Ухвала

від 12.03.2020 по справі 25/464-27/349

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення заяви без руху

м. Київ

12.03.2020Справа № 25/464-27/349

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши матеріали

заяви Фізичної особи - підприємця Мірошнікова Олександра Станіславовича

про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню

у справі № 25/464-27/349

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія"

До Фізичної особи - підприємця Мірошнікова Олександра Станіславовича

Про стягнення 538565, 40 дол. США

без повідомлення представників учасників справи

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду міста Києва перебувала справа № 25/464-27/349 за позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до Фізичної особи - підприємця Мірошнікова Олександра Станіславовича про стягнення заборгованості у розмірі 538 565, 405 дол. США.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.01.2010 року (суддя Морозов С.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2010 року, позов задоволений частково.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.09.2010 року рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2010 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2010 року у справі № 25/464 скасовані, а справа передана на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.10.2010 р. справа №25/464 була прийнята суддею Дідиченко М.А. до провадження та присвоєний №25/464-27/349.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2011 року у справі №25/464-27/349, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2011 року, позов задоволено частково, стягнуто з Фізичної особи - підприємця Мірошнікова Олександра Станіславовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства ОТП Банк (01003, м. Київ, вул. Жилянська, 43; код ЄДРПОУ 21685166) 558 438,35 доларів США (п`ятсот п`ятдесят вісім тисяч чотириста тридцять вісім доларів США 35 центів), що в еквіваленті до національної валюти складає 4 458 571, 78 грн. (чотири мільйони чотириста п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот сімдесят одну гривню 78 копійок), пеню в сумі 21 954, 08 грн. (двадцять одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят чотири гривні 08 копійок), 19 323, 90 грн. (дев`ятнадцять тисяч триста двадцять три гривні 90 копійок) державного мита та 178, 84 грн. (сто сімдесят вісім гривень 84 копійки) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва № 25/464-27/349 від 08.02.2011 року, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2011 року, яка набрала законної сили 30.05.2011 року, був виданий відповідний наказ від 30.05.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2018 року (суддя Пінчук В.І.) за завою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" здійснено заміну сторони (стягувача ) - Публічного акціонерного товариства " ОТП Банк " (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, код 21685166 ) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю " Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" ( 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код 38750239) з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 30.05.2011 року у справі № 25/464-27/349 у зв`язку з укладенням 24.06.2016 року між ПАТ "ОТП Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" Договору відступлення права вимоги та Договору про відступлення права вимоги за договором забезпечення, за якими право грошової вимоги за Кредитним договором від 24.07.2008 року № EL-SME021/379/2008 та Договорами застави № PE-SME021/379/2008/1 від 04.09.2008 року і № PE-SME021/379/2008/1 від 30.07.2008 року перейшло до ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія".

Через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва 06.03.2020 року від Фізичної особи - підприємця Мірошнікова Олександра Станіславовича надійшла заява б/н від 06.03.2020 року про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, в якій заявник просить суд визнати наказ від 30.05.2011 року у справі № 25/464-27/349 таким, що не підлягає виконанню, одночасно звертаючись з клопотанням про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2011 року у справі № 25/464-27/349 до набрання законної сили рішенням суду за результатами розгляду даної заяви.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.03.2020 року вищевказана заява була передана на розгляд судді Дідиченко М.А.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2020 року на підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва від 06.03.2020 року № 05-23/253 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 з посади вказана заява передана на розгляд судді Селівону А.М.

Відповідно до ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Згідно ч. 2 ст. 328 ГПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Окрім цього за приписами частини 3 статті 169 ГПК України заяви, клопотання і заперечення подаються і розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

За висновками суду, оскільки нормами ГПК України не передбачено порядку подання заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, господарський суд має застосовувати загальні положення господарсько-процесуального закону, що регулюють порядок здійснення позовного провадження.

Суд зазначає, що відповідний розгляд заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, здійснюється за загальними правилами позовного провадження у межах розглянутої судом справи з урахуванням особливостей щодо суб`єктного складу учасників процесу, передбачених відповідними нормами Закону України "Про виконавче провадження" (стягувач, боржник, державний виконавець, правонаступник стягувача або боржника).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Частиною 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку від 05.03.2009 № 270 розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв`язку є документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Таким чином, належним доказом відправлення іншим учасникам справи копії заяви і доданих до неї документів є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), надані в оригіналі.

Натомість, як встановлено судом, в порушення вказаних норм заявником до поданої заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, не надано жодних доказів на підтвердження надсилання її на адресу стягувача по справі - ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія".

Суд зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

При цьому слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства і окремих осіб.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").

Відтак, механізм реалізації вищевказаного права, яке закріплене в Основному Законі, включає в себе необхідність дотримання вимог процесуального законодавства при зверненні до суду.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття "обмеження основоположних прав і свобод" від прийнятого у законотворчій практиці поняття "фіксація меж самої сутності прав і свобод" шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абзац другий пункту 10 мотивувальної частини).

