Ухвала

від 15.01.2021 по справі 280/4374/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

15 січня 2021 року м. Дніпросправа № 280/4374/19 Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Прокопчук Т.С. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Шлай А.В.,

перевіривши на відповідність нормам Кодексу адміністративного судочинства України матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року

у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Промислові матеріали 2014 до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

06 вересня 2019 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Промислові матеріали 2014 (далі по тексту - ТОВ Промислові матеріали 2014 ) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі по тексту - ГУ ДФС у Запорізькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року адміністративний позов ТОВ Промислові матеріали 2014 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 01 квітня 2020 року ГУ ДПС у Запорізькій області оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою суддів Третього апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року апеляційна скарга ГУ ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року повернута .

Втім, 29 жовтня 2020 року (відповідно до поштового штемпеля на конверті та відомостей інтернет-порталу Укрпошти, який забезпечує відстеження поштових відправлень за штрихкодовими ідентифікаторами /відправлення № 6900508922410/, апеляційна скарга ГУ ДПС у Запорізькій області відправлена 28 жовтня 2020 року) відповідач ГУ ДПС у Запорізькій області повторно оскаржив рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року в апеляційному порядку.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши апеляційну скаргу на відповідність вимогам статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, було встановлено, що зазначену апеляційну скаргу було подано з порушенням вимог закону, що полягають в наступному.

Відповідно до матеріалів адміністративної справи, апеляційну скаргу було подано з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження, встановленого законом, тобто, після закінчення процесуальних строків апеляційного оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року.

Ухвалою судді Третього апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року апеляційна скарга ГУ ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року залишена без руху, у зв`язку з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження, встановленого законом, тобто, після закінчення процесуальних строків апеляційного оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року, та скаржнику ГУ ДПС у Запорізькій області надано строк на їх виправлення протягом десяти днів включно з моменту отримання копії ухвали судді Третього апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року про залишення апеляційної скарги без руху, а саме: скаржнику ГУ ДПС у Запорізькій області пропонувалось протягом десяти днів включно з моменту отримання копії ухвали судді Третього апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року про залишення апеляційної скарги без руху надати суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку апеляційного оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року із зазначенням поважних підстав для поновлення пропущеного процесуального строку апеляційного оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року з наданням відповідних доказів.

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, копія ухвали судді Третього апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року про залишення апеляційної скарги без руху отримана уповноваженою особою скаржника ГУ ДПС у Запорізькій області - 23 грудня 2020 року.

Отже, останнім днем усунення недоліків апеляційної скарги, відповідно, є 04 січня 2021 року включно (день, який був першим робочим днем після 02 січня 2021 року - останнього дня для усунення недоліків апеляційної скарги, який припав на вихідний день).

Однак, станом на 04 січня 2021 року включно , з урахуванням поштового перебігу, ухвала судді Третього апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року протягом десяти днів включно з моменту її отримання скаржником ГУ ДПС у Запорізькій області не виконана, зазначені недоліки протягом десяти днів включно з моменту її отримання не усунені.

Разом з тим, 06 січня 2021 року (відповідно до поштового штемпеля на конверті та відомостей інтернет-порталу Укрпошти, який забезпечує відстеження поштових відправлень за штрихкодовими ідентифікаторами /відправлення № 6900509376460/ клопотання ГУ ДПС у Запорізькій області відправлено 30 грудня 2020 року) від представника скаржника ГУ ДПС у Запорізькій області на адресу Третього апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання поновлення ГУ ДПС у Запорізькій області пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року.

В обґрунтування зазначеного клопотання про поновлення ГУ ДПС у Запорізькій області пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року, представник скаржника ГУ ДПС у Запорізькій області повторно зазначає, що з первісною апеляційною скаргою на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року ГУ ДФС у Запорізькій області звернувся 01 квітня 2020 року, тобто, вказане рішення суду першої інстанції було оскаржено в межах процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду протягом тридцяти днів з дня його отримання. Однак, через не сплату судового збору, ухвалою суддів Третього апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року було відмовлено у задоволенні клопотання ГУ ДФС у Запорізькій області про продовження процесуального строку на усунення недоліків апеляційної скарги, первісна апеляційна скарга ГУ ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року повернута скаржнику. Повторно стверджує, що недотримання процесуального строку на звернення з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції відбулося за відсутності вини представника скаржника ГУ ДПС у Запорізькій області, оскільки ним були вжиті всі необхідні заходи для своєчасного виконання свого процесуального обов`язку та виконані належні процесуальні дії щодо направлення апеляційної скарги. Вважає дану обставину поважною причиною для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження. З огляду на викладені обставини, які не залежать від волевиявлення скаржника ГУ ДПС у Запорізькій області, повторно просить суд апеляційної інстанції поновити ГУ ДПС у Запорізькій області пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року.

