Постанова

від 06.07.2020 по справі 915/1741/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2020 року м. ОдесаСправа № 915/1741/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, проспект Шевченка,29)

Секретар судового засідання: Соловйова Д.В.;

Представники сторін:

Від Приватного акціонерного товариства „ЖЛК-Україна" - Добрівська А.В., паспорт серія НОМЕР_3, від 22.08.97;

від Фізичної особи-підприємця Гордійчука Валентина Петровича - Ремський Є.В., ордер серія ВЕ № 1014468, від 14.05.20;

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гордійчука Валентина Петровича

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.02.2020

по справі №915/1741/19

за позовом Приватного акціонерного товариства „ЖЛК-Україна"

до Фізичної особи-підприємця Гордійчук Валентина Петровича

про стягнення 400 821,42 грн.,

(суддя першої інстанції Ткаченко О.В., дата та місце ухвалення рішення: 27.02.2020, Господарський суд Миколаївської області, м. Миколаїв, вул. Адміральська,22)

В липні 2019 року Приватне акціонерне товариство „ЖЛК-Україна" (далі - ПрАТ ЖЛК - Україна ) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Гордійчук Валентина Петровича (далі - ФОП Гордійчук В.П) про стягнення з останнього збитків у сумі 400 821,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між позивачем (замовником) та відповідачем (перевізником) 18.07.2018 укладено договір №18/07/18-01 на транспортне перевезення у міжнародному сполученні. Проте, відповідачем було порушено умови зазначеного договору, у зв`язку з чим ПрАТ „ЖЛК-Україна" були завдані збитки у сумі 400 821,42 грн., що і призвело до звернення до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.02.2020 (суддя першої інстанції Ткаченко О.В.) позовні вимоги ПрАТ „ЖЛК-Україна" до ФОП Гордійчук В.П. про стягнення 400821,42 грн. задоволено в повному обсязі; стягнуто з ФОП Гордійчук В.П. на користь ПрАТ „ЖЛК-Україна" збитки в сумі 400 821,42 грн. та 6 012,32 грн. судового збору.

У своєму рішенні суд першої інстанції, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази та норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, дійшов висновку, що позовні вимоги ПрАТ „ЖЛК-Україна" є законними, обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ФОП Гордійчук В.П. звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.02.2020 у справі №915/1741/19, у якій просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ПрАТ „ЖЛК-Україна" до ФОП Гордійчука В.П. про стягнення 400 821,42 грн. відмовити у повному обсязі.

Зокрема, апелянт вважає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з неповним з`ясуванням, а також недоведеністю обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та порушенням норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги, посилаючись на ст.ст. 76, 78 Господарського процесуального кодексу України, відповідач зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, щодо факту псування товару та докази вини перевізника в цьому.

Відповідач у своїй скарзі погоджується з фактом укладання між позивачем (замовником) та відповідачем (перевізником) 18.07.2018 договору №18/07/18-01 на транспортне перевезення у міжнародному сполученні. Проте, як зазначає апелянт у своїй скарзі, між ПрАТ „Українська страхова компанія", як Страховиком, та ФОП Гордійчуком В.П., як Страхувальником, було укладено Договір добровільного страхування відповідальності автоперевізників №25969, який розповсюджується на транспортні засоби DAF державний номер НОМЕР_1 , FRUEHAUF державний номер НОМЕР_2 , у відношенні наступних ризиків: відповідальність за вантаж; відповідальність за своєчасну доставку вантажу; відповідальність перед третіми особами; додаткові витрати. Загальна страхова сума (ліміт відповідальності Страховика) у зв`язку з претензіями по вказаним вище ризикам на весь період дії Договору страхування встановлена в розмірі 50 000 доларів США.

Апелянт зазначає, що договір страхування був обов`язковою умовою укладання договору №18/07/18-01 на транспортне перевезення у міжнародному сполученні, про що свідчить п.2.2.5. Договору.

На думку апелянта, позивач, не погодивши свої дії з перевізником, сплатив на користь LTD ЕLIT FOOD" суму, яка була заявлена у претензії, при цьому не оспорював додаткових претензій, як то вартості зберігання морозива в холодильній камері - 2554,84 долара США, вартості утилізації морозива непридатного до реалізації в розмірі 363,28 доларів США, вартості транспортних послуг по доставці морозива в розмірі 20 151,30 доларів США.

