Рішення

від 27.02.2020 по справі 915/1741/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року Справа № 915/1741/19

м.Миколаїв

За позовом : Приватного акціонерного товариства "ЖЛК-Україна",

(09109, Київська обл., м.Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 176, код ЄДРПОУ 00445794),

до відповідача : Фізичної особи-підприємця Гордійчук Валентина Петровича

( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ),

Суддя Ткаченко О.В.

Секретар судового засідання Сулейманова С.М.

Представники:

від позивача: Добрівська А.В.

від відповідача: Ремський Є.В., за ордером.

СУТЬ СПОРУ : стягнення 400821,42 грн., -

16.07.2019р. ПАТ "ЖЛК-Україна" звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до ФОП Гордійчука В.П. про стягнення з нього збитків в сумі 400821,42 грн.

Ухвалою суду від 22.07.2019р. позовну заяву було залишено без руху, надано позивачу строк на усунення встановлених судом недоліків - 10 днів з дня отримання ухвали.

05.08.2019р. до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви із зазначенням відомостей згідно з приписами ст. 164 ГПК України до якої додані належні докази направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Ухвалою суду від 12.08.2019р. було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.09.2019р.

03.09.2019р. від відповідача до суду надійшла заява про застосування наслідків спливу позовної давності, обґрунтована тим, що в силу приписів п.6 ч.2 ст. 258 та ч.3 ст. 925 Цивільного кодексу України до даних правовідносин застосовується скорочена позовна давність в один рік, а відповідно до ч.4 ст. 315 Господарського кодексу України, у випадку відхилення перевізником претензії або ненаданням відповіді на претензію, строк для звернення до суду становить шість місяців. З огляду на пред`явлення позивачем претензії до відповідача як до перевізника, строк надання відповіді на яку закінчився 15.09.2018р., а позов поданий 11.07.2019р., відповідач вважає, що строк позовної давності пропущений, у зв`язку з чим просить суд відмовити в позові.

12.09.2019р. від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, яка фактично є відповіддю на заяву відповідача про застосування строків позовної давності, та в якій позивач зазначає, що умовами договору перевезення передбачено застосування до даного договору, зокрема, правил Конвенції про Договір міжнародного перевезення вантажів від 19.05.1856р., згідно зі ст. 32 якої строк позовної давності для вимог, що випливають із перевезення, на яке поширюється конвенція, встановлюється в один рік, отже з урахуванням вказаних норм, позов поданий вчасно.

24.09.2019р. від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому він позовні вимоги не визнає, зазначаючи про те, що позивачем самостійно обраний спосіб захисту свого права саме шляхом направлення претензії згідно з нормами Цивільного кодексу України, а тому до цих правовідносин слід застосовувати строки позовної давності, передбачені законодавством України. Окрім цього, відповідач зазначає, що позивачем не подано належних та допустимих доказів порчі товару та не доведено факту вини перевізника в цьому. Відповідач зазначає, що у доданому до позову акті від 03.08.2018р. відсутня інформація стосовно транспортного засобу, яким було доставлено морозиво, тому є сумнівним, що даний акт складено стосовно саме того морозива, яке перевозилось відповідачем. Також, прийняття товару замовником (ТОВ Еліт Фуд ) свідчить про відсутність претензій щодо якості поставленого товару, якщо б товар був зіпсований, замовник мав право його не приймати, щоб не створювати зайвих втрат на його зберігання, проведення експертизи та утилізації. Окрім цього, відповідач зазначає, що між ним та ПАТ Українська страхова компанія був укладений договір добровільного страхування відповідальності автоперевізників, який розповсюджується на транспортний засіб, яким було здійснено перевезення вантажу, тому в разі дійсного факту порчі товару позивач повинен був негайно повідомити про це перевізника та вжити заходів щодо врегулювання ситуації за допомогою страхової компанії. Відповідач також зазначає, що з наданих позивачем документів вбачається, що зберігання морозива відбулось з 04.08.2018р. по 31.10.2018р., а експертиза морозива відбулась лише 14.08.2019р., тобто через 10 днів після доставки вантажу та весь цей період зберігалась у холодильній, а не морозильній камері, що унеможливлює встановлення факту порчі товару при перевезенні та наявності вини перевізника (відповідача) у такій порчі.

