Ухвала

від 08.04.2020 по справі 25/464-27/349

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про повернення заяви

м. Київ

08.04.2020Справа № 25/464-27/349

Суддя Господарського суду міста Києва Селівон А.М. , розглянувши

заяву Фізичної особи - підприємця Мірошнікова Олександра Станіславовича

про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню

у справі № 25/464-27/349

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія"

До Фізичної особи - підприємця Мірошнікова Олександра Станіславовича

про стягнення 538565, 40 дол. США

без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду міста Києва перебувала справа № 25/464-27/349 за позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до Фізичної особи - підприємця Мірошнікова Олександра Станіславовича про стягнення заборгованості у розмірі 538 565, 405 дол. США.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.01.2010 року (суддя Морозов С.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2010 року, позов задоволений частково.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.09.2010 року рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2010 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2010 року у справі № 25/464 скасовані, а справа передана на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.10.2010 р. справа №25/464 була прийнята суддею ОСОБА_1 до провадження та присвоєний №25/464-27/349.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2011 року у справі №25/464-27/349, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2011 року, позов задоволено частково, стягнуто з Фізичної особи - підприємця Мірошнікова Олександра Станіславовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (01003, м. Київ, вул. Жилянська, 43; код ЄДРПОУ 21685166) 558 438,35 доларів США (п`ятсот п`ятдесят вісім тисяч чотириста тридцять вісім доларів США 35 центів), що в еквіваленті до національної валюти складає 4 458 571, 78 грн. (чотири мільйони чотириста п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот сімдесят одну гривню 78 копійок), пеню в сумі 21 954, 08 грн. (двадцять одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят чотири гривні 08 копійок), 19 323, 90 грн. (дев`ятнадцять тисяч триста двадцять три гривні 90 копійок) державного мита та 178, 84 грн. (сто сімдесят вісім гривень 84 копійки) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва № 25/464-27/349 від 08.02.2011 року, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2011 року, яка набрала законної сили 30.05.2011 року, був виданий відповідний наказ від 30.05.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2018 року (суддя Пінчук В.І.) за завою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" здійснено заміну сторони (стягувача ) - Публічного акціонерного товариства " ОТП Банк " (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, код 21685166 ) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю " Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" ( 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код 38750239) з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 30.05.2011 року у справі № 25/464-27/349 у зв`язку з укладенням 24.06.2016 року між ПАТ "ОТП Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" Договору відступлення права вимоги та Договору про відступлення права вимоги за договором забезпечення, за якими право грошової вимоги за Кредитним договором від 24.07.2008 року № EL-SME021/379/2008 та Договорами застави № PE-SME021/379/2008/1 від 04.09.2008 року і № PE-SME021/379/2008/1 від 30.07.2008 року перейшло до ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія".

Через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва 06.03.2020 року від Фізичної особи - підприємця Мірошнікова Олександра Станіславовича надійшла заява б/н від 06.03.2020 року про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, в якій заявник просить суд визнати наказ від 30.05.2011 року у справі № 25/464-27/349 таким, що не підлягає виконанню, одночасно звертаючись з клопотанням про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2011 року у справі № 25/464-27/349 до набрання законної сили рішенням суду за результатами розгляду даної заяви.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.03.2020 року вищевказана заява була передана на розгляд судді ОСОБА_1

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2020 року на підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва від 06.03.2020 року № 05-23/253 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 з посади вказана заява передана на розгляд судді Селівону А.М.

Відповідно до ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Згідно ч. 2 ст. 328 ГПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Окрім цього, за приписами частини 3 статті 169 ГПК України заяви, клопотання і заперечення подаються і розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

За висновками суду, оскільки нормами ГПК України не передбачено порядку подання заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, господарський суд має застосовувати загальні положення господарсько-процесуального закону, що регулюють порядок здійснення позовного провадження.

Суд зазначає, що відповідний розгляд заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, здійснюється за загальними правилами позовного провадження у межах розглянутої судом справи з урахуванням особливостей щодо суб`єктного складу учасників процесу, передбачених відповідними нормами Закону України "Про виконавче провадження" (стягувач, боржник, державний виконавець, правонаступник стягувача або боржника).

Так, згідно ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч. 2 ст. 174 ГПК України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2020 року залишено заяву Фізичної особи - підприємця Мірошнікова Олександра Станіславовича про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, без руху, встановлено строк на усунення недоліків заяви - 5 (п`ять) днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху. Встановлено спосіб усунення недоліків заяви шляхом:

- подання до суду письмових пояснень щодо стану виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 25/464-27/349 від 08.02.2011 року на даний час, з наданням відповідних письмових доказів;

- подання до суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту надсилання копії заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню та всіх доданих до неї документів на адресу стягувача у справі.

Таким чином, залишаючи заяву без руху ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2020 року, судом встановлено спосіб усунення виявлених недоліків поданої заяви, за умови усунення яких у спосіб, встановлений судом, заява підлягає прийняттю до розгляду.

