Постанова

від 03.03.2020 по справі 240/9382/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/9382/19

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черноліхов Сергій Вікторович

Суддя-доповідач - Кузьменко Л.В.

03 березня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьменко Л.В.

суддів: Франовської К.С. Совгири Д. І. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Профуна" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року (рішення ухвалене суддею Черноліховим С.В. 05.11.19 року в м.Житомир, повний текст судового рішення складено 13 листопада 2019 року) у справі за адміністративним позовом Громадської організації "Стоп корупції", Громадської організації "КЛУБ СІНГУРІВСЬКОЇ ВОДОЙМИ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профуна", третя особа - Державна екологічна інспекція Поліського округу про зупинення діяльності,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2019 року Громадська організація "Стоп корупції", Громадська організація "КЛУБ СІНГУРІВСЬКОЇ ВОДОЙМИ" звернулися до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просили:

1) тимчасово зупинити діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФУНА" в частині будь-якого використання (експлуатації) звіроферми, що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, Сінгурівська сільська рада, комплекс будівель та споруд № 28, буд. 1, на якій здійснюється утримання, відгодівля та розведення хутрових тварин - норок, до моменту отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОФУНА" позитивного висновку з оцінки впливу на довкілля стосовно вказаного об`єкту;

2) тимчасово зупинити діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФУНА" в частині використання (експлуатації) стаціонарних неорганізованих джерел викидів - шедів №№ 11, 12, 13, 14, 15, 16 на об`єкті - звіроферма, що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, Сінгурівська сільська рада, комплекс будівель та споруд № 28, буд. 1, на якій здійснюється утримання, відгодівля та розведення хутрових тварин - норок, до моменту внесення змін до раніше отриманого дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №1822086501-239 від 23 березня 2018 року або отримання окремого дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - шедами №№ 11, 12, 13, 14, 15, 16 на об`єкті - звіроферма, що розташована за вищевказаною адресою;

3)тимчасово зупинити діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФУНА" в частині будь-якого використання звіроферми, що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, Сінгурівська сільська рада, комплекс будівель та споруд №28, буд. 1, на якій здійснюється утримання, відгодівля та розведення хутрових тварин - норок, та цеху з виробництва кормів з морозильною камерою та складськими приміщеннями по вул. Зарічній, 83 в с. Сінгури Житомирського району Житомирської області до моменту:

- розроблення Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОФУНА" проектів організації санітарно-захисних зон зазначених об`єктів;

- отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОФУНА" висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи щодо розроблених проектів організації санітарно-захисних зон зазначених об`єктів;

- організації Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОФУНА" санітарно-захисних зон зазначених об`єктів;

- отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОФУНА" висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи щодо зазначених діючих об`єктів.

На обґрунтування позовних вимог позивачі покликались на те, що відповідач здійснює свою діяльність без отримання позитивного висновку державної екологічної експертизи або висновку з оцінки впливу на довкілля, що є порушенням Закону України "Про екологічну експертизу", який діяв до 18 грудня 2017 року, і прийнятого натомість Закону України "Про оцінку впливу на довкілля". Неотримання таких висновків є підставою для зупинення діяльності підприємства до їх оформлення. Також позивачі покликались на те, що ТОВ "ПРОФУНА" здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря внаслідок використання шедів №11-16, які не включені до переліку неорганізованих джерел викидів визначених у раніше отриманих дозволах на викиди забруднюючих речовин та за відсутності окремого дозволу на такі викиди, що є порушенням вимог чинного законодавства. Крім того, діяльність ТОВ "ПРОФУНА" здійснюється без організації санітарно-захисних зон і проведення санітарно-епідеміологічної експертизи, що є порушенням вимог Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населенню" і підставою для тимчасового зупинення такої діяльності.

Суд першої інстанції ухвалою від 16 липня 2019 року вказану позовну заяву залишав без руху з тих підстав, що вона подана двома позивача (колективно).

Недоліки позовної заяви було усунуто і 31 липня 2019 року Житомирський окружний адміністративний суд на підставі відповідних ухвал позовну заяву Громадської організації "КЛУБ СІНГУРІВСЬКОЇ ВОДОЙМИ" повернув, а за позовною заявою Громадської організації "Стоп корупції" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФУНА" про зобов`язання вчинити дії відкрито провадження і призначено підготовче засідання на 27 серпня 2019 року. Розгляд справи 27 серпня 2019 року відкладено на 03 вересня 2019 року у зв`язку з відпусткою головуючого судді у справі.

24 вересня 2019 року судом постановлено ухвалу про об`єднання в одне провадження адміністративної справи №240/9382/19 за позовом Громадської організації "Стоп корупції" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профуна" про зобов`язання вчинити дії та справи №240/10141/19 за позовом Громадської організації "КЛУБ СІНГУРІВСЬКОЇ ВОДОЙМИ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профуна" про зобов`язання вчинити дії з присвоєнням їй №240/9382/19. Розгляд справи відкладено на 03 жовтня 2019 року. До постановлення цієї ухвали справа по суті не розглядалась у зв`язку з відкладенням розгляду.

17 жовтня 2019 року Житомирським окружним адміністративним судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду на 31 жовтня 2019 року.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року позов задоволено частково.

Суд першої інстанції тимчасово зупинив діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФУНА" в частині будь-якого використання (експлуатації) стаціонарних неорганізованих джерел викидів - шедів №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 на об`єкті - звіроферма, що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, Сінгурівська сільська рада, комплекс будівель та споруд №28, буд. 1, на якій здійснюється утримання, відгодівля та розведення хутрових тварин - норок, до моменту отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОФУНА" позитивного висновку з оцінки впливу на довкілля стосовно вказаних об`єктів.

Тимчасово зупинив діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФУНА" в частині використання (експлуатації) стаціонарних неорганізованих джерел викидів - шедів №№ 11, 12, 13, 14, 15, 16 на об`єкті - звіроферма, що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, Сінгурівська сільська рада, комплекс будівель та споруд № 28, буд. 1, на якій здійснюється утримання, відгодівля та розведення хутрових тварин - норок, до моменту внесення змін до раніше отриманого дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 1822086501-239 від 23 березня 2018 року або отримання окремого дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - шедами №№ 11, 12, 13, 14, 15, 16 на об`єкті - звіроферма, що розташована за вищевказаною адресою.

