Постанова

від 28.05.2020 по справі 916/3245/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/3245/19

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання - Федорончук Д.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача - Конев К.С.,довіреність №8 від 31.10.2019.

від відповідача - Несветайло І.М., довіреність №1159 від 13.03.2020.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "І`м Істейт"

на рішення Господарського суду Одеської області від „27" лютого 2020р., повний текст якого складено та підписано „10" березня 2020р.

у справі № 916/3245/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "І`м Істейт"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії Інфоксводоканал" Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс"

про визнання неправомірними нарахувань,

головуючий суддя - Гут С.Ф.

місце прийняття рішення: Господарський суд Одеської області

В судовому засіданні 28.05.2020 року згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю "І`м Істейт" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в якому просило:

- визнати неправомірним нарахування оплати за скид понаднормативних стічних вод у розмірі 50 241,52 грн. на підставі рахунку №501273/63025 від 14.03.2019, здійснене ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс";

- визнати неправомірним нарахування оплати за скид понаднормативних стічних вод у розмірі 8 074,99 грн. на підставі рахунку №501273/64900 від 03.05.2019, здійснене ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс";

- визнати неправомірним нарахування оплати за скид понаднормативних стічних вод у розмірі 45 049,34 грн. на підставі рахунку №501273/66568 від 04.07.2019, здійснене ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс".

В обґрунтування заявлених позовних вимог ТОВ "І`м Істейт" зазначає, що складені відповідачем розрахунки понаднормативного скиду є незаконними, необґрунтованими, складеними всупереч договірних зобов`язань та чинного законодавства України.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.02.2020 у справі №916/3245/19 (суддя Гут С.Ф.) в задоволенні позову про визнання неправомірними нарахувань відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, місцевий господарський суд пославшись на правову позицію, викладену у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 18.01.2019 у справі №920/730/16 та дійшов висновку, що сам по собі факт нарахування, формування та виставлення позивачу спірних рахунків на оплату без вчинення відповідачем будь-яких інших дій, спрямованих на стягнення вказаної суми грошових коштів або на припинення надання позивачеві послуг з водовідведення, не свідчить про порушення прав позивача.

На переконання місцевого господарського суду, відсутні підстави вважати, що відповідачем порушено право позивача шляхом виставлення вказаного вище рахунку, оскільки такий рахунок не є оперативно-господарською санкцією, яка застосовується як захід оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторного порушення зобов`язання і обставини правомірності нарахування, формування та виставлення цього рахунку відповідачем, можуть бути підставами доказування під час вирішення спору щодо стягнення цих коштів, як грошового зобов`язання. Наведені у позовній заяві доводи не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "І`м Істейт" звернулось з апеляційною скаргою до Південно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2020 у справі №916/3245/19 в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "І`м Істейт" задовольнити, стягнути з ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" на користь ТОВ "І`м Істейт" суму витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення господарського суду, а саме:

1) щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права (ст.ст.2,5 ГПК України);

Так скаржник зазначає, що суд при посиланні на практику Верховного Суду не обґрунтував, з яких підстав ним було враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 18.01.2019 у справі №920/730/16, але не враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного суду від 29.07.2019 у справі №904/9169/17, в якій зазначено, що донарахування за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням є оперативно-господарською санкцією.

Крім того, судом не врахована судова практика, на яку посилався позивач під час розгляду справи, зокрема у справах №916/882/19, 916/748/19, 916/2564/18, 916/1126/19, в яких зазначається висновок про неправомірність донарахувань ТОВ Інфокс в особі філії Інфоксводоканал , незважаючи на ту обставину, відносяться чи не відносяться такі нарахування до оперативно-господарських санкцій, оскільки у згадуваних рішеннях судом встановлювалось насамперед, чи прийняті такі донарахування у відповідності до вимог чинного законодавства України та відповідно до положень господарської угоди, що є на думку скаржника найбільш суттєвим.

2) щодо порушень судом першої інстанції норм матеріального права;

Скаржник вважає, що у тексті позовної заяви є достатньо доводів, а у доданих до неї матеріалів є достатньо доказів порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору №7107/3 від 24.10.2013 та положень чинного законодавства України.

