Постанова

від 04.03.2020 по справі 702/527/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 березня 2020 року

м. Київ

справа № 702/527/18

провадження № 61-18781св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Колективна гаражна стоянка Гарант , Державний реєстратор юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Монастирищенської міської ради Лисак Тетяни Миколаївни,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Колективної гаражної стоянки Гарант , Державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Монастирищенської міської ради Лисак Тетяни Миколаївни, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання рішень загальних зборів уповноважених членів Колективної гаражної стоянки Гарант , оформлені протоколом загальних зборів уповноважених членів Колективної гаражної стоянки Гарант недійсними та зобов`язання вчинити дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Храпка В. Д., Вініченка Б. Б., Новікова О. М.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, який уточнив в процесі розгляду справи та просив: визнати недійсним протокол загальних зборів уповноважених членів Колективної гаражної стоянки Гарант (далі - КГС Гарант ) (код ЄДРПОУ 21376488, місцезнаходження: Черкаська область, місто Монастирище, вулиця Санаторна, 13) від 12 травня 2018 року; зобов`язати державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Монастирищенської міської ради Черкаської області Лисак Т. М. скасувати реєстраційну дію - внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань даних про перебування КГС Гарант у процесі припинення, у тому числі дані про рішення щодо припинення юридичної особи, відомості про комісію з припинення (ліквідаційну комісію) та про строк, визначений зборами уповноважених членів КГС Гарант від 12 травня 2018 року, для заявлення кредиторами своїх вимог, шляхом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що 21 березня 1996 року загальними зборами членів КГС Гарант затверджено статут цього товариства, який зареєстрований на підставі розпорядження Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області від 17 квітня 1996 року № 118. Попри зазначення у статуті організаційно-правової форми колективне господарське товариство КГС Гарант за головними ознаками, а також за своїми завданнями та характером діяльності фактично є гаражним кооперативом.Він є власником гаража № АДРЕСА_1 26 квітня 2018 року в газеті Алекс № 15 (841) опубліковано оголошення адміністрації КГС Гарант про те, що 12 травня о 17 годині 30 хвилин на території кооперативних гаражів відбудуться збори уповноважених членів кооперативу. В зазначеному оголошенні також вказано порядок денний зборів: 1. Звіт про діяльність кооперативу; 2. Звільнення і вибори голови та членів Правління кооперативу ; 3. Розгляд і затвердження проекту статуту в новій редакції ; 4. Затвердження розмірів внесків ; 5. Різне. Він був присутній на зборах уповноважених членів КГС Гарант 12 травня 2018 року, де з`ясував, що до порядку денного включено питання, які не були вказані у відповідному оголошенні в газеті Алекс від 26 квітня 2018 року. В порушення вимог закону в зазначеному оголошенні, опублікованому в газеті Алекс не вказано точну дату проведення зборів уповноважених членів КГС Гарант , зокрема не зазначений рік проведення таких зборів. Крім того, під час проведення зборів уповноважених членів КГС Гарант він мав бажання висловити свою думку щодо порядку проведення зборів та винесених на порядок денний питань, однак голова зборів відмовив йому в цьому, зазначивши, що це можуть робити лише уповноважені члени. Внаслідок цього зборами уповноважених членів КГС Гарант без урахування його думки та позивача було прийнято ряд рішень. Також зазначив, що статутом КГС Гарант не передбачено скликання зборів уповноважених кооперативу, а також не визначено кількість членів кооперативу, які мають право делегувати уповноважених, та порядок делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених. За таких обставин проведення зборів уповноважених членів КГС Гарант від 12 травня 2018 року не відповідає положенням статуту цього кооперативу, а тому є неправомірним. У зв`язку з цим всі рішення, прийняті на вказаних зборах, не мають юридичної сили, оскільки вони прийняті неуповноваженим органом управління КГС Гарант , а протокол цих зборів є недійсним. З тих же підстав є неправомірним внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань даних про перебування КГС Гарант у процесі припинення та про строк, визначений для заявлення кредиторами своїх вимог.