Тимчасово зупинив діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФУНА" в частині будь-якого використання звіроферми, що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, Сінгурівська сільська рада, комплекс будівель та споруд № 28, буд. 1, на якій здійснюється утримання, відгодівля та розведення хутрових тварин - норок, та цеху з виробництва кормів з морозильною камерою та складськими приміщеннями по вул. Зарічній, 83 в с. Сінгури Житомирського району Житомирської області до моменту:

- розроблення Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОФУНА" проектів організації санітарно-захисних зон зазначених об`єктів;

- отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОФУНА" висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи щодо розроблених проектів організації санітарно-захисних зон зазначених об`єктів;

- організації Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОФУНА" санітарно-захисних зон зазначених об`єктів.

В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноти з`ясування обставин справи та невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати судове рішення в частині задоволених позовних вимог з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Зокрема, зазначає, що з втратою чинності Закону України "Про екологічну експертизу" 18 грудня 2017 року виключено з Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності такий документ дозвільного характеру, як висновок державної екологічної експертизи. Вказує, що шеди є рухомим майном, тому такий вид об`єктів не підпадає під вимоги законодавства в сфері будівництва, містобудування, архітектурної діяльності, отже для встановлення таких пересувних шедів не вимагається отримання дозвільних документів. Крім того, шеди були встановлені у серпні 2017 року, до набрання чинності 18 грудня 2017 року Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" від 23 травня 2017 року № 2059 - VIII. Таким чином, на момент встановлення об`єктів рухомого майна - шедів у законодавстві не містилось приписів щодо обов`язкового проведення оцінки впливу на довкілля. Щодо позиції, що об`єкти які використовуються ТОВ "Профуна" підлягають державній санітарно-епідеміологічній експертизі, то дана позиція позивача у справі є хибною, аналогічно як вимога розробити проект санітарно-захисних зон, оскільки підприємство використовує потужності до 10 тис. умовної самки норки, житлові забудови в межах захисної зони відсутні. Відтак, ТОВ "Профуна" не зобов`язана виконувати зазначену вимогу. Звертає увагу суду і на те, що цей позов заявлено не до суб`єкта владних повноважень, відтак він не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла такого висновку.

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої, другої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Вирішуючи питання про наявність у Громадської організації "Стоп корупції" та Громадської організації "КЛУБ СІНГУРІВСЬКОЇ ВОДОЙМИ" бути позивачем у цьому спорі колегія суддів виходить з таких міркувань.

Відповідно до статті 50 Конституції України, кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Екологічні інтереси населення можуть підлягати судовому захисту на підставі частини сьомої статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Основного Закону, відповідно до якої ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.

Міжнародним документом, який закріпив зобов`язання держав у сфері доступу до правосуддя в екологічних справах, стала Орхуська конвенція, ратифікована Законом України №832-ХІV від 06 липня 1999 року, тому її положення, відповідно до статті 9 Конституції України, є нормами прямої дії, а положення національного законодавства про процедури і механізми судового захисту порушених екологічних прав та інтересів можуть їх конкретизувати.

Пунктом 3 статті 9 Орхуської конвенції на її Договірні Сторони покладається зобов`язання, зокрема, забезпечувати доступ громадськості до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства.

Водночас, відповідно до Орхуської конвенції представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості у процесі ухвалення рішень, гарантованих Орхуською конвенцією, чи ні [(згідно із Настановами щодо впровадження Орхуської конвенції (ООН, 2000 рік)]. Орхуська конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства.

Відтак, право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися громадянами особисто або спільно - через об`єднання громадян (громадськість).

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними і постанові від 11 грудня 2018 року у справі №910/8122/17 відповідно до Орхуської конвенції представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості при прийнятті рішень, гарантованих Орхуською конвенцією, чи ні (згідно з Керівництвом із провадження Орхуської конвенції (ООН, 2000 рік), далі - Керівництво). Орхуська конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства.

Приписи нормативно-правових актів усіх рівнів щодо принципів, правил, вимог, обов`язків різноманітних суб`єктів, що стосуються утримання диких тварин, на усіх правових титулах (в усіх формах власності чи користування), в неволі чи в напіввільних умовах, є національним законодавством, що стосується навколишнього середовища у розумінні пункту 3 статті 9 Орхуської конвенції. Порушення приписів цих нормативно-правових актів може бути предметом судового оскарження відповідно до статті 9 Орхуської конвенції.

Отже, суд першої інстанції правильно вказав на те, що Громадська організація "Стоп корупції" та Громадська організація "КЛУБ СІНГУРІВСЬКОЇ ВОДОЙМИ", звернувшись з цим позовом до суду, предметом якого є усунення допущених відповідачем порушень екологічного і санітарно-епідеміологічного законодавства під час експлуатації цеху з виробництва кормів з морозильною камерою та складськими приміщеннями по вул. Зарічній, 83 в с. Сінгури Житомирського району Житомирської області та звіроферми на території Сінгурівської сільської ради Житомирського району, за межами населеного пункту комплекс будівель та споруд №28, фактично реалізували повноваження органів державної влади, які мають здійснювати такий контроль, а отже, є належними позивачами у справі.

Відповідно до частини 5 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

Судами встановлено, що основним видом діяльності ТОВ "Профуна" є розведення хутрових тварин - норок, за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Сінгури, вул. Зарічна, 83.

Відповідач для утримання, відгодівлі та розведення норок використовує клітки, які розміщені у шедах (навіси із двосхилим дахом) у якому клітки розташовані в 2 ряди, з центральним проходом. Шеди розміщені рядами паралельно.

Відповідач має 2 (два) виробничих майданчики: цех з виробництва кормів з морозильною камерою та складськими приміщеннями по вул. Зарічній, 83 в с. Сінгури Житомирського району Житомирської області та звіроферма на території Сінгурівської сільської ради Житомирського району, за межами населеного пункту комплекс будівель та споруд №28.

Для здійснення господарської діяльності відповідач використовує земельні ділянки, які перебувають у приватній власності для розміщення звіроферми, площею 1,259 га з кадастровим номером 1822086500:02:000:1207 та площею 2,0 га з кадастровим номером 1822086500:02:000:1206 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташовані на території Сінгурівської сільської ради Житомирського району.

Також у власності Товариства перебуває розміщена на вказаних земельних ділянках звіроферма загальною площею 4411,8 кв. м, що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, Сінгурівська сільська рада, комплекс будівель і споруд № 28, буд. 1.