Ухвалою суду від 26.09.2019р. строк підготовчого провадження був продовжений, підготовче засідання відкладено на 05.11.2019р.

31.10.2019р. від позивача до суду надійшли пояснення на відзив, в яких він заперечує проти доводів відповідача та зазначає, що, по-перше, в силу приписів ч. 2 ст. 32 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів 1956р. пред`явлення претензії в письмовій формі припиняє відлік терміну позовної давності до того дня, коли перевізник у письмовій формі відхилив претензію і повернув додані до неї документи та в даному випадку для обчислення строку позовної давності не можуть бути застосовані норми Цивільного кодексу України, оскільки вони є загальними нормами права, а норми вказаної Конвенції є спеціальними нормами, яким в даному випадку слід надавати перевагу; по-друге, згідно з умовами договору страхування саме відповідач, як страхувальник, страхує свій майновий інтерес і має право на підставі договору (полісу) отримати грошову компенсацію у разі настання страхового випадку; по-третє, у суму відшкодування заявлена сума зберігання товару до моменту його утилізації, оскільки необхідність зберігання виникла і по причині надання можливості перевізнику надати розшифровку контролю і запису температурного режиму всередині рефрижератора протягом усього перевезення, але він не надав цю розшифровку ані замовнику при прийому товару, ані відправнику. Наявність відомостей щодо оренди холодильної камери не з 3 серпня а з 4 серпня 2018 року не свідчить про те, що морозиво перебувало добу не в холодильній камері (в такому випадку морозиво було б повністю знищено), а підтверджує те, що розрахунок орендної плати був здійснений починаючи з повної доби розміщення у холодильній камері морозива; по-четверте, прийомка товару відбувалась відповідно до правил Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю П-7.

05.11.2019р. позивач надав суду клопотання про залучення додаткових документів до матеріалів справи, а саме, належним чином засвідчену копію договору від 06.08.2019р., укладену між компанією Еліт Фуд та ТОВ Сакекспертиза Торгово-промислової палати Грузії, відповідно до якого досліджувалась відповідність товару вимогам по якості, який був укладений в перший робочий день після доставки вантажу (4-5 серпня 2018 року - вихідні дні).

Судом залучений даний документ до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 05.11.2019р. було закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 03.12.2019р.

02.12.2019р. від позивача до суду надійшли додаткові пояснення щодо підстав застосування до даних правовідносин норм міжнародної Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів.

Судове засідання, призначене на 03.12.2019р. не відбулось та ухвалою суду від 10.12.2019р. судове засідання було призначено на 23.12.2019р.

Розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями сторін.

В судових засіданнях 20.02.2020р. та 27.02.2020р. представник відповідача проти позовних вимог заперечував, зазначаючи про пропуск позивачем строку позовної давності на звернення до суду з даним позовом, а також зазначаючи про те, що надані позивачем докази не свідчать про наявність вини відповідача у завданих збитках та взагалі не можуть бути належними доказами того, що морозиво було доставлено неналежної якості.

Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що строки позовної давності на звернення до суду з цим позовом ним не пропущені, оскільки такі строки слід обраховувати відповідно до норм Міжнародної конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів 1956 року, а надані суду докази свідчать про недотримання температурного режиму у автомобілі перевізника при здійсненні міжнародного перевезення, що призвело до зіпсування партії морозива, тому позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

В судовому засіданні 20.02.2020р. було оголошено перерву до 27.02.2020р.