У кожному випадку здійснення відбору проб (19.02.2019р., 11.04.2019р., 13.06.2019р.) складання та надсилання на адресу позивача рахунків щодо сплати за скид понаднормативних стічних вод, відповідачем були порушені чіткі приписи чинного законодавства України, повний перелік яких зазначений у тексті позовної заяви.

Окремо, скаржник звертає увагу, що відповідачем не надано жодного доказу щодо того, за якою формулою та за якими показниками здійснювались розрахунки розміру оплати за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням. Відсутність детального розрахунку розмірів нарахування оплати за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням також зумовлює протиправність здійснення відповідачем таких нарахувань.

З огляду на викладене, скаржник вважає, що відповідачем було порушено умови договору №7107/3 від 24.10.2013 шляхом здійснення нарахувань оплати за скид понаднормативних стічних вод на підставі спірних рахунків, у зв`язку з чим вказані нарахування, на думку скаржника, мають бути визнані неправомірними.

Судом першої інстанції усі вищезазначені доводи взагалі були залишені поза увагою, а отже норми матеріального права судом взагалі не були застосовані.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "І`м Істейт" на рішення Господарського суду Одеської області від „27" лютого 2020р. у справі №916/3245/19; призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "І`м Істейт" до розгляду на 28 травня 2020 року об 11:00 год.

У відзиві на апеляційну скаргу від 16.04.2020р. ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" просило залишити рішення Господарського суду Одеської області від 10.02.2020р. по справі №916/3060/19 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

26.05.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" надійшло клопотання про відкладення розгляду на іншу дату, в зв`язку із встановленням на всій території України карантину через коронавірус (COVID) з 22.05.2020 до 22.06.2020.

В судовому засіданні 28.05.2020 представник скаржника, підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України , переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, судова колегія апеляційної інстанції дійшла наступних висновків.

Як свідчать матеріали справи та встановлено господарським судом, 24.10.2013р. між ТОВ "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" (Виробник) та ТОВ "І`м Істейт" (Споживач) був укладений договір №7107/3 про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення (для юридичних осіб), згідно умов п.1.1. п.1.2 яких, вбачається, що Виробник зобов`язується надавати послуги по централізованому водопостачанню (подача холодної питної води на об`єкти Споживача), а також по центральному водовідведенню (приймання стічних вод холодного та гарячого водопостачання, зливових, ненормативно-очищених стічних вод та стічних вод від артезіанських свердловин і шахтних колодязів, що скидаються Споживачем в систему комунальної каналізації), у відповідності до дислокації Об`єктів, а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати надані йому послуги водопостачання та водовідведення, послуги відведення зливових і талих стічних вод, забезпечувати належну експлуатацію своїх водоканалізаційних мереж, споруд, приладів та пристроїв на них у відповідності з Правилами, переліченими в п. 2.1. чинного Договору та діючим законодавством. Також, пунктом 1.1. Договору передбачено, що послуги з подачі холодної питної води надаються у межах встановлених об`ємів 116 куб. метрів на місяць; послуги з приймання стоків холодного водопостачання надаються у межах встановлених об`ємів 116 куб. метрів на місяць.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що Сторони зобов`язуються керуватись діючими нормативними актами: Законом України Про питну воду та питне водопостачання ; Законом України Про житлово-комунальні послуги ; Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення у населених пунктах України, затверджених наказом Мінжиткомунгосп України від 27.06.2008р. №190; Правилами технічної експлуатації систем водопостачання і водовідведення, затвердженими наказом Держжиткомгосп України від 05.07.1995р. №30; Правилами приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації міста Одеси, затвердженими рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 14.06.2007р. №632 (надалі скорочено - Правила приймання стічних вод ); Технічними умовами, існуючими ДСТУ, іншими нормативними актами, прийнятими у встановленому Законом порядку.

Згідно п. п. 2.3.1, 2.4.15 Договору Виробник має право: вимагати своєчасної оплати та повної оплати послуг наданих абоненту. Споживач зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі оплачувати послуги водопроводу і каналізації, скид ненормативно-очищених стоків, послуги відведення зливових і талих стічних вод, та інші платежі передбачені Правилами водокористування і Правилами приймання стічних вод , та умовами даного договору.