Судами встановлено, що період з 27 лютого 2019 року по 01 березня 2019 року посадовими особами Державної екологічної інспекції Поліського округу було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ "Профуна" з наступних питань: наявності висновку з оцінки впливу на довкілля; охорони атмосферного повітря; охорони та раціонального використання вод та відтворення водних ресурсів; використання та охорони земель; поводження з відходами, за результатами якої було складено акт №171 від 01 березня 2019 року (а.с. 130-161 т. І).

Як зазначено в акті перевірки, ТОВ "Профуна" в І півріччі 2017 року здійснено будівництво звіроферми на території Сінгурівської сільської ради Житомирського району, за межами населеного пункту комплекс будівель та споруд №28, шляхом будівництва шедів №1-11 для вирощування хутрових тварин - норок, орієнтовною кількістю по 1000 голів у кожному шеді на земельних ділянках площею 1,259 га з кадастровим номером 1822086500:02:000:1207 та площею 2,0 га з кадастровим номером 1822086500:02:000:1206, за відсутності висновку державної екологічної експертизи.

В подальшому, відповідачем в І півріччі 2018 року здійснено встановлення на звірофермі шедів №12, №13, №14, №15, №16 для вирощування хутрових тварин - норок, орієнтовною кількістю по 1000 голів в кожному шеді, на території Сінгурівської сільської ради Житомирського району, за межами населеного пункту, комплекс будівель та споруд №28, за відсутності висновку з оцінки впливу на довкілля.

Відсутність таких документів, на переконання позивачів, є підставою для тимчасового зупинення діяльності звіроферми, що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, Сінгурівська сільська рада, комплекс будівель та споруд № 28, буд. 1.

Необхідність отримання висновку державної екологічної експертизи і висновку з оцінки впливу на довкілля слідує з таких приписів Закону.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про екологічну експертизу" (чинний до 18 грудня 2017 року), державна екологічна експертиза організовується і проводиться еколого-експертними підрозділами, спеціалізованими установами, організаціями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, із залученням інших органів виконавчої влади. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, проводить державну екологічну експертизу щодо об`єктів, які стосуються території зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, та/або рішення щодо затвердження (схвалення) яких приймається Кабінетом Міністрів України. Експертиза проектів будівництва проводиться відповідно до статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

До проведення державної екологічної експертизи можуть у встановленому порядку залучатися фахівці інших установ, організацій і підприємств, а також експерти міжнародних організацій.

Здійснення державної екологічної експертизи є обов`язковим для видів діяльності та об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Перелік видів діяльності та об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Статтею 39 Закону України "Про екологічну експертизу" було передбачено, що висновки державної екологічної експертизи повинні містити оцінку екологічної допустимості і можливості прийняття рішень щодо об`єкта екологічної експертизи та враховувати соціально-економічні наслідки.

Позитивні висновки державної екологічної експертизи після затвердження їх центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, є підставою для відкриття фінансування проектів і програм чи діяльності.

Реалізація проектів і програм чи діяльності без позитивних висновків державної екологічної експертизи забороняється.

Статтею 40 Закону України "Про екологічну експертизу" передбачалось, що позитивний висновок державної екологічної експертизи є дійсним протягом трьох років від дня його видачі. Якщо за цей час не розпочато реалізацію рішення щодо об`єкта державної екологічної експертизи, то він підлягає новій державній екологічній експертизі.

Статтею 15 Закону України "Про екологічну експертизу" встановлювалися спеціальні вимоги до документації на об`єкти державної екологічної експертизи.

Так, в документації на об`єкти державної екологічної експертизи повинні передбачатися:

1) комплексна еколого-економічна оцінка впливу запланованої чи здійснюваної діяльності на стан навколишнього природного середовища, використання і відтворення природних ресурсів, оформлення у вигляді окремого тому (книги, розділу) документації і Заяви про екологічні наслідки діяльності;

2) обґрунтування впровадження сучасних, досконалих нематеріало- і неенергоємних, мало- і безвідходних технологічних процесів;

3) забезпечення комплексної переробки, утилізації і ефективного використання відходів виробництва;

4) заходи щодо економії водних ресурсів, забезпечення ефективної очистки всіх видів стічних вод, а також їх використання для технічних потреб без скидання цих вод у природні водотоки і водойми;

5) дієвість і досконалість передбачуваних заходів щодо охорони атмосферного повітря від забруднення;

6) забезпечення збереження, охорони і відтворення об`єктів рослинного і тваринного світу та природно-заповідного фонду;

7) забезпечення захисту населення і навколишнього природного середовища від шкідливого впливу антропогенних фізичних, хімічних та біологічних факторів.

Документація, що подається на об`єкти державної екологічної експертизи, повинна бути у встановленому порядку погоджена з заінтересованими органами та містити оцінку можливих соціальних наслідків.

Замовники державної екологічної експертизи зобов`язані підготувати Заяву про екологічні наслідки діяльності та матеріали, на яких вона ґрунтується.

Згідно з статтею 33 Закону України "Про екологічну експертизу", процедура проведення екологічної експертизи передбачала вирішення еколого-експертними органами чи формуваннями завдань експертного дослідження і оцінку об`єктів екологічної експертизи, підготовку обґрунтованого об`єктивного еколого-експертного висновку.

Процедура проведення екологічної експертизи передбачає:

1) перевірку наявності та повноти необхідних матеріалів і реквізитів на об`єкти екологічної експертизи та створення еколого-експертних комісій (груп) відповідно до вимог законодавства (підготовча стадія);

2) аналітичне опрацювання матеріалів екологічної експертизи, в разі необхідності натурні обстеження і проведення на їх основі порівняльного аналізу і часткових оцінок степеня екологічної безпеки, достатності та ефективності екологічних обґрунтувань діяльності об`єктів екологічної експертизи (основна стадія);

3) узагальнення окремих експертних досліджень одержаної інформації та наслідків діяльності об`єктів експертизи, підготовку висновку екологічної експертизи та подання його заінтересованим органам і особам (заключна стадія).

Суд вважає за необхідне зазначити, що діючим до 18 грудня 2017 року Законом України "Про екологічну експертизу" №45/95-ВР, було серед іншого передбачено подання еколого-економічної оцінки впливу запланованої чи здійснюваної діяльності на стан навколишнього природного середовища, використання і відтворення природних ресурсів, оформленої у вигляді окремого тому (книги, розділу) щодо об`єкту державної екологічної експертизи, яка підлягає дослідженню та, зокрема з урахуванням якої, готувався відповідний висновок.