За наслідками проведеного судового засідання 27.02.2020р., судом у відповідності до приписів ст.240 Господарського процесуального кодексу України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

11 січня 2018 року за №13/02/18 між приватним акціонерним товариством ЖЛК-Україна , як продавцем, та товариством LTD ELIT FOOD , як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець зобов`язався продати покупцю продукти харчування - морозиво, у асортименті та кількості, зазначених у специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору, з правом подальшої реалізації товару продавця на території Республіки Грузія (п.п.1.1, 1.3 договору).

Відповідно до умов п. 3.1 даного договору, поставка товару здійснюється у відповідності до СІР Грузія, м.Тбілісі, Інкотермс-2010. Згідно з даною умовою визначаються зобов`язання сторін та проводиться розподіл видатків, пов`язаних з виконанням даного договору.

Згідно з п. 3.1.1 договору продавець оплачує завантаження товару на транспортний засіб, оплачує транспорт та страхування вантажу.

Ризики втрати або пошкодження товару переходять до покупця з моменту його фактичної передачі. Право власності на товар переходить до покупця одночасно з ризиками втрати або пошкодження товару.

Розділом 5 договору його учасники узгодили прийом товару.

Так, прийом товару за кількістю здійснюється покупцем в пункті розвантаження товару за місцезнаходженням покупця (п.5.1).

Прийом товару за якістю (зовнішній вигляд) здійснюється представником покупця в пункті розвантаження товару за місцезнаходженням покупця (п.5.2).

Згідно з умовами п.5.3 у випадку виявлення невідповідності товару вимогам до якості (порушення цілісності тари та пакування) та кількості, визначеним даним договором, протягом 1 робочого дня з дати митного оформлення у країні покупця представник ТПП країни покупця в присутності представника вантажоотримувача складає відповідним акт. Покупець зобов`язується негайно направити продавцю копію вказаного акту, на підставі якого сторони визначають подальший порядок взаємодії. Даний акт є остаточним та обов`язковим для обох сторін. Покупець не вправі розпоряджатись товаром, відносно якого ним заявлена претензія по якості, без отримання письмового дозволу покупця.

Відповідно до укладеної між учасниками договору специфікації №2 від 27.06.2018р. позивач зобов`язався поставити покупцю товар (12 видів морозива, ароматизований лід та масло солодковершкове) на загальну суму 24167,4 долара США, транспортні послуги 4000,0 долара США.

На виконання вказаного договору, 18 липня 2018 року за №18/07/18-01 між приватним акціонерним товариством ЖЛК-Україна , як замовником, та фізичною особою-підприємцем Гордійчуком Валентином Петровичем, як перевізником, був укладений договір на транспортне перевезення у міжнародному сполученні, відповідно до умов якого, замовник замовив, а перевізник надав послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях.

Розділом 2 даного договору його учасники узгодили обов`язки сторін, зокрема:

- умовами п.2.1.1 визначено зобов`язання замовника надавати вантажі для перевезень на підставі узгодженого Додатку-заявки , що є невід`ємною частиною цього договору, в якому вказані: пункт завантаження, дата і час прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, контактні особи та їх телефони, назва та характеристика вантажу, об`єм та вага вантажу, вартість перевезення, додаткові вимоги;

- пункт 2.2.2 передбачав обов`язок перевізника направляти у розпорядження замовника автомобілі у належному технічному стані;

- згідно з п.2.2.6 перевізник зобов`язався повідомляти замовника про виникнення будь-яких перешкод виконанню перевезення (ДТП, вилучення вантажу компетентними органами, відмова вантажоодержувача прийняти вантаж тощо).

Відповідно до умов п. 5.2 даного договору транспортного перевезення, перевізник несе відповідальність за цілісність вантажу відповідно до Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів 1965 року, Статуту автомобільного транспорту України та чинного законодавства України.

