Постанова

від 26.02.2020 по справі б-39/02-09

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № Б-39/02-09

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду :

Банаська О. О. - головуючого, Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників:

ОСОБА_1: Стеців Р. І.,

Офісу ГП : Збарих С. М.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_7 від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_1

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.10.2019

у складі колегії суддів: Фоміної В. О. - головуючої, Білоусової Я. О., Тарасової І. В.

та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.06.2016

у складі колегії судді Савченко А. А. - головуючої, Міньковського С. В., Швидкіна А. О.

у справі за заявою Товариства з додатковою відповідальністю "ТД "Ізюмський тепловозоремонтний завод"

до Відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод"

за участю Прокуратури Харківської області

про банкрутство

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст і підстави наведених у заяві вимог

1. У провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа № Б-39/02-09 за заявою Товариства з додатковою відповідальністю "ТД "Ізюмський тепловозоремонтний завод" (далі - ТОВ "ТД "Ізюмський тепловозоремонтний завод") про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод" (далі - ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод", боржник).

2 . 08.04.2016 ліквідатор боржника Саутенко С. О. звернувся до Господарського суду Харківської області в межах провадження у справі про банкрутство ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" з заявою до ОСОБА_2 , третя особа - Ізюмська міська рада, в якій просить:

1) винести ухвалу про заборону Ізюмській міській раді до розгляду по суті цієї заяви вчиняти дії щодо приймання-передачі у комунальну власність територіальної громади м. Ізюм квартири в„– АДРЕСА_1 , житловою площею 36,1 кв.м. та загальною площею 60,9 кв.м. (далі - спірна квартира);

2) визнати протиправними дії арбітражного керуючого Костюка О. Г. з розпорядження спірною квартирою (визнання квартири службовою);

3) визнати недійсним ордер на спірну квартиру;

4) визнати спірну квартиру, такою, що підлягає включенню до ліквідаційної маси ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод".

Крім того, у поданій заяві ліквідатор боржника просить суд залучити до участі у справі в якості третьої особи Ізюмську міську раду.

3 . В обґрунтування заявлених вимог в частині визнання недійсним ордера ліквідатор ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" посилається на порушення виконавчим комітетом Ізюмської міської ради порядку надання службового житла у користування при видачі ОСОБА_2 ордеру від 13.01.2014 № 016086 на спірну квартиру, яка є власністю боржника на підставі договору купівлі-продажу від 14.06.2014, віднесена до його основних фондів та не підлягала передачі у безоплатне користування третім особам, а тому відповідний ордер підлягає визнанню судом недійсним.

4 . Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.04.2016 вказану заяву ліквідатора прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі - Ізюмську міську раду.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

5 . Відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 28.04.2001 № 274 шляхом перетворення державного підприємства "Ізюмський тепловозоремонтний завод" у відкрите акціонерне товариство в порядку, передбаченому указом Президента України від 15.06.1993 № 210 "Про корпоратизацію підприємств", утворено ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод".

6 . 14.06.2004 між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (продавці) та ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" (покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого боржником було придбано квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 36,1 кв.м. та загальною площею 60,9 кв.м.

7. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.01.2009 порушено провадження у справі № Б-39/02-09 про банкрутство ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" та ухвалою суду від 06.09.2010 у цій справі затверджений реєстр вимог кредиторів боржника.

8 . Відповідно до ухвали Господарського суду Харківської області від 18.11.2010 у справі № Б-39/02-09 введено процедуру санації боржника; призначено керуючим санації боржника арбітражного керуючого Кадацького Сергія Романовича.

9 . Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.06.2012 у справі № Б-39/02-09 звільнено арбітражного керуючого Кадацького С. Р. від виконання обов`язків керуючого санацією ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод"; призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Костюка Олега Григоровича.

10 . 26.04.2012 ОСОБА_2 згідно наказу №17/К-пр прийнятий на роботу до ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" на посаду майстер - контрольний.

11 . 22.07.2013 згідно наказу № 35/к-пер ОСОБА_2 переведено на посаду двірника адміністративної будівлі заводоуправління ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод".

12 . 25.09.2013 за результатами звернення керуючого санацією ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" арбітражного керуючого Костюка О. Г. з клопотанням до виконавчого комітету Ізюмської міської ради, останнім було прийнято рішення № 0712 "Про визнання трикімнатної квартири АДРЕСА_1 службовою", яким вирішено визнати трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 36,1 кв.м. та загальною площею 60,9 кв.м. службовою.

