Постанова

від 11.03.2020 по справі 1.380.2019.000013

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 березня 2020 року

Київ

справа №1.380.2019.000013

адміністративне провадження №К/9901/27606/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Шишова О. О, Яковенка М. М.

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Олевського районного суду Житомирської області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2019 у складі судді Гавдик З. В. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.08.2019 у складі колегії суддів: Шинкар Т. І., Пліша М. А., Святецького В. В. у справі № 1.380.2019.000013 за позовом ОСОБА_1 до Олевського районного суду Житомирської області про визнання протиправним і скасування наказу, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Олевського районного суду Житомирської області, в якому просив:

- визнати протиправним наказ Олевського районного суду Житомирської області від 27.12.2018 № 69-в Про надання частини щорічної основної оплачуваної відпустки судді ОСОБА_1 ;

- скасувати наказ Олевського районного суду Житомирської області від 27.12.2018 № 69-в Про надання частини щорічної основної оплачуваної відпустки судді ОСОБА_1 . у повному обсязі.

2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2019 позовні вимоги задоволено.

2.1. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.08.2019 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1 . Головою Олевського районного суду Житомирської області Ковальчуком М. В. видано наказ від 27.12.2018 № 69-в Про надання частини щорічної основної оплачуваної відпустки судді ОСОБА_1 , яким судді Олевського районного суду Житомирської області надано частину щорічної основної оплачуваної відпустки тривалістю 26 робочих днів за період роботи з 10.12.2018 по 09.12.2019, починаючи з 02.01.2019 по 07.02.2019 включно.

3.2. Підставою для видання наказу зазначено графік надання відпусток у 2019 році суддям Олевського районного суду Житомирської області.

3.3 . У подальшому, на вимогу позивача, головою Олевського районного суду Житомирської області Ковальчуком М. В. видано наказ від 09.01.2019 № 03-в Про скасування наказу від 27.12.2018 року № 69-в , яким скасовано наказ від 27.12.2018 року № 69-в Про надання частини щорічної основної оплачуваної відпустки судді Олевського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 .

3.4. №важаючи, що дії Олевського районного суду Житомирської області стосовно видачі наказу від 27.12.2018 № 69-в є протиправними, ОСОБА_1 звернувся із вказаним позовом до суду.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав на те, що при винесенні оскаржуваного наказу відповідач порушив вимоги статті 10 Закону України Про відпустки та частин четвертої, п`ятої статті 79 Кодексу законів про працю України, оскільки не ознайомив позивача із графіком відпусток суддів, прийняв його без письмового волевиявлення позивача, а саме без узгодження конкретної дати початку та закінчення відпустки за два тижні до її початку. Разом з тим, судами зазначено, що видання відповідачем наказу від 09.01.2019 № 03-в Про скасування наказу від 27.12.2018 року № 69-в , не відновлює порушенні права позивача, тому відсутні підстави для закриття провадження у справі.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти рішення про закриття провадження у справі.

5.1 . Доводи касаційної скарги грунтуються на тому, що судами попередніх інстанцій помилково зроблено висновок про відсутність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України. Скаржник зазначає про те, що з огляду на скасування відповідачем оскаржуваного наказу предмет спору фактично відсутній, що свідчить про недоцільність розгляду адміністративної справи по суті.

6. Позивачем подано відзив на касаційну скаргу в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Доводи позивача грунтуються на тому, що підстави для закриття провадження відсутні, так як скасовуючи оскаржуваний наказ, відповідачем не було забезпечено захист його прав. Позивач стверджує, що порушення його прав триває після скасування відповідачем наказу, оскільки в табелі обліку використання робочого часу період відпустки, наданої скасованим наказом, відповідачем обліковується як прогул та не виплачується заробітна плата.

6.1. Відповідачем також подано відповідь на відзив, а позивачем - заперечення проти відповіді на відзив, в яких сторони додатково наводять обставини, на підтвердження своїх позицій.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

7. Частиною другою статті 19 Конституції України від 28.06.1991 № 254к/96-ВР визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

8 . Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

9. На підставі означає, що суб`єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

У межах повноважень означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень,не перевищуючи їх.

У спосіб означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

10. Так, відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок, яке забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

11 . Згідно зі статтею 1 Закону України Про відпустки від 15.11.1996 № 504/96-ВР (надалі - Закон № 504/96-ВР) державні гарантії та відносини, пов`язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

12. Відповідно до статті 5 Закону № 504/96-ВР тривалість відпусток визначається цим Законом, іншими законами та іншими нормативно-правовими актами України і незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях.