В силу норм п.2.1.1 вказаного договору транспортного перевезення, між позивачем та відповідачем була підписана заявка-договір на перевозку з замовником, відповідно до якої: дата завантаження визначена 18-19.07.2018р., номер автомобіля - ВЕ1192ХП/ НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 , наявність СМR, страхування, термописець, тип автомобіля - рефрижератор темп.-22 -24, вантаж - морозиво, 33 поддона, вага - до 15000,0 кг; адреса завантаження - ПАТ ЖЛК-Україна , Україна, 09109, Київська обл., м.Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 176; адреса розвантаження - LTD ELIT FOOD , м.Тбілісі; маршрут прямування - м.Біла Церква - м.Іллічівськ - м.Батумі - м.Тбілісі; особливі умови - контроль термописця, перевезення через паром м.Іллічівськ, строки доставки - від 5 до 10 календарних днів.

В матеріалах справи наявні копії інвойсу №3 від 27.06.2018р., сертифікату про походження товару №GE83200F1726 1772422, посвідчень якості №187 від 06.07.2018р. на морозиво та масло, митної декларації №UA125270/2018/874368 від 19.07.2018р. (а.с.18-25), що підтверджують здійснення перевезення товару з України до Грузії.

Відповідачем вантаж був доставлений замовнику (LTD ELIT FOOD ) 03 серпня 2018 року, та при прийомці товару, замовником було виявлено неналежну якість товару, за результатами чого був складений акт (а.с.26).

З даного акту вбачається, що працівниками підприємства-замовника у присутності незалежних експертів та водія - ОСОБА_1 , при розкритті автомобіля було встановлено, що морозиво знаходиться у незагартованому стані з причини відсутності холоду та поломки автомобіля. Водій термоленту не надав, від підпису відмовився. Для запобігання повного зіпсування морозива воно було прийнято на склад на відповідальне зберігання.

Також позивачем наданий суду акт експертизи Торгово-промислової палати Грузії №89 від 15.08.2018р., з якого вбачається, що експерту торгово-промислової палати пред`явили на складі LTD ELIT FOOD у холодильній камері №4 морозиво 14 найменувань та з кожного найменування шляхом випадкового відбору з різних піддонів були відібрані по 5 коробов різних видів морозива та перевірено наявне в них морозиво. Під час візуального огляду товару, температура в камері коливалась від -20 0С до -21,6 0С. За результатом огляду було встановлено, що морозиво деформовано та втратило товарний вигляд, маса морозива у пластикових контейнерах неоднорідна, деформована, кристалізована. До акту експертизи додані також роздруківки фотографій стану морозива при здійсненні огляду.

Оскільки умовами заявки-договору на перевезення вантажу було визначено особливу умову даного перевезення - наявність у автомобіля перевізника термописця - пристрою, який здійснює контроль і запис температурного режиму всередині рефрижератора з моменту завантаження вантажу до моменту його розвантаження на складі покупця, враховуючи інформацію від покупця про псування вантажу під час його транспортування, замовник звернувся письмово до перевізника з запитом №341 від 06.08.2018р. про надання розшифровки контролю і запису температурного режиму всередині рефрижератора протягом усього перевезення (а.с.39), який був отриманий відповідачем 15.08.2018р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 40).

15.08.2018р. позивач отримав від замовника (LTD ELIT FOOD ) претензію щодо неналежної якості товару, в якій замовник повідомляв, що він отримав товар (морозиво), який у зв`язку із недотриманням температурного режиму, був доставлений у неналежній якості та не є придатним для реалізації, тому замовник не бере на себе відповідальність за реалізацію даного товару та вимагав відшкодування сплачених за морозиво в розмірі 14342,4 дол. США та усіх витрат, понесених ним за зберігання та утилізацію непридатного товару.

Позивач зазначає, що відповідач усно проти надання розшифровки термописця не заперечував, однак фактично даних відомостей позивачу не надав.

В судовому засіданні представник відповідача визнав факт отримання такого запиту та ненадання розшифровки показів термописця.

