зв`язку з перебування судді Сіпаки А.В. в період з 05.11.2019 по 15.11.2019 на лікарняному, що підтверджується відповідною довідкою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.11.2019 №02-35/19/92, підготовче засідання було перенесено на іншу дату, а саме - 10.12.2019.

Ухвалою суду від 10.12.2019 провадження у справі зупинено до 27.01.2020 для надання часу сторонам для примирення.

Ухвалою суду від 27.01.2020 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 27.01.2020 закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи по суті на 19.02.2020.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем під час проведення перевірки були проігноровані надані позивачем документи, та інші докази, які доводили відсутність факту нестачі товарно-матеріальних цінностей, а складений акт перевірки ґрунтується лише на припущеннях, які полягають у відображенні у ньому неіснуючого факту списання товарно-матеріальних цінностей. З чого випливає, що відповідачем безпідставно визначено заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість, за наявності усіх належних документів, що підтверджують відсутність нестачі за проведеною в 2016 року інвентаризацією, та встановлено порушення вимог п. 188.1 ст.188, пп. 189.1 ст.189, п. 198.5 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 ПК України. Позивач вважає, спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що суперечать вимогам податкового законодавства та діяльності підприємства взагалі, є неправомірними, необгрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

22.10.2019 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№43696) в якому зазначено, що ТОВ "Промислові матеріали 2014" , згідно наказу на проведення щорічної інвентаризації №15 від 05.09.2016 року та акту інвентаризації товарів №1 від 07.12.2016 року, виявлено нестачу товарно-матеріальних цінностей на загальну суму без ПДВ 210 220грн., ПДВ 42 044грн., що було списано з рахунка 28 Товари . Відповідно до Журналу-ордеру і Відомості по рахунку 281 Товари на складі , ТОВ "Промислові матеріали 2014" за період грудень 2016 року, вартість придбання товарів, нестачу яких виявлено, було списано. Суму списання включено до складу рахунку 947 Нестачі і втрати від псування цінностей . З наведеного списання ТМЦ мали бути складені податкові накладні для нарахування податкових зобов`язань з ПДВ на ТОВ "Промислові матеріали 2014" , які повині були бути зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних. У складі податкових зобов`язань з ПДВ за період грудень 2016 року зазначені операції не було відображено. Таким чином, підприємством занижено податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 42 044 грн., в т.ч. по періодам: грудень 2016 - на суму 42 044 грн. На підставі зазначеного просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

19.02.2020 представником позивача суду подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача судове засідання призначене на 19.02.2020 не прибув.

Враховуючи вимоги ч. 9 ст. 205 та ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства Україн (далі - КАС України), судом ухвалено завершити розгляд справи у порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 КАС України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Частиною 5 статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

У відповідності до приписів ч. 4 с. 243 КАС України, судове рішення складене у повному обсязі до закінчення встановлених цим Кодексом строку розгляду відповідної справи.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислові матеріали 2014" зареєстроване 11.10.2013 в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи, запис № 1 103 102 0000 034989, за юридичною адресою: 69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 116, кв. 62 .

Основними видами діяльності позивача є: 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; 46.14 Діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткованням, суднами та літаками; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно- технічним обладнанням; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний).

Як свідчать матеріали справи, Головним управлінням ДФС у Запорізькій області в період з 05 червня 2019 року по 11 червня 2019 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Промислові матеріали 2014" (код ЄДРПОУ 38932627) за період діяльності з 01.04.2016 по 31.03.2019 з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, показників декларацій з податку на додану вартість за період з квітня 2016 року по березень 2019 року та фінансової звітності, з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємства за 2016 - 2018 роки.

За результатами перевірки складено акт від 19.06.2019 №368/08-01-14-07/38932627, висновками якого встановлено наступні порушення:

- п. 188.1 ст.188, пп. 189.1 ст.189, п. 198.5 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, на загальну суму 24 528 грн., у т. ч. по періодам: - березень 2017 року на суму 14 500 грн.; - квітень 2017 року на суму 10 028 грн.; та завищення суми від`ємного значення (по рядку 21 податкових декларацій з податку на додану вартість), на загальну суму 17 516 грн. за березень 2019 року.