Відповідач у своїй скарзі зазначає, що до позову додано копію Акту від 03.08.2018, в якому відсутня інформація стосовно транспортного засобу, яким було доставлено морозиво, не вказані посади членів комісії - працівників підприємства, які приймали участь у складанні акту. Тому у відповідача є сумніви в тому, що акт складено стосовно морозива, яке перевозилось саме належним відповідачу транспортним засобом. Крім того, як зазначено у скарзі, відсутні докази того факту, що після відкриття транспортного засобу морозиво було м`яким. Відсутні докази дійсного температурного режиму, який був при відкритті транспортного засобу, та, відповідно, при якому було доставлено морозиво. Також, на переконання відповідача, не підтверджено кваліфікацію осіб, які проводили огляд товару та складали акт.

Крім того, на думку відповідача, суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку про те, що Акт від 03.08.2018 відповідає приписам Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді РСР від 25.04.1966 №П-7, чим фактично порушив норми матеріального права, а саме не застосував положення зазначеної інструкції до даних правовідносин.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 апеляційну скаргу ФОП Гордійчука В.П. на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.02.2020 по справі №915/1741/19 залишено без руху.

26.05.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від ФОП Гордійчука В.П. про усунення недоліків, допущених в апеляційній скарзі на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.02.2020 по справі №915/1741/19, в якій апелянт надав докази доплати сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 9018,48 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 поновлено ФОП Гордійчуку В.П. пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.02.2020 по справі №915/1741/19, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Гордійчука В.П. на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.02.2020 по справі №915/1741/19, призначено розгляд справи №915/1741/19 на 06.07.2020 року о 10-00 год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 зупинено дію рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.02.2020 по справі №915/1741/19.

18.06.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства „ЖЛК-Україна" надійшов відзив на апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гордійчука Валентина Петровича на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.02.2020 по справі №915/1741/19.

У своєму відзиві ПрАТ „ЖЛК-Україна" погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його законним, обґрунтованим та таким, що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вимоги відповідача такими, що не підлягають задоволенню.

02.07.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про доручення доказів, в якому відповідач просить долучити до матеріалів справи диск з відеозаписом подій прийому товару.

В судове засідання 06.07.2020 з`явились представники сторін, представник відповідача підтримав доводи та вимоги, викладені ним в апеляційній скарзі, наполягав на її задоволенні та скасуванні рішення суду першої інстанції. Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Крім того, в судовому засіданні колегією суддів відмовлено у задоволенні клопотання ФОП Гордійчук В.П. у долученні додаткових доказів (диску з відеозаписом), оскільки відповідачем не доведено об`єктивної та незалежної від нього причини неподання відповідних доказів суду першої інстанції.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 січня 2018 року за №13/02/18 між ПрАТ ЖЛК-Україна , як продавцем, та товариством LTD ELIT FOOD , як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу. (а.с. 14-16)

Відповідно до умов вказаного договору продавець зобов`язався продати покупцю продукти харчування - морозиво, у асортименті та кількості, зазначених у специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору, з правом подальшої реалізації товару продавця на території Республіки Грузія (п.п.1.1, 1.3 договору).

Відповідно до умов п. 3.1 даного договору, поставка товару здійснюється у відповідності до СІР Грузія, м.Тбілісі, Інкотермс-2010. Згідно з даною умовою визначаються зобов`язання сторін та проводиться розподіл видатків, пов`язаних з виконанням даного договору.

Згідно з п. 3.1.1 договору продавець оплачує завантаження товару на транспортний засіб, оплачує транспорт та страхування вантажу.

Ризики втрати або пошкодження товару переходять до покупця з моменту його фактичної передачі. Право власності на товар переходить до покупця одночасно з ризиками втрати або пошкодження товару.

Розділом 5 договору його учасники узгодили прийом товару.

Прийом товару за кількістю здійснюється покупцем в пункті розвантаження товару за місцезнаходженням покупця (п.5.1).

Прийом товару за якістю (зовнішній вигляд) здійснюється представником покупця в пункті розвантаження товару за місцезнаходженням покупця (п.5.2).