Так, статтею 39 Закону №45/95-ВР передбачено, що висновки державної екологічної експертизи повинні містити оцінку екологічної допустимості і можливості прийняття рішень щодо об`єкта екологічної експертизи та враховувати соціально-економічні наслідки. Позитивні висновки державної екологічної експертизи після затвердження їх центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, є підставою для відкриття фінансування проектів і програм чи діяльності. Реалізація проектів і програм чи діяльності без позитивних висновків державної екологічної експертизи забороняється. В разі негативної оцінки об`єктів державної екологічної експертизи замовник зобов`язаний забезпечити їх доопрацювання відповідно до вимог еколого-експертного висновку і своєчасну передачу матеріалів на додаткову державну екологічну експертизу.

Таким чином, норми вказаної статті містили вимоги щодо змісту висновків державної екологічної експертизи, а також встановлювали юридичні наслідки після проведення або не проведення державної екологічної експертизи.

Разом з тим, замість Закону України "Про екологічну експертизу" з 18 грудня 2017 року вступив в силу Закон України "Про оцінку впливу на довкілля" від 23 травня 2017 року, яким взамін проведення державної екологічної експертизи запроваджено здійснення оцінки впливу на довкілля .

Згідно з статтею 3 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля", здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.

За приписами пункту 2 частини 3 статті 3 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля", друга категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає сільське господарство, лісівництво та водне господарство: потужності для вирощування: птиці (40 тисяч місць і більше); свиней (1 тисяча місць і більше, для свиноматок - 500 місць і більше); великої та дрібної рогатої худоби (1 тисяча місць і більше); кролів та інших хутрових тварин (2 тисячі голів і більше).

Відповідно до частин 4, 6 статті 3 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля", забороняється розпочинати провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті, без оцінки впливу на довкілля та отримання рішення про провадження планованої діяльності.

Забороняється провадження господарської діяльності, експлуатація об`єктів, інші втручання в природне середовище і ландшафти, у тому числі видобування корисних копалин, використання техногенних родовищ корисних копалин, якщо не забезпечено в повному обсязі додержання екологічних умов, передбачених у висновку з оцінки впливу на довкілля, рішенні про провадження планованої діяльності та проектах будівництва, розширення, перепрофілювання, ліквідації (демонтажу) об`єктів, інших втручань у природне середовище і ландшафти, у тому числі видобування корисних копалин, використання техногенних родовищ корисних копалин, а також змін у цій діяльності або подовження строків її провадження.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля", суб`єкт господарювання інформує уповноважений територіальний орган про намір провадити плановану діяльність та оцінку її впливу на довкілля шляхом подання повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, у письмовій формі (на паперових носіях) та в електронному вигляді за місцем провадження такої діяльності. Повідомлення може бути подано особисто заявником (його представником), надіслано засобами поштового зв`язку або в електронній формі із застосуванням засобів електронних комунікацій.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці на предмет впливу на довкілля, оголошення про початок громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля, інформація про висновок з оцінки впливу на довкілля та рішення про провадження планованої діяльності (із зазначенням органу, номера та дати їх прийняття) оприлюднюються шляхом розміщення на офіційному веб-сайті в мережі Інтернет уповноваженого територіального органу, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону, - на офіційному веб-сайті уповноваженого центрального органу із зазначенням дати офіційного оприлюднення документа.

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля", звіт з оцінки впливу на довкілля, звіт про громадське обговорення та висновок з оцінки впливу на довкілля подаються суб`єктом господарювання для отримання рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування про провадження планованої діяльності, яке є підставою для початку провадження цієї діяльності, встановлює (затверджує) параметри та умови провадження планованої діяльності і приймається у формі документа дозвільного характеру або іншого акта органу державної влади чи органу місцевого самоврядування у порядку, встановленому законодавством для відповідних рішень.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля", уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону, - уповноважений центральний орган видає висновок з оцінки впливу на довкілля, яким виходячи з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності, зокрема величини та масштабів такого впливу (площа території та чисельність населення, які можуть зазнати впливу), характеру (у тому числі - транскордонного), інтенсивності і складності, ймовірності, очікуваного початку, тривалості, частоти і невідворотності впливу (включаючи прямий і будь-який опосередкований, побічний, кумулятивний, транскордонний, короткостроковий, середньостроковий та довгостроковий, постійний і тимчасовий, позитивний і негативний впливи), передбачених заходів, спрямованих на запобігання, відвернення, уникнення, зменшення, усунення впливу на довкілля, визначає допустимість чи обґрунтовує недопустимість провадження планованої діяльності та визначає екологічні умови її провадження (частина 1).

Висновок з оцінки впливу на довкілля є обов`язковим для виконання. Екологічні умови провадження планованої діяльності, зазначені у частині п`ятій цієї статті, є обов`язковими. Висновок з оцінки впливу на довкілля враховується при прийнятті рішення про провадження планованої діяльності та може бути підставою для відмови у видачі рішення про провадження планованої діяльності (частина 2).

При підготовці висновку з оцінки впливу на довкілля уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону. Уповноважений центральний орган розглядає та бере до уваги звіт з оцінки впливу на довкілля та звіт про громадське обговорення.

В описовій частині висновку з оцінки впливу на довкілля наводиться інформація про:

1) здійснену процедуру оцінки впливу на довкілля; 2) врахування звіту з оцінки впливу на довкілля; 3) враховані та відхилені зауваження та пропозиції, що надійшли під час громадського обговорення (частина 4).

У висновку з оцінки впливу на довкілля уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону, уповноважений центральний орган:

1) зазначає тип, основні характеристики та місце провадження планованої діяльності;

2) визначає допустимість чи обґрунтовує недопустимість провадження планованої діяльності;

3) встановлює умови використання території та природних ресурсів під час виконання підготовчих і будівельних робіт та провадження планованої діяльності;

4) встановлює умови щодо охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки під час виконання підготовчих і будівельних робіт та провадження планованої діяльності;

5) встановлює умови щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій та усунення їх наслідків;

6) встановлює умови щодо зменшення транскордонного впливу планованої діяльності, щодо якої здійснювалася процедура оцінки транскордонного впливу;

7) якщо з оцінки впливу на довкілля випливає необхідність: здійснення компенсаційних заходів - покладає обов`язок із здійснення таких заходів; запобігання, уникнення, зменшення (пом`якшення), усунення, обмеження, а також моніторингу впливу планованої діяльності на довкілля - покладає обов`язок із здійснення відповідних дій; здійснення додаткової оцінки впливу на довкілля на іншій стадії проектування - визначає строки та обґрунтовує вимоги щодо її здійснення; додаткова оцінка впливу на довкілля здійснюється за процедурою, передбаченою цим Законом; здійснення післяпроектного моніторингу - визначає порядок, строки та вимоги до його здійснення (частина 5).