13 . 25.12.2013 за наслідком звернення керуючого санацією ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" арбітражного керуючого Костюка О. Г. з клопотанням до виконавчого комітету Ізюмської міської ради, останнім прийнято рішення № 0921 "Про розподіл службового житла", яким вирішено надати службову трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , площею 36,1 кв.м. та загальною площею 60,9 кв.м. ОСОБА_2 , склад сім`ї 3-ох особи; зобов`язано головного спеціаліста з питань обліку житла виконавчого комітету Ізюмської міської ради видати службовий ордер на дане житло на ім`я ОСОБА_2 , склад сім`ї 3-и особи.

14 . 13.01.2014 ОСОБА_2 з сім`єю із 3-ох осіб видано ордер № 016086 на право зайняття службового житлового приміщення житловою площею 36,1 кв.м., що складається із 3-ох кімнат в квартирі за адресою - АДРЕСА_1 . Підстава видачі ордеру - рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради від 25.12.2013 № 0921.

15 . Відповідно ордеру від 13.01.2014 № 016086, склад сім`ї (родинні зв`язки з особою, на ім`я якого видано ордер), які проживатимуть разом з ОСОБА_2 - ОСОБА_1 (дружина), ОСОБА_7 (син).

16 . 01.07.2014 рішенням виконавчого комітету Ізюмської міської ради за клопотанням керуючого санацією ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради від 25.09.2013 № 0712 "Про визнання квартири АДРЕСА_1 службовою" скасовано.

17 . Постановою Господарського суду Харківської області від 03.12.2014 у справі № Б-39/02-09 ВАТ "ТД "Ізюмський тепловозоремонтний завод" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру у справі; ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Костюка О. Г.; вирішено інші процедурні питання.

18 . У вересні 2015 року арбітражний керуючий Костюк О. Г. звернувся до Ізюмської міської ради з листом від 17.09.2015 № 100/257 щодо прийняття до комунальної власності об`єкту житлового фонду, а саме: 3-ох кімнатної квартири, розташованої за адресою:

АДРЕСА_1. 19 . Рішенням Ізюмської міської ради від 30.09.2015 № 3230 надано згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Ізюм квартири № 11, яка розташована за адресою, АДРЕСА_1 .

20 . Згодом, рішенням виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області від 28.10.2015 № 0541 створено робочу комісію з прийому-передачі до комунальної власності територіальної громади м. Ізюм, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_1. 21 . Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.11.2015 у справі № Б-39/02-09 усунуто арбітражного керуючого Костюка О. Г. від виконання обов`язків ліквідатора боржника та ліквідатором призначено арбітражного керуючого Саутенко С. О., яким, 08.04.2016, до суду подано заяву вимоги якої є предметом цього судового розгляду.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

22. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.06.2016 у справі № Б-39/02-09, окрім іншого, визнано недійсним ордер на житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 36,1 кв.м. та загальною площею 60,9 кв.м. від 13.01.2014 № 016086. Щодо інших вимог - в частині визнання дій арбітражного керуючого Костюка О. Г. з приводу розпорядження державним майном - квартирою АДРЕСА_1 житловою площею 36,1 кв.м. та загальною площею 60,9 кв.м. шляхом визнання останньої службовою, протиправними провадження припинено; в частині визнання спірної квартири такою, що підлягає включенню до ліквідаційної маси боржника в задоволенні заяви відмовлено.

23 . Ухвала місцевого господарського суду в оскарженій частині мотивована порушенням порядку та умов надання службових житлових приміщень при наданні ОСОБА_2 спірної квартири та службового ордеру на цю квартиру. Крім того судом першої інстанції вказано, що службову квартиру було надано особі, яка фактично не працювала у ВАТ "ТД "Ізюмський тепловозоремонтний завод", не проживала за місцем розташування підприємства та не потребувала поліпшення житлових умов.

24 . Постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.06.2016 у справі № Б-39/02-09 залишено без змін.