Відповідно до п.5.3 у випадку виявлення невідповідності товару вимогам до якості (порушення цілісності тари та пакування) та кількості, визначеним даним договором, протягом 1 робочого дня з дати митного оформлення у країні покупця представник ТПП країни покупця в присутності представника вантажоотримувача складає відповідним акт. Покупець зобов`язується негайно направити продавцю копію вказаного акту, на підставі якого сторони визначають подальший порядок взаємодії. Даний акт є остаточним та обов`язковим для обох сторін. Покупець не вправі розпоряджатись товаром, відносно якого ним заявлена претензія по якості, без отримання письмового дозволу покупця.

Відповідно до укладеної між учасниками договору специфікації №2 від 27.06.2018 позивач зобов`язався поставити покупцю товар (12 видів морозива, ароматизований лід та масло солодковершкове) на загальну суму 24167,4 долара США, транспортні послуги 4000,0 долара США.

На виконання вказаного договору, 18 липня 2018 року за №18/07/18-01 між ПрАТ ЖЛК-Україна , як замовником, та ФОП Гордійчуком В.П., як перевізником, було укладено договір на транспортне перевезення у міжнародному сполученні, відповідно до умов якого, замовник замовив, а перевізник надав послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях.

Розділом 2 даного договору його учасники узгодили обов`язки сторін, зокрема:

- умовами п.2.1.1 визначено зобов`язання замовника надавати вантажі для перевезень на підставі узгодженого Додатку-заявки , що є невід`ємною частиною цього договору, в якому вказані: пункт завантаження, дата і час прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, контактні особи та їх телефони, назва та характеристика вантажу, об`єм та вага вантажу, вартість перевезення, додаткові вимоги;

- пункт 2.2.2 передбачав обов`язок перевізника направляти у розпорядження замовника автомобілі у належному технічному стані;

- згідно з п.2.2.6 перевізник зобов`язався повідомляти замовника про виникнення будь-яких перешкод виконанню перевезення (ДТП, вилучення вантажу компетентними органами, відмова вантажоодержувача прийняти вантаж тощо).

Відповідно до умов п. 5.2 даного договору транспортного перевезення, перевізник несе відповідальність за цілісність вантажу відповідно до Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів 1965 року, Статуту автомобільного транспорту України та чинного законодавства України.

В силу умов п.2.1.1 вказаного договору транспортного перевезення, між позивачем та відповідачем була підписана заявка-договір на перевозку з замовником, відповідно до якої: дата завантаження визначена 18-19.07.2018, номер автомобіля - НОМЕР_4/НОМЕР_5, водій ОСОБА_1 , наявність СМR, страхування, термописець, тип автомобіля - рефрижератор темп.-22 -24, вантаж - морозиво, 33 поддона, вага - до 15000,0 кг; адреса завантаження - ПАТ ЖЛК-Україна , Україна, 09109, Київська обл., м.Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 176; адреса розвантаження - LTD ELIT FOOD , м.Тбілісі; маршрут прямування - м.Біла Церква - м.Іллічівськ - м.Батумі - м.Тбілісі; особливі умови - контроль термописця, перевезення через паром м.Іллічівськ, строки доставки - від 5 до 10 календарних днів.

В матеріалах справи наявні копії інвойсу №3 від 27.06.2018, сертифікату про походження товару №GE83200F1726 1772422, посвідчень якості №187 від 06.07.2018 на морозиво та масло, митної декларації №UA125270/2018/874368 від 19.07.2018, що підтверджують здійснення перевезення товару з України до Грузії. (а.с.18-25)

Відповідачем вантаж був доставлений замовнику (LTD ELIT FOOD ) 03 серпня 2018 року та при прийомці товару замовником було виявлено неналежну якість товару, за результатами чого був складений акт (а.с.26).

З даного акту вбачається, що працівниками підприємства-замовника у присутності незалежних експертів та водія - П.Терненка, при розкритті автомобіля було встановлено, що морозиво знаходиться у незагартованому стані з причини відсутності холоду та поломки автомобіля. Водій термострічку не надав, від підпису відмовився. Для запобігання повного зіпсування морозива воно було прийнято на склад на відповідальне зберігання.