Згідно з статтею 17 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання ним чинності.

Дія цього Закону не поширюється на суб`єктів господарювання, які отримали рішення про провадження планованої діяльності до набрання чинності цим Законом, крім випадків, передбачених пунктом 22 частини другої та пунктом 14 частини третьої статті 3 цього Закону.

Висновки державної екологічної експертизи, одержані до введення в дію цього Закону, зберігають чинність та мають статус висновку з оцінки впливу на довкілля.

На підставі аналізу вказаних правових норм, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що необхідною умовою провадження діяльності з вирощування хутрових тварин - норок (2 тисячі голів і більше) є експертиза відповідно до вимог Закону України "Про екологічну експертизу", що втратив чинність, або ж висновок згідно з діючим Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

У разі відсутності такої експертизи або висновку, діяльність суб`єктів господарювання незалежно від форми власності може бути тимчасово заборонена або зупинена.

Слід зазначити, що застосування таких заходів може мати місце у тому випадку, якщо суб`єкт господарювання проводить діяльність без оцінки впливу та/або без висновку державної екологічної експертизи, одержаного до введення в дію Закону України "Про оцінку впливу на довкілля".

З матеріалів справи слідує та не спростовано відповідачем, що ТОВ "Профуна" не має ані позитивного висновку державної екологічної експертизи ані висновку з оцінки впливу на довкілля.

Доводи скаржника щодо того, що чинним на час встановлення шедів №№ 1-16 законодавством не було передбачено обов`язку щодо проведення оцінки впливу на довкілля, відтак і безпідставність вимоги третьої особи від ТОВ "Профуна" висновку державної екологічної експертизи на час проведення перевірки, оскільки із втратою чинності Закону України "Про екологічну експертизу" 18 грудня 2017 року висновок державної екологічної експертизи виключено з "Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності", затвердженого Законом України Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності колегія суддів вважає неприйнятними з таких підстав.

Відповідно до частини 3 статті 13 Закону України "Про екологічну експертизу", який був чинний до 18 грудня 2017 року, здійснення державної екологічної експертизи є обов`язковим для видів діяльності та об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Перелік видів діяльності та об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Статтею 17 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля", який вступив в силу з 18 грудня 2017 року після втрати чинності Законом України "Про екологічну експертизу" передбачено, що висновки державної екологічної експертизи, одержані до введення в дію цього Закону, зберігають чинність та мають статус висновку з оцінки впливу на довкілля.

Відповідно до пункту 23 Переліку видів діяльності та об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №808 від 28 серпня 2013 року, який був чинний на момент будівництва та проведення позапланової перевірки, тваринницькі комплекси для вирощування хутрових тварин (3 тис. голів і більше), є об`єктами підвищеної небезпеки.

З вищевикладеного слідує, що будівництво ТОВ "Профуна" звіроферми на території Сінгурівської сільської ради Житомирського району, за межами населеного пункту, комплекс будівель та споруд №28, шляхом будівництва шедів №№1-16 для вирощування хутрових тварин - норок, орієнтовною кількістю по 1000 голів в кожному шеді, а в подальшому й провадження ТОВ "Профуна" діяльності з вирощування хутрових тварин - норок на вказаному об`єкті, за відсутності висновку державної екологічної експертизи, є незаконним.

З огляду на те, що положення Закону України "Про екологічну експертизу" втратили чинність, а висновок державної екологічної експертизи в порядку вказаного закону відповідач до початку своєї діяльності протиправно не отримав, ТОВ ""Профуна"" зобов`язаний отримати висновок про оцінку впливу на довкілля в порядку Закону України "Про оцінку впливу на довкілля", не зважаючи на те, що відповідна оцінка згідно з Законом України "Про оцінку впливу на довкілля" проводиться на стадії планування діяльності, позаяк відповідач здійснює господарську діяльність.

З огляду на приписи вказаних правових норм в їх сукупності, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що до моменту отримання позитивного висновку з оцінки впливу на довкілля, діяльність відповідача з використання об`єктів підвищеної небезпеки - шедів №№ 1-16 має бути тимчасово зупинена.

Доводи відповідача про те, що шеди є рухомим майном, а отже для їх встановлення не вимагається отримання дозвільних документів, оскільки як норми Закону України "Про екологічну експертизу" (який втратив свою чинність) так і положення чинного Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" пов`язують необхідність отримання суб`єктом господарювання висновку екологічної експертизи/висновку про оцінку впливу на довкілля саме із плануванням (здійсненням) певного виду діяльності, а ніяк не з віднесенням тих чи інших об`єктів (із застосуванням яких планується/здійснюється відповідна діяльність) до складу рухомого чи нерухомого майна є необгрунтованими, оскільки відповідно до частини 1 статті 3 Закону №2059-VIII, здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.

Крім того з матеріалів справи слідує, що на підставі рішення Житомирського окружного адміністративного суду по адміністративній справі № 240/5150/19 від 21 червня 2019 року, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року, застосовано заходи реагування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профуна" шляхом часткової зупинки діяльності, а саме: заборонено використання шедів №№ 12-16 на звірофермі для утримання, відгодівлі та розведення хутрових тварин - норок, на території Сінгурівської сільської ради Житомирського району за межами населеного пункту комплекс будівлі та споруд № 28, до отримання висновку з оцінки впливу на довкілля стосовно об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці.

За обставин, коли діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Профуна" з використання об`єктів підвищеної небезпеки - шедів №№ 12-16 до моменту отримання позитивного висновку з оцінки впливу на довкілля вже зупинена, то в цій частині позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Разом з тим суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про тимчасове зупинення діяльності відповідача в частині будь-якого використання (експлуатації) стаціонарних неорганізованих джерел викидів - шедів №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 на об`єкті - звіроферма, що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, Сінгурівська сільська рада, комплекс будівель та споруд № 28, буд. 1, на якій здійснюється утримання, відгодівля та розведення хутрових тварин - норок, до моменту отримання відповідачем позитивного висновку з оцінки впливу на довкілля стосовно вказаних об`єктів.