25 . Апеляційний господарський суд зазначив, що нормами чинного законодавства не передбачено визначення житлового приміщення як службового, яке є власністю суб`єкту приватного права, господарюючого суб`єкту. Вказане є порушенням права власності, яке, в силу приписів Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є непорушним. Разом з тим, рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради "Про визнання квартири № АДРЕСА_1 службовою" згодом ним було скасовано на підставі статті 118 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК Української РСР).

26 . З урахування наведеного апеляційний господарський суд дійшов висновку, що на підставі цього рішення спірна квартира втратила статус службової, а тому підстави для передачі її для проживання ОСОБА_2 та членам його сім`ї на підставі ордеру від 13.01.2014 № 016086 втрачені. На час звернення арбітражного керуючого Саутенка С. О. до суду з заявою про визнання недійсним ордеру (квітень 2016), у ОСОБА_2 та членів його сім`ї права на зайняття спірної квартири вже відсутнє. До того ж апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_2 станом на час звернення ліквідатора до суду з заявою про визнання недійсним ордеру, вже не працював у ВАТ "ТД "Ізюмський тепловозоремонтний завод". Відтак видача ОСОБА_2 ордеру на зайняття спірної квартири порушує права кредиторів банкрута, оскільки вказана квартира є власністю банкрута та включена до його ліквідаційної маси.

27 . У ході перегляду ухвали місцевого господарського суду в апеляційному порядку ОСОБА_1 подавалась до суду заява про закриття провадження у справі, мотивована відсутністю підстав для розгляду заявлених ліквідатором вимог про визнання недійсним ордеру на житлове приміщення в порядку господарського судочинства, у задоволенні якої судом апеляційної інстанції відмовлено, зазначивши, що спір про визнання недійсним ордеру на житлове приміщення стосується права користування (проживання) третіх осіб в квартирі, яка належить банкруту на праві власності, тому цей спір безпосередньо пов`язаний з майном боржника щодо якого триває судова процедура ліквідації.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

28 . Не погоджуючись із наведеними судовими рішеннями місцевого та апеляційного господарського суду ОСОБА_1 та малолітній ОСОБА_7 від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_1 звернулися до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою з вимогою їх скасувати, а провадження у справі закрити.

РУХ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

29 . 15.11.2019 ОСОБА_1 та малолітній ОСОБА_7 від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_1 звернулися безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою б/н від 14.11.2019 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.06.2016 у справі № Б-39/02-09.

30 . Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № Б-39/02-09 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Банаська О. О. - головуючого, суддів - Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2019.

31 . Ухвалою Верховного Суду від 02.12.2019 відкрито касаційне провадження за вищезазначеною касаційною скаргою; призначено розгляд касаційної скарги на 19.12.2019.

32 . Ухвалою Верховного Суду від 19.12.2019 справу № Б-39/02-09 разом із касаційною скаргою ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_7 від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.06.2016 з доданими до неї матеріалами передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

33 . Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2020 справу № Б-39/02-09 повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

34 . Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № Б-39/02-09 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Банаська О. О. -головуючого, суддів - Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.01.2020.

35 . Ухвалою Верховного Суду від 03.02.2020 справу № Б-39/02-09 прийнято до провадження; призначено розгляд касаційної скарги на 20.02.2020.

36 . Відповідно до ухвали Верховного Суду від 20.02.2020 відкладено розгляд касаційної скарги до 27.02.2020.

37 . У судове засідання 27.02.2020 з`явилися представники ОСОБА_1 та офісу Генерального прокурора, які надали пояснення у справі.

38. Інші учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності повноважних представників решти учасників справи.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Доводи ОСОБА_1

39. ОСОБА_1 в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, зазначаючи, зокрема, таке:

- скасування ордеру на житлове приміщення мало відбуватися в порядку адміністративного судочинства;

- ордер на житлове приміщення видавався виконавчим комітетом Ізюмської міської ради на підставі рішення МВК № 0921 від 25.12.2013, а не ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод". Провадження у справі в частині визнання недійсним ордеру підлягало закриттю;

- виконавчий комітет Ізюмської міської ради не мав права скасовувати рішення Виконавчого комітету міської ради від 25.09.2013 № 0712 "Про визнання квартири за адресою: АДРЕСА_1 службовою";

- ОСОБА_2 було звільнено не за власним бажанням, а в зв`язку з банкрутством підприємства. ОСОБА_2 з родиною не міг бути виселений без надання іншого житла;

- квартира не підлягала включенню до ліквідаційної маси банкрута, а дії щодо її включення є протизаконними;

- не залучення ОСОБА_1 та ОСОБА_7 до участі у справі № Б-39/02-09 є порушенням їх законних прав та інтересів.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

40 . Від інших учасників відзивів на касаційну скаргу не надійшло.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

41 . 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-XI), яким до окремих положень ГПК України внесені зміни.

