Постанова

від 04.03.2020 по справі 356/189/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 березня 2020 року

м. Київ

справа № 356/189/18

провадження № 61-17453св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю АТП 04018 , ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство Страхова компанія Здорово ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю АТП 04018 , ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства Страхова компанія Здорово про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Березанського міського суду Київської області від 24 квітня 2019 року у складі судді Голік Г. К. та постанову Київського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом та просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АТП 04018 (далі - ТОВ АТП 04018 , товариство) на свою користь 228 873 грн на відшкодування майнової шкоди, 2 000 грн на відшкодування моральної шкоди та понесені судові витрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що 17 жовтня 2017 року о 14 годині 30 хвилин на 14 км автомобільної дороги Київ-Харків, ОСОБА_2 , перебуваючи в трудових відносинах з ТОВ АТП 04018 , під час виконання трудових обов`язків, керуючи транспортним засобом IVECO , що належить на праві власності ТОВ АТП 04018 при перестроюванніне надав перевагу в русі автомобілю CHEVROLET під його керуванням, що рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку мав намір перестроїтися, допустив зіткнення, чим створив дорожньо-транспортну пригоду (далі - ДТП). Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 листопада 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) . Крім того, постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Належний йому транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень. Вартість збитку з врахуванням фізичного зносу складає 93 241 грн, а вартість відновлюваного ремонту - 135 632 грн. На час ДТА цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією автомобіля CHEVROLET , була застрахована у Публічному акціонерному товаристві Національна акціонерна страхова компанія Оранта (далі - ПАТ НАСК Оратна ). Страхове відшкодування він не отримував. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому завдано також і моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях. Багато справ, запланованих раніше, що потребували пересування автомобілем, йому довелося відкласти, а від деяких з них взагалі відмовитися, що спричинило проблеми з роботою. Розмір відшкодування моральної шкоди він визначив у 2 000 грн.

