Постанова

від 10.03.2020 по справі 501/2282/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 березня 2020 року

м. Київ

справа № 501/2282/16-ц

провадження № 61-1866св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах і в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Укржилстрой плюс ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Укржилстрой плюс на постанову Одеського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Ващенко Л. Г., Сєвєрової Є. С., Колеснікова Г. Я.,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Укржилстрой плюс на постанову Одеського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах і в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Укржилстрой плюс (далі - ТОВ Укржилстрой плюс , товариство) про зобов`язання виконати умови договору.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, щорішенням виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області від 27 червня 2004 року було затверджено договір з ТОВ Укржилстрой плюс про спільну діяльність у проектуванні забудови по АДРЕСА_1 , відповідно до умов якого Іллічівська міська рада Одеської області надала в оренду ТОВ Укржилстрой плюс земельну ділянку площею 4,6 га, а товариство зобов`язалось надати житлову площу для відселення громадян, які мешкають, у тому числі, у тимчасовому житловому приміщенні НОМЕР_1, розташованому на виділеній товариству земельній ділянці.

14 вересня 2004 року між нею та ТОВ Укржилстрой плюс був укладений договір, відповідно до умов якого позивач повинна були звільнити тимчасову споруду № НОМЕР_1 , а товариство зобов`язалось придбати за свій рахунок для неї житло по мірі забудови території відповідно до норм Житлового кодексу Української РСР.

Вказала, що товариство умови договору не виконало та не придбало для неї та її неповнолітнього сина відповідне житло.

Посилаючись на зазначені обставини, уточнивши позовні вимоги, просила суд зобов`язати відповідача виконати зобов`язання за договором від 27 червня 2004 року і договором від 14 вересня 2004 року, шляхом надання у власність ОСОБА_1 ,ОСОБА_2 облаштованого житла у м. Чорноморську (раніше - м. Іллічівськ ) , площею не менше 13,65 кв. м житлової площі на особу із зазначенням строку виконання, вулиці, будинку, квартири та накласти заборону на житло, яке надається.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 28 березня 2017 року позов задоволено частково.

Зобов`язано ТОВ Укржилстрой плюс по мірі забудови території придбати (надати) ОСОБА_1 , ОСОБА_2 житло, яке відповідає санітарним нормам та житловій площі по 13,65 кв.м на особу.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач зобов`язаний придбати (надати) житло позивачам виключно по мірі забудови земельної ділянки, на якій розташована самовільна тимчасова споруда № НОМЕР_1 , користувачами якої є позивачі. Разом з тим зазначив, що позовні вимоги в частині зазначення у рішенні суду строку виконання зобов`язання, вулиці, будинку, квартири та накладення заборони на житло, не підлягають задоволенню, оскільки це не передбачено договором від 14 вересня 2004 року, а також враховуючи те, що станом на дату розгляду справи судом відповідачем не освоєна (забудована) земельна ділянка, на якій розташована тимчасова самовільно збудована споруда № НОМЕР_1 .

Не погодившись із цим рішенням,представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала до суду апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задоволено частково.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 28 березня 2017 року скасовано.

Позов ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах і в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , задоволено частково.

Зобов`язано ТОВ Укржилстрой плюс виконати свої зобов`язання за договором від 27 червня 2004 року і договором від 14 вересня 2004 року шляхом надання у власність ОСОБА_1 і ОСОБА_2 упорядкованого житла не менше 13,65 м2 житлової площі на людину протягом трьох місяців з дня набрання чинності постанови суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що відповідач зобов`язаний придбати (надати) житло позивачам. При цьому, оскільки строк виконання зобов`язання від 14 вересня 2004 року сторонами договору не визначений, позивачі мають право вимагати його виконання у будь-який час. Разом з тим зазначив, що позовні вимоги в частині зазначення вулиці, будинку, квартири і з накладенням заборони на надане житло до оформлення документів задоволенню не підлягають, оскільки позовна заява не зазначає конкретної адреси жилого приміщення (вулиці, будинку та квартири), що має бути надана позивачам на виконання договору від 14 вересня 2004 року.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У січні 2020 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від ТОВ Укржилстрой плюс надійшла касаційна скарга на постанову Одеського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило суд скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції ухвалені рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

03 березня 2020 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить суд касаційну скаргу ТОВ Укржилстрой плюс відхилити, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

12 лютого 2020 року матеріали цивільної справи № 501/2282/16-ц надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 27 червня 2004 року між Іллічівською міською радою Одеської області та ТОВ Укржилстрой плюс був укладений договір про співпрацю, відповідно до пункту 2.1.1 якого міська рада надає в оренду товариству земельну ділянку по АДРЕСА_1 загальною площею 4,6 га для використання під будівництво житлових багатоповерхових будинків після оформлення товариством проектної документації землекористування згідно діючого законодавства.

Відповідно до пункту 2.2.1 договору про співпрацю від 27 червня 2004 року товариство надає житлову площу для відселення громадян, які мешкають у тимчасових приміщеннях, зокрема у приміщенні НОМЕР_1, розташованих на виділеній товариству земельній ділянці по АДРЕСА_1 , відповідно до нормативів і правил, у встановленому законом порядку по мірі освоєння виділеної ділянки.