42 . Водночас пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

43. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

44 . Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

45 . У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

46. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій

47 . Предметом судового розгляду у цій справі є вимоги ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" про визнання недійсним ордера на нежитлове приміщення.

48 . Задовольняючи вимоги заяви ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" в цій частині суд першої інстанції з висновками якого погодився апеляційний господарський суд дійшов висновку про порушення порядку та умов надання службових житлових приміщень при видачі ордера на спірну квартиру ОСОБА_2 з сім`єю із 3-ох осіб. Крім того суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказані вимоги підлягають розгляд господарським судом в межах справи по банкрутство, оскільки ці вимоги пов`язані з майном боржника щодо якого триває судова процедура ліквідації.

49 . Отже, враховуючи предмет заявлених вимог, зміст обґрунтувань заявника, висновки судів попередніх інстанцій та доводи касаційної скарги наведені у пункті 39 цієї постанови, необхідним є з`ясування питання юрисдикції заявлених вимог та належності суб`єктного складу учасників за наслідком чого буде встановлено наявність підстав для розгляду заявлених вимог по суті.

Щодо юрисдикції заявлених вимог

50. Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

51. Частиною першою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

52. Згідно зі статтею 1 ГПК України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

53 . За змістом частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

54. Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

55 . Згідно з частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

56. Із встановлених судами обставин справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.01.2009 порушено провадження у справі № Б-39/02-09 про банкрутство ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод"; постановою Господарського суду Харківської області від 03.12.2014 у справі № Б-39/02-09 боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру у цій справі згідно із положенням Закону про банкрутство в редакції, яка діяла з 19.01.2013.

57 . 19.01.2013 набрав чинності Закон України від 22.12.2011 № 4212-VI "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (за винятком окремих його положень) (далі - Закон № 4212-VI), яким Закон № 2343-XII викладено в новій редакції.

58. Закон про банкрутство від 22.12.2011 № 4212-VI у частині четвертій статті 10 визначив, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника .

59 . Підпунктом 1 пункту 7 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про банкрутство № 4212-VI доповнено частину першу статті 12 ГПК України (в редакції, чинній на момент звернення ліквідатора з заявою) пунктом 7, згідно з яким господарським судам стали підвідомчі справи у всіх майнових спорах з вимогами до боржника , стосовно якого порушено справу про банкрутство.

60. Відповідно до Закону України від 02.10.2012 № 5405-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов`язань" розділ Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закон України від 14.05.1992 № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон № 2343-XII) доповнено пунктом 1 1 .

61 . У пункті 1 1 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2343-XII (у редакції Закону № 4212-VI) визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

62 . Таким чином, пункт 7 частини першої статті 12 ГПК України у редакції Закону про банкрутство у редакції Закону України № 4212-VI (зі змінами, внесеними Законами України № 5405-VI і № 5518-VI) та частина четверта статті 10 Закону про банкрутство у редакції Закону України № 4212-VI (зі змінами, внесеними Законами України № 5405-VI і № 5518-VI) з 19.01.2013 встановили юрисдикцію господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, щодо всіх майнових спорів з вимогами до боржника у такій справі (аналогічні висновки викладено у постановах Великої палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 1609/6645/12 та від 07.08.2019 у справі № 200/416/17-ц).

63 . Зважаючи на те, що ВАТ "ТД "Ізюмський тепловозоремонтний завод" звернулося до суду із зазначеним позовом після 19.01.2013, а справа про його банкрутство була порушена 13.01.2009, ВАТ "ТД "Ізюмський тепловозоремонтний завод" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру 03.12.2014, вирішуючи питання щодо підсудності спору за заявою ліквідатора боржника, суди першої та апеляційної інстанцій мали керуватися приписами Закону про банкрутство в редакції № 4212-VІ (в редакції від 19.01.2013) та чинними процесуальними нормами.

64 . Пунктом 7 частини першої статті 12 ГПК України (у редакції до 15.12.2017, чинній на момент звернення боржника з заявою) передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника , стосовно якого порушено справу про банкрутство.