ТОВ АТП 04018 у відзиві на позовну заяву просило відмовити в задоволені позовних вимог, посилаючись на те, що ОСОБА_2 є одним із його засновників. Водночас, ні на теперішній час, ні на момент ДТП, а саме станом на 17 жовтня 2017 року, ОСОБА_2 на посаді директора товариства не перебував, службові обов`язки не виконував, а відповідно і заробітну плату за посаду керівника не отримував. На інших посадах в товаристві він також не перебував, оскільки згідно з наказом від 30 грудня 2016 року № 2 був звільнений із займаної посади за власним бажанням. Наказом від 22 лютого 2017 року № 1 ОСОБА_2 повторно прийнятий до товариства на посаду директора, однак наказом від 28 квітня 2017 року № 3 ОСОБА_2 звільнений з займаної посади директора товариства. З 28 квітня 2018 року працівники в товаристві відсутні. Оскільки ОСОБА_2 станом на 17 жовтня 2017 року не був його працівником, при скоєнні ДТП він не міг діяти в інтересах товариства. ОСОБА_2 мешкає в селі Мирне, Бориспільського району, де також розташоване Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Гетьман (далі - ТОВ Фірма Гетьман ) на території якого знаходиться місце стоянки його автомобілів. З ТОВ Фірма Гетьман воно має укладений договір на розміщення та зберігання автомобілів товариства. За відсутності працівників та наявності автомобілів, будучи одним із засновників товариства і маючи доступ до ключів та свідоцтва про реєстрацію автомобіля, а також ключів від замка на воротах, ОСОБА_2 використав їх в особистих цілях та виїхав за межі території. ОСОБА_2 скоїв ДТП, як один із засновників товариства, а не як особа, котра перебувала з товариством в цивільно-правових стосунках чи пов`язана з ним трудовим договором.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Березанський міський суд Київської області рішенням від 24 квітня 2019 року позов задовольнив. Стягнув з ТОВ АТП 04018 на користь ОСОБА_1 228 873 грн на відшкодування майнової шкоди, 2 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Мотивував рішення суд першої інстанції тим, що ОСОБА_2 на час ДТП перебував у трудових (службових) відносинах з ТОВ АТП 04018 та притягнутий до адміністративної відповідальності, оскільки в його діях встановлена вина у ДТП. Завдана позивачу шкода пошкодженням його автомобіля під час ДТП, яка мала місце 17 жовтня 2017 року, підлягає відшкодуванню ТОВ АТП 04018 як власника автомобіля, яким керував ОСОБА_2 . Позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 2 000 грн є обґрунтованими та доведеними.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Київський апеляційний суд постановою від 28 серпня 2019 року рішення Березанського міського суду Київської області від 24 квітня 2019 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Мотивував рішення апеляційний суд тим, що ОСОБА_1 не надав суду доказів того, що 17 жовтня 2017 року, тобто у день ДТП, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем IVECO , виконував трудові обов`язки покладені на нього трудовим договором з ТОВ АТП 04018 . ОСОБА_1 в суді першої інстанції зазначив як відповідачів крім ТОВ АТП 04018 також і ОСОБА_2 та Публічне акціонерне товариство Страхова компанія Здорово (далі - ПАТ СК Здорово ), однак не заявляв жодних позовних вимог до ТОВ Фірма Гетьман , як і до самого ОСОБА_2 та ПАТ СК Здорово , а тому в суду відсутні правові підстави перевірки наявності можливості стягнення коштів в якості відшкодування шкоди з зазначених осіб. При цьому, позивач не звернув увагу, що транспортний засіб IVECO застрахований на підставі полісу № АК/2358270 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у ПАТ СК Здорово . Тобто, право вимоги у ОСОБА_1 до ОСОБА_2 виникає у разі, якщо сума страхового відшкодування, виплачена страховою компанією чи сума, що підлягає виплаті такою компанією, не покриває розмір заподіяних власнику транспортного засобу збитків. У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що у разі не доведення факту виконання трудових обов`язків в ТОВ Фірма Гетьман на момент пригоди ОСОБА_2 , останній є відповідальним за спричинену шкоду в обсязі, що не охоплюється лімітом відповідальності страхової компанії. При цьому за умови відсутності жодних позовних вимог позивача до ОСОБА_2 немає підстав до задоволення позову до зазначеної особи.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У вересні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Березанського міського суду Київської області від 24 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що за його клопотанням як співвідповідачів місцевим судом було залучено ПрАТ СК Здорово та ОСОБА_2 , однак суд хоч і визначився зі складом відповідачів, проте не дав належної оцінки доказам та не визначив відповідальності кожного з них щодо розподілу майнової та моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки. Також скарга містить доводи про те, що судами попередніх інстанцій позбавлено його права на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, яку залучені відповідачі повинні відшкодовувати солідарно.

У жовтні 2019 року ТОВ АТП 04018 подало відзив на касаційну скаргу, в якій просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на те, що апеляційним судом прийнято рішення у відповідності до викладених позивачем вимог, які він згідно з процесуальним законом мав право змінити та заявити вимоги до належних відповідачів, однак таким правом він не скористався.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

03 жовтня 2019 року справа № 356/189/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що 17 жовтня 2017 року о 14 годині 30 хвилин на 14 кілометрі автомобільної дороги Київ-Харків сталася ДТП за участю водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом IVECO , д.н.з. НОМЕР_1 , та при перестроюванні не надав перевагу в русі автомобілю CHEVROLET , д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , що рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку мав намір перестроїтися та скоїв з ним зіткнення.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 17 жовтня 2017 року серії БР №164397, складеного відносно ОСОБА_2 , його місце роботи - водій ТОВ Фірма Гетьман , транспортний засіб IVECO , д.н.з. НОМЕР_1 , належить ТОВ АТП 04018 .

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 листопада 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Згідно зі звітом автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу автомобіля CHEVROLET , д.н.з. НОМЕР_2 , з додатками, матеріальний збиток завданий власникові автомобіля CHEVROLET в результаті його пошкодження при ДТП станом на дату дослідження 27 листопада 2017 року, склав 93 241 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля CHEVROLET , д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП, станом на дату дослідження 27 листопада 2017 року, склала 135 632 грн.

Наказом ТОВ АТП 04018 від 22 лютого 2017 року № 1 ОСОБА_2 прийнятий на посаду генерального директора з 22 лютого 2017 року, а наказом ТОВ АТП 04018 від 28 квітня 2017 року № 3 ОСОБА_2 звільнений з роботи за власним бажанням.