На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДФС у Запорізькій області винесено податкові повідомлення- рішення:

- від 26.07.2019 №0010991407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі: податкове зобов`язання - 24 528,00 грн. та штрафні санкції - 6 132,00 грн.;

- від 26.07.2019 №0010981407, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість усього - 17 516,00 грн.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Як свідчить акт від 19.06.2019 №364/08-01-14-07/35842824, податковим органом було виявлено нестачу товарно-матеріальних цінностей на загальну суму без ПДВ 210 220 грн., ПДВ 42 044 грн., що було списано з рахунка 28 Товари , номенклатура списаних товарів відображена у таблиці на с.7 акту перевірки. Крім того, у акті перевірки зазначено, що відповідно до Журналу-ордеру і відомості по рахунку 281 Товари на складі підприємством було списано вартість придбання товарів, нестачу яких виявлено, за період грудень 2016 року. Суму списання включено до складу рахунку 947 Нестачі і втрати від псування цінностей .

Контролюючим органом зазначено, що при списанні ТМЦ мали бути складені податкові накладні для нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість на ТОВ "Промислові матеріали 2014" , які повинні були бути зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У складі податкових зобов`язань з податку на додану вартість за період грудень 2016 року зазначені операції не було відображено. Таким чином, перевіркою встановлено заниження підприємством податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 42044 грн, в т.ч. за грудень 2016 - 42044 грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку та реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та підакцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

За приписами п.189.1 ст.189 Податкового кодексу України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно з п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Разом з цим, за приписами ч.5 ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV від 16.09.1999 (далі-Закон №996-XIV), підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

Так, судом встановлено, що ведення бухгалтерського обліку позивач здійснює відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України 30.11.99 №291, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за № 893/4186 (далі - Інструкція №291).

Відповідно до загальних положень Інструкції №291, план рахунків бухгалтерського обліку є переліком рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку. У ньому за десятковою системою наведені коди (номери) й найменування синтетичних рахунків (рахунків першого порядку) й субрахунків (рахунків другого порядку). Першою цифрою коду визначено клас рахунків, другою - номер синтетичного рахунку, третьою - номер субрахунку. Контирування документів первинного обліку, ведення регістрів бухгалтерського обліку здійснюється із застосуванням, щонайменше, коду класу й коду синтетичного рахунку.

Субрахунки використовуються підприємствами, виходячи з потреб управління, контролю, аналізу й звітності та можуть ними доповнюватися введенням нових субрахунків (рахунків другого, третього порядків) із збереженням кодів (номерів) субрахунків цього Плану рахунків. Порядок ведення аналітичного обліку та кореспонденції рахунків, що не наведена в Інструкції, встановлюється підприємством, виходячи з норм цієї Інструкції, положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку та управлінських потреб.

Інструкція із застосування Плану рахунків спрямована на забезпечення єдності відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках і субрахунках. В Інструкції наведена коротка характеристика і призначення синтетичних рахунків і субрахунків, типова схема реєстрації та групування інформації про господарські операції (кореспонденція рахунків першого порядку).

Рахунки класів 0-7 є обов`язковими для всіх підприємств.

Рахунки класу 9 "Витрати діяльності" ведуться всіма підприємствами з відкриттям за власним рішенням рахунків класу 8 "Витрати за елементами".

Відповідно до п.1 Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 2000 р. №356 (далі - Методичні рекомендації №356), форма бухгалтерського обліку як певна система регістрів бухгалтерського обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них обирається підприємствами самостійно з додержанням єдиних засад бухгалтерського обліку та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

У вказаних Методичних рекомендаціях №356 зазначено, що головна книга використовується для узагальнення даних журналів, взаємної перевірки правильності записів за окремими рахунками і складання фінансової звітності. До Головної книги заносяться із журналів підсумки оборотів з кредиту рахунків (п.10) У Головній книзі відображаються: сальдо на початок і кінець поточного місяця; обороти за поточний місяць за кредитом цього рахунку, які наводяться однією сумою; обороти за поточний місяць за дебетом цього рахунку, які наводяться сумою за кореспондуючими рахунками із журналів (п.11) Головна книга ведеться протягом календарного року. На кожний синтетичний рахунок у Головній книзі відводять окрему сторінку (п.12) Перевірку правильності записів у Головній книзі здійснюють підрахунком суми оборотів і сальдо за усіма рахунками. Суми дебетових і кредитових оборотів, а також сальдо за дебетом і кредитом повинні бути відповідно рівні (п.13) Підприємства для перевірки правильності складання облікових регістрів можуть застосовувати оборотну відомість за рахунками бухгалтерського обліку, яка складається з даних оборотів на рахунках бухгалтерського обліку Головної книги після занесення до неї оборотів із всіх журналів. Обороти за дебетом рахунків і кредитом рахунків також мають бути рівними. Інформація про господарські операції підприємства за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів використовується для складання фінансової звітності (п.14).