Відповідно п. п. 2.4.2, 2.4.7 Договору споживач зобов`язаний здійснювати скид стоків, якість яких не перевищує гранично допустимі концентрації, встановлені Правилами приймання стічних вод . Відшкодовувати матеріальну шкоду, нанесену комунальним системам каналізації, спорудам, обладнанню та пристроям, а також водним об`єктам спричинену скидом ненормативно-очищених стічних вод у міську каналізацію.

Пунктом 3.9. Договору передбачено, що нарахування оплати за скид ненормативно-очищених стоків здійснюється у відповідності до Правил приймання стічних вод .

Також, відповідно до пункту 7.1. Договору, по всім питанням, не врегульованим чинним Договором, сторони керуються Правилами водокористування , Правилами приймання стічних вод , Правилами експлуатації і чинним законодавством України.

Пунктом 7.3. Договору визначено, що Договір діє з 24.10.2013р. до 31.12.2017р. у частині надання послуг водопостачання та водовідведення. Договір у частині водопостачання та водовідведення вважається подовженим на наступні 5 років, якщо за місяць до його закінчення Сторони не прийдуть до згоди внести зміни або припинити його дію. В частині розрахунків за отримані послуги водопостачання та водовідведення Договір діє до повного погашення заборгованості за даним Договором.

Отже, 01.01.2018р. дію Договору було автоматично пролонговано до 31.12.2022 року. За таких умов, договір є чинним.

У спірному періоді порядок приймання стічних вод встановлений та регламентований Правилами приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення , Порядком визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення , затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 01.12.2017р. №316 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.01.2018р за №57/31509 (далі - Правила №316, Порядок №316), а також місцевими Правилами приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення міста Одеси з Додатками до них, затвердженими Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №561 від 26.12.2018р. (далі - Правила №561).

Відповідно до п. 14.5 Правил №561 передбачено, що Виробник повинен здійснювати раптовий (не погоджений зі Споживачами заздалегідь) відбір контрольних проб стічних вод, що скидаються, для контролю їх якості та на підставі результатів контролю (при виявленні порушень цих Правил та умов договору про надання послуг водовідведення) застосовувати відповідні заходи впливу на Споживача. Відбір проб проводиться представниками контролюючих служб Виробника в присутності представників Споживача. При відмові представників Споживача брати участь відбір проб повинен проводитись представниками контролюючих служб Виробника самостійно, що фіксується в акті відбору.

Відповідно до пункту 7 Правил №561 передбачено, що кожен Споживач скидає стічні води до системи централізованого водовідведення через окремий випуск з обов`язковим улаштуванням контрольного колодязя (далі - КК) в місці, погодженому з Виробником. Об`єднання випусків стічних вод від кількох Споживачів може здійснюватися тільки після контрольного колодязя на каналізаційному випуску кожного Споживача. Скидання стічних вод субспоживачем із використанням каналізаційної мережі Споживача не є об`єднанням випусків стічних вод кількох споживачів.

Позивач вказує, що відповідачем відповідно до листа за №5801ВК-10 від 05.07.2019р. було направлено результати відбору проб стічних вод та сповіщено позивача про необхідність сплати за скидання ненормативно-очищених стічних вод в міську каналізаційну сітку у сумі 45 049,34грн.

Також було вказано, що у випадку несплати цієї суми відповідач припинить надавати послуги з водовідведення без додаткового попередження з 24.07.2019р. та додано до вказаного листа розрахунок зверх нормативного скиду, копію Акту про відбір проб стічних вод та рахунок на оплату.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.02.2019р., 11.04.2019р. та 13.06.2019р. на об`єкті-позивача, за адресою: м. Одеса, вул. Стовпова, 19А представниками філії "Інфоксводоканал" у присутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "І`м Істейт" Дейнеки І.В. були відібрані проби стічної води у скляний посуд (пломба №1888142, пломба №18881191, пломба №18880668) з зазначенням у акті про проведення фотофіксації.

За даними результатів аналізів незалежної лабораторії, що здійснює свою діяльність у галузі відповідно до Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність , а також результат хімічного аналізу, після відбору проб 19.02.2019р., 11.04.2019р. та 13.06.2019р. на об`єкті за адресою: м. Одеса, вул. Стовпова, 19А було виявлене перевищення ДК забруднюючих речовин у стічних водах.