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Монастирищенський районний суд Черкаської області рішенням від 05 квітня 2019 року у складі судді Мазай Н. В. позов задовольнив частково. Визнав недійсними рішення загальних зборів уповноважених членів КГС Гарант від 12 травня 2018 року, оформлені протоколом загальних борів уповноважених членів КГС Гарант від 12 травня 2018 року. В частині задоволення позову до Державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб підприємців виконавчого комітету Монастирищенської міської ради Лисак Т. М. про зобов`язання вчинити дію відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач, як член кооперативу, будучи присутнім на зборах був позбавлений права голосу та, відповідно, участі у вирішенні питань порядку денного загальних зборів, оскільки свій голос будь-кому не делегував. Статутом кооперативу, а також рішеннями загальних зборів кооперативу як до так і після набрання чинності Закону України Про кооперацію (Статут КГС Гарант не був приведений у відповідність з нормами ЗУ Про кооперацію станом на 12 травня 2018 року - день проведення загальних зборів уповноважених членів КГС Гарант ), не передбачено порядок скликання зборів уповноважених кооперативу, не визначено кількість членів кооперативу, які мають право делегувати уповноважених та порядок делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених, як і не визначено кількість уповноважених за участі яких збори вважаються правомочними. Тобто, до 12 травня 2018 року статутом кооперативу не визначався порядок делегування уповноважених для участі у загальних зборах уповноважених членів, та не були визначені критерії, відповідно до яких члени кооперативу, мають право делегувати уповноважених та порядок делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених, як і не визначено кількість уповноважених за участі яких збори вважаються правомочними, відсутні підстави вважати, що лише 18 осіб є уповноваженими членами кооперативу, які мають право голосу, а решта, в тому числі і позивач такого права не мають, відповідно, відсутні також підстави вважати, що рішення загальних зборів уповноважених членів кооперативу, за які, згідно з порядком денним, голосували лише 18 уповноважених членів кооперативу, ухвалені повноважними зборами. Враховуючи, що питання які виносилися на загальні збори уповноважених стосувались безпосередньо і позивача ОСОБА_1 , а тому його необізнаність щодо фактичного порядку денного зборів та відсутність можливості взяти участь у вирішенні питань, які винесені на загальні збори шляхом особистого голосування, свідчить про порушення його прав, внаслідок недотримання вимог закону та статуту про скликання і проведення загальних зборів, через що він був позбавлений можливості належним чином підготуватись до розгляду питань порядку денного та своєчасно внести до нього відповідні пропозиції. Також суд виходив з того, що позивачем не надано суду доказів порушення його прав державним реєстратором юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Монастирищенської міської ради Черкаської області Лисак Т. М. а тому позов в цій частині не підлягає до задоволення.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Черкаський апеляційний суд постановою від 12 вересня 2019 року рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 05 квітня 2019 року скасував, провадження у справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що КГС Гарант є обслуговуючим кооперативом, а тому відносини між його членами є корпоративними і заявлений у цій справі спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції не дав належної правової оцінки зазначеним обставинам та помилково розглянув справу в порядку цивільного судочинства з ухваленням рішення у справі.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року, а справу передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що статут КГС Гарант від 1996 року не передбачав поділу доходів між членами товариства, частки членів у статутному капіталі (майні) не були визначені, а КГС Гарант не був і не є обслуговуючим кооперативом , оскільки він за організаційно-правовою формою значиться як Інші організаційно-правові форми , а між ним та членами немає корпоративних прав та відносин. Цивільні відносини між членами КГС Гарант та юридичною особою КГС Гарант на дату проведення зборів уповноважених членів цього кооперативу (12 травня 2018 року) регулювалися Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), а не Господарським кодексом України (далі - ГК України). Посилання апеляційного суду на висновки Великої Палати Верховного Суду наведені в постанові від 24 квітня 2014 року в справі № 509/577/18 є помилковими, оскільки у зазначеній справі відповідачем був кооператив з організаційно-правовою формою обслуговуючий кооператив . Також зазначив, що справу необхідно передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки в цій справі містяться дві чинні та протилежні за змістом ухвали апеляційного суду, однією з яких, апеляційний суд, скасовуючи ухвалу місцевого суду та направляючи справу для проводження розгляду зазначив, що справа підлягає розгляду в порядку ЦПК України, а іншою апеляційний суд закрив провадження у справі та зазначив, що спір у цій справі підлягає розгляду в порядку Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