Згідно з довідкою ТОВ АТП 04018 від 16 квітня 2018 року з 01 травня 2017 року та на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій товариство не мало та не має працівників котрі б з товариством були пов`язані трудовими, цивільно-правовими чи іншими договірними відносинами.

Наказом від 16 квітня 2018 року №1 ТОВ АТП 04018 ОСОБА_3 визнано таким, що прийняв посаду генерального директора товариства на безоплатній основі та приступає до виконання службових обов`язків генерального директора товариства з 16 квітня 2018 року.

Згідно з характеристикою ТОВ АТП 04018 від 23 жовтня 2017 року ОСОБА_2 працював в товаристві на посаді водія-експедитора з 03 травня 2011 року.

У нотаріально посвідченій заяві від 16 травня 2018 року ОСОБА_2 пояснив, що реєстраційний документ на транспортний засіб IVECO , д.н.з. НОМЕР_1 , взяв самостійно та особисто з сейфа, в якому знаходилися документи на автомобілі ТОВ АТП 04018 (адреса: місто Березань, вулиця Героїв Небесної Сотні 35/4). Автомобіль IVECO , д.н.з. НОМЕР_1 , самостійно взяв з автопарку (адреса: вулиця Польова 9, село Мирне, Бориспільський район) та використав в особистих цілях для поїздки в місто Бровари. В трудових відносинах з ТОВ АТП 04018 з травня 2017 року не перебував, будь-яких дій 17 жовтня 2017 року в цілях та на користь ТОВ АТП 04018 не виконував.

Згідно з довідкою ТОВ АТП 04018 від 23 травня 2018 року засновниками товариства були та є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 .

У нотаріально посвідченій заяві ОСОБА_3 зазначив, що характеристику на ОСОБА_2 від 23 жовтня 2017 року за вихідним № 35, в тому числі, що він працює водієм в ТОВ АТП 04018 не складав. Підпис на цій характеристиці не відповідає його підпису та зроблений не ним. Станом на 17 жовтня 2017 року ОСОБА_2 в трудових відносинах з ТОВ АТП 04018 не перебував, в тому числі, не виконував роботу в цілях ТОВ АТП 04018 та на його користь. Станом на 17 жовтня 2017 року ОСОБА_2 у ТОВ АТП 04018 був лише одним із засновників (учасників) товариства.

Згідно з індивідуальною відомістю про застраховану особу ОСОБА_2 , останній отримував заробіток у ТОВ АТП 04018 в період часу з 2011 року по квітень місяць 2017 року включно.

З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України встановлено, що ОСОБА_2 в період часу з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року отримував доходи в ТОВ АТП 04018 в січні-лютому місяці.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань одним із засновників (учасників) та керівником юридичної особи - ТОВ АТП 04018 є ОСОБА_2

ОСОБА_2 є учасником ТОВ АТП 04018 , що підтверджується статутом товариства.

Транспортний засіб IVECO , д.н.з. НОМЕР_1 , застрахований на підставі полісу № АК/2358270 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданого страховиком ПрАТ СК Здорово , строк дії з 12 листопада 2016 року по 11 листопада 2017 року.

13 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до ПАТ СК Здорово про виплату страхового відшкодування.

Наказом ТОВ Фірма Гетьман від 04 травня 2017 року № 18/2017-к ОСОБА_2 прийнято на посаду помічника генерального директора.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Березанського міського суду Київської області від 24 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, та не належить до компетенції касаційного суду.

Відмовляючи в задоволенні позову суд апеляційної інстанції, серед іншого, виходив з того, що заявляючи позовні вимоги про стягнення з ТОВ АТП 04018 майнової та моральної шкоди, ОСОБА_1 не надав суду жодних доказів того, що у день ДТП ОСОБА_2 , керуючи автомобілем IVECO виконував трудові обов`язки покладені на нього трудовим договором з ТОВ АТП 04018 , яке в свою чергу заперечувало наявність трудових відносин з ОСОБА_2 на момент ДТП та зазначило, що ОСОБА_2 в цей час перебував у трудових відносинах лише з ТОВ Фірма Гетьман . Зазначене підтверджується наданим суду протоколом про адміністративне правопорушення та визнано представником позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Отже, встановивши обставини справи та оцінивши наявні в ній докази апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з ТОВ АТП 04018 майнової та моральної шкоди за статтею 1172 ЦК України, оскільки особа винна у скоєнні ДТП на час цієї події не перебувала з товариством у трудових відносинах .