На підставі зазначеного аналізу відповідачем проведено розрахунок платежу за скид понаднормативних стічних вод, за результатами якого сформовано рахунки №501273/63025 від 14.03.2019 на суму 50 241,52 грн., №501273/64900 від 03.05.2019р. на суму 8 074,99грн., №501273/66568 від 04.07.2019р. на суму 45 049,34грн.

Позивач зазначає, що перелік порушень вимог законодавства за рахунком №501273/66568 від 04.07.2019р. є наступним:

1)до участі у відборі проб не було залучено представника позивача, чим позбавлено можливості зробити альтернативні дослідження, проконтролювати процедуру відбору проб, перевірити наявність повноважень представників Відповідача тощо;

2) у змісті акту про відбір проб на контрольний хімічний аналіз стічних вод від 13.06.2019р. відсутнє зазначення посад осіб, які здійснювали відбір (лише нерозбірливі прізвища з ініціалами - ОСОБА_1. та ОСОБА_2 ), відсутнє зазначення документу, що надає цим особам повноваження діяти від імені Відповідача при відборі проб, відсутня відмітка про проходження відповідної підготовки для проведення такої роботи та інструктажу з правил безпеки;

3)у змісті акту про відбір проб на контрольний хімічний аналіз стічних вод від 13.06.2019р. незаповнена графа про проведення фотофіксації, що свідчить про непрозорість здійсненої процедури, порушення існуючих Правил приймання стічних вод-2018 та може свідчити, зокрема, про негерметичність встановлення пломби;

4) в тому ж акті відбору проб від 13.06.2019р. не визначено, в який контейнер (скляний чи поліетиленовий посуд) здійснювався відбір проб;

5) очевидним порушенням є факт відбору проб лише до одного контейнеру, оскільки хімічний аналіз на БСК та ХСК має проводитись на підставі відбору в окремий посуд без переливу. Зазначене положення встановлене у п. 7.7. Керівного нормативного документу. Гідросфера. Відбір проб для визначення складу і властивостей стічних та технологічних вод. Основні положення. КНД 211.1.0.009-94 , згідно якого відбір проб для визначення завислих речовин, нафтопродуктів, показників БПК5 та ХПК слід проводити в окремий посуд одноразовим наповнюванням без переливу. Відбір проб в один посуд міг мати вплив на достовірність вимірювання концентрацій нафтопродуктів (жирів), показників БПК5 та ХПК, які згідно з розрахунком понаднормативних викидів від 13.06.2019р. і є завищеними. Зокрема, згідно з даними розрахунку: БПК5 180 мг/л, при нормі 134,7 мг/л; ХПК 410 мг/л, при нормі 215 мг/л; жири 23,9 мг/л, при нормі 9,5 мг/л.

Крім того, позивач вказує, що із Акту "Про відбір проб на контрольний хімічний аналіз стічних вод" від 12.09.2019р. не вбачається, що відповідачем були виконані вимоги п.7.7. КНД 211.1.0.009-94 щодо відбору проб в окремий посуд для визначення показників із завислих речовин, нафтопродуктів, показників БСК та ХСК;

6) також порушенням з боку відповідача є відсутність посилання на формули розрахунків, що містяться у Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017р. №316 (показники по рахунку формуються на підставі даних про об`єми водовідведення за останні 90 календарних днів, отже відповідач окрім іншого мав зафіксувати показники технічних пристроїв щодо спожитої питної води на день та час проведення перевірки). Жодних доказів дотримання відповідачем цього Порядку при розрахунках понаднормованих скидів на адресу позивача надіслано не було;

7) відповідачем було порушено пункт 46 Правил приймання стічних вод-2018 у вигляді ненаправлення позивачу у п`ятиденний строк листа-повідомлення про виявлене перевищення ДК забруднюючих речовин у стічних водах Споживача та результати хімічного аналізу; та у вигляді ненаправлення Позивачу у 6-місячний термін копій підтверджуючих документів до рахунку за скидання стічних вод з перевищенням ДК забруднюючих речовин.

