Постанова

від 02.03.2020 по справі 150/937/15-ц

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 150/937/15-ц

Провадження № 22-ц/801/39/2020

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Цимбалюк Л. П.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2020 рокуСправа № 150/937/15-цм. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Копаничук С.Г.

суддів: Голоти Л.О., Медвецького С.К.

при секретарі: Кирилюк Л.М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Росія", ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 03 жовтня 2019 року, постановлене о 15 год. 42 хв. в приміщенні того ж суду під головуванням судді Цимбалюк Л.П. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Росія", ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, компенсацію вартості майна, -

В с т а н о в и в :

В грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до сільськогосподарського товариство з обмеженою відповідальністю Росія (далі - СТОВ Росія ) про витребування майна з чужого незаконного володіння. Вказав, що він є власником борони дискової БДТ-7 та катка КЗК-6П , які у серпні 2015 року він передав СТОВ Росія у користування для обробки полів. Директор СТОВ Росія ОСОБА_3 обіцяв повернути майно до 01 грудня 2015 року, однак на час звернення до суду останній відмовляється повернути борону дискову та каток.

27 січня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із письмовою заявою про збільшення позовних вимог, зазначивши, що спірне майно відповідач протиправно передав ОСОБА_2 та просив витребувати у СТОВ Росія належні йому борону дискову та каток, а у разі фізичного знищення майна з вини СТОВ Росія або незаконної передачі третій особі ,стягнути зі СТОВ Росія вартість цього майна у розмірі 103 950 грн.

Ухвалою Чернівецького районного суду від 04 лютого 2019 року ОСОБА_2 залучено до участі у справі в якості співвідповідача.

Крім того, 22 лютого 2019 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про збільшення позовних вимог ,у якій первісну позовну вимогу про витребування майна під час розгляду справи доповнив вимогою про компенсацію вартості майна у випадку його втрати чи незаконної передачі третій особі.

Рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області від 27.01.2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 25.03.2016 року рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 27.01.2016 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.11.2018 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 27 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 25 березня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Чернівецького районного суду від 04.02.2019 року до участі в справі в якості співвідповідача був залучений ОСОБА_2

22.02.2019 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій з посиланням на ст.1212,1213 ЦК України змінив як підстави , так і предмет позову і просив суд витребувати солідарно у відповідачів сільськогосподарську техніку чи стягнути з них солідарно її вартість в розмірі 103950 грн.(а.с.223 т.1).

Ухвалою Чернівецького районного суду від 22.02.2019 року в задоволенні клопотання позивача про уточнення позовних вимог відмовлено з тієї причини , що відповідно до ст.49 ЦПК України зміна предмета чи підстав позову не може мати місце після початку розгляду справи по суті.

Рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області від 03 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням від 09.102019 року скасовано арешт, як захід забезпечення позову, накладений ухвалою Чернівецького районного суду від 25.02.2019 року в межах ціни позову на суму 103950 грн.

В апеляційній скарзі на зазначене рішення суду, позивач ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати через порушення судом норм матеріального та процесуального права, а у справі ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити та стягнути з відповідача на його судові витрати. Вказав, що суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не дослідив розбіжності у показах свідків та дійшов висновків ,які їм не відповідають. Зазначив, що суд не оцінив те, що його права, як власника нерухомого майна, повинні бути захищені, не дослідив належним чином докази, що підтверджують перебування майна на території СТОВ Росія та є докази незаконного заволодіння сільськогосподарською технікою.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вважає рішення суду законним і обґрунтованим, а доводи скарги безпідставними. Зазначив, що сільськогосподарська техніка не була передана позивачем в СТОВ Росія , а була залишена на зберігання ним, ОСОБА_2 ; дискову борону позивач забрав з домоволодіння свої матері та за свідченнями свого представника, здав на металобрухт; катки були забрані свідком ОСОБА_5 за проханням позивача і під його розписку, написану власноруч; свідчення позивача, його представника та свідка ОСОБА_6 містять розбіжності.

Згідно ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які позивач посилається в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши осіб, що беруть участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає ,що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду вказаним вимогам відповідає.

Згідно ст .387 ЦК власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Зі змісту ч.ч.1,2,6,7 ст.81 ЦПК України вбачається ,що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому лише у справах про дискримінацію позивач зобов`язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, на час постановлення рішення доведенню позивачем та з`ясуванню судом підлягали обставини перебування майна у відповідачів або факт пошкодження чи знищення ними майна і розмір заподіяного збитку .

Суд першої інстанції встановив, що 18.04.2014 року ОСОБА_7 відчужив ОСОБА_1 дискову борону БДТ-7 за 750 грн. 16.02.2015 року ОСОБА_1 придбав в ТОВ Агромаш - Калина каток КЗП-6П за 67000 гривень.

Дискову борону та каток у серпні 2015 року було привезено та поставлено біля території СТОВ Росія с. Борівка Чернівецького району Вінницької області.