У відповідності до наявного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103053752750 ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.03.2020 року було вручено заявнику 16.03.2020 року, таким чином, строк на усунення недоліків становив до 23.03.2020 року включно (з урахуванням вихідних днів).

Через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва 25.03.2020 року від Фізичної особи - підприємця Мірошнікова Олександра Станіславовича надійшла заява б/н від 19.03.2020 року на ухвалу про залишення без руху (згідно відбитка поштового штемпеля на конверті датою відправки є 20.03.2020 року).

Однак, як встановлено судом, на виконання вимог ухвали суду від 12.03.2020 року заявником надані тільки інформацію щодо стану поточного виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 25/464-27/349 від 08.02.2011 року, а саме витяг по ВП №49966061 з Автоматизованої системи виконавчого провадження від 19.03.2020 року, а також докази направлення заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, з додатками, на адресу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" - вул. Жилянська, 43 м. Київ, 01004, а саме фіскальний чек від 20.03.2020 року, опис вкладення в цінний лист від 20.03.2020 року та накладна № 0209911496310.

Будь - яких доказів на підтвердження факту надсилання копії заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, та всіх доданих до неї документів на адресу стягувача у справі, яким внаслідок заміни ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2018 року (суддя Пінчук В.І.) є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код 38750239), заявником суду не надано.

Натомість заявником долучено до матеріалів справи докази на підтвердження надсилання копії заяви та доданих до неї документів на адресу первісного кредитора, який вибув із зобов`язання на підставі договору про відступлення права вимоги від 24.06.2016 року.

При цьому на факт заміни стягувача у справі № 25/464-27/349 з ПАТ "ОТП Банк" на ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" наголошувалось як судом в ухвалі від 12.03.2020 року про залишення без руху заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, так і зазначалось самим заявником ФОП Мірошніковим О.С. в поданій до суду заяві про визнання наказу у справі № 25/464-27/349 таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, зважаючи на наявні докази та зміст останніх, заявником не усунуто недоліки, які були підставою для залишення заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню б/н від 06.03.2020 року без руху.

Отже, усунення заявником не всіх недоліків, що були зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 12.03.2020 року, тобто часткове усунення недоліків, не може вважатись усуненням недоліків у розумінні ст.ст. 174, 176 Господарського процесуального кодексу України, оскільки такі недоліки повинні бути усунуті в повному обсязі.

Суд зазначає також, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

При цьому слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства і окремих осіб.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").

Відтак, механізм реалізації вищевказаного права, яке закріплене в Основному Законі, включає в себе необхідність дотримання вимог процесуального законодавства при зверненні до суду.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 року № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття "обмеження основоположних прав і свобод" від прийнятого у законотворчій практиці поняття "фіксація меж самої сутності прав і свобод" шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абзац другий пункту 10 мотивувальної частини).

При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 року № 9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.

Таким чином, зазначені вимоги до заяв, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, носять не формальний характер, а є обов`язковими для осіб, що звертаються до суду за захистом свої порушених прав, недотримання яких, відповідно, тягне за собою її залишення без руху або повернення.

Суд звертає увагу, що одним із елементів поняття справедливого судового розгляду є принцип рівності сторін, який також включає принцип змагальності процесу, що полягає у наданні рівних процесуальних можливостей сторонам у захисті їхніх прав і законних інтересів.

За приписами ст. 7 ГПК України господарський суд зобов`язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов`язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що статтею 328 ГПК України визначено десятиденний строк з дня надходження заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, для її розгляду з повідомленням стягувача та боржника.

Отже, оскільки нормами ГПК передбачений обмежений строк для розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню та обов`язок повідомлення учасників справи (стягувача та боржника) про розгляд такої заяви, необхідною передумовою дотримання судом основних засад господарського судочинства під час розгляду зазначеної категорії заяв є направлення заявником іншим учасникам справи тексту самої заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, та доказів на підтвердження викладених в ній обставин, позаяк сторони у справі повинні бути заздалегідь повідомленні про таку заяву для надання їм достатнього часу для ознайомлення з її змістом та можливості підготовити свої пояснення (заперечення) на відповідну заяву.

Суд наголошує, що неотримання учасниками справи, зокрема, стягувачем, копії заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню порушує визначені законом засади змагальності, рівності учасників процесу перед законом і судом, а також позбавляє учасників справи можливості своєчасно ознайомитись з відповідними матеріалами, надати свої доводи і заперечення.

Відповідно до ст.ст. 113, 118 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, встановлюються судом. Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Згідно ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із заявою.

Враховуючи викладене, заява Фізичної особи - підприємця Мірошнікова Олександра Станіславовича про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, повертається заявнику.

Разом з тим суд звертає увагу заявника на те, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 174, 233-235, 255, 256, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Фізичної особи - підприємця Мірошнікова Олександра Станіславовича про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню та додані до неї матеріали повернути заявнику.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 08.04.2020 року та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст.255, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.М.Селівон