Рішення

від 27.02.2020 по справі 916/3245/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" лютого 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3245/19

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Гут С.Ф.

При секретарі судового засідання Борисовій Н.В.

За участю представників сторін:

Від позивача : Конев К.С., довіреність №8 від 31.10.2019р.;

Від відповідача : Масіна В.П., довіреність № 1826 від 18.03.2019р.;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "І`М ІСТЕЙТ" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії Інфоксводоканал" Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" про визнання неправомірними нарахувань., -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю "І`М ІСТЕЙТ" (позивач), звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "Інфоксводоканал" Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" (надалі - відповідач) в якому просить господарський суд визнати неправомірними нарахувань оплати за скид понаднормативних стічних вод.

Разом із позовною заявою, позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони заборони Товариству з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал здійснювати припинення чи обмеження водовідведення за договором №7107/3 від 24.10.2013р. про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення з причин несплати Товариством з обмеженою відповідальністю "І`М ІСТЕЙТ" нарахувань за понаднормовані скиди стічних вод до моменту набрання законної сили рішенням по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "І`М ІСТЕЙТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "Інфоксводоканал" Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" про визнання неправомірними нарахувань оплати за скид понаднормативних стічних вод.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.11.2019р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "І`М ІСТЕЙТ" (.№2-5353/19 від 01.11.2019р. про забезпечення позову було задоволено та заборонено відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю „Інфокс» (04116, м. Київ, вул. Шулявська, буд. 5, ідентифікаційний код 14289688) в особі філії „Інфоксводоканал» (65039, м. Одеса, вул. Басейна, буд. 5, ідентифікаційний код 26472133) здійснювати припинення чи обмеження водовідведення за договором №7107/3 від 24.10.2013р. про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення з причин несплати Товариством з обмеженою відповідальністю "І`М ІСТЕЙТ" ( код ЄДРПОУ 37548953, 65098, м. Одеса, вул.. Стовпова, буд. 19А) нарахувань за понаднормовані скиди стічних вод до моменту набрання законної сили рішенням у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "І`М ІСТЕЙТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "Інфоксводоканал" Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" про визнання неправомірними нарахувань оплати за скид понаднормативних стічних вод.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.11.2019р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу прийнято розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання « 03» грудня 2019 р. о 10:30 год.

02.12.2019р. на адресу Господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву за вх.ГСОО№24821/19, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову.

03.12.2019р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява за вх.ГСОО№24955/19 про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 03.12.2019р. відповідач звернувся до суду із клопотанням за вх.ГСОО№24975/19 про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.12.2019р. клопотання відповідача про поновлення строку для подачі відзиву на позовну заяву у справі №916/3245/19 було задоволено, поновлено вказаний строк до 23.12.2019р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.12.2019р. було відкладено підготовче засідання на "26" грудня 2019 р. о 10:15 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.12.2019р. було продовжено строк підготовчого провадження по справі №916/3245/19 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на "14" січня 2020 р. о 12:30 год.

26.12.2019 року після судового засідання представником Товариства з обмеженою відповідальністю "І`М ІСТЕЙТ" було подано клопотання за вх.ГСОО№26778/19 про поновлення строку на подання відповіді на відзив, відповідно якого заявник зазначив, що відповідачем надано відзив на позовну заяву, при цьому зі змістом відзиву на позовну заяву позивач ознайомився лише 26.12.2019 року, відтак, позивач просить суд поновити строк для подачі відповіді на відзив.

27.12.2019р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву за вх.ГСОО№26887/19, відповідно до якої просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

14.01.2020р. у судовому засіданні відповідач звернувся до суду із клопотанням за вх.ГСОО№731/20 про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

Також, 14.01.2020р. у судовому засіданні відповідач звернувся до суду із заперечення на відповідь на відзив за вх.ГСОО№745/20.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.01.2020р. закрито підготовче провадження у справі №916/3245/19 із призначенням справи до судового розгляду по суті на "04" лютого 2020 р. о 10:20 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.01.2020р. клопотання позивача про поновлення строку для подачі відповіді на відзив на позовну заяву у справі №916/3245/19 було задоволено, поновлено вказаний строк.

У судовому засіданні 04.02.2020р. було оголошено протокольну ухвалу про перерву до 27.02.2020р. о 10:30 год.

У даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

В ході розгляду даної справи господарським судом Одеської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

27.02.2020р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

24.10.2013 року між ТОВ І`М ІСТЕЙТ (надалі Споживач ) та ТОВ Інфокс в особі філії Інфоксводоканал (надалі Виробник ) було укладено договір №7107/3 від 24.10.2013р. про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення (для юридичних осіб) (надалі Договір).

За умовами укладеного Договору, Виробник зобов`язується надавати послуги по централізованому водопостачанню (подача холодної питної води на об`єкти Споживача), а також по центральному водовідведенню (приймання стічних вод холодного та гарячого водопостачання, ливневих, ненормативно-очищених стічних вод та стічних вод від артезіанських свердловин і шахтних колодязів, що скидаються Споживачем в систему комунальної каналізації), у відповідності до дислокації Об`єктів, а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати надані йому послуги водопостачання та водовідведення, послуги відведення ливневих і талих стічних вод, забезпечувати належну експлуатацію своїх водоканалізаційних мереж, споруд, приладів та пристроїв на них у відповідності з Правилами, переліченими в п. 2.1. чинного Договору та діючим законодавством (пункти 1.1. та 1.2. Договору).

Також, пунктом 1.1. Договору передбачено, що послуги з подачі холодної питної води надаються у межах встановлених об`ємів 116 куб. метрів на місяць; послуги з приймання стоків холодного водопостачання надаються у межах встановлених об`ємів 116 куб. метрів на місяць.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що Сторони зобов`язуються керуватись діючими нормативними актами: Законом України Про питну воду та питне водопостачання ; Законом України Про житлово-комунальні послуги ; Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення у населених пунктах України, затверджених наказом Мінжиткомунгосп України від 27.06.2008р. №190; Правилами технічної експлуатації систем водопостачання і водовідведення, затвердженими наказом Держжиткомгосп України від 05.07.1995р. №30; Правилами приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації міста Одеси, затвердженими рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 14.06.2007р. №632 (надалі скорочено - Правила приймання стічних вод ); Технічними умовами, існуючими ДСТУ, іншими нормативними актами, прийнятими у встановленому Законом порядку.

Згідно п. п. 2.3.1, 2.4.15 Договору Відповідач має право: вимагати своєчасної оплати та повної оплати послуг наданих абоненту. Позивач зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі оплачувати послуги водопроводу і каналізації, скид ненормативної-очищених стоків, та інші платежі передбачені умовами даного договору.

Відповідно п. п. 2.4.2, 2.4.7 Договору споживач зобов`язаний здійснювати скид стоків, якість яких не перевищує гранично допустимі концентрації, встановлені правилами приймання стічних вод. Відшкодовувати матеріальну шкоду, нанесену комунальним системам каналізації, спорудам, обладнанню та пристроям, а також видним об`єктам спричинену скидом не нормативно-очищених стічних вод у міську каналізацію.

Пунктом 3.9. Договору передбачено, що нарахування оплати за скид ненормативно- очищених стоків здійснюється у відповідності до Правил приймання стічних вод.

Також, відповідно до пункту 7.1. Договору, по всім питанням, не врегульованим чинним Договором, сторони керуються Правилами водокористування , Правилами приймання стічних вод , Правилами експлуатації і чинним законодавством України.

Пунктом 7.3. Договору визначено, що Договір діє з 24.10.2013р. до 31.12.2017р. у частині надання послуг водопостачання та водовідведення. Договір у частині водопостачання та водовідведення вважається подовженим на наступні 5 років, якщо за місяць до його закінчення Сторони не прийдуть до згоди внести зміни або припинити його дію. В частині розрахунків за отримані послуги водопостачання та водовідведення Договір діє до повного погашення заборгованості за даним Договором.

Отже, 01.01.2018р. дію Договору було автоматично пролонговано до 31.12.2022 року. За таких умов, договір є чинним.

У спірному періоді порядок приймання стічних вод встановлений та регламентований Правилами приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, Порядком визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 01.12.2017р. №316 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.01.2018р за №57/31509 (далі - Правила №316, Порядок №316), а також місцевими Правилами приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення міста Одеси з Додатками до них, затвердженими Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №561 від 26.12.2018р. (далі - Правила №561).

Відповідно до п. 14.5 Правил №561 передбачено, що відповідач повинен здійснювати раптовий (не погоджений із Споживачами заздалегідь) відбір проб стічних вод, що скидаються, для контролю за їхньою якістю та підставі результатів контролю (при виявленні порушень цих Правил та умов договору про надання послуг водовідведення) застосовувати відповідні заходи впливу на Споживача. Відбір проб проводиться представниками * контролюючих служб Виробника в присутності представників Споживача.