При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 № 9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.

Таким чином, зазначені вимоги до заяв, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, носять не формальний характер, а є обов`язковими для осіб, що звертаються до суду за захистом свої порушених прав, недотримання яких, відповідно, тягне за собою її залишення без руху або повернення.

Суд звертає увагу, що одним із елементів поняття справедливого судового розгляду є принцип рівності сторін, який також включає принцип змагальності процесу, що полягає у наданні рівних процесуальних можливостей сторонам у захисті їхніх прав і законних інтересів.

За приписами ст. 7 ГПК України господарський суд зобов`язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов`язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.

Окрім цього суд наголошує, що право на змагальні провадження повинно надаватись у задовільних умовах: сторона у справі повинна мати можливість ознайомитись із доказами у суді, і коментувати їх та достовірність у належній формі у встановлений час (Krиmбш and Others v. the Czech Republic (Kртсмар та інші проти Чеської Республіки), 35376/97 § 42; Immeubles Groupe Kosser v. France (Іммебль Груп Коссер проти Франції), 38748/97 § 26).

Так, право на змагальні провадження фактично означає можливість сторін бути обізнаними щодо усіх представлених доказів, а також наданих до них коментарів та спостережень, у тому числі представлених незалежним представником національних юридичних послуг, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду (Ruiz-Mateos v. Spain (Руїз Матеос проти Іспанії), заява №12952/87, п. 63; McMichael v. the United Kingdom (МакМайкл проти Сполученого Королівства), заява №16424/90, п. 80; Vermeulen v. Belgium (Вермюлен проти Бельгії), заява №19075/91, п. 33; Kress v. France (Кресс проти Франції), заява №39594/98, п. 74).

Суд також вважає за необхідне зазначити, що статтею 328 ГПК України передбачено розгляд заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника.

Отже, оскільки нормами ГПК передбачений обмежений строк для розгляду заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, та обов`язок повідомлення сторін справи про розгляд такої заяви, необхідною передумовою дотримання судом основних засад господарського судочинства під час розгляду зазначеної категорії заяв є направлення заявником учасникам справи тексту самої заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, та доказів на підтвердження викладених в ній обставин, позаяк сторони у справі повинні бути заздалегідь повідомленні про таку заяву для надання їм достатнього часу для ознайомлення з її змістом та можливості підготовити свої пояснення (заперечення) на відповідну заяву.

Таким чином, неотримання учасником справи копії заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню порушує визначені законом засади змагальності, рівності учасників процесу перед законом і судом, а також позбавляє учасника справи (стягувача) можливості своєчасно ознайомитись з відповідними матеріалами, надати свої доводи і заперечення.

Окрім цього суд зазначає, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Судом встановлено, що в обґрунтування поданої заяви про визнання наказу від 30.05.2011 року у справі № 25/464-27/349 таким, що не підлягає виконанню, заявник посилається, зокрема, на вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 49966061 з примусового виконання зазначеного наказу суду.

Проте, матеріали заяви ФОП Мірошнікова О.С. про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, не містять інформації про стан виконання рішення суду у справі № 25/464-27/349 станом на 06.03.2020 року та відповідних письмових доказів.

В свою чергу клопотання про витребування даних доказів та/або повідомлення про неможливість такого надання в матеріалах позовної заяви також відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За наведених обставини, оскільки заява ФОП Мірошнікова О.С. про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, не відповідає вимогам господарського процесуального законодавства, суд вважає за необхідне залишити вказану заяву без руху, надавши заявнику строк для усунення вищевказаних недоліків.

Суд звертає увагу заявника, що відповідно до ч. 4 ст. 174 ГПК України якщо заявник не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із відповідною заявою.

На підставі викладеного та керуючись статтями 164, 172, 174, 232, 234, 235, 334 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

УХВАЛИВ:

1. Залишити заяву Фізичної особи - підприємця Мірошнікова Олександра Станіславовича про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, без руху.

2. Встановити Фізичній особі - підприємцю Мірошнікову Олександру Станіславовичу строк на усунення недоліків заяви - 5 (п`ять) днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

3. Встановити Фізичній особі - підприємцю Мірошнікову Олександру Станіславовичу усунення недоліків заяви про заміну сторони її правонаступником шляхом подання суду:

- письмових пояснень щодо стану виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 25/464-27/349 від 08.02.2011 року на даний час, з наданням відповідних письмових доказів;

- подання до суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту надсилання копії заяви про визнання наказу таким, що не підлягає ивконанню та всіх доданих до неї документів на адресу стягувача у справі;

4. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання 12.03.2020 року та оскарженню не підлягає.

Суддя А.М.Селівон