Судами також встановлено, що ТОВ "ПРОФУНА" має два виробничих майданчики, а саме:

- цех з виробництва кормів з морозильною камерою та складськими приміщеннями по вул. Зарічній, 83 в с. Сінгури Житомирського району Житомирської області;

- звіроферму на території Сінгурівської сільської ради Житомирського району, за межами населеного пункту, комплекс будівель та споруд № 28, будинок 1.

Належність вказаних вище об`єктів нерухомого майна на праві приватної власності ТОВ "ПРОФУНА" підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 170730664 від 18 червня 2019 року (а.с. 162 т. І).

Управлінням екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації ТОВ "ПРОФУНА" видано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №1822086501-235 від 16 березня 2018 року під час функціонування цеху з виробництва кормів з морозильною камерою та складськими приміщеннями по вул. Зарічній, 83 в с. Сінгури Житомирського району Житомирської області (а.с. 188-194 т. І).

Управлінням екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації ТОВ "ПРОФУНА" видано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №1822086501-239 від 23 березня 2018 року з терміном дії до 23 березня 2028 року (а.с. 196-204 т. І).

Додатком №3 до вказаного дозволу №1822086501-239 Умови до дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від неорганізованих джерел з 23 березня 2018 року до 23 березня 2028 року , передбачена можливість здійснення викидів забруднюючих речовин під час функціонування об`єкту Звіроферма на території Сінгурівської сільської ради Житомирського району, за межами населеного пункту, комплекс будівель та споруд №28, будинок 1 наступними неорганізованими джерелами: - Шеди № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10; газова камера №12; споруда дезбар`єру №15; гноєсховище №16.

Відповідно до пункту 1 Додатку № 1 до дозволу № 1822086501-239 від 23 березня 2018 року Умови до дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря ТОВ Профуна - звіроферма , у разі збільшення джерел викидів, зміни сировини чи технологічного процесу, відповідач зобов`язаний негайно внести відповідні зміни у проектну документацію та дозвіл на викиди, які не враховані у документації.

В акті перевірки Державної екологічної інспекції Поліського округу №171 від 01 березня 2019 року зазначено, що окрім вказаних шедів №№1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 встановлена наявність додаткових шедів №№ 11, 12, 13, 14, 15 та 16, призначених для вирощування хутрових тварин - норок, орієнтовною кількістю по 1000 голів в кожному шеді, розміщених на об`єкті відповідача "Звіроферма на території Сінгурівської сільської ради Житомирського району, за межами населеного пункту, комплекс будівель та споруд №28, будинок 1".

В ході розгляду справи встановлено, що ТОВ "ПРОФУНА" здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря внаслідок використання шедів №11-16 (з огляду на утримання в них норок), які не включені до переліку неорганізованих джерел викидів визначених у раніше отриманих відповідачем дозволах на викиди забруднюючих речовин та за відсутності окремого дозволу на такі викиди.

Статтею 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані:

здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо;

вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів

здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік.

Виконання заходів щодо охорони атмосферного повітря не повинно призводити до забруднення ґрунтів, вод та інших природних об`єктів.

Згідно з частиною 5 статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

З наведеного слідує, що наявність вказаного дозволу є умовою виникнення у суб`єкта господарювання права здійснювати викиди.

Відповідно до положень статті 12 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", господарська чи інші види діяльності, пов`язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства.

Із системного аналізу вказаних правових норм можна прийти до висновку, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися лише після отримання дозволу. При цьому, якщо такий дозвіл у суб`єкта господарювання відсутній, то його господарська діяльність може бути обмежена, заборонена, зупинена або припинена. Також дозвіл має отримуватись лише на стаціонарні джерела викидів забруднюючих речовин.

Як стверджує відповідач, встановлення шведів № 11-16 відбулося у серпні 2017 року.

Аналізуючи таке твердження відповідача, суд приходить до висновку, що відповідачем для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №1822086501-239 від 23 березня 2018 року до відповідного управління екології та природних ресурсів надано завідомо неправдиву інформацію щодо кількості джерел викидів (шедів).

Тобто, при функціонуванні шедів №№ 1-16 з серпня 2017 року, як зазначає відповідач, дозвіл останнім отримано 23 березня 2018 року лише на частину із вказаних шедів (№№ 1-10).

Разом з цим представник ТОВ "Профуна" наполягав, що отримання відповідного дозволу вимагається лише за наявності у суб`єкта господарювання стаціонарних джерел викидів, якими шеди не являються, а відносяться до категорії рухомого майна.

Такі твердження представника відповідача є хибними з огляду на наступне.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №7 від 10 лютого 1995 року "Про затвердження Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві" (далі - Наказ №7) визначені класифікаційні визначення джерел викидів.

Відповідно до підпункту 1.14.4 Наказу №7, джерело забруднення атмосфери - об`єкт, з якого поширюється забруднююча речовина.

Згідно з підпунктом 1.14.5 Наказу №7, стаціонарне джерело забруднення атмосфери - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об`єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.

Подібне визначення стаціонарного джерела забруднення атмосфери міститься у підпункті 14.1.230 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Отже, стаціонарне джерело - це нерухомий об`єкт, але не обов`язково об`єкт нерухомості, як на цьому наполягає відповідач у своєму відзиві.

Стаціонарним джерелом викидів цілком може бути і рухомий об`єкт (агрегат, установка тощо), який зберігає свої просторові координати певного часу, але в подальшому може бути переміщений.

Організований викид - викид, який надходить в атмосферу через спеціально споруджені газоходи, труби, аераційні ліхтарі та інші споруди (підпункт 1.14.10 Наказу №7).

Відповідно до підпункту 1.14.11 Наказу №7, неорганізований викид - викид, який надходить в атмосферу у вигляді ненаправлених потоків газопилевої суміші від джерел забруднення не оснащених спеціальними спорудами для відведення газів газоходами, трубами та іншими спорудами.

З вище наведеного вбачається, що якщо на підприємстві є джерело викиду, яке не змінює свого розташування (труба котельної, піч, тощо), то це є стаціонарне організоване джерело, бо відповідні викиди здійснюються через трубу, газоход, витяжку тощо. Якщо ж наявне на підприємстві джерело викиду, яке не змінює свого розташування, не оснащене спеціальними спорудами для відведення газів газоходами, трубами та іншими спорудами, то це - стаціонарне неорганізоване джерело.