Також позивач вказує, що за рахунками №501273/63025 від 14 березня 2019 року та №501273/64900 від 03.05.2019р. перелік порушень повністю співпадає з переліком порушень, стосовно рахунку №501273/66568 від 04.07.2019р., а саме: незалучення представників Споживача, відсутність необхідної інформації в актах відбору проб на контрольний хімічний аналіз стічних вод (зокрема, відсутність посад представників Відповідача, відсутність повноважень, відсутність відомостей про наявність підготовки та проходження інструктажу з техніки безпеки), відсутність фотофіксації процесу відбору проб, відсутність детального розрахунку за формулами донарахувань, не направлення листів-повідомлень, відсутність інформації про акредитацію лабораторії, що здійснювала хімічний аналіз, проведення хімічного аналізу по всім показникам з одного посуду.

З наведених підстав, Товариство з обмеженою відповідальністю "І`м Істейт" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" про визнання неправомірними нарахувань оплати за скид понаднормативних стічних вод.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про їх необґрунтованість та відмовив у їх задоволенні.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені положеннями статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України.

Зазначені приписи узгоджуються із процесуальними нормами статті 5 ГПК України за змістом якої здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина 1 статті 2 ГПК України).

Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Отже, позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватись від тих наданих йому законом прав, які були об`єктивно порушені відповідачем і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права.

Таким чином, право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права. При цьому, обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним засобом захисту, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Відповідно до частини першої статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками (подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).

Отже, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Суд, відповідно до викладеної в позові вимоги, може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону, але лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).

Суд наголошує, що рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 922/1899/16).

У пункті 145 Рішення ЄСПЛ від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного королівства суд зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 Рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2015).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №922/1500/18.

Так колегія суддів зазначає, що оспорювані позивачем Розрахунки носять інформативний характер та містять відомості щодо коефіцієнту, об`єму скидів, тарифи та загальну суму плати розраховану за скид ненормативно-очищених стічних вод. Жодних вимог щодо необхідності сплати позивачем сум визначених в даних Розрахунках, вони не містять.

Сам по собі факт вчинення відповідачем дій щодо складання та направлення позивачеві розрахунків, без вчинення відповідачем будь-яких інших дій, спрямованих на стягнення вказаної суми грошових коштів або на припинення надання позивачеві послуг з водовідведення, не свідчить про порушення прав позивача.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.01.2019 у справі №920/730/16 викладено правову позицію у відповідності до якої плата за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням є грошовим зобов`язанням, що виникає на підставі Договору та визначених законодавчих приписів, а не оперативно - господарською санкцією, як помилково зазначає скаржник, без урахування фактичних обставин правовідносин, що склалися між сторонами спору. У даному випадку, відсутні підстави вважати, що нарахування плати за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням є таким, що сприятиме припиненню або попередженню повторення порушення зобов`язання (що є характерною ознакою та метою застосування оперативно-господарської санкції).

При цьому, Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду не знайшов підстав для відступлення від висновку, викладеного у раніше ухвалених постановах Верховного Суду у справах №911/2720/17 та №904/7776/17, про те, що плата за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням є заборгованістю, а не оперативно-господарською санкцією.

Відтак, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, у вигляді визнання незаконними дій відповідача щодо складення Розрахунків понаднормативного скиду, не є належним та ефективним у розумінні наведених вище норм способом захисту порушеного права, оскільки розглядаючи таку вимогу суд не здійснює жодного захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин.

Вищевикладене зумовлює відмову у задоволенні позову ТОВ "І`м Істейт".

Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

З огляду на встановлені обставини щодо неналежно обраного позивачем способу захисту порушеного права, колегія суддів не бере до уваги інші доводи викладені ТОВ ""І`м Істейт"" як у позові, так в апеляційній скарзі, зокрема щодо порушень допущених відповідачем під час складання актів, скільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2020 у справі №916/3245/19 відсутні.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129 , 269 , 270 , 275 , 276 , 281-284 Господарського процесуального кодексу України , колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "І`м Істейт" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2020 у справі №916/3245/19 - без змін.

Постанова набирає законної з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків передбачених ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови

складено та підписано

01.06.2020р.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф. Савицький