Також позивачем наданий суду акт експертизи Торгово-промислової палати Грузії №89 від 15.08.2018, з якого вбачається, що експерту торгово-промислової палати пред`явили на складі LTD ELIT FOOD у холодильній камері №4 морозиво 14 найменувань та з кожного найменування шляхом випадкового відбору з різних піддонів були відібрані по 5 коробок різних видів морозива та перевірено наявне в них морозиво. Під час візуального огляду товару, температура в камері коливалась від -20,0С до -21,60С. За результатом огляду було встановлено, що морозиво деформовано та втратило товарний вигляд, маса морозива у пластикових контейнерах неоднорідна, деформована, кристалізована. До акту експертизи додані також роздруківки фотографій стану морозива при здійсненні огляду.

Оскільки умовами заявки-договору на перевезення вантажу було визначено особливу умову даного перевезення - наявність у автомобіля перевізника термописця - пристрою, який здійснює контроль і запис температурного режиму всередині рефрежератора з моменту завантаження вантажу до моменту його розвантаження на складі покупця, враховуючи інформацію від покупця про псування вантажу під час його транспортування, замовник звернувся письмово до перевізника з запитом №341 від 06.08.2018 про надання розшифровки контролю і запису температурного режиму всередині рефрижератора протягом усього перевезення (а.с.39), який був отриманий відповідачем 15.08.2018, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 40).

Як вбачається з матеріалів справи, 15.08.2018 позивач отримав від замовника (LTD ELIT FOOD ) претензію щодо неналежної якості товару, в якій замовник повідомляв, що він отримав товар (морозиво), який у зв`язку із недотриманням температурного режиму, був доставлений у неналежній якості та не є придатним для реалізації, тому замовник не бере на себе відповідальність за реалізацію даного товару та вимагав відшкодування сплачених за морозиво в розмірі 14342,4 дол. США та усіх витрат, понесених ним за зберігання та утилізацію непридатного товару.

У зв`язку з ненаданням розшифровки контролю і запису температурного режиму, позивач направив відповідачу претензію від 28.08.2018 №355 про відшкодування збитків, а саме, вартості вантажу в сумі 14342,4 дол. США, передоплати, сплаченої за послуги по перевезенню в сумі 49818,0 грн., вартість зберігання та утилізації вантажу.

Вказану претензію відповідач отримав 10.09.2018, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.43).

Письмової відповіді щодо повного чи часткового задоволення чи відхилення вимог позивача відповідач не надав.

19.11.2018 позивач отримав повторну (уточнюючу) претензію від замовника про відшкодування збитків у розмірі 15311,42 дол. США, а саме: вартості морозива в сумі 10342,4 дол. США, сплаченої в якості попередньої оплати, вартості зберігання морозива в холодильній камері з 04.08.2018 по 31.10.2018 в розмірі 2554,84 дол. США, вартості утилізації морозива непридатного до реалізації в розмірі 363,28 дол. США; вартості транспортних послуг по доставці морозива в розмірі 2015,3 дол. США.

Позивач сплатив замовнику вказані у повторній претензії витрати в розмірі 15311,42 дол. США, що на дату оплати складало 400821,42 грн., на підтвердження чого суду надана копія банківської виписки (а.с.61).

В подальшому, позивач направив відповідачу повторну претензію за вих. №99 від 05.07.2019 про відшкодування збитків в сумі 15311,42 дол. США із зазначенням розшифровки вказаної суми.

Відповідач відповіді на претензію не надав, вимоги позивача залишив без розгляду та задоволення, що і стало підставою для звернення ПрАТ ЖЛК - Україна до Господарського суду Миколаївської області з відповідним позовом.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов`язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як зазначалося раніше, 18 липня 2018 року за №18/07/18-01 між ПрАТ ЖЛК-Україна , як замовником, та ФОП Гордійчуком В.П., як перевізником, було укладено договір на транспортне перевезення у міжнародному сполученні, відповідно до умов якого, замовник замовив, а перевізник надав послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях.

Судова колегія зазначає, що правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються главою 64 Цивільного кодексу України

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Виходячи зі змісту наведених норм, перевізник є таким учасником процесу перевезення вантажів, функціональне призначення якого полягає у наданні транспортної послуги - переміщення продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання.