Таким чином, стаціонарні джерела викидів забруднюючих речовин можуть бути організовані та неорганізовані і відповідно дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря необхідно отримувати, як для організованих так і для неорганізованих джерел, бо головна їх кваліфікаційна ознака - стаціонарність.

З врахуванням наведеного, встановлені відповідачем шеди № 11-16 є нерухомими об`єктами (а не об`єктами нерухомого майна), що зберігають свої просторові координати протягом тривалого періоду у часі та здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу (з огляду на наявність побічних відходів життєдіяльності тварин, які в них утримуються), а отже підпадають під визначення стаціонарного неорганізованого джерела викидів та вказують на необхідність отримання дозволу на такі викиди.

При цьому, додатковими доказами безпідставності доводів представника відповідача, у частині невіднесення встановлених ТОВ "ПРОФУНА" шедів № 11-16 до стаціонарних джерел викидів, а також відсутності самого факту забруднення атмосферного повітря від діяльності таких джерел, є вказаний вище дозвіл управління екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації № 1822086501-239 від 23 березня 2018 року, яким аналогічні шеди №1-10 віднесено до категорії стаціонарних неорганізованих джерел та надано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від їх використання.

Оскільки ТОВ "ПРОФУНА" всупереч приписам статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", використовує стаціонарні джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без отримання дозволу на викиди цими стаціонарними джерелами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню шляхом тимчасового зупинення діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФУНА" в частині використання (експлуатації) стаціонарних неорганізованих джерел викидів - шедів №№ 11, 12, 13, 14, 15, 16 на об`єкті - звіроферма, що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, Сінгурівська сільська рада, комплекс будівель та споруд № 28, буд. 1, на якій здійснюється утримання, відгодівля та розведення хутрових тварин - норок, до моменту внесення змін до раніше отриманого дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 1822086501-239 від 23 березня 2018 року або отримання окремого дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - шедами №№ 11, 12, 13, 14, 15, 16 на об`єкті - звіроферма, що розташована за вищевказаною адресою.

Щодо проектування і організації санітарно-захисних зон, проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 15 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", підприємства, установи, організації та громадяни при розробленні і використанні нових технологій, проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції та технічному переобладнанні підприємств, виробничих об`єктів і споруд будь-якого призначення, плануванні та забудові населених пунктів, курортів, проектуванні і будівництві каналізаційних, очисних, гідротехнічних споруд, інших об`єктів зобов`язані дотримуватись вимог санітарного законодавства.

Планування і забудова населених пунктів, курортів повинна передусім передбачати створення найбільш сприятливих умов для життя, а також для збереження і зміцнення здоров`я громадян.

Пунктом 5.4 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України № 173 від 19 червня 1996 року (далі - ДСП № 173), передбачено, що промислові, сільськогосподарські та інші об`єкти, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними та біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами.

Санітарно-захисну зону слід встановлювати від джерел шкідливості до межі житлової забудови, ділянок громадських установ, будинків і споруд, в тому числі дитячих, навчальних, лікувально-профілактичних установ, закладів соціального забезпечення, спортивних споруд та ін., а також територій парків, садів, скверів та інших об`єктів зеленого будівництва загального користування, ділянок оздоровчих та фізкультурно-спортивних установ, місць відпочинку, садівницьких товариств та інших, прирівняних до них об`єктів.

Відповідно до положень статті 114 Земельного кодексу України, санітарно-захисні зони створюються навколо об`єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об`єктів від територій житлової забудови.

У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об`єктів, об`єктів соціальної інфраструктури та інших об`єктів, пов`язаних з постійним перебуванням людей.

Пунктом 1.8 Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 09 березня 2006 року №108 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2006 року за №341/12215), розмежовані визначення нормативної та фактичної санітарно-захисної зони.

Санітарно-захисна зона - функціональна територія між промисловим підприємством або іншим виробничим об`єктом, що є джерелом надходження шкідливих чинників в навколишнє середовище, і найближчою житловою забудовою (чи прирівняними до неї об`єктами), яка створюється для зменшення залишкового впливу цих факторів до рівня гігієнічних нормативів з метою захисту населення від їх несприятливого впливу (далі - СЗЗ).

Нормативна СЗЗ - мінімальна санітарно-захисна зона для окремих видів виробництв залежно від класу їх небезпеки, розмір якої визначено нормативними документами санітарного законодавства, зокрема санітарною класифікацією підприємств, виробництв, споруд (ДСП-173-96) та іншими діючими на цей час нормативними документами.

Фактична СЗЗ - санітарно-захисна зона, розмір якої встановлюється для конкретного промислового чи іншого виробничого об`єкта залежно від ступеня його впливу на навколишнє середовище і можливої небезпеки для здоров`я населення відповідно до санітарного законодавства.

Додатком №5 ДСП №173 визначено нормативний розмір санітарно захисної зони (СЗЗ) для норкової ферми, звірівницьких підприємств (3 клас небезпеки) - 300 метрів.

При цьому, правилами охорони праці для господарств звірівництва, затверджених наказом Комітету нагляду за охороною праці №96 від 27 травня 1998 року, відстань від звірівницької ферми (найближчого шеда) потужністю до 10 тис. умовної самки норки до кордону житлової забудови повинна бути не менше 300 м, від звірівницької ферми (потужністю від 10 до 20 тис. умовної самки норки) - не менше 1000 м, від звірівницької ферми (потужністю більше 20 тис. умовної самки норки) - не менше 1200 м.

Пунктом 5.10 ДСП № 173 передбачено, що у санітарно-захисних зонах не можна допускати розміщення:

- житлових будинків з придомовими територіями, гуртожитків, готелів, будинків для приїжджих, аварійних селищ;

- дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, лікувально-профілактичних та оздоровчих установ загального та спеціального призначення зі стаціонарами, наркологічних диспансерів;

- спортивних споруд, садів, парків, садівницьких товариств;

- охоронних зон джерел водопостачання, водозабірних споруд та споруд водопровідної розподільної мережі.

За вимогами пункту 5.13 ДСП №173, територія санітарно-захисної зони має бути розпланованою та упорядкованою.

Пунктом 5.14 ДСП №173 встановлено, що проект організації санітарно-захисної зони слід розробляти в комплексі з проектом будівництва (реконструкції) підприємства з першочерговою реалізацією заходів, передбачених у зоні.

