Ухвала

від 10.03.2020 по справі 5/62

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 5/62

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В.Г. - головуючий, Білоуса В.В., Васьковського О.В.,

учасники справи:

позивач - Національний банк України в особі Головного управління Національного банку України по місту Києву і Київській області,

відповідачі: 1) Приватне підприємство "Маркос", 2) Компанія "С-Профіт ЛТД",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Акціонерний комерційний банк "Східно-Європейський банк", 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокінвестгруп",

за участю - Прокуратури міста Києва,

розглянувши матеріали касаційної скарги Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "С-Профіт ЛТД" за вх. № 1775/2020

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 в частині припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Маркос" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2011 у справі № 5/62

у складі колегії суддів: Копитової О.С. (головуючий), Гарник Л.Л., Доманської М.Л.

у справі за позовом Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по місту Києву і Київській області

до Приватного підприємства "Маркос" та Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "С-Профіт ЛТД" (S-PROFIT PRIVATE LIMITED COMPANY),

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Акціонерного комерційного банку "Східно-Європейський банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокінвестгруп",

про звернення стягнення на предмет іпотеки

та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Маркос"

до Національного банку України

про визнання іпотечного договору припиненим в зв`язку з банкрутством іпотекодавця

за участю Прокуратури міста Києва,

В С Т А Н О В И В:

Національний банк України в особі Головного управління Національного банку України по місту Києву і Київській області (далі - НБУ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "Маркос" (далі - ПП "Маркос") про звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 16.03.2009.

У листопаді 2010 року ПП "Маркос" звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою, у якій просило визнати припиненим Іпотечний договір, зареєстрований за № 525 від 16.03.2009, укладений між НБУ та ТзОВ "Стайєр" на забезпечення Кредитного договору № 08/08/10 від 16.03.2009.

11.01.2011 рішенням Господарського суду міста Києва у задоволенні первісного позову НБУ відмовлено; у задоволені зустрічного позову ПП "Маркос" відмовлено; скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 у справі № 5/62.

06.02.2014 ухвалою Київського апеляційного господарського суду у справі № 5/62 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за первісним позовом ТзОВ "Брокінвестгруп"; залучено до участі у справі відповідачем за первісним позовом Приватну компанію з обмеженою відповідальністю "С-Профіт ЛТД" (далі - ПКзОВ "С-Профіт ЛТД").

18.12.2014 постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 5/62 апеляційну скаргу НБУ залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2011 у справі № 5/62 залишено без змін; апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "Маркос" припинено (у зв`язку з припинення юридичної особи за рішенням засновників).

10.09.2015 постановою Вищого господарського суду України касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 у справі № 5/62 Господарського суду міста Києва скасовано (в частині первісного позову); справу № 5/62 Господарського суду міста Києва (в скасованій частині) передано на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

12.04.2016 постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 5/62 апеляційну скаргу НБУ залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2011 у справі № 5/62 залишено без змін.

11.04.2017 постановою Вищого господарського суду України касаційні скарги Прокуратури міста Києва та НБУ задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2011 у справі № 5/62 скасовано в частині первісного позову. Прийнято нове судове рішення, яким позов НБУ в особі Головного управління НБУ по місту Києву та Київській області до ПКзОВ "С-Профіт ЛТД" про звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 16.03.2009 задоволено; звернуто стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 16.03.2009, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козяриком В.М. за реєстровим № 771, а саме: офісно-складський комплекс літ. "А", загальною площею 6 390,0 кв.м., що розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Київська, буд. 43, - для задоволення вимог НБУ за Кредитним договором № 08/09/10 від 16.03.2009 в розмірі 43 384 854,90 грн, у тому числі: 40 200 000 грн - сума кредиту; 3 143 860,25 грн - проценти за користування кредитом; 40 994,65 грн - пеня за прострочення сплати процентів по кредиту. Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки - офісно-складського комплексу літ. "А", загальною площею 6 390,0 кв. м., що розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Київська, буд. 43, шляхом проведення прилюдних торгів, за початковою ціною для його подальшої реалізації у сумі 43 384 854,90 грн. Припинено провадження у справі № 5/62 за позовом НБУ в особі Головного управління НБУ по місту Києву та Київській області до ПП "Маркос" про звернення стягнення на предмет іпотеки (у зв`язку з припинення юридичної особи за рішенням засновників). Стягнуто з ПКзОВ "С-Профіт ЛТД" (S-PROFIT PRIVATE LIMITED COMPANY) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 25 500 грн за подання позовної заяви. Стягнуто з ПКзОВ "С-Профіт ЛТД" (S-PROFIT PRIVATE LIMITED COMPANY) на користь Прокуратури міста Києва 30 600 грн - як відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги. Стягнуто з ПКзОВ "С-Профіт ЛТД" (S-PROFIT PRIVATE LIMITED COMPANY) на користь НБУ 30 600 грн - як відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги. Доручено Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

21.02.2020 ПКзОВ "С-Профіт ЛТД" безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 у справі № 5/62 в частині припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПП "Маркос" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2011 у справі № 5/62 та направити справу № 5/62 в цій частині на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду

24.02.2020 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого Пєскова В.Г., суддів: Білоуса В.В., Васьковського О.В.

Касаційну скаргу ПКзОВ "С-Профіт ЛТД" подано разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 у справі № 5/62, яке мотивовано тим, що порядок вручення судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах між Україною та Сполученим королівством Великобританії та Північної Ірландії передбачається Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965, яка була імплементована в національне законодавство Законом України від 19.10.2000 № 2052-ІІІ "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах". Дата приєднання Сполученого королівства Великобританії та Північної Ірландії - 17.11.1967.

Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах", Центральним органом України, обов`язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, і здійснення процесуальних дій, відповідно до положень статей 3-6 в Україні, є Міністерство юстиції України.

Згідно з частиною першою статті 5 Конвенції, Центральний Орган запитуваної Держави власноручно вручає документ або забезпечує його вручення відповідним органом у спосіб, визначений його внутрішнім правом для вручення документів, складених в цій державі, особам, що перебувають на її території, або в особливий спосіб, обумовлений запитуючим органом, якщо такий спосіб не є несумісним з законами запитуваної Держави.

Відповідно до частини третьої статті 5 Конвенції, якщо документ має бути вручений відповідно до частини першої цієї статті, то Центральний Орган може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної Держави.

У свою чергу, скаржник звертає увагу Суду, що станом на сьогодні Київським апеляційним господарським судом не було направлено ПКзОВ "С-Профіт ЛТД" постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 у справі № 5/62 у відповідності до положень вищезазначеної Конвенції.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази, що б підтверджували направлення тексту постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 у справі № 5/62, ПКзОВ "С-Профіт ЛТД" у відповідності до порядку Конвенції.

Тобто, на думку скаржника, Київським апеляційним господарським судом було порушено не тільки положення Господарського процесуального кодексу України, але й положення Конвенції, що стало наслідком пропуску ПКзОВ "С-Профіт ЛТД" строку на касаційне