У зв`язку з ненаданням розшифровки контролю і запису температурного режиму, позивач направив відповідачу претензію від 28.08.2018р. №355 про відшкодування збитків, а саме, вартості вантажу в сумі 14342,4 дол. США, передоплати, сплаченої за послуги по перевезенню в сумі 49818,0 грн., вартість зберігання та утилізації вантажу (сума покупцем на момент претензії це не була визначена).

Вказану претензію відповідач отримав 10.09.2018р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.43).

Письмової відповіді щодо повного чи часткового задоволення чи відхилення вимог позивача відповідач не надав.

19.11.2018р. позивач отримав повторну (уточнюючу) претензію від замовника про відшкодування збитків у розмірі 15311,42 дол. США, а саме: вартості морозива в сумі 10342,4 дол. США, сплаченої в якості попередньої оплати, вартості зберігання морозива в холодильній камері з 04.08.2018р. по 31.10.2018р. в розмірі 2554,84 дол. США, вартості утилізації морозива непридатного до реалізації в розмірі 363,28 дол. США; вартості транспортних послуг по доставці морозива в розмірі 2015,3 дол. США.

Позивач сплатив замовнику вказані у повторній претензії витрати в розмірі 15311,42 дол. США, що на дату оплати складало 400821,42 грн., на підтвердження чого суду надана копія банківської виписки (а.с.61).

В подальшому, позивач направив відповідачу повторну претензію за вих. №99 від 05.07.2019р. про відшкодування збитків в сумі 15311,42 дол. США із зазначенням розшифровки вказаної суми.

Відповідач відповіді на претензію не надав, вимоги позивача залишив без розгляду та задоволення, у зв`язку з чим відповідач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із статтею 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Нормами статті 308 Господарського кодексу України передбачено, що вантаж до перевезення приймається перевізниками залежно від виду транспорту та вантажу в місцях загального або незагального користування. Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов`язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством. У разі якщо для здійснення перевезення вантажу законодавством або договором передбачено спеціальні документи (посвідчення), які підтверджують якість та інші властивості вантажу, що перевозиться, вантажовідправник зобов`язаний передати такі документи перевізникові разом з вантажем. Про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином.

Згідно з приписами ст. 310 Господарського кодексу України, перевізник зобов`язаний повідомити одержувача про прибуття вантажу на його адресу. Одержувач зобов`язаний прийняти вантаж, який прибув на його адресу. Він має право відмовитися від прийняття пошкодженого або зіпсованого вантажу, якщо буде встановлено, що внаслідок зміни якості виключається можливість повного або часткового використання його за первісним призначенням. Відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Якщо одержувач не затребував вантаж, що прибув, в установлений строк або відмовився його прийняти, перевізник має право залишити вантаж у себе на зберігання за рахунок і на ризик вантажовідправника, письмово повідомивши його про це.

Статтею 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки, суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).

Статтею 314 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу. Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату.

За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, статті 611, частини 1 статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач передав відповідачу вантаж (морозиво та вершкове масло) належної якості, що підтверджується відповідними посвідченнями якості (а.с. 21, 22).

Умовами договору на транспортне перевезення від 18.07.2018р. №18/07/18-01 передбачений обов`язок відповідача направляти у розпорядження позивача автомобілі у належному технічному стані.

Натомість, при прийнятті вантажу, замовником товару (LTD ELIT FOOD ) було виявлено, що товар - морозиво, знаходиться не у загартованому стані з причини відсутності належного температурного режиму на підтвердження чого був складений акт від 03.08.2018р. (а.с.26).

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо того, що даний акт не може вважатись допустимим доказом доставки саме перевізником товару неналежної якості, оскільки в даному акті зазначено, що розкриття автомобіля відбулось саме у присутності водія - ОСОБА_1 , який працює у відповідача, та саме він зазначений у документації на перевезення партії товару за договором.

Представник відповідача в ході розгляду справи підтвердив, що ОСОБА_1 працює у ФОП Гордійчука В.П.