01 листопада 2019 року справа № 702/527/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що КГС Гарант є юридичною особою, що підтверджується випискою із Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КГС Гарант про визнання недійсним рішення, ухваленого 12 травня 2018 року, яким затверджено статут в новій редакції, припинено діяльність КГС Гарант шляхом перетворення в Гаражний кооператив Гарант , призначено ліквідаційну комісію, встановлено строки для заявлення претензій кредиторів, а також розглянуто інші організаційні питання.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частиною першою статті 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших відносин, крім справ, розгляд яких здійснюється за правилами іншого судочинства.

ГПК України встановлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункти 3, 6, 10, 13, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу).

Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.

Вирішуючи питання про юрисдикцію суду, необхідно, насамперед, з`ясувати характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 15 травня 2019 року в справі № 125/1267/16-ц (провадження № 14-160цс19).

Закриваючи провадження в справі апеляційний суд виходив, зокрема з того, що КГС Гарант є обслуговуючим кооперативом, а тому відносини між його членами є корпоративними і заявлений у цій справі спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства . При цьому, апеляційний суд посилаючись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 24 квітня 2019 року в справі № 509/577/18 (провадження № 14-170цс19) в якому зазначено, що члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними, дійшов висновку, що КГС Гарант є обслуговуючим кооперативом, а тому відносини між його членами є корпоративними.

Висновок суду апеляційної інстанції про те, що заявлені у цій справі вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства в цілому є правильним з огляду на таке.

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку (частина перша статті 80 ЦК України).

Згідно з частиною першою та другою статті 83 ЦК України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом.

Господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства (стаття 113 ЦК України).

За змістом положень статті 167 ГК України корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Стаття 55 ГК України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Господарською діяльністю у ГК України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 листопада 2019 року в справі № 146/616/15-ц (провадження № 14-444цс19) дійшла висновку, що 28 березня 2014 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання діяльності юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 10 жовтня 2013 року № 642-VII. Згідно з підпунктом 1 пункту 3 цього Закону пункт 4 частини першої статті 12 ГПК України викладено у новій редакції, відповідно до якої господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів (близький за змістом припис передбачає пункт 3 частини першої статті 20 ГПК України). Отже, з 28 березня 2014 року процесуальний закон передбачив юрисдикцію господарського суду щодо розгляду справ, які виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою, яка не є господарським товариством (фермерське господарство, кооператив, приватне, колективне підприємство тощо), та її учасниками (засновниками, членами), у тому числі учасником, який вибув, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи (див. також постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 478/2192/13-ц). Визначаючи наявність юрисдикції господарського суду на підставі пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України слід враховувати, чи пов`язаний цей спір із виникненням, здійсненням або припиненням корпоративних прав. Корпоративні права характеризуються, зокрема, тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні останньою й інші правоможності, передбачені законом і статутом (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року в справі № 509/577/18, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/7554/18 (пункт 5.31)).