65 . Згідно із частиною дев`ятою статті 16 ГПК України (у редакції до 15.12.2017, чинній на момент звернення боржника з заявою) справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

66 . Відповідно до частини четвертої статті 10 Закону про банкрутство № 2343-XII (у редакції з 19.01.2013) суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника , у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України. При цьому частиною першою статті 20 цього ж Закону передбачено підстави, за яких можуть бути визнані недійсними правочини або майнові дії, вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство.

67 . Крім названих у наведених нормативних приписах спорів, пов`язаних із майновими вимогами до боржника , до них також відносяться спори про визнання права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння, спори, пов`язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника.

68. Зазначені майнові спори підлягали розгляду та вирішенню за правилами цивільного судочинства або ж відносились до повноважень суду господарської юрисдикції та мали розглядатися останнім в окремому позовному провадженні (не у межах провадження у справі про банкрутство) залежно від суб`єктного складу, а саме з огляду на те, хто є позивачем у такому спорі (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 50/311-б).

69 . У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2019 у справі 926/358/19 виокремлено критерії, якими суд має керуватися при визначенні порядку розгляду спорів за участю боржника щодо якого порушено провадження у справі банкрутство, якими, зокрема, є: темпоральний критерій (урахування дати порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, зокрема, до 19.01.2013 та після 19.01.2013); суб`єктний критерій (заявлений позов до боржника має бути майнового характеру або про недійсність правочину з боржником, тобто боржник у такому спорі має бути наділений процесуальним статусом відповідача); критерій впливу результатів розгляду спору на обсяги конкурсної (ліквідаційної) маси боржника .

70 . Крім того, у разі порушення провадження у справі по банкрутство боржника в редакції Закону по банкрутство до 19.01.2013 необхідним є також урахування такого критерію як дата ухвалення судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (до 19.01.2013 та після 19.01.2013). У випадку ухвалення постанови до 19.01.2013 у справі підлягають застосуванню згідно із пунктом 1 1 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2343-XII (у редакції Закону № 4212-VI) положення Закону по банкрутство в редакції до 19.01.2013, тоді як ухвалення постанови після 19.01.2013 - положення Закону по банкрутство в редакції від 19.01.2013.

71 . Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

72. За загальним правилом, передбаченим у пунктах 1, 3 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України, у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом та розгляду справи в суді першої інстанції) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

73 . Такі ж положення містяться й у статті 19 ЦПК України (у редакції чинній від 15.12.2017), де передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

74. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

75 . Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше , наявність у них спору про право цивільне, а по-друге , спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа - учасник приватноправових відносин.

76. Ураховуючи викладене, при визначенні порядку розгляду заявлених ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" щодо якого порушено провадження у справі банкрутство вимог слід виходити з предмету спору, характеру спірних правовідносин, суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, суб`єктного складу сторін спору, а також фактичних обставин справи.

77 . У справі, що розглядається з заявою, яка за своєю суттю є позовом, до суду в межах справи про банкрутство звернувся боржник - ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод", визначивши відповідачем за цим позовом Ізюмську міську раду, а предметом позову є вимога про визнання недійсним ордера на спірну квартиру, виданого 13.01.2014 виконавчим комітетом Ізюмської міської ради гр. ОСОБА_2 з сім`єю із 3-ох осіб.

78 . Разом з тим, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що характер заявленого ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" позову до Ізюмської міської ради не підлягає вартісній оцінці та є немайновим , а також не враховано, що боржник щодо якого здійснюється провадження у справі про банкрутство є позивачем у цій справі , а не відповідачем.

79 . Крім того, суди попередніх інстанцій здійснюючи розгляд заявлених ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" вимог не врахували, що звертаючись з позовом про визнання недійсним ордера на спірну квартиру позивач фактично оспорює право фізичних осіб , яким виконавчим комітетом Ізюмської міської ради видано ордер на вказане нерухоме майно - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_7

80 . Тобто спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншими особами, яким передано спірну квартиру на підставі оспорюваного ордера.

81 . Відтак позовні вимоги ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" - боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, мали розглядатися із врахуванням суб`єктного складу сторін, предмета спору та характеру правовідносин в порядку цивільного судочинства.