13. Положеннями статті 10 Закону № 504/96-ВР визначено, що черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.

14. Статтею 11 Закону № 504/96-ВР передбачено, що щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший період у разі порушення власником або уповноваженим ним органом терміну письмового повідомлення працівника про час надання відпустки (частина десята статті 10 цього Закону).

15 . Разом з тим, відповідно до статті 74 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII (надалі - КЗпП України) громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

16. Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 79 КЗпП України черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов`язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

17 . Крім того, пунтами 1 та 2 частини першої статті 80 КЗпП України щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший період у разі: 1) порушення власником або уповноваженим ним органом терміну письмового повідомлення працівника про час надання відпустки (частина п`ята статті 79 цього Кодексу); 2) несвоєчасної виплати власником або уповноваженим ним органом заробітної плати працівнику за час щорічної відпустки (частина третя статті 115 цього Кодексу).

18. Статтею 136 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII передбачено суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

19. Таким чином, реалізацією права громадянина на відпочинок, яке гарантовано Конституцією України , є надання щорічної оплачуваної відпустки.

20. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги, щодо наявності підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій та закриття провадження у справі, колегія суддів зазначає наступне.

21. Положеннями частини першої статті 354 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 цього Кодексу.

22. Так, пунктом 8 частини першої статті 238 КАС України закріплено, що суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

23. Тобто, вказана стаття передбачає можливість закриття провадження у справі, у разі самостійного виправлення відповідачем (суб`єктом владних повноважень) порушеного права особи, лише за умови повного відновлення правового становища особи, яка зверталась за захистом своїх прав та інтересів.

24 . Оскільки оскаржувані правовідносини виникли у зв`язку з реалізацією права особи на відпустку, доцільно зазначити, що наслідком скасування наказу про надання відпустки особі, має бути також забезпечення й інших трудових прав, зокрема на виплату заробітної плати за фактично відпрацьований час.

25 . Як установлено судами попередніх інстанцій, період, визначений в оскаржуваному наказі як період перебування позивача у відпустці, відображено в табелі обліку робочого часу, як прогул.

26 . Позивач у поданих до суду касаційної інстанції заявах по суті справи зазначає про те, що за вищевказаний період йому не була виплачена заробітна плата, що свідчить про відсутність фактичного поновлення його прав, внаслідок скасування відповідачем наказу про надання відпустки.

28. Аналізуючи вищенавдені норми законодавства та доводи позивача про те, що його права відповідачем самостійно не були відновлені, Верховний Суд уважає, що підстави для закриття провадження у справі відстуні, а доводи скаржника в цій частині не знайшли свого відображення в матеріалах справи.

29. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій дійши правильного висновку про те, що конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов`язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

30. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем не було підтверджено обставини того, що черговість надання спірної відпустки позивачу відбулось за визначеним, затвердженим графіком, з яким було ознайомлено позивача; не надано доказів узгодження між позивачем та відповідачем конкретного періоду надання спірної відпустки у межах, установлених графіком; не надано жодних доказів того, що із зазначеним графіком відпусток було ознайомлено позивача.

31. Колегія суддів також акцентує увагу, що в матеріалах справи відсутні письмові докази, які б указували на подання позивачем заяви про надання йому відпустки, що дає можливість дійти висновку про відсутність у позивача наміру йти у відпустку у спірний період.

32. За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач, при винесенні наказу від 27.12.2018 № 69-в Про надання частини щорічної основної оплачуваної відпустки судді ОСОБА_1 , порушив вимоги статті 10 Закону № 504/96-ВР.

33. На переконання суддів Верховного Суду, інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами попередніх інстанцій та не спростовують висновків суду, викладених в оскаржуваному судовому рішенні.

34 . Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судових рішень при їх ухваленні.

35 . За змістом частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

36 . Частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

37 . З огляду на наведене, касаційна скарга Олевського районного суду Житомирської області не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

38 . Касаційну скаргу Олевського районного суду Житомирської області залишити без задоволення.

39 . Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.08.2019 у справі № 1.380.2019.000013 за позовом ОСОБА_1 до Олевського районного суду Житомирської області про визнання протиправним і скасування наказу - залишити без змін.

40 . Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М. М. Яковенко