Рішення

від 24.02.2020 по справі 910/1346/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.02.2020Справа № 910/1346/19

За позовом Служби безпеки України

до Національного антикорупційного бюро України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_1

про спростування недостовірної інформації

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кошляк М.І.

Представники учасників справи:

від позивача Кривонос О.М., Бережний С.Г. (представники за довіреністю);

від відповідача Ярчак І.С. (представник за довіреністю);

від третьої особи не з`явились.

В судовому засіданні 25.02.2020 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників позивача та відповідача, що повне рішення буде складено 11.03.2020 року.

СУТЬ СПОРУ:

05 лютого 2019 року до Господарського суду міста Києва від Служби безпеки України (позивач) надійшла позовна заява б/н від 04.02.2019 року до Національного антикорупційного бюро України (відповідач), в якій викладено позовні вимоги, щоб в судовому порядку: 1) визнати недостовірною поширену директором НАБУ Ситником А.С. інформацію про СБУ зміст якої викладено в п. 1 прохальної частини позовної заяви; 2) зобов`язати НАБУ спростувати вказану недостовірну інформацію про СБУ у спосіб найбільш подібний до способу її поширення; 3) зобов`язати НАБУ в письмовому вигляді повідомити Комітет Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції та членів цього Комітету про недостовірність вказаної інформації про СБУ, поширеної директором НАБУ.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що поширена директором відповідача на сайтах телеканалів за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 інформація ґрунтується лише на припущеннях, є недостовірною, тому підлягає спростуванню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 року у справі № 910/1346/19 позовну заяву б/н від 04.02.2019 року Служби безпеки України до Національного антикорупційного бюро України про спростування недостовірної інформації залишено без руху, надано Службі безпеки України строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

21.02.2019 року через відділ діловодства суду від Служби безпеки України надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 11.02.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі № 910/1346/19, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.04.2019 року , залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - директора Національного антикорупційного бюро України - Ситника Артема Сергійовича.

01.04.2019 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив, в якому відповідач не погоджуючись з доводами позивача, стверджує про відсутність порушення з боку відповідача прав позивача та вказує про те, що оскаржувані висловлювання директора позивача є оціночними судженнями конкретної ситуації, висловлювання власної думки, тому не може бути оцінена, як поширена інформація.

В підготовчих засіданнях 02.04.2019 року та 18.04.2019 року судом оголошувалася перерва.

Згідно ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Так, суд відмічає, що в підготовчому засіданні 18.04.2019 року судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2019 року у справі № 910/1346/19 було призначено судову лінгвістичну експертизу усного мовлення, проведення якої доручено Державному підприємству "Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України", зобов`язано учасників судового процесу надати на вимогу експерта всі необхідні для проведення експертизи документи та зупинено провадження у справі.

05.06.2019 року матеріали справи було скеровано до експертної установи.

16.12.2019 року через відділ діловодства суду Державним підприємством "Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України" супровідним листом № 056/376-2 від 10.12.2019 року були повернуті матеріали справи № 910/1346/19 разом з висновком судової лінгвістичної експертизи № 056/376 від 10.12.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 року поновлено провадження у справі, підготовче засідання призначено на 21.01.2020 року.

В підготовчому засіданні 21.01.2020 року судом оголошувалася перерва.

23.01.2020 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій заявник просить суд стягнути з НАБУ на користь СБУ грошові кошти, перераховані за сплату судового збору у сумі 5763,00 грн. та 8500,00 грн. за сплату судової лінгвістичної експертизи усного мовлення. Вказана заява подана з дотриманням вимог Господарського процесуального кодексу України, тому в підготовчому засіданні 28.01.2020 року прийнята судом до розгляду.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 28.01.2020 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/1346/19 до судового розгляду по суті на 11.02.2020 року.

В судовому засіданні 11.02.2020 року судом оголошувалася перерва.

В судовому засіданні 25.02.2020 року представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов. Представник відповідача проти задоволення позову заперечив та просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Крім того, представник відповідача в судовому засіданні 25.02.2020 року зауважив, що висновку судової лінгвістичної експертизи № 056/376 від 10.12.2019 року складений не судовим експертом.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 03.10.2018 року під час засідання Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції, у присутності членів цього Комітету - народних депутатів України ОСОБА_23., ОСОБА_24, ОСОБА_25., ОСОБА_2 ., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та представників засобів масової інформації, директор Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_1. повідомив недостовірну інформацію про Службу безпеки України, а саме:

- "...одна із цих операцій стосувалася фіксації "кришування" грального бізнесу і до цього грального бізнесу також були причетні керівники, окремі керівники Служби безпеки України...;

- "...така неприкрита діяльність, вона не може бути без "кришування" з боку найвищих посадових осіб. Якраз тоді одна із операцій була направлена на те, щоб зафіксувати на причетність до "кришування" цього бізнесу незаконного працівників Служби безпеки України, безпосередньо працівників "К"…".