Правовий статус перевізника характеризує те, що він є суб`єктом господарювання, який на виконання умов договору перевезення вантажу зобов`язується доставити ввірений йому вантажовідправником вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі - вантажоодержувачу. Перевізник є стороною договору перевезення вантажу і зазначається як такий у відповідних транспортних документах.

Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 314 Господарського процесуального кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Відповідно до ст. 308 Господарського процесуального кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач передав відповідачу вантаж (морозиво та вершкове масло) належної якості, що підтверджується відповідними посвідченнями якості (а.с. 21, 22).

Умовами договору на транспортне перевезення від 18.07.2018 №18/07/18-01 передбачений обов`язок відповідача направляти у розпорядження позивача автомобілі у належному технічному стані.

Відповідачем прийнято товар в пункті завантаження без будь-яких зауважень в товарно-транспортних документах, в тому числі без зазначення недоліків, пов`язаних з порушенням умов завантаження продукції. З огляду на приписи чинного законодавство, відповідач несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу під час його транспортування до моменту його видачі.

Разом з тим, при прийнятті вантажу замовником товару (LTD ELIT FOOD ) було виявлено, що товар - морозиво, знаходиться не у загартованому стані з причини відсутності належного температурного режиму на підтвердження чого було складено акт від 03.08.2018 (а.с.26).

Доводи апелянта в частині того, що даний акт не може вважатись допустимим доказом доставки саме перевізником товару неналежної якості судовою колегією відхиляються, оскільки в даному акті зазначено, що розкриття автомобіля відбулось саме у присутності водія - ОСОБА_1, який працює у відповідача, та саме він зазначений у документації на перевезення партії товару за договором.

З вказаних підстав, а саме з огляду на присутність під час складання акту- ОСОБА_1, який є водієм перевізника та здійснював перевезення вантажу на автомобілі відповідача (НОМЕР_4/НОМЕР_5), що підтверджується матеріалами справи, судовою колегією відхиляються і доводи апелянта стосовно відсутності в акті інформації щодо належності транспортного засобу саме відповідачеві.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт експертизи Торгово-промислової палати Грузії, в якому підтверджено фактичну неналежну якість доставленої партії морозива. (а.с.27-38)

Судом першої інстанції також правомірно відхилено заперечення відповідача стосовно того, що експертиза була проведена зі значним пропуском строку після дати доставки, оскільки з матеріалів справи вбачається, що договір на проведення експертизи був укладений між замовником товару - LTD ELIT FOOD та ТОВ Сакекспертиза Торгово-промислової палати Грузії 6 серпня 2018 року, що є першим робочим днем після здійснення поставки товару. При цьому, LTD ELIT FOOD забезпечило належне зберігання товару у холодильній камері до дня проведення такої експертизи, та в подальшому зберігав до утилізації.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як унормовано ст. 614 Цивільного кодексу України - особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Підставою для застосування господарсько-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків є склад господарського порушення, складовими елементами якого є протиправна поведінка (порушення стороною зобов`язань), спричинення збитків, причинно-наслідковий зв`язок між порушенням зобов`язання та завданими збитками, вина.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності шкоди. При цьому, доведенню підлягає те, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником договірного зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто, мають бути прямими.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що вина перевізника за втрату, нестачу, псування та ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту, презюмується.

Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.

Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.06.2019 року у справі №907/603/17.

Відповідно до ч.3 ст.17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої.

При цьому, частиною 4 ст. 18 Конвенції, якщо перевезення виконується транспортними засобами, спеціально обладнаними так, щоб вантаж не підпадав під вплив тепла, холоду, змін температури чи вологості повітря, перевізник не може посилатися на підпункт d) пункту 4 статті 17, якщо тільки він не доведе, що всі заходи стосовно вибору, обслуговування і використання вищезгаданого обладнання, яких він був зобов`язаний вжити з урахуванням обставин, були ним вжиті, і що він дотримувався будь-яких наданих йому спеціальних інструкцій.