82 . Ураховуючи викладене, висновок апеляційного господарського суду, яким залишено без змін ухвалу суду першої інстанції про задоволено вимоги боржника в оскаржуваній частині, щодо необхідності розгляду заявлених позовних вимог у цій справі в межах справи № Б-39/02-09 про банкрутство ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод", є передчасним, з огляду на таке: по-перше - боржник у розумінні Закону про банкрутство, є позивачем за цим позовом, а не відповідачем; по друге - вимоги заяви про визнання недійсними ордера на спірну квартиру не підлягають вартісній оцінці та є немайновими; по-третє - позивач фактично оспорює цивільне право фізичних осіб на спірну квартиру.

83. За таких обставин судом апеляційної інстанції помилково вказано про те, що спір про визнання недійсним ордера належить до повноважень суду господарської юрисдикції та має вирішуватися господарським судом у межах справи про банкрутство, є помилковим.

84 . Разом з тим Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду звертає увагу на те, що після ухвалення оскаржуваних судових рішень законодавство було змінено, зокрема, 21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII.

85. У пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство.

86. Відповідно до частини першої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

87. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи (частина друга статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства).

88. Згідно з частинами першою - третьою статті 3 ГПК України (у редакції, чинній на час касаційного перегляду) судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

89. Тобто законодавець указав, що у Законі про банкрутство містяться процесуальні норми, які передбачають особливості розгляду справ указаної категорії.

90. Закон про банкрутство № 2343-XII втратив чинність з 21.10.2019, з набранням чинності Кодексом України з процедур банкрутства.

91. Відтак можна зробити висновок, що вказаний Кодекс України з процедур банкрутства передбачає також особливості розгляду справ про банкрутство, що і підтверджено у статті 7 цього Кодексу.

92. Відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

93 . Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі "Дія 97 проти України" від 21.10.2010).

94 . Суд нагадує про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються (рішення ЄСПЛ у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997).

95 . Водночас Верховний Суд бере до уваги, що в разі скасування судових рішень із закриттям провадження у цій справі позивач буде змушений знову звернутися до суду тієї ж самої юрисдикції з огляду на положення Кодексу України з процедур банкрутства, який набрав чинності після прийняття оскаржуваних судових рішень місцевого та апеляційного господарського суду. Тому виходячи з принципу процесуальної економії Верховний Суд вважає можливим визначити юрисдикцію у цій справі виходячи з процесуального законодавства, чинного на час касаційного розгляду, тобто застосувати норми Кодексу України з процедур банкрутства.

96. Частина друга статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначає підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги за участю боржника.

97. Таким чином, з огляду на положення законодавства України, чинного на момент розгляду справи Верховним Судом, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. Така правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц та від 28.01.2020 у справі № 50/311-б, відступати від яких правових підстав немає.

Щодо суб`єктного складу учасників справи

98. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

99 . Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

100 . Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

101 . Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.

102 . Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

103 . Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

104 . Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц; від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц; від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц; від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц та № 372/51/16-ц, від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).

105 . Відповідно до статті 21 ГПК України (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач. Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

106 . Статтями 23, 24 ГПК України (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) було передбачено, що позов може бути подано кількома позивачами чи до кількох відповідачів. Кожний із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони виступає в судовому процесі самостійно. Господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

107 . Нова редакція ГПК України від 15.12.2017 (чинна на момент перегляду справи в апеляційному та касаційному порядках) також передбачає порядок та умови участі у справі кількох відповідачів, залучення до участі у справі співвідповідача та заміну неналежного відповідача (статті 47, 48 ГПК України ).

108. За змістом наведених норм сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги.

109 . З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17).

110 . Отже належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

111. Звідси належним суб`єктним складом відповідачів є склад відповідачів, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи не визнаного матеріального правовідношення.

112 . Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. Під час розгляду справи за незмінного складу сторін (відсутності клопотання позивача про заміну неналежного відповідача належним в порядку статті 48 ГПК України в редакції від 15.12.2017) за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача, оскільки суд за власною ініціативою не має права на вчинення процесуальної дії з заміни відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 23/9076/16-ц, від 26.11.2019 у справі № 905/386/18).