Розглянувши повторне клопотання скаржника ГУ ДПС у Запорізькій області про поновлення ГУ ДПС у Запорізькій області пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року, а також вивчивши наведені у ньому доводи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення через їх безпідставність та необґрунтованість, з огляду на наступні обставини.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, суд повинен в сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строків на апеляційне оскарження та зазначити з яких підстав подане скаржником клопотання не може бути задоволене.

Із матеріалів адміністративної справи вбачається, що 26 лютого 2020 року Запорізьким окружним адміністративним судом в письмовому порядку за правилами загального позовного провадження винесено рішення.

Звертаємо увагу на тому, що відповідно до поштового повідомлення в матеріалах адміністративної справи (а.с.134), копія рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року отримана уповноваженою особою відповідача ГУ ДФС у Запорізькій області 20 березня 2020 року.

З огляду на вказане, відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, останнім днем строку подання апеляційної скарги було 20 квітня 2020 року включно.

В той же час, апеляційна скарга скаржника ГУ ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року подана 28 жовтня 2020 року , про що свідчать поштовий штемпель на конверті та відомості інтернет-порталу Укрпошти, який забезпечує відстеження поштових відправлень за штрихкодовими ідентифікаторами /відправлення № 6900508922410/, тобто з більш як шестимісячним пропуском строку на апеляційне оскарження вказаного судового рішення.

Більш того, відповідно до дати, поставленої скаржником ГУ ДПС у Запорізькій області на апеляційній скарзі, апеляційна скарга ГУ ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року навіть виготовлена 26 жовтня 2020 року, тобто, поза межами тридцяти денного строку , встановленого частиною 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України на подання апеляційної скарги на рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Приписами статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено порядок та строки апеляційного оскарження.

Вказаною статтею визначено події, з настаннням яких починається перебіг процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Вирішуючи клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Дотримання вимог вказаної норми процесуального права є обов`язком для всіх учасників адміністративного процесу.

Відповідно до частини першої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Верховний Суд постановою від 03 квітня 2018 року у справі №804/7050/16 (адміністративне провадження №К/9901/41446/18) висловив наступну правову позицію:

Відповідно до статті 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Отже, поновлення відповідачу пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду без достатніх підстав буде наданням йому переваги, чим, в свою чергу, буде порушено право позивача.

Забезпечення сталості та єдності судової практики, відповідно до статті 36 Закону України Про судоустрій та статус суддів , покладено на Верховний Суд, що є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції України, який серед іншого забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Варто уваги, що частини 5, 6 статті 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів регламентовано, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, а також зазначені висновки враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Дані норми кореспондуються з приписами частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України , зокрема, встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

З аналізу викладених норм вбачається, що законодавець закріпивши положення про необхідність врахування судами позицій Верховного Суду, а також прибравши можливість відступу від таких позицій, намагався мінімізувати дискрецію судів першої та апеляційної інстанцій по окремих правових колізіях та формування єдиної правової позиції для правозастосування.

Тому враховуючи викладене, суд під час ухвалення рішення застосовує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, які є обов`язковими для судів першої та апеляційної інстанції.

Також суд зазначає, що право на повторне звернення з апеляційною скаргою може бути реалізовано лише в межах процесуального строку на апеляційне оскарження, встановленого законом .

Слід повторно зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21.12.2010 року у справі Перетяка та Шереметьєв проти України , заява №45783/05) .

Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення від 28.03.2006 року у справі Мельник проти України , заява №23436/03).

Відповідно до Рішення Європейського Суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі Креуз проти Польші ( Kreuz v. Poland ), право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для цього.

