Рішення

від 25.02.2020 по справі 363/5342/15-ц

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25.02.2020 Справа № 363/5342/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого-судді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Гавриленко Ю.С.,

за участі представника позивача Кузяєва О.В.,

представника відповідача Цирулевської М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ТОВ Торгова компанія Дашуківські бентоніти до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

встановив:

Генеральний директор ТОВ Торгова компанія Дашуківські бентоніти звернувся до суду з позовною заявою посилаючись на порушення відповідачем договірних зобов`язань за договором позики від 21 грудня 2010 року та додатковою угодою № 1 від 15 грудня 2011 року до цього договору, по поверненню грошових коштів у сумі 418 500 грн., в зв`язку з чим, порушив питання про стягнення суми боргу в розмірі 372 400 грн.; 3% річних в розмірі 32 383 грн. 49 коп.; грошових коштів з урахуванням індексу інфляції від суми заборгованості у розмірі 241 825 грн. 60 коп.; а також судових витрат.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому ствердив, що на момент укладання договору позики № Ф-ТК-02-1221/1 від 21.12.2010 року та додаткової угоди № 1 від 15.12.2011 року до вказаного договору позики ОСОБА_1 був керівником ТОВ Даш-Бент Інвест , яке як і ТОВ ТК Дашуківські бентоніти належали до групи компаній ДашБент . За домовленістю між учасниками групи компаній ДашБент грошові кошти за Договором позики № Ф-ТК-02-1221/1 надавалися ОСОБА_1 виключно для потреб групи компаній ДашБент . При цьому було погоджено, що до ОСОБА_1 не будуть висуватися жодні претензії (вимоги) про повернення грошових коштів за Договором позики № Ф-ТК-02-1221/1. Вказані твердження підтверджуються нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_3 , який в період виникнення спірних правовідносин був єдиним учасником ТОВ ТК Дашуківські бентоніти . Разом з тим ствердив, що з липня 2015 року групою осіб вчинено незаконні дії, спрямовані на незаконне захоплення корпоративного управління групи компаній ДашБент , у зв`язку з чим розпочато досудове розслідування у ряді кримінальних проваджень, які в подальшому об`єднано в кримінальне провадження № 12015250200000256, досудове розслідування у якому наразі триває. Представник відповідача у відзиві на позовну заяву наголошував на тому, що ТОВ ТК Дашуківські бентоніти подано позовну заяву поза межами позовної давності, у зв`язку з чим подав до суду заяву про застосування позовної давності та відмову в повному обсязі у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що додаткову угоду від 15.12.2011 року між сторонами визнано недійною згідно рішення суду від 03.05.2018 року.

Представник позивача в суді позов підтримав та просив про його задоволення з викладених у ньому підстав. Вважав, що на момент звернення до суду з цим позовом 17.12.2015 року строк позовної давності не пропущено, додаткова угода тоді була чинною і мала юридичну силу, а відтак визнання її недійсною цих обставин змінювати не може.

Представник відповідача в суді наполягала на відмові у задоволенні позову та застосуванні позовної давності у цій справі. Додаткову угоду від 15.12.2011 року визнано судом недійсною через те, що Генеральний директор товариства на момент її укладання 15.12.2011 року не мав повноважень самостійно, без рішення загальних зборів товариства, підписувати таку угоду і тому єдиним правовим наслідком може бути тільки недійсність такої угоди, що тягне пропущення строків позовної давності.

Заслухавши сторони та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

21 грудня 2010 року між ТОВ ТК Дашуківські бентоніти та ОСОБА_1 укладено договір позики № Ф-ТК-02-1221/1 від 21 грудня 2010 року (далі-Договір).

Згідно п. 1.1. Договору, позикодавець передає позичальникові в безвідсоткову позику кошти в сумі 418 500 грн., в порядку і на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору, позикодавець перераховує на поточний рахунок позичальника вказану в п. 1.1. Договору грошову суму протягом десяти банківських днів з моменту підписання цього Договору сторонами.

Згідно п. 1.3. Договору, виникаюча з предмету цього договору заборгованість позичальника перед позикодавцем, підлягає погашенню грошовими коштами в строк до 21 грудня 2011 року, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позикодавця.

Відповідно до платіжного доручення № 1619 від 22.12.2010 року ТОВ ТК Дашуківські бентоніти перераховано ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 418 500 грн.

15 грудня 2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ ТК Дашуківські бентоніти в особі генерального директора Таран С.В. укладено Додатку угоду № 1 до Договору, згідно змісту якої внесено зміни в п. 1.3. Договору та викладено його в наступній редакції: Виникаюча з предмету цього Договору заборгованість позичальника перед позикодавцем, підлягає погашенню грошовими коштами в строк до 31 грудня 2012 року, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позикодавця.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 02.07.2012 року ОСОБА_1 частково погашено заборгованість по Договору, шляхом перерахування коштів в розмірі 46 100 грн. на рахунок ТОВ ТК Дашуківські бентоніти , що в повній мірі узгоджується з відомостями квитанції № 1 від 02.07.2012 року.

Відтак позивач стверджував, що станом на 16.12.2015 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ ТК Дашуківські бентоніти по Договору складала 372 400 грн.