113 . Аналогічні положення щодо заміни відповідача містила редакція статті 24 ГПК України до 15.12.2017, яка додатково наділяла суд правом за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

114 . Як уже зазначалось предметом судового розгляду у цій справі є вимога ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" про визнання недійсним ордера на спірну квартиру, виданого 13.01.2014 виконавчим комітетом Ізюмської міської ради гр. ОСОБА_2 з сім`єю із 3-ох осіб.

115 . Тобто позовні вимоги ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" фактично спрямовані на оспорення права фізичних осіб , яким виконавчим комітетом Ізюмської міської ради видано ордер на спірну квартиру - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_7 та правомірність дій виконавчого комітету Ізюмської міської ради щодо розпорядження цією квартирою.

116 . Отже такі вимоги за своїм суб`єктним складом за вказаного предмету заявлених вимог та змісту правовідносин мають пред`являтися до осіб, яким видано ордер на спірну квартиру та органу, який видав оспорюваний ордер (аналогічна позиція щодо суб`єктного складу відповідачів у подібних правовідносинах міститься у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 305/1849/17).

117 . Водночас позов з відповідними вимогами ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" пред`явлено до ОСОБА_2 , який визначено заявником відповідачем із залученням до участі у справі Ізюмської міської ради, яка не є учасником спірних правовідносин, враховуючи, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Ізюмська міська рада (ідентифікаційний код 2620161) та виконавчий комітет Ізюмської міської ради (ідентифікаційний код 040588069) є різними юридичними особами.

118 . Втім вказаного судами попередніх інстанцій не враховано та задоволено вимоги ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" заявлені до ОСОБА_2 про визнання недійсним ордера, які фактично спрямовані до осіб, з якими у позивача виник приватноправовий спір, та які не мали процесуального статусу відповідачів у цій справі, й не залучено до участі у справі виконавчий комітет Ізюмської міської ради, ОСОБА_1 та ОСОБА_7

119 . За наведеного, висновки господарських судів щодо вирішення спору по суті вимог, враховуючи порушення судами приписів процесуального законодавства щодо визначення суб`єктного складу учасників справи з огляду на вимоги позову та предмет спору є передчасними, а тому ухвалені у справі судові рішення не можна вважати правомірними та обґрунтованими з огляду на що вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову через відсутність належного складу учасників процесу.

120. Разом з тим, Верховний Суд наголошує, що позивач має право повторно звернутись до суду з позовом про захист свого права шляхом подання позову до належних відповідачів за своїми позовними вимогами.

Щодо суті касаційної скарги

121. Ураховуючи наведене вище суд касаційної інстанцій дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_7 від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_1 .

Щодо судових витрат

122 . Відповідно до статті 315 ГПК України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

123 . У зв`язку зі скасуванням постанови Східного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 та ухвали Господарського суду Харківської області від 21.06.2016 у справі № Б-39/02-09 та прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову витрати скаржника зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги підлягають покладенню на боржника.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

124. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

125. Частинами першою та другою статті 311 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

126. З огляду на вищевикладене, постанова Східного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 та ухвала Господарського суду Харківської області від 21.06.2016 у справі № Б-39/02-09 в частині визнання недійсним ордеру на житлове приміщення підлягає скасуванню з прийняттям у відповідній частині нового рішення про відмову в задоволені заявлених вимог.

Висновки щодо застосування норм права

127 . При визначенні порядку розгляду вимог заявлених особою щодо якої порушено провадження у справі банкрутство вимог слід виходити з предмету спору, характеру спірних правовідносин, суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, суб`єктного складу сторін спору, а також фактичних обставин справи

128 . Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

129 . У спорі про визнання недійсним ордера на житлове приміщення відповідачем має бути орган, що видав ордер та особа (особи), яка (які) отримала (и) на підставі такого ордеру право користування.

На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_7 від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.06.2016 у справі № Б-39/02-09 скасувати та ухвалити нове рішення.

3 . У задоволенні заяви ліквідатора Саутенка Сергія Олеговича від 08.04.2016 в частині визнання недійсним ордеру на житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 36,1 кв.м. та загальною площею 60,9 кв.м. № 016086 від 13.01.2014 відмовити.

4 . Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод" (в`їзд Ювілейний, буд. 1, м. Ізюм, Харківська область, 64309, ідентифікаційний код - 01056356) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) 2 562,00 грн витрат за подання касаційної скарги та 1921,00 грн витрат за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді Л. Й. Катеринчук

В. Г. Пєсков