Статтею 17 Закону України Про виконавче провадження та застосування практики Європейського Суду з прав людини визначено, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.

Кодексом адміністративного судочинства України дотримання скаржником процесуального строку подачі апеляційної скарги визначено обов`язковою умовою при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження. Поновлення судом пропущеного процесуального строку можливо лише за наявності обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення передбачених Кодексом адміністративного судочинства дій.

Відповідно до приписів частини 2 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Враховуючи те, що встановлений процесуальний строк апеляційного оскарження рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року закінчився, для обґрунтування поважності пропуску процесуального строку апеляційного оскарження, скаржнику слід було надати докази регулярного та послідовного вчинення активних дій з метою подання апеляційної скарги в межах строку встановленого Кодексом адміністративного судочинства України.

Суд апеляційної інстанції не знаходить обґрунтованими доводи скаржника ГУ ДПС у Запорізькій області, адже він мав право/обов`язок подати апеляційну скаргу у встановлений законом процесуальний строк, а неналежне виконання посадовими особами скаржника ГУ ДПС у Запорізькій області службових обов`язків не звільняє суб`єкта владних повноважень від дотримання вимог процесуального закону.

На думку суду, внутрішня організація роботи щодо підготовки апеляційної скарги (належна або неналежна) не може вважатись поважною причиною пропуску процесуального строку апеляційного оскарження та, відповідно, не є доказом того, що скаржник з об`єктивних причин був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з моменту отримання її копії, а навпаки, свідчить про неналежну організацію роботи на підприємстві , безвідповідальність працівників та відсутність вимогливості і контролю за підлеглими з боку адміністрації.

Повторно зазначаємо, що скаржником ГУ ДПС у Запорізькій області не вжиті заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб, що ставить під сумнів обставини, викладені в апеляційній скарзі скаржника ГУ ДПС у Запорізькій області.

Водночас, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що оскаржуване скаржником ГУ ДПС у Запорізькій області рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року на момент повторної подачі апеляційної скарги набрала законної сили, у зв`язку з чим скаржник ГУ ДПС у Запорізькій області мав навести чіткі та обґрунтовані поважні причини пропуску ними процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду, які б виправдовували втручання у принцип res judicata (принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами).

Інших підстав для поновлення пропущеного процесуального строку апеляційного оскарження даного судового рішення скаржником повторно не зазначено.

При цьому, повторно наголошуємо на тому, що жодних належних та допустимих доказів неможливості подання апеляційної скарги у встановлений законом процесуальний строк, скаржником ГУ ДПС у Запорізькій області суду апеляційної інстанції не надано.

Таким чином, а ні станом на 04 січня 2021 року включно (останній день усунення недоліків апеляційної скарги), а ні станом на 15 січня 2021 року (день постановлення даної ухвали), з урахуванням поштового перебігу, скаржником ГУ ДПС у Запорізькій області не виконано вимоги ухвали судді Третього апеляційного адміністративного суду від 24люистопада 2020 року, недоліки апеляційної скарги не усунуто.

Враховуючи наявність вказаних недоліків апеляційної скарги, зокрема, що апеляційна скарга ГУ ДПС у Запорізькій області подана поза межами процесуального строку, встановленого законом для подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, тобто з більш як шестимісячним пропуском строку на апеляційне оскарження даного судового рішення, а клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції ставилося із зазначенням підстав, визнаних судом апеляційної інстанції неповажними через неналежне виконання посадовими особами скаржника ГУ ДПС у Запорізькій області службових обов`язків та відсутність жодних належних та допустимих доказів неможливості подання апеляційної скарги у встановлений законом процесуальний строк, у межах встановленого судом апеляційної інстанції строку, а також станом на 15 січня 2021 року включно (день постановлення даної ухвали), з урахуванням поштового перебігу, дана адміністративна справа не може бути розглянута Третім апеляційним адміністративним судом.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга ГУ ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року у даній адміністративній справі подана до суду з порушенням вимог частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів вважає, що у відкритті апеляційного провадження має бути відмовлено.

Керуючись статтями 299, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними наведені скаржником Головним управлінням ДПС у Запорізькій області підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Промислові матеріали 2014 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень- відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддя Т.С. Прокопчук

суддя О.О. Круговий

суддя А.В. Шлай