03.05.2018 року рішенням Маньківського районного суду Київської області у справі № 700/7/17 позов ОСОБА_1 задоволено та визнано Додаткову угоду № 1 від 15.12.2011 року до Договору позики №Ф-ТК-02-1221/1 від 21.12.2010 року, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Дашуківські бентоніти та ОСОБА_1 - недійсною. Вказане рішення набрало законної сили 07.08.2018 року.

Так, рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 03.05.2018 року у справі № 700/78/17 встановлено, що 21.12.2010 року між ТОВ Торгова компанія Дашуківські бентоніти та ОСОБА_1 було укладено договір позики № Ф-ТК-02-1221/1, за умовами якого відповідач надав позивачу безпроцентну позику в розмірі 418 500,00 грн., строком до 21.12.2011 року.

15.12.2011 року було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору позики, відповідно до умов якої були внесені зміни до п.п. 1.3 та 5.4. Договору позики (щодо строків погашення позики та строку дії Договору позики до 31 грудня 2012 року).

Дана додаткова угода була підписана зі сторони позикодавця ОСОБА_4 , який обіймав посаду генерального директора ТОВ ТК Дашуківські бентоніти .

Із змісту Додаткової угоди вбачається, що ОСОБА_4 , як генеральний директор Товариства діяв на підставі Статуту. Інших уповноважуючих документів на підписання Додаткової угоди від імені Товариства в Додатковій угоді не зазначено.

Згідно із п.п. 6.3.2 Статуту Товариства Генеральний директор Товариства за погодженням із вищим органом Товариства здійснює від імені Товариства будь-які дії щодо укладення як на території України, так і за кордоном, будь-яких угод, договорів (контрактів).

При цьому, згідно із п.п. 6.2.1 Статуту Товариства, вищим органом Товариства є збори учасників Товариства.

Умовами та положеннями Додаткової угоди не передбачено, що вищим органом Товариства (його зборами учасників) було погоджено чи надано згоду на укладення Додаткової угоди Генеральним директором Товариства Тараном С.В.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Визначення поняття зобов`язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України.

Згідно цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як строк договору , так і строк (термін) виконання зобов`язання (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відтак договірне зобов`язання по поверненню грошових коштів в сумі 372 400 грн. відповідачем на користь позивача всупереч умов договору позики від 21.12.2010 року не виконано.

Проте у захисті порушеного права позивача слід відмовити внаслідок пропущення строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Аналізуючи зміст Договору, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 зобов`язаний був повернути ТОВ ТК Дашуківські бентоніти позику у розмірі 418 500 грн. у строк до 21 грудня 2011 року.

Встановлено, що строк дії Договору (кінцевий термін повернення грошових коштів) припинено 21.12.2011 року, оскільки цього ж дня за Договором настав строк виконання зобов`язання та виникла прострочена заборгованість.

Разом з тим, 02.07.2012 року ОСОБА_1 здійснив єдиний платіж по поверненню заборгованості за Договором, шляхом перерахування коштів у розмірі 46 100 на рахунок позивача, що підтверджується копією квитанції № 1 від 02.07.2012 року.

З того часу будь-яких платежів на виконання зобов`язання по поверненню грошових коштів відповідач не здійснював.

Отже, суд доходить висновку, що з урахуванням переривання перебігу позовної давності, шляхом внесення 02.07.2012 року ОСОБА_1 платежу спрямованого на часткове погашення заборгованості, у позивача виникло право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання в повному обсязі саме з 02.07.2012 року.

У той же час позивач звернувся до суду з позовом лише 17.12.2015 року, тобто після спливу трирічного строку позовної давності.

У вказаній справі представником відповідача заявлено про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Додатковою угодою від 15.12.2011 року продовжено строк виконання зобов`язання ОСОБА_1 до 31.12.2012 року.

Виходячи саме з цього строку виконання зобов`язання, представник позивача доводив в суді, що строк позовної давності в цій справі на момент звернення до суду з позовом не пропущено.

Проте суд не може погодитися з такими доводами, оскільки їх урахування означало б по суті розповсюдження юридичних наслідків і дії недійсного договору, який згідно ст. 216 ЦК України не може створювати будь-яких юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Отже суд не може брати до уваги вказану додаткову угоду при обрахуванні строку позовної давності, в силу вказаних вимог закону, оскільки така угода жодних правових наслідків не створює.

Водночас клопотання про пропущення строку позовної давності з поважних причин згідно ч. 5 ст. 267 ЦК України позивачем суду не подавалося, а тому підстав для захисту порушеного права за таких обставин судом не встановлено.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

Відповідно до п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі №14 від 18.12.2009 року зазначено, встановивши що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Оскільки судом встановлено, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом (строк позовної давності), а відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності, тому встановлено підстави для відмови у задоволенні позову згідно вимог ст. 267 ЦК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 259, 265, 268 ЦПК України,

вирішив:

в задоволенні позову відмовити.

Повне судове рішення складено 11 березня 2020 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Вишгородський районний суд Київської області.

Позивачі: ТОВ Торгової компанії Дашуківські бентоніти , знаходиться за адресою Черкаська область, Лисянський район, с. Дашуківка, ЄДРПОУ 30146245.

Відповідачі: ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Вишгородським РВ ГУМВС України в Київській області 23 червня 1999 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Г.Є. Чірков