Запис виступу міститься на сайтах телеканалів за посиланнями:

- ІНФОРМАЦІЯ_1;

- ІНФОРМАЦІЯ_2;

- ІНФОРМАЦІЯ_3.

З огляду на наведене, позивач просить суд:

1) визнати недостовірною поширену директором НАБУ Ситником А.С. інформацію про СБУ наступного змісту:

- "...одна із цих операцій стосувалася фіксації "кришування" грального бізнесу і до цього грального бізнесу також були причетні керівники, окремі керівники Служби безпеки України...

- "...така неприкрита діяльність, вона не може бути без "кришування" з боку найвищих посадових осіб. Якраз тоді одна із операцій була направлена на те, щоб зафіксувати на причетність до "кришування" цього бізнесу незаконного працівників Служби безпеки України, безпосередньо працівників "К"…";

2) зобов`язати НАБУ спростувати вказану недостовірну інформацію про СБУ у спосіб найбільш подібний до способу її поширення - шляхом повідомлення директором НАБУ на офіційному публічному заході (зокрема, брифінгу) про недостовірність поширеної інформації, із запрошенням представників ЗМІ;

3) зобов`язати НАБУ в письмовому вигляді повідомити Комітет Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції та членів цього Комітету - народних депутатів України, які були присутні на його засіданні 03.10.2018, а саме: ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_22 , ОСОБА_18 про недостовірність вказаної інформації про СБУ, поширеної директором НАБУ.

Заперечуючи проти позовних вимог у даній справі, відповідач вказує, що оскаржувані висловлювання директора позивача є оціночними судженнями конкретної ситуації, висловлювання власної думки, тому не може бути оцінена, як поширена інформація.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

Отже, саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно зі ст. 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Господарського кодексу України дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

Відповідно до ст. 200 Цивільного кодексу України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.

Згідно зі ст. 201 Цивільного кодексу України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (абз. 4 ст. 1 Закону України "Про інформацію").

Згідно із ст. 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

В ч. 1, 2 ст. 7 Закону України "Про інформацію" визначено, що право на інформацію охороняється законом. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України Про інформацію оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277 Цивільного кодексу України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

В пункті 15 постанови пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства суб`єкт господарювання має право вимагати спростування поширених у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з ним чи його діяльністю, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації.

Згідно з ч. 4, 6 ст. 277 Цивільного кодексу України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

При цьому під поняттям "спростування" розуміється доведення неправильності, помилковості, хибності будь-чиїх тверджень, переконань або їх заперечення. Спростування має відбуватись, як правило, у формі, ідентичній поширенню інформації, а коли це неможливо чи недоцільно, - в адекватній чи іншій формі, з урахуванням того, що воно повинно бути ефективним. Крім того, спростування обов`язково має бути проведено або підписано особою, яка поширила неправдиву інформацію і цим порушила немайнові права позивача. У протилежному випадку застосовуються інші способи захисту - відповідь, висловлювання.

В п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27.02.2009 року № 1 зазначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

При цьому, обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, слід визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням (п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи ).

Так, частиною першою статті 30 Закону України Про інформацію передбачено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Згідно із ч. 2 ст. 30 Закону України Про інформацію оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Ознаками оціночного судження є відсутність у його складі посилань на фактичні обставини та відсутність можливості здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності.

Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки інформації чи ідей , які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає демократичного суспільства (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).

Слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна (LINGENS v. AUSTRIA, № 9815/82, § 46, ЄСПЛ, 08 липня 1986 року).

Таким чином, розрізняючи факти та оціночні судження, слід виходити з того, що існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.

Отже, для вирішення спору та прийняття правильного рішення необхідно встановити:

- чи мало місце поширення відповідачем інформації;

- чи стосувалася поширена інформація позивача;

- чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, що не відповідає дійсності;

- чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.

Так, з огляду на категорично протилежні позиції позивача та відповідача щодо поширеної на сайтах телеканалів за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 інформації про позивача, а також стосовно того чи є вислови ОСОБА_1 фактичними твердженнями або оціночними судженнями, зважаючи на відсутність у суду спеціальних знань в області лінгвістичного дослідження висловів для оцінки таких висловів, з метою встановлення фактичних даних, що виходять з предмету доказування у даній справі, ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2019 року призначено у справі судову лінгвістичну експертизу усного мовлення, проведення якої доручено Державному підприємству "Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України".