Згідно повідомлення Чернівецького ВП Могилів - Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області від 24.12.2015 року №512/299/01-2015, у відкритті кримінального провадження по заяві ОСОБА_1 від 22.12.2015 року по факту незаконного утримання сільськогосподарським товариством Росія належного ОСОБА_1 майна, відмовлено з причини існування цивільно - правових відносин.

25.12.2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про до СТОВ Росія про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Із розписки ОСОБА_2 від 16.01.2016 року вбачається ,що він забрав із території СТОВ Росія шестиметровий каток та середину дискової борони БДТ 7 , яку він здав на зберігання в серпні 2015 року, претензій до вказаного товариства щодо комплектації вказаної сільськогосподарської техніки не має.

Свідок ОСОБА_8 показав , він тягнув каток і дискову борону з території СТОВ Росія с. Борівка до ОСОБА_2 .

Згідно пояснень ОСОБА_1 , він виявив техніку на території ТОВ Чернівецька автоколона смт. Чернівці у неналежному стані , яка , у відповідь на його заяву від 12.04.2018 року, в подальшому згідно розписки про отримання йому була повернута (т.2 а.с.9)

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних ,допустимих доказів тих обставин, на які він посилається у позовній заяві, не доведено порушення відповідачами його прав, не підтверджено факт перебування сільськогосподарської техніки ,борони дискової у відповідачів - СТОВ Росія в особі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Суд вірно встановив обставини у справі ,належним чином перевірив їх доказами ,які оцінив в порядку ст. 89 ЦПК України ,правильно визначив спірні правовідносини і застосував до них норми права ,а тому дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову за недоведеністю.

Доводи апеляційної скарги про невірну оцінку судом доказів та невірно встановлені обставини справи .не заслуговують на увагу, виходячи із наступного.

З копій накладних №110 від 16.02.2015 року №40 від 31.03.2014 року та розписки від 18.04.2014 року ,що виписані на прізвище ОСОБА_1 ,вбачається ,що він є власником борони дискової БДТ-7 та катка КЗК-6П .

Пояснення позивача ОСОБА_1 про те, що вказану техніку в користування СТОВ Росія передав у 2015 році за усною домовленістю із директором товариства ОСОБА_3 саме він ,крім його пояснень , не підтверджуються жодними доказами. Також безпідставні посилання позивача у скарзі на те, що мав місце факт незаконного заволодіння його технікою СТОВ Росія , оскільки він не підтверджується належними і допустимими доказами та спростовується повідомленням Чернівецького відділення поліції Могилів-Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області про відмову у відкритті кримінального провадження по даному факту.

В той же час, свідки ОСОБА_3 -директор СТОВ Росія і допитаний в якості свідка відповідач ОСОБА_2 щодо вказаного дали суду покази, що узгоджуються між собою .

Так, ОСОБА_2 показав, що вказану техніку вони придбали із сином ОСОБА_1 за спільні кошти , проте через його фізичну відсутність під час оформлення документів ,він погодився ,що документи були виписані на сина ОСОБА_1 з яким у нього на той час, до того як він пішов із сім`ї, були нормальні стосунки. Вказану техніку за усною домовленістю з керівником надав СТОВ Росія саме він , ОСОБА_2 , а не позивач .

Свідок ОСОБА_3 також підтвердив вказані обставини і пояснив, що саме ОСОБА_2 за усною домовленістю надавав вказану сільськогосподарську техніку . Будь-які письмові документи щодо цього вони не складали. Вказане він підтвердив працівникам поліції . А тому на вимогу позивача віддати йому сільгосптехніку , він повідомив , що поверне її тому хто її залишав. Техніку повернув у справному стані батькові позивача - ОСОБА_2 , який її залишав, про що останній надав розписку. Оскільки техніка на час розгляду справи по суті у СТОВ уже не знаходилась і була повернута у справному стані, вважає , що вимоги до товариства безпідставні.

Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - працівники поліції також підтвердили суду, що директор СТОВ Росія ОСОБА_11 відмовився повертати техніку позивачу саме з причини того, що техніку йому надавав ОСОБА_2 і висловив намір повернути техніку останньому.

Оскільки факт передачі сільгосптехніки товариству ОСОБА_2 підтверджується як його показами в якості свідка, так і показами свідка ОСОБА_3 ,а передача техніки товариству позивачем не підтверджена жодними письмовими доказами чи показами свідків ,доводи апеляційної скарги про невірне встановлення судом цих обставин не заслуговують на увагу. Відтак , відсутні підстави стверджувати , що СТОВ незаконно заволоділо сільгосптехнікою позивача .

Як вбачається із матеріалів справи та не оспорюється сторонами ,СТОВ Росія 16.01.2016 року віддала борону дискову і каток ОСОБА_2 ,про що останній написав розписку і вказав про відсутність претензій щодо стану майна .

Як пояснив у судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 ,що не було спростовано позивачем чи його представником , зареєстрованим місцем проживання позивача являється будинок його батька і матері у с. Борівка Чернівецького району.