У справі № 509/577/18 (провадження № 14-170цс19) та у справі № 640/1029/18 (провадження № 14-443цс19) Велика Палата Верховного Суду дала тлумачення щодо застосування норм права, які регулюють питання предметної юрисдикції у спорах фізичних осіб про визнання рішень загальних зборів членів кооперативу де відповідачі мають організаційно-правові форми за класифікатором Обслуговуючий кооператив у взаємозв`язку з частиною першою статті 12 Закону України Про кооперацію в якій зазначено, що члени кооперативу мають право одержання кооперативних виплат та виплат на паї, одержання паю у разі виходу з кооперативу в порядку і в строки. Тобто, Велика Палата Верховного Суду виходила з наявності у членів кооперативу права на отримання частки прибутку кооперативу та частки майна у кооперативі відповідно до своїх паїв.

Натомість, ані статут КГС Гарант від 1996 року, ані його організаційно-правова форма Інші організаційно-правові форми не вказує на те, що ця юридична особа має статус обслуговуючий кооператив , не свідчить і про наявність часток у членів КГС Гарант в її статутному капіталі.

Разом з цим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 813/6286/15 наведено такий правовий висновок.

Спір про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи є спором про наявність або відсутність цивільної правоздатності та господарської компетенції (можливості мати господарські права та обов`язки). Цей спір не є спором у сфері публічно-правових відносин, навіть якщо виник у зв`язку з протиправним внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців суб`єктом владних повноважень запису про припинення юридичної особи; не є спором, що виникає із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин; не є спором, що виникає у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, а є спором про абстрактну можливість брати участь у конкретних правовідносинах. При цьому процесуальне законодавство не визначає юрисдикційну належність такого спору. Вважаючи за необхідне заповнити цю прогалину закону, Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібні спори є найбільш наближеними до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, тому повинні розглядатися за правилами господарського судочинства. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України в редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів. Зазначені приписи кореспондуються з положеннями пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України у чинній редакції. Отже, оскільки спірні правовідносини є найбільш наближеними до правовідносин, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що наведений спір має вирішуватися судами за правилами ГПК України.

З наведеного вище правового висновку Великої Палати Верховного Суду випливає, що спори, пов`язані з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи повинні розглядатись за правилами господарського судочинства незалежно від суб`єктного складу, за місцезнаходженням юридичної особи (частина шоста статті 30 ГПК України).

У цій справі позивач просив суд: визнати недійсним протокол загальних зборів уповноважених членів КГС Гарант від 12 травня 2018 року; зобов`язати державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Монастирищенської міської ради Черкаської області Лисак Т. М. скасувати реєстраційну дію - внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань даних про перебування КГС Гарант у процесі припинення, у тому числі дані про рішення щодо припинення юридичної особи, відомості про комісію з припинення (ліквідаційну комісію) та про строк, визначений зборами уповноважених членів КГС Гарант від 12 травня 2018 року, для заявлення кредиторами своїх вимог, шляхом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, заявлені позивачем вимоги стосуються, зокрема, щодо незаконного (на думку позивача) припинення діяльності КГС Гарант та внесення реєстраційних дій за наслідками такого припинення, і відповідно, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин Верховний Суд не погоджується з висновками апеляційного суду про те, що КГС Гарант є обслуговуючим кооперативом, а тому відносини між членами колективної гаражної стоянки є корпоративними, що дає підстави констатувати порушення апеляційним судом норм процесуального права, які регулюють спірні правовідносини. При цьому, апеляційний суд правильно закрив провадження у справі з тих підстав, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно зі статтею 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Таким чином, оскаржувана постанова підлягає зміні у мотивувальній частині з викладенням її у редакції цієї постанови.

Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Таким чином, підстави відсутні для задоволення клопотання позивача, викладене в тексі касаційної скарги, про направлення цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до вимог статті 403 ЦПК України з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, оскільки Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїх постановах висновки щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Керуючись статтями 400, 403, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом ОСОБА_1 до Колективної гаражної стоянки Гарант , Державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Монастирищенської міської ради Лисак Тетяни Миколаївни, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання рішень загальних зборів уповноважених членів Колективної гаражної стоянки Гарант , оформлені протоколом загальних зборів уповноважених членів Колективної гаражної стоянки Гарант недійсними та зобов`язання вчинити дії.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. П. Курило