На вирішення експертів поставити наступні питання:

- Чи є висловлювання ОСОБА_1 "одна із цих операцій стосувалась фіксації кришування грального бізнесу і до цього грального бізнесу також були причетні керівники, окремі керівники Служби безпеки України", здійснене 03.10.2018р. під час засідання Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції, твердженням чи оціночним судженням?

- Чи є висловлювання ОСОБА_1 "така неприкрита діяльність, вона не може бути без кришування з боку найвищих посадових осіб. Якраз тоді одна із операцій була направлена на те, щоб зафіксувати на причетність до кришування цього бізнесу незаконного працівників Служби безпеки України, безпосередньо працівників К", здійснене 03.10.2018р. під час засідання Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції, твердженням чи оціночним судженням?

- Яке значення має слово "кришування" у висловлюваннях ОСОБА_1 "одна із цих операцій стосувалась фіксації кришування грального бізнесу і до цього грального бізнесу також були причетні керівники, окремі керівники Служби безпеки України" та "така неприкрита діяльність, вона не може бути без кришування з боку найвищих посадових осіб. Якраз тоді одна із операцій була направлена на те, щоб зафіксувати на причетність до кришування цього бізнесу незаконного працівників Служби безпеки України, безпосередньо працівників К", здійснених 03.10.2018р. під час засідання Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції?

За результатами проведення судової лінгвістичної експертизи, 16.12.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва отримано висновок судової лінгвістичної експертизи № 056/376 від 10.12.2019 року, складений експертом, директором Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України - Ажнюк Б.М., відповідно до якого експерт дійшов наступних висновків:

- у висловлюванні ОСОБА_1 ... одна з цих операцій стосувалася фіксації кришування грального бізнесу і до цього грального бізнесу також були причетні керівники, окремі керівники Служби безпеки України... негативну інформацію про окремих керівників Служби безпеки України виражено у формі фактологічного твердження;

- у висловлюванні ОСОБА_1 ...така неприкрита діяльність, вона не може бути без кришування з боку найвищих посадових осіб. Якраз тоді одна з операцій була направлена на те, щоб зафіксувати причетність до кришування цього бізнесу незаконного працівників Служби безпеки України, безпосередньо працівників К ... інформацію про працівників Служби безпеки України виражено у формі оцінного судження;

- у висловлюванні ОСОБА_1 ... одна з цих операцій стосувалася фіксації кришування грального бізнесу і до цього грального бізнесу також були причетні керівники, окремі керівники Служби безпеки України... слово кришування має таке значення: надання на певних умовах злочинного покровительства комусь; надання комусь допомоги в приховуванні злочинної діяльності задля власних корисливих інтересів ;

- у висловлюванні ОСОБА_1 ...така неприкрита діяльність, вона не може бути без кришування з боку найвищих посадових осіб. Якраз тоді одна з операцій була направлена на те, щоб зафіксувати причетність до кришування цього бізнесу незаконного працівників Служби безпеки України, безпосередньо працівників К ... слово кришування має таке значення: надання на певних умовах злочинного покровительства комусь; надання комусь допомоги в приховуванні злочинної діяльності задля власних корисливих інтересів ;

- у висловлюванні ОСОБА_1 ...така неприкрита діяльність, вона не може бути без кришування з боку найвищих посадових осіб. Якраз тоді одна з операцій була направлена на те, щоб зафіксувати причетність до кришування цього бізнесу незаконного працівників Служби безпеки України, безпосередньо працівників К ... словосполучення зафіксувати причетність до кришування має таке значення: відобразити, закріпити за допомогою певних процесуальних дій - документування, відео-фотозйомки тощо - інформацію щодо причетності до злочинного покровительства когось або надання комусь допомоги в приховуванні злочинної діяльності ;

- висловлювання ОСОБА_1 ... одна з цих операцій стосувалася фіксації кришування грального бізнесу і до цього грального бізнесу також були причетні керівники, окремі керівники Служби безпеки України... містить негативну інформацію про СБУ;

- висловлювання ОСОБА_1 ...така неприкрита діяльність, вона не може бути без кришування з боку найвищих посадових осіб. Якраз тоді одна з операцій була направлена на те, щоб зафіксувати причетність до кришування цього бізнесу незаконного працівників Служби безпеки України, безпосередньо працівників К ... містить негативну інформацію про СБУ.

За змістом ч. 6 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта , стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

Отже, в аспекті ч. 6 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України при складанні висновку експерта не вимагається обов`язкове присвоєння експерту кваліфікації судового експерта.