Відповідно до пункту 7 Правил №561 передбачено, що кожен споживач скидає стічні води до системи централізованого водовідведення через окремий випуск з обов`язковим улаштуванням контрольного колодязя в місці, погодженому з Виробником.

Позивач вказує, що відповідачем відповідно до листа за №5801 Вхю від 05.07.2019р. було сповіщено позивача про необхідність сплати за скидання не нормативно очищених стічних вод в міську каналізаційну сітку у сумі 45 049,34грн.

Також було вказано, що у випадку несплати цієї суми відповідач припинить надавати послуги з водовідведення без додаткового попередження з 24.07.2019р. та додано до вказаного листа розрахунок зверх нормативного скиду, копію Акту про відбір проб стічних вод та рахунок на оплату.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.02.2019р., 11.04.2019р. та 13.06.2019р. на об`єкті-позивача, за адресою: м. Одеса, вул. Стовпова, 19А представниками філії «Інфоксводоканал» у присутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "І`М ІСТЕЙТ" Дейнеки І.В. були відібрані проби стічної води у скляний посуд ( пломба №1888142, пломба №18881191, пломба №18880668) з зазначенням у акті про проведення фотофіксації.

За даними результатів аналізів незалежної лабораторії, що здійснює свою діяльність у галузі відповідно до Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність , а також результат хімічного аналізу, після відбору проб 19.02.2019р., 11.04.2019р. та 13.06.2019р. на об`єкті за адресою: м. Одеса, вул. Стовпова, 19А було виявлене перевищення ДК забруднюючих речовин у стічних водах.

На підставі зазначеного аналізу Відповідачем проведено розрахунок платежу за скид понаднормативних стічних вод, за результатами якого сформовано рахунки №501273/63025 від 14.03.2019 на суму 50 241,52 грн., №501273/64900 від 03.05.2019р. на суму 8 074,99грн., №501273/66568 від 04.07.2019р. на суму 45 049,34грн.

Позивач зазначає, що Перелік порушень вимог законодавства за рахунком №501273/66568 від 04.07.2019р. є наступним:1) До участі у відборі проб не було залучено представника Позивача, чим позбавлено можливості зробити альтернативні дослідження, проконтролювати процедуру відбору проб, перевірити наявність повноважень представників Відповідача тощо; 2) У змісті акту про відбір проб на контрольний хімічний аналіз стічних вод від 13.06.2019р. відсутнє зазначення посад осіб, які здійснювали відбір (лише нерозбірливі прізвища з ініціалами - Червона В.С. та Барановський Д.Н.), відсутнє зазначення документу, що надає цим особам повноваження діяти від імені Відповідача при відборі проб, відсутня відмітка про проходження відповідної підготовки для проведення такої роботи та інструктажу з правил безпеки; 3) У змісті акту про відбір проб на контрольний хімічний аналіз стічних вод від 13.06.2019р. незаповнена графа про проведення фотофіксації, що свідчить про непрозорість здійсненої процедури, порушення існуючих Правил приймання стічних вод-2018 та може свідчити, зокрема, про негерметичність встановлення пломби; 4) В тому ж акті відбору проб від 13.06.2019р. не визначено, в який контейнер (скляний чи поліетиленовий посуд) здійснювався відбір проб; 5) Очевидним порушенням є факт відбору проб лише до одного контейнеру, оскільки хімічний аналіз на БСК та ХСК має проводитись на підставі відбору в окремий посуд без переливу. Зазначене положення встановлене у п. 7.7. Керівного нормативного документу. Гідросфера. Відбір проб для визначення складу і властивостей стічних та технологічних вод. Основні положення. КНД 211.1.0.009-94 , згідно якого відбір проб для визначення завислих речовин, нафтопродуктів, показників БПК5 та ХПК слід проводити в окремий посуд одноразовим наповнюванням без переливу. Відбір проб в один посуд міг мати вплив на достовірність вимірювання концентрацій нафтопродуктів (жирів), показників БПК5 та ХПК, які згідно з розрахунком понаднормативних викидів від 13.06.2019р. і є завищеними. Зокрема, згідно з даними розрахунку: БПК5 180 мг/л, при нормі 134,7 мг/л; ХПК 410 мг/л, при нормі 215 мг/л; жири 23,9 мг/л, при нормі 9,5 мг/л.Крім того, позивач вказує, що із Акту «Про відбір проб на контрольний хімічний аналіз стічних вод» від 12.09.2019р. не вбачається, що відповідачем були виконані вимоги п. 7.7. КНД 211.1.0.009-94 щодо відбору проб в окремий посуд для визначення показників із завислих речовин, нафтопродуктів, показників БСК та ХСК; 6) Також порушенням з боку Відповідача є відсутність посилання на формули розрахунків, що містяться у Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017р. №316 (показники по рахунку формуються на підставі даних про об`єми водовідведення за останні 90 календарних днів, отже Відповідач окрім іншого мав зафіксувати показники технічних пристроїв щодо спожитої питної води на день та час проведення перевірки). Жодних доказів дотримання Відповідачем цього Порядку при розрахунках понаднормованих скидів на адресу Позивача надіслано не було; 7) Відповідачем було порушено пункт 46 Правил приймання стічних вод-2018 у вигляді ненаправлення Позивачу у п`ятиденний строк листа-повідомлення про виявлене перевищення ДК забруднюючих речовин у стічних водах Споживача та результати хімічного аналізу; та у вигляді ненаправлення Позивачу у 6-місячний термін копій підтверджуючих документів до рахунку за скидання стічних вод з перевищенням ДК забруднюючих речовин.