Представник позивача зауважив, що ним було направлено у липні 2018 року у Грузію партію товару за договором купівлі-продажу №13/02/18 від 11.01.2018р. автомобільним транспортом відповідача саме з цим водієм.

Отже, в силу приписів ст. 79 ГПК України, суд вважає доведеними обставини направлення позивачем вантажу морозива та вершкового масла на замовлення LTD ELIT FOOD до Грузії автомобілі відповідача з водієм ОСОБА_1 , а також те, що вказаний вантаж прибув до міста призначення (м.Тбілісі, Грузія) у неналежному стані.

Представник позивача в судовому засідання зазначив, що замовник одразу після виявлення товару неналежної якості зателефонував позивачу та відповідно до приписів п.19 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку за якістю, отримав повідомлення про те, що представник відправника (позивача) не прибуде та дозвіл при прийомку товару та перевірку якості зі складенням відповідного акту.

Посилання відповідача на те, що складений замовником акт від 03.08.2018р. не відповідає приписам Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку за якістю, оскільки з даного акту цілком достовірно можливо встановити ким він складений, коли та з якого приводу, тому у суду відсутні підстави для не прийняття такого акту.

Окрім цього, в матеріалах справи наявний акт експертизи Торгово-промислової палати Грузії (а.с.27-38), в якому підтверджено фактичну неналежну якість доставленої партії морозива.

Твердження відповідача щодо неналежного зберігання морозива у холодильній, а не у морозильній камері спростовуються даними з акту експертизи Торгово-промислової палати Грузії, в якому зазначено, що при здійснення експертного огляду партії морозива у холодильній камері температура в камері була від -20 0С до -21,6 0С.

Суд також не приймає до уваги заперечення відповідача, що експертиза була проведена зі значним пропуском строку після дати доставки, оскільки з матеріалів справи вбачається, що договір на проведення експертизи був укладений між замовником товару - LTD ELIT FOOD та ТОВ Сакекспертиза Торгово-промислової палати Грузії 6 серпня 2018 року, що є першим робочим днем після здійснення поставки товару. При цьому, LTD ELIT FOOD забезпечило належне зберігання товару у холодильній камері до дня проведення такої експертизи, та в подальшому зберігав до утилізації.

Відповідно до ч.3 ст.17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої.

Частиною 4 цієї ж статті передбачені випадки звільнення перевізника від відповідальності, а саме, за умови дотримання пунктів 2 - 5 статті 18, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата чи ушкодження вантажу є наслідком особливого ризику, нерозривно пов`язаного з однією чи декількома з перерахованих нижче обставин: а) з використанням відкритих безтентових транспортних засобів, якщо таке використання було погоджене і чітко зазначене у вантажній накладній; b) з відсутністю чи дефектами упаковки, у випадках, коли вантажі, що перевозяться без упаковки чи без належної упаковки, за своєю природою піддаються псуванню чи пошкодженню; c) з обробкою, навантаженням, складуванням чи вивантаженням вантажу відправником або одержувачем, чи особами, які діють від імені відправника або вантажоодержувача; d) з природними властивостями деяких вантажів, внаслідок яких вони піддаються повній або частковій втраті чи пошкодженню,

зокрема, внаслідок поломки, корозії, гниття, усушки, нормального витоку або дії молі чи шкідників; е) з недостатністю або неадекватністю маркування чи нумерації вантажних місць; f) з перевезенням худоби.

При цьому, частиною 4 ст. 18 Конвенції, якщо перевезення виконується транспортними засобами, спеціально обладнаними так, щоб вантаж не підпадав під вплив тепла, холоду, змін температури чи вологості повітря, перевізник не може посилатися на підпункт d) пункту 4 статті 17, якщо тільки він не доведе, що всі заходи стосовно вибору, обслуговування і використання вищезгаданого обладнання, яких він був зобов`язаний вжити з урахуванням обставин, були ним вжиті, і що він дотримувався будь-яких наданих йому спеціальних інструкцій.