Ажнюк Б.М. у відповідності до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АД № 688353 є керівником ДП Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України , має вищу освіту за спеціальністю англійська мова і література (диплом з відзнакою НОМЕР_2 ), диплом доктора філологічних наук зі спеціальності українська мова, загальне мовознавство , атестат професора 12 ПР № 010215 зі спеціальності загальне мовознавство (копії містяться в матеріалах справи).

Таким чином, заперечення відповідача, що висновок судової лінгвістичної експертизи № 056/376 від 10.12.2019 року складений не судовим експертом не приймаються судом до уваги.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Більше того, у висновку зазначено, що про відповідальність за завідомо неправдиві висновки та відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків за ст. 384, 385 Кримінального кодексу України експертів попереджено.

Оцінюючи висновок судової лінгвістичної експертизи № 056/376 від 10.12.2019 року, суд вважає, що зазначений висновок містить відповіді на порушені питання, які є обґрунтованими, тому приймається судом в якості належного та допустимого доказу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана недостовірна інформація щодо Служби безпеки України поширена на сайтах телеканалів за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 є недостовірною, тобто такою, яка не відповідає дійсності та такою, що порушує немайнові права позивача, тому підлягає спростуванню.

За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 5763,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь Служби безпеки України витрати по проведенню судової експертизи в розмірі 8500,00 грн.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст. 127 Господарського процесуального кодексу України експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов`язану із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 98 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до положень ст. 15 Закону України Про судову експертизу витрати на проведення судових експертиз науково-дослідними установами Міністерства юстиції України та судово-медичними і судово-психіатричними установами Міністерства охорони здоров`я України у цивільних і господарських справах відшкодовуються в порядку, передбаченому чинним законодавством. Проведення інших експертних досліджень і обстежень державними спеціалізованими установами здійснюється за рахунок замовника.

Державні спеціалізовані установи, а також фахівці, що не є працівниками цих установ, зазначені у статті 7 цього Закону, виконують інші роботи на договірних засадах.

Як вже зазначалося судом вище, ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2019 року призначено у справі судову лінгвістичну експертизу усного мовлення, проведення якої доручено Державному підприємству "Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України", оплата витрат по проведенню якої покладено на Службу безпеки України.

Відповідно до платіжного доручення № 5420 від 16.09.2019 року Службою безпеки України перераховано на рахунок Українського бюро лінгвістичних експертиз НАН України за проведення експертизи 8500,00 грн.

За таких обставин, враховуючи задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про покладення на відповідача витрат по проведенню судової експертизи у розмірі 8500,00 грн.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недостовірною поширену директором Національного антикорупційного бюро України (ідентифікаційний код 39751280, адреса: 03035, м. Київ, вул. Сурикова, 3) ОСОБА_1 інформацію про Службу безпеки України (ідентифікаційний код 00034074, адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 33): "...одна із цих операцій стосувалася фіксації "кришування" грального бізнесу і до цього грального бізнесу також були причетні керівники, окремі керівники Служби безпеки України... ".

3. Зобов`язати Національне антикорупційне бюро України (ідентифікаційний код 39751280, адреса: 03035, м. Київ, вул. Сурикова, 3) спростувати вказану недостовірну інформацію про Службу безпеки України (ідентифікаційний код 00034074, адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 33) у спосіб найбільш подібний до способу її поширення - шляхом повідомлення директором Національного антикорупційного бюро України на офіційному публічному заході (зокрема, брифінгу) про недостовірність поширеної інформації, із запрошенням представників ЗМІ.

4. Зобов`язати Національне антикорупційне бюро України (ідентифікаційний код 39751280, адреса: 03035, м. Київ, вул. Сурикова, 3) в письмовому вигляді повідомити Комітет Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції та членів цього Комітету - народних депутатів України, які були присутні на його засіданні 03.10.2018, а саме: ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_22 , ОСОБА_18 про недостовірність вказаної інформації про Службу безпеки України (ідентифікаційний код 00034074, адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 33), поширеної директором Національного антикорупційного бюро України (ідентифікаційний код 39751280, адреса: 03035, м. Київ, вул. Сурикова, 3).

5. Стягнути з Національного антикорупційного бюро України (ідентифікаційний код 39751280, адреса: 03035, м. Київ, вул. Сурикова, 3) на користь Службу безпеки України (ідентифікаційний код 00034074, адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 33) судовий збір - 5763,00 грн. (п`ять тисяч сімсот шістдесят три гривні) та витрати по проведенню судової експертизи - 8500,00 грн. (вісім тисяч п`ятсот гривень).

6. В іншій частині позову відмовити.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11.03.2020р.

Суддя О.В. Котков