Таким чином ,сільськогосподарська техніка, що була забрана у січні 2016 року відповідачем зі СТОВ знаходилась за місцем проживання не лише ОСОБА_2 , а й за місцем проживання позивача ОСОБА_1 . За таких обставин стверджувати, що майно вибуло з володіння позивача ,немає підстав.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд невірно оцінив докази перебування вказаної техніки поза володінням позивача ,а саме того, що у березні 2018 року відповідач ОСОБА_2 передав на зберігання до ТОВ Чернівецька автоколона смт. Чернівці каток , де у квітні 2018 року його побачив позивач , також не свідчать про незаконність рішення суду .

Як вбачається із пояснень свідків та не заперечується позивачем, після пред`явлення ним керівництву ТОВ Чернівецька автоколона документів, що посвідчують власність на каток, йому не чинили перешкоди у володінні ним.

Суд вірно оцінив покази свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_8 , ОСОБА_15 ,які підтвердили переміщення катків із ТОВ Чернівецька автоколона смт. Чернівці до домоволодіння позивача ; свідка ОСОБА_16 тракториста , який, крім згаданої обставини , підтвердив факт знаходження катка у справному стані та послідуючий обробіток ним земель позивача , який він здійснював, працюючи у останнього, тобто. знаходження техніки у справному стані у ОСОБА_1 ; свідка ОСОБА_6 - брата позивача про забрання ОСОБА_1 техніки з території автоколони і здачу його братом вказаної сільськогосподарської техніки на металобрухт і дійшов правильного висновку про недоведеність як знаходження витребуваного майна у відповідачів, так і факт його ушкодження ними.

Свідок ОСОБА_15 підтвердив написання розписки про отримання катків самим ОСОБА_1 .

Оскільки ці покази узгоджуються між собою як у цілому, так і в частинах , суд вірно виходив із цих показів ,як правдивих і таких ,що свідчать про відсутність сільгосптехніки у відповідачів по справі , фактів її знищення чи пошкодження ними ,а відтак, відсутність підстав для задоволення позову.

Також суд вірно критично оцінив покази позивача, його представника ОСОБА_17 та свідка ОСОБА_6 - брата позивача щодо місця проведення оцінки техніки та її вартості і вірно виходив з недоведеності фактів пошкодження майна та його вартості. Крім того, зі звіту про оцінку вбачається (а.с.31) ,що доступ до об`єктів оцінки у оцінювача був відсутній, їх стан визначався зі слів замовника -позивача у справі.

Тому доводи апеляційної скарги щодо невірної оцінки судом доказів не заслуговують на увагу.

Доводи апеляційної скарги про незаконність постановленої судом ухвали від 22.02.2019 року ,якою позивачу відмовлено в уточненні позовних вимог , також безпідставні.

Відмовляючи у прийнятті уточнення позовних вимог ухвалою від 22.02.2019 року ,суд виходив із того, що відповідно до ст.49 ч.1 ЦПК України позивач має право змінити- збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання ,якщо справа розглядається в порядку спрощеного провадження. Крім того, суд виходив із того ,що подавши заяву про уточнення позовних вимог ,що не містить їх збільшення чи зменшення, а крім основної містить нову вимогу і з інших підстав, позивач фактично заявив нові позовні вимоги ,що не можуть судом розглядатись як збільшення чи зменшення існуючих позовних вимог.

Ухвалою від 16.01.2019 року суд призначив розгляд справи у спрощеному позовному провадженні . Заява позивача про уточнення позовних вимог із їх доповненням надійшла до суду 22.02.2019 року і заявлена після початку першого судового засідання, що у даному судовому розгляді відбулось 29.01.2019 року. Тому колегія суддів погоджується із таким висновком суду , оскільки заява подана позивачем після початку першого судового засідання, що у даному судовому розгляді відбулось 29.01.2019 року.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.3 ст.49 ЦПК до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

У разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

Доводи скарги про те, що суд не врахував те, що доповнення позову необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною обставин справи, про що зазначено у Постанові Верховного суду у даній справі від 12.12.2018 року , не заслуговують на увагу, оскільки оскаржуваною ухвалою суд вирішував питання про зміни позову при новому розгляді справи, що були подані позивачем після початку першого судового засідання, що суперечить ч.3,4 ст.49 ЦПК . Крім того, ці доводи скарги, з врахуванням всіх обставин справи та обмежених повноважень суду апеляційної інстанції ,не свідчить про неправильність рішення суду в межах прийнятих до розгляду і розглянутих позовних вимог та не позбавляють позивача можливості заявити такі вимоги окремим позовом.

Інші доводи скарги також правильні висновки суду не спростовують.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судове рішення в рамках прийнятих до розгляду позовних вимог ухвалено з додержанням норм права, а тому скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст.375.382-384 ЦПК України,-

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 03 жовтня 2019 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий : Копаничук С.Г.

Судді : Медвецький С.К.

Голота Л.О.