Перевіряючи доводи касаційної скарги в частині безпідставності відмови в задоволення позову через непред`явлення вимог до ПрАТ СК Здорово та ОСОБА_2 . Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила його суб`єктивні права, свободи чи інтереси. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Згідно частини першої-другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час розгляду справи позивач заявив клопотання про залучення у цій справі як співвідповідачів ОСОБА_2 та ПрАТ СК Здорово .

Березанський міський суд Київської області ухвалами від 07 червня та 01 серпня 2018 року залучив до участі в цій справі співвідповідачами ОСОБА_2 та ПрАТ СК Здорово , тобто позов заявлено до належних відповідачів.

Верховний Суд констатує, що згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

У цій справі помилкова з огляду на її обставини юридична кваліфікація позивачем і судом апеляційної інстанції позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди призвела до неправильного вирішення спору по суті. При цьому, відмовляючи в задоволені позову через непред`явлення, на думку апеляційного суду, вимог до ОСОБА_2 та ПрАТ СК Здорово судом проявлено надмірний формалізм в трактуванні процесуального законодавства.

Враховуючи викладене, Верховний Суд не погоджується з висновками апеляційного суду про те, що у цій справі не заявлено вимог до ПрАТ СК Здорово у якого виник обов`язокз відшкодування шкоди у межах суми страхового відшкодування та до ОСОБА_2 як винної у ДТП особи.

Отже, апеляційний суд встановивши, що ТОВ АТП 04018 не має нести відповідальність за завдану ОСОБА_2 шкоду, дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позову, через непред`явлення вимог до винної особи та страхової компанії, в якій застрахована його цивільно-правова відповідальність.

Вирішуючи питання осіб відповідальних за завдану шкоду, судом залишено поза увагою наступне.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 1187 ЦК України особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до підпункту а пункту 2.12 Правил дорожнього руху власник транспортного засобу має право довіряти в установленому порядку розпорядження транспортним засобом іншій особі.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху).

Апеляційним судом не встановлено на якій правовій підставі ОСОБА_2 керував належним на праві власності ТОВ АТП 04018 транспортним засобом IVECO , д.н.з. НОМЕР_1 , правомірність заволодіння ним, і, відповідно, можливості покладення на власника транспортного засобу та на завдавача шкоди спільної відповідальності за завдану позивачу шкоду.

Не враховано судом і обов`язок страхової компанії цивільно-правова відповідальність в якій застрахована учасником справи.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відступаючи від вищевказаного правового висновку Верховного Суду України, наведеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року в справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) вказала, що покладанняобов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інститутустрахування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

Судами встановлено, що 13 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до ПАТ СК Здорово про виплату страхового відшкодування, однак не з`ясовано чи виплачено позивачу страхове відшкодування та в якому розмірі.

Зазначене має важливе правове значення, оскільки в разі недостатності ліміту цивільно-правової відповідальності страховика, який апеляційний суд не дослідив та не встановив, решту завданої і доведеної шкоди, зобов`язаний відшкодувати заподіювач шкоди, в тому числі, спільно з власником транспортного засобу, яким завдана шкода (в разі встановлення обставин передбачених частиною четвертою статті 1187 ЦК України) .

В силу положень статті 400 ЦПК України касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а відтак не може вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи наведене Верховний Суд дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до місцевого суду для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, з`ясувати питання щодо виплати/невиплати ПАТ СК Здорово страхового відшкодування (його розміру) та подальшу можливість цього з огляду на правовий статус страхової компанії, вирішити питання про можливість застосування до спірних відносин частин третьої, четвертої статті 1187 ЦК України, з огляду на мотиви скасування судового рішення у цій справі та ухвалити законне і справедливе судове рішення згідно із встановленими обставинами та вимогами закону.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Березанського міського суду Київської області від 24 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. П. Курило