Таким чином, оборотно-сальдова відомість за 2016 рік та головна книга за 2016 рік дають можливість встановити наявність усіх бухгалтерських рахунків, які ведуться підприємством .

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що номенклатура товарів відображена у таблиці на стор. 7 акту перевірки, позивачем ведеться по субрахунку 281 Товари на складі , на якому, згідно Інструкції №291, ведеться облік руху та наявності товарних запасів, що знаходяться на оптових та розподільчих базах, складах, овочесховищах, морозильниках тощо.

Відповідно до оборотно-сальдової' відомості рахунку 281 за 2016 рік у позивача відсутня нестача номенклатури товарів, що відображена у таблиці на стор. 7 акту перевірки, яка повинна бути відображена за кредитом цього рахунку, та за дебетом рахунку 947.

Відповідно до Інструкції №291 на субрахунку 947 "Нестачі і втрати від псування цінностей" ведеться облік нестач грошових коштів та інших цінностей і втрат від псування цінностей, що виявлені в процесі заготовлення, переробки, збереження, та реалізації. Одночасно із списанням цінностей, винних у нестачі яких не встановлено, на витрати, балансова вартість списаного активу зараховується на позабалансовий рахунок 07 "Списані активи".

За відомостями головної книги за 2016 рік та оборотно-сальдової відомості за 2016 рік, позивачем не здійснювалось ведення рахунку 947 "Нестачі і втрати від псування цінностей", обороти за яким у 2016 році відсутні взагалі.

Згідно із приписами ст.3 Закону №996- XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, гуртуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.2.7 розділу II Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 "Спрощена фінансова звітність", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 25.02.2000 № 39 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 24.01.2011 № 25), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 березня 2000 р. за №161/4382 (далі -НП(С)БО 25), у статті "Запаси" відображається вартість запасів сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів і комплектувальних виробів, запасних частин, тари (крім інвентарної), будівельних матеріалів та інших матеріалів, призначених для використання в ході нормального операційного циклу. У цій статті також наводяться витрати на незавершене виробництво і незавершені роботи (послуги), валова заборгованість замовників за будівельними контрактами. Окремо відображається готова продукція, в якій наводиться собівартість виробів на складі, обробка яких закінчена та які пройшли випробування, приймання, укомплектовані згідно з умовами договорів із замовниками та відповідають технічним умовам і стандартам, сільськогосподарська продукція в оцінці, визначеній відповідно до Положення (стандарту) 30, а також наводиться покупна вартість товарів, придбаних підприємствами для подальшого продажу.

Згідно із п.2.19 розділу II Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 28.03.2013 №433 (далі - Методичні рекомендації №433), у статті "Запаси" відображається загальна вартість активів, які визнаються запасами згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 року за № 751/4044 (зі змінами) (далі - Положення (стандарт) 9), зокрема, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством. У разі відповідності ознакам суттєвості може бути окремо наведена у додаткових статтях інформація про вартість виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції та товарів. До підсумку балансу включається загальна вартість запасів, інформація про вартість окремих складових запасів наводиться у додаткових статтях в межах загальної суми.

Джерелом інформації для заповнення рядку 1100 "Запаси" є сальдо за Дт pax. 20, 22, 23, 25, 26, 27, 28 (без урахування сальдо за Дт субрах. 286 і за вирахуванням сальдо за Кт субрах. 285).

Відповідно до п.5.6 розділу II НП(С)БО 25 у статті "Інші витрати" відображаються: витрати на сплату процентів та інші витрати підприємства, пов`язані із запозиченнями; втрати від участі в капіталі; собівартість реалізації фінансових інвестицій; втрати від неопераційних курсових різниць; втрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів; інші витрати, які виникають у процесі діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Згідно із п.3.20 розділу III Методичних рекомендацій №433 у статті "Інші витрати" відображаються собівартість реалізації фінансових інвестицій; втрати від неопераційних курсових різниць; втрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів; витрати підприємств (крім тих, основною діяльністю яких є торгівля цінними паперами) від зміни балансової вартості фінансових інструментів, які оцінюються за справедливою вартістю; інші витрати, які виникають у процесі господарської діяльності (крім фінансових витрат), але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Джерелом інформації для заповнення рядку 2165 "Інші витрати" є обороти за Дт pax. 92, 93, 94, 95.