14 вересня 2004 року між ТОВ Укржилстрой плюс (забудовник) та ОСОБА_1 (громадянин) був укладений договір, за умовами якого забудовник здійснює будівництво житлових будинків по АДРЕСА_2 та відселяє громадян, проживаючих на території, відведеній під будівництво житлових будинків в інше житлове приміщення.

У відповідності до пункту 2.1 договору від 14 вересня 2004 року забудовник зобов`язаний придбати за свій рахунок житло для громадянина, яке відповідає санітарним нормам та нормам житлової площі по 13,65 кв.м на людину, та передати придбане житло громадянину по акту приймання-передачі, забезпечити перевезення особистого майна.

Згідно з пунктом 2.3 договору громадянин зобов`язаний: прийняти від забудовника по акту приймання-передачі придбане для нього житло, а також документи на квартиру, придбану на ім`я громадянина; звільнити самовільну тимчасову споруду АДРЕСА_3 на протязі п`яти днів з дати повідомлення забудовником про готовність придбаного житла; на протязі одного місяця зареєструватися за новим місцем проживання.

Пунктами 3.1, 3.3 договору від 14 вересня 2004 року передбачено, що забудовник забезпечує житлом громадянина по мірі забудови території. При цьому громадянин має звільнити тимчасову будівлю АДРЕСА_3 .

04 липня 2011 року між Іллічівською міською радою Одеської області та ТОВ Укржилстрой плюс був укладений договір про співпрацю.

У відповідності до пункту 1.1 договору від 04 липня 2011 року сторони договору на виконання умов договору оренди землі від 05 жовтня 2010 року площею 3,8800 га та договору оренди землі від 05 жовтня 2010 року площею 0,5590 га вступають у правові відносини стосовно набуття взаємних прав та обов`язків відносно реалізації проекту запланованої громадської та житлової забудови за адресою:

АДРЕСА_4 .

Пунктом 2.2.1 договору від 04 липня 2011 року передбачено, що товариство до початку будівельних робіт відповідного конкретного будинку, зобов`язується відселити громадян, місце проживання яких зареєстровано за адресами тимчасових будівель, які знаходяться у межах відповідної земельної ділянки, визначеної будівельним майданчиком, на якому будуть проводитись будівельні роботи з будівництва відповідного конкретного житлового будинку, за умови фактичного проживання таких громадян за вказаними адресами.

Пунктом 2.2.2 договору від 04 липня 2011 року передбачено, що відселення громадян відбувається шляхом придбання (надання) товариством у

м. Іллічівськ Одеської області у власність (співвласність) за власний рахунок громадянам, зазначеним у пункті 2.2.1 цього договору житлових площ, які відповідають санітарним нормам, розміром із розрахунку

8,5 кв. м на одну особу.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 631 ЦК України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно частини третьої статті 10 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічні вимоги містяться в частині першій статті 81 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року) .

Суди встановили, що між сторонами у справі існують зобов`язання, за яким ТОВ Укржилстрой плюс згідно договору від 14 вересня 2004 року зобов`язалось придбати за власний рахунок та надати у власність ОСОБА_1 і ОСОБА_2 упорядковане житло не менше 13,65 м2 житлової площі на одну особу.

Договір від 14 вересня 2004 року не містить строку виконання зобов`язання товариства щодо надання позивачу і її неповнолітньому сину упорядкованого житла.

26 вересня 2016 року, ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах і її неповнолітнього сина ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до товариства за захистом свого порушеного права, шляхом зобов`язання відповідача виконати зобов`язання і надати жиле приміщення відповідно до умов договору від 14 вересня 2004 року.

Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, при цьому, боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Товариство свій обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги позивачами не виконав, чим були порушені права позивачів.

Відповідно до умов договору від 14 вересня 2004 року, придбанню житла з його передачею позивачам у власність має передувати звільнення тимчасової споруди № НОМЕР_1 .

З матеріалів справи вбачається, що позивачі на виконання пункту 3.3 договору від 14 вересня 2004 року звільнили зазначену споруду.

При цьому у поданій суду касаційній скарзі ТОВ Укржилстрой плюс особисто вказує на те, що надана в оренду земельна ділянка забудовується товариством і на цей час роботи тривають на трьох будівельних майданчиках, де будуються багатоповерхові житлові будинки. За час забудови вказаної території ТОВ Укржилстрой плюс за свій рахунок вже придбало житло майже тридцяти іншим сім`ям.

Разом із тим, позивачам житло відповідачем не придбане та у власність не передано.

При таких обставинах Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду, що невиконання товариством свого обов`язку придбати позивачам у власність жиле приміщення, відповідно до зобов`язань від 14 вересня 2004 року, не відповідає розумності строків виконання зобов`язань (зобов`язання не виконується з 2004 року і по теперішній час).

Оскільки строк виконання зобов`язання від 14 вересня 2004 року сторонами договору не визначений, тому позивачі мають право вимагати його виконання у будь-який час.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Посилання заявника на те, що зобов`язання від 14 вересня 2004 року є припиненими, не є обґрунтованими, оскільки вони протирічать матеріалам справи.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України , заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанцій - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки дія постанови Одеського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року була зупинена ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2020 року, у зв`язку із залишенням цього судового рішення без змін необхідно поновити його дію.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Укржилстрой плюс залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Одеського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

В. П. Курило