Згідно із пунктом 5.5 ДСП №173, розміри санітарно-захисних зон для промислових підприємств та інших об`єктів, що є джерелами виробничих шкідливостей, слід встановлювати відповідно до діючих санітарних норм їх розміщення при підтвердженні достатності розмірів цих зон за Методикой расчета концентраций в атмосферном воздухе вредных веществ, содержащихся в выбросах предприятий ОНД-86, розрахунками рівнів шуму та електромагнітних випромінювань з урахуванням реальної санітарної ситуації (фонового забруднення, особливостей рельєфу, метеоумов, рози вітрів та ін.), а також даних лабораторних досліджень щодо аналогічних діючих підприємств та об`єктів.

У тих випадках, коли розрахунками не підтверджується розмір нормативної санітарно - захисної зони або неможлива її організація в конкретних умовах, необхідно приймати рішення про зміну технології виробництва, що передбачає зниження викидів шкідливих речовин в атмосферу, його перепрофілювання або закриття.

Як зазначалося вище, ТОВ "ПРОФУНА" має два виробничих майданчики, а саме: цех з виробництва кормів з морозильною камерою та складськими приміщеннями по АДРЕСА_1 . Зарічній, 83 в с. Сінгури Житомирського району Житомирської області та звіроферму на території Сінгурівської сільської ради Житомирського району, за межами населеного пункту, комплекс будівель та споруд № 28, будинок 1.

В ході розгляду справи судом першої інстанціївстановлено, що проект організації санітарно-захисної зони відповідачем не розроблявся та санітарно-захисна зона навколо вказаних виробничих майданчиків не встановлювалася, що є порушенням наведених нормативно-правових актів.

За таких обставин позовні вимоги про тимчасове зупинення діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФУНА" в частині будь-якого використання звіроферми, що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, Сінгурівська сільська рада, комплекс будівель та споруд № 28, буд. 1, на якій здійснюється утримання, відгодівля та розведення хутрових тварин - норок, та цеху з виробництва кормів з морозильною камерою та складськими приміщеннями по вул. Зарічній, 83 в с. Сінгури Житомирського району Житомирської області до моменту:

- розроблення Товариством з обмеженою відповідальністю ПРОФУНА проектів організації санітарно-захисних зон зазначених об`єктів;

- організації Товариством з обмеженою відповідальністю ПРОФУНА санітарно-захисних зон зазначених об`єктів є обгрунтованими.

Згідно із частиною 1 статті 1 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" державна санітарно-епідеміологічна експертиза - це вид професійної діяльності органів державної санітарно-епідеміологічної служби, що полягає у комплексному вивченні об`єктів експертизи з метою виявлення можливих небезпечних факторів у цих об`єктах, встановленні відповідності об`єктів експертизи вимогам санітарного законодавства, а у разі відсутності відповідних санітарних норм - в обгрунтуванні медичних вимог щодо безпеки об`єкта для здоров`я та життя людини;

висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи - документ установленої форми, що засвідчує відповідність (невідповідність) об`єкта державної санітарно-епідеміологічної експертизи медичним вимогам безпеки для здоров`я і життя людини, затверджується відповідним головним державним санітарним лікарем і є обов`язковим для виконання власником об`єкта експертизи;

об`єкт державної санітарно-епідеміологічної експертизи - будь-яка діяльність, технологія, продукція та сировина, проекти нормативних документів, реалізація (функціонування, використання) яких може шкідливо вплинути на здоров`я людини, а також діючі об`єкти та чинні нормативні документи у випадках, коли їх шкідливий вплив встановлено в процесі функціонування (використання), а також у разі закінчення встановленого терміну дії висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" державній санітарно-епідеміологічній експертизі підлягають:

проекти міждержавних, державних цільових, регіональних, місцевих і галузевих програм соціально-економічного розвитку;

інвестиційні проекти і програми у випадках і порядку, встановлених законодавством;

схеми, передпроектна документація, що стосується районного планування і забудови населених пунктів, курортів тощо;

проекти нормативно-технічної, інструкційно-методичної документації, що стосується здоров`я та середовища життєдіяльності людини;

продукція, напівфабрикати, речовини, матеріали та небезпечні фактори, використання, передача або збут яких може завдати шкоди здоров`ю людей;

документація на розроблювані техніку, технології, устаткування, інструменти тощо;

діючі об`єкти, у тому числі військового та оборонного призначення.

Згідно з частинами 1, 3 статті 12 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", державна санітарно-епідеміологічна експертиза проводиться органами державної санітарно-епідеміологічної служби, а в особливо складних випадках - комісіями, що утворюються головним державним санітарним лікарем. Експертиза проектів будівництва проводиться відповідно до статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Рішення про необхідність і періодичність проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи діючих об`єктів приймається відповідними посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Із змісту наведених правових норм слідує, що санітарно-епідеміологічній експертизі обов`язково підлягають розроблені проекти, а діючі об`єкти підлягають такій експертизі саме на підставі рішення відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби про необхідність і періодичність проведення такої експертизи.

Оскільки звіроферма, що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, Сінгурівська сільська рада, комплекс будівель та споруд № 28, буд. 1, на якій здійснюється утримання, відгодівля та розведення хутрових тварин - норок, та цех з виробництва кормів з морозильною камерою та складськими приміщеннями по вул. Зарічній, 83 в с. Сінгури Житомирського району Житомирської області є діючими об`єктами, тому їх державна санітарно-епідеміологічна експертиза повинна проводитися саме на підставі рішення посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Так, здійснення дискреційних повноважень може в деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.

Акт, прийнятий в ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Тобто, дискреційне повноваження - це таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Адміністративний суд не може підміняти орган державної влади і перебирати на себе повноваження з вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу. Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині зупинення діяльності відповідача до отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОФУНА" висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи щодо зазначених діючих об`єктів.

Суд апеляційної інстанції розглянув і відхилиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи і не надав відповіді аргументи відповідача, якими останній обгрунтовував свої заперечення щодо позовних вимог.

Колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.

Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов`язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.

І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що п. 1 ст. 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов`язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.

Переглядаючи, в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції у цій справі апеляційним судом не встановлено будь-яких порушень балансу прийняття доводів сторін.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Профуна" залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 10 березня 2020 року.

Головуючий Кузьменко Л.В. Судді Франовська К.С. Совгира Д. І.