Також позивач вказує, що за рахунками №501273/63025 від 14 березня 2019 року та №501273/64900 від 03.05.2019р. перелік порушень повністю співпадає з переліком порушень, стосовно рахунку №501273/66568 від 04.07.2019р., а саме: незалучення представників Споживача, відсутність необхідної інформації в актах відбору проб на контрольний хімічний аналіз стічних вод (зокрема, відсутність посад представників Відповідача, відсутність повноважень, відсутність відомостей про наявність підготовки та проходження інструктажу з техніки безпеки), відсутність фотофіксації процесу відбору проб, відсутність детального розрахунку за формулами донарахувань, ненаправлення листів-повідомлень, відсутність інформації про акредитацію лабораторії, що здійснювала хімічний аналіз, проведення хімічного аналізу по всім показникам з одного посуду.

З наведених підстав, Товариство з обмеженою відповідальністю "І`М ІСТЕЙТ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» про визнання неправомірними нарахувань оплати за скид понаднормативних стічних вод.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються. Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.

Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач, тобто, встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії) від зобов`язаних осіб. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ст. 173 ГК України зазначено, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що правовідносини сторін склалися на підставі укладеного між ними 24.10.2013 року Договору про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення (для юридичних осіб) №7107/3.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (стаття 525 ЦК України).

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування, формування та виставлення позивачу рахунків на оплату №501273/63025 від 14.03.2019 на суму 50 241,52 грн., №501273/64900 від 03.05.2019р. на суму 8 074,99грн., №501273/66568 від 04.07.2019р. на суму 45 049,34грн.

Господарський суд вбачає, що за своєю юридичною природою Договір №7107/3 від 24.10.2013р. є договором про надання послуг.

Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором

Також слід зауважити , що укладений між сторонами Договір №7107/3 від 24.10.2013р. є належною підставою виникнення у сторін за цим договором господарського зобов`язання відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України (статті 11, 202, 509 Цивільного кодексу України).

Так дійсно за умовами частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу частини першої статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п. п. 2.3.1, 2.4.15 Договору Відповідач має право: вимагати своєчасної оплати та повної оплати послуг наданих абоненту. Позивач зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі оплачувати послуги водопроводу і каналізації, скид ненормативної-очищених стоків, та інші платежі передбачені умовами даного договору.

Відповідно п. п. 2.4.2, 2.4.7 Договору споживач зобов`язаний здійснювати скид стоків, якість яких не перевищує гранично допустимі концентрації, встановлені правилами приймання стічних вод. Відшкодовувати матеріальну шкоду, нанесену комунальним системам каналізації, спорудам, обладнанню та пристроям, а також видним об`єктам спричинену скидом не нормативно-очищених стічних вод у міську каналізацію.

Сторони зобов`язуються керуватися діючими нормативними актами: Законом України Про питну воду та питне водопостачання ; Законом України Про житлово-комунальні послуги ; Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення у населених пунктах України, затверджених наказом Мінжиткомунгосп України від 27.06.2008р. №190; Правилами технічної експлуатації систем водопостачання і водовідведення, затвердженими наказом Держжиткомгосп України від 05.07.1995р. №30; Правилами приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації міста Одеси, затвердженими рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 14.06.2007р. №632 (надалі скорочено - Правила приймання стічних вод ); Технічними умовами, існуючими ДСТУ, іншими нормативними актами, прийнятими у встановленому Законом порядку.