Судом досліджено фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 2016 рік, отриманого Державною фіскальною службою 20.02.2017 відповідно до квитанції №2, реєстраційний номер 9003348528:

- у рядку 1100 "Запаси" позивачем відображено суму 304,7 тис. грн. на початок звітного року, що відповідає сальдо на початок періоду Оборотно-сальдової відомості за 2016 рік, а саме Дт 28 (304 655,08 грн.), та суму 265,2 тис. грн. на кінець звітного періоду, що відповідає сальдо на кінець періоду Оборотно-сальдової відомості за 2016 рік, а саме сумі Дт 20 (125 050 грн.), Дт 28 (140 151,12 грн.);

- у рядку 2165 "Інші витрати" позивачем відображено за звітний період суму 1 070,4 тис. грн., що відповідає оборотам за період Оборотно-сальдової відомості за 2016 рік, а саме сумі Дт 92 (818 089,56 грн.), Дт 93 (82 160,49 грн.), Дт 94 (4 183,22 грн.), Дт 95 (165 963,03 грн.).

Враховуючи вищевикладене, оскільки дані спрощеного фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2016 рік відповідають даним бухгалтерського обліку, відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, то вказана у акті перевірки нестача товарно-матеріальних цінностей не знаходить свого підтвердження із фактичними даними.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону №996-XIV, для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Так, судом встановлено, що відповідно до наказу №15 від 05.09.2016 Про проведення інвентаризації на підприємстві проведено щорічну інвентаризацію, результати якої зафіксовані в інвентаризаційному опису запасів №1 від 07.12.2016 та Протоколі інвентаризаційної комісії від 19.12.2016.

Згідно із п.5 розділу І Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 02.09.2014 № 879, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.10.2014 за № 1365/26142 (далі - Положення №879), інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов`язань, які не відповідають критеріям визнання.

Згідно із п.3 розділу IV Положення результати інвентаризації на підставі затвердженого протоколу інвентаризаційної комісії відображаються у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності того звітного періоду, у якому закінчена інвентаризація.

Після проведення інвентаризації позивачем також складено Звіряльну відомість результатів інвентаризації необоротних активів від 07.12.2016 за формою, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України 17.06.2015 №572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.07.2015 за №788/27233, яка не містить виявлених розбіжностей між даними бухгалтерського обліку і даними інвентаризаційних описів.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, жодних актів щодо списання товарно-матеріальних цінностей ТОВ "Промислові матеріали 2014" не складалось, у зв`язку із відсутністю залишків та нестач. Матеріали справи не містять акту списання товарно-матеріальних цінностей.

Представником контролюючого органу взагалі не надано жодного доказу існування на момент проведення перевірки зазначеного акту списання.

Суд звертає увагу, що в спростування тверджень відповідача, викладених в акті перевірки та у відзиві на позовну заяву, позивач довів, що в нього в наявності є всі необхідні та правильно оформлені у відповідності до вимог діючого законодавства документи, які підтверджують відсутність факту нестачі товарно-матеріальних цінностей на загальну суму без ПДВ 210 220 грн., ПДВ 42 044 грн.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку, що висновки перевіряючих про те, що у позивача під час інвентаризації залишків ТМЦ виявлено нестачу товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 210 220 грн., у т.ч. ПДВ 42 044 грн., яка, в подальшому була списана є лише припущеннями перевіряючих, які не підтверджуються жодним доказом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем вимог п. 188.1 ст. 188, пп. 189.1 ст.189, п. 198.5 ст.198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення контролюючого органу від 26.07.2019 №0010991407, №0010981407 є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд вважає за потрібне наголосити на необхідність дотримуватися позиції Європейського суду з прав людини, яку він висловив у п. 53 рішення по справі "Федорченко та Лозенко проти України" (заява № 387/03), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Наведені в даній справі відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази субєкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із викладеним, судові витрати на оплату судового збору підлягають стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові матеріали 2014" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові матеріали 2014" (вул. Космічна, буд. 116, кв. 62, м. Запоріжжя, 69050, код ЄДРПОУ 38932627) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.07.2019 № 0010991407, винесене Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.07.2019 № 0010981407, винесене Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові матеріали 2014" (вул. Космічна, буд. 116, кв. 62, м. Запоріжжя, 69050, код ЄДРПОУ 38932627) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 39396146) сплачену суму судового збору в розмірі 1921,00 грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 10.03.2020.

Суддя А.В. Сіпака