Відповідач не надав ані позивачу ані суду доказів, які б підтверджували, що ним були вжиті усі необхідні заходи стосовно вибору, обслуговування і використання транспортного засобу, яким здійснювалось перевезення спірної партії морозива, які були б достатніми для забезпечення належного перевезення вантажу, в т.ч. дотримання оптимального температурного режиму перевезення морозива з урахуванням особливих умов, передбачених у заявці-договорі на перевезення вантажу (контроль термописця), (а.с.12).

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи та поясненнями представника позивача.

З огляду на це, обставини, зазначені у акті від 03.08.2018р., складеному при прийомці товару, та у акті експертизи від 15.08.2018р. щодо пошкодження партії морозива внаслідок порушення температурного режиму при перевезенні товару, відповідачем не спростовані та приймаються судом.

Посилання відповідача на можливість стягнення відшкодування зіпсованого товару зі страхової компанії згідно з умовами договору страхування вантажу не спростовує права позивача на подання претензії на таке відшкодування саме до відповідача як до перевізника, в силу умов договору та чинного законодавства України і Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Щодо клопотання відповідача про застосування до даних правовідносин строку позовної давності суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Позивач посилається на норми ст. ст. 258, 925 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст. 315 Господарського кодексу України, зазначаючи, що в даному випадку має застосовуватись спеціальна позовна давність у шість місяців з дня відхилення перевізником претензії або не надання на неї відповіді у встановлені законом строки, визначена нормами законодавства України, оскільки позивач обрав саме спосіб захисту свого порушеного права шляхом пред`явлення претензії згідно з нормами Цивільного кодексу України, а не Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Суд не може погодитись з таким твердженням, оскільки умовами п.5.2 та п. 8.10 договору №18/07/18-01 від 18.07.2018р. на транспортне перевезення у міжнародному сполученні визначено відповідальність відповідача/перевізника відповідно до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року та застосування до даних правовідносин цієї Конвенції.

При цьому, статтею 1 вказаної Конвенції передбачено, що вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Строк позовної давності, зазначений у ч.1 ст. 32 даної Конвенції, встановлений у один рік. Відлік терміну позовної давності починається: a) у випадку часткової втрати чи пошкодження вантажу, або прострочення в доставці - з дня доставки; b) у випадку втрати всього вантажу - з тридцятого дня по закінченню узгодженого терміну доставки, або, за відсутності такого терміну, - з шістдесятого дня після прийняття вантажу перевізником для перевезення; c) у всіх інших випадках - по закінченню тримісячного терміну з дня укладання договору перевезення. День початку відліку терміну позовної давності у термін не зараховується.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що пред`явлення претензії в письмовій формі припиняє відлік терміну позовної давності до того дня, коли перевізник у письмовій формі відхилив претензію і повернув додані до неї документи.

З огляду на те, що в даному випадку було пошкоджено частину вантажу - морозиво, а вершкове масло прийнято стороною-замовником без зауважень, облік строку позовної давності у один рік починається з дня доставки - з 03.08.2018р.

Відповідач не відхилив у письмовій формі претензію та не повернув додані до неї документи, тому відлік річного терміну позовної давності не припинився.

Позивач звернувся до суду 16.07.2019р., тобто з дотриманням строку позовної давності, встановленого Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року.

Відповідно до ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з нормами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

За результатами дослідження наданих учасниками доказів, суд дійшов висновку про доведеність законність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, а отже наявність підстав для задоволенню їх в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст.73 ,74, 76-79, 91, 210,220, 232,233, 238,240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гордійчук Валентина Петровича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на Приватного акціонерного товариства ЖЛК-Україна , (09109, Київська обл., м.Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 176, код ЄДРПОУ 00445794) збитки в сумі 400821,42 грн. та 6012,32 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складений та підписаний суддею 10.03.2020р.

Суддя О.В. Ткаченко