Водночас судом встановлено, що з 29.12.2018р Правила приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, затверджені рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради №632 від 14.06.2007, втратили чинність на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №561 від 26.12.2018, яким затверджено Правила приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення міста Одеси.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Господарський суд дійшов висновку, що сам по собі факт нарахування, формування та виставлення Позивачу рахунків на оплату №501273/63025 від 14.03.2019 на суму 50 241,52 грн., №501273/64900 від 03.05.2019р. на суму 8 074,99грн., №501273/66568 від 04.07.2019р. на суму 45 049,34грн. без вчинення відповідачем будь-яких інших дій, спрямованих на стягнення вказаної суми грошових коштів або на припинення надання позивачеві послуг з водовідведення, не свідчить про порушення прав Позивача.

Також суд звертає увагу, на правову позицію, викладену в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.01.2019 у справі №920/730/16, в якій суд дійшов висновку, що плата за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням є грошовим зобов`язанням, що виникає на підставі договору та визначених законодавчих приписів, а не оперативно - господарською санкцією.

Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Отже, позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватись від тих наданих йому законом прав, які були об`єктивно порушені відповідачем і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права.

Таким чином, право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права. При цьому, обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним засобом захисту, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками (подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).

Суд наголошує, що рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 922/1899/16).

Таким чином, відсутні підстави вважати, що відповідачем порушено право позивача шляхом виставлення вказаного вище рахунку, оскільки такий рахунок не є оперативно-господарською санкцією, яка застосовується як захід оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторного порушення зобов`язання і обставини правомірності нарахування, формування та виставлення цього рахунку відповідачем, можуть бути підставами доказування під час вирішення спору щодо стягнення цих коштів, як грошового зобов`язання.

Наведені у позовній заяві доводи не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, господарський суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Щодо ухвали Господарського суду Одеської області від 04.11.2019р., якою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "І`М ІСТЕЙТ" (.№2-5353/19 від 01.11.2019р. про забезпечення позову було задоволено та заборонено відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю „Інфокс» (04116, м. Київ, вул. Шулявська, буд. 5, ідентифікаційний код 14289688) в особі філії „Інфоксводоканал» (65039, м. Одеса, вул. Басейна, буд. 5, ідентифікаційний код 26472133) здійснювати припинення чи обмеження водовідведення за договором №7107/3 від 24.10.2013р. про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення з причин несплати Товариством з обмеженою відповідальністю "І`М ІСТЕЙТ" ( код ЄДРПОУ 37548953, 65098, м. Одеса, вул.. Стовпова, буд. 19А) нарахувань за понаднормовані скиди стічних вод до моменту набрання законної сили рішенням у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "І`М ІСТЕЙТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "Інфоксводоканал" Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" про визнання неправомірними нарахувань оплати за скид понаднормативних стічних вод, господарський вказує наступне:

Частиною 1 ст. 145 ГПК України встановлено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотання учасника справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 145 ГПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

У зв`язку із тим, що господарський суд відмовляє у задоволені позову, відповідно до чинного законодавства України, господарський суд вирішує за необхідне скасувати заходи забезпечення позову у справі №916/3245/19 вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.11.2019р.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (пункт 58 рішення Європейського суду з прав людини рішення у справі "Серявін та інші проти України").

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Керуючись положеннями ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13, 20 73, 74, 76, 86, 126, 129, 145, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "І`М ІСТЕЙТ" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії Інфоксводоканал" Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" про визнання неправомірними нарахувань- відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покласти на позивача.

3. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.11.2019р., якою заборонено відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю „Інфокс» (04116, м. Київ, вул. Шулявська, буд. 5, ідентифікаційний код 14289688) в особі філії „Інфоксводоканал» (65039, м. Одеса, вул. Басейна, буд. 5, ідентифікаційний код 26472133) здійснювати припинення чи обмеження водовідведення за договором №7107/3 від 24.10.2013р. про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення з причин несплати Товариством з обмеженою відповідальністю "І`М ІСТЕЙТ" ( код ЄДРПОУ 37548953, 65098, м. Одеса, вул.. Стовпова, буд. 19А) нарахувань за понаднормовані скиди стічних вод до моменту набрання законної сили рішенням у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "І`М ІСТЕЙТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "Інфоксводоканал" Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" про визнання неправомірними нарахувань оплати за скид понаднормативних стічних вод.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 10 березня 2020 р.

Суддя С.Ф. Гут