Відповідачем не надано, а матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що ним були вжиті усі необхідні заходи стосовно вибору, обслуговування і використання транспортного засобу, яким здійснювалось перевезення спірної партії морозива, які були б достатніми для забезпечення належного перевезення вантажу, в т.ч. дотримання оптимального температурного режиму перевезення морозива з урахуванням особливих умов, передбачених у заявці-договорі на перевезення вантажу (контроль термописця). (а.с.12)

Обов`язковим в силу приписів ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення конкретного позову та на які така сторона посилається.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, що мають значення для справи.

Належними згідно ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, судова колегія зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували порушення відповідачем зобов`язання та підтверджували б відсутність вини перевізника у псуванні вантажу - морозива, під час перевезення.

З огляду на вищевикладене, враховуючи обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем порушено договірні зобов`язання, оскільки не забезпечено збереження вантажу (морозива) та його видачу в повному обсязі і в належному стані, про що зазначено у відповідних актах. Інформація, зазначена у акті від 03.08.2018, а також у акті експертизи Торгово-промислової палати Грузії, в яких зазначається про неналежну якість доставленої партії морозива, відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами.

Судовою колегією не приймаються посилання апелянта на наявність укладеного ним, як перевізником, договору страхування, оскільки не виключає права позивача на подання претензії на таке відшкодування саме до відповідача, як до перевізника, в силу умов договору перевезення та приписів чинного законодавства України, Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Також судовою колегією не приймаються до уваги доводи відповідача стосовно того, що позивач повинен був вжити заходів щодо врегулювання ситуації за допомогою страхової компанії, оскільки чинним законодавством та договором, укладеним між сторонами, не передбачено вказаного обов`язку замовника. Крім того, відповідач не позбавлений права, за наявністю укладеного договору страхування, який розповсюджується на транспортний засіб, який здійснював перевезення, звернутися до страховика з відповідними вимогами.

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно звернення позивача до суду з дотриманням строку позовної давності, з огляду на наступне.

Умовами п.5.2 та п. 8.10 договору №18/07/18-01 від 18.07.2018 на транспортне перевезення у міжнародному сполученні визначено відповідальність відповідача/перевізника відповідно до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року та застосування до даних правовідносин цієї Конвенції.

Статтею 1 вказаної Конвенції передбачено, що вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін. Строк позовної давності, зазначений у ч.1 ст. 32 даної Конвенції, встановлений у один рік. Відлік терміну позовної давності починається: a) у випадку часткової втрати чи пошкодження вантажу, або прострочення в доставці - з дня доставки; b) у випадку втрати всього вантажу - з тридцятого дня по закінченню узгодженого терміну доставки, або, за відсутності такого терміну, - з шістдесятого дня після прийняття вантажу перевізником для перевезення; c) у всіх інших випадках - по закінченню тримісячного терміну з дня укладання договору перевезення. День початку відліку терміну позовної давності у термін не зараховується.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що пред`явлення претензії в письмовій формі припиняє відлік терміну позовної давності до того дня, коли перевізник у письмовій формі відхилив претензію і повернув додані до неї документи.

З огляду на те, що в даному випадку було пошкоджено частину вантажу - морозиво, а вершкове масло прийнято стороною-замовником без зауважень, облік строку позовної давності у один рік починається з дня доставки - з 03.08.2018.

Відповідач не відхилив у письмовій формі претензію та не повернув додані до неї документи, тому відлік річного терміну позовної давності не припинився.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 16.07.2019, тобто з дотриманням строку позовної давності, встановленого Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині не приймаються до уваги.

Таким чином, судова колегія зазначає, що місцевим господарським судом у ході розгляду справи було досліджено усі обставини справи, перевірено їх наявними у ній доказами, та надано їм відповідну правову оцінку.

Доводи апелянта стосовно незастосування судом першої інстанції Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді РСР від 25.04.1966 №П-7 судом відхиляються, оскільки положення вказаної інструкції застосовуються саме до договорів поставки товарів та стосуються приймання товарів. Разом з тим, між сторонами по справі укладено договір міжнародного перевезення, який має особливості в частині здійснення перевезення вантажу, що передбачені договором та спеціальним законодавством.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Гордійчука Валентина Петровича на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.02.2020 по справі №915/1741/19 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.02.2020 по справі №915/1741/19 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гордійчука Валентина Петровича на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.02.2020 по справі №915/1741/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.02.2020 по справі №915/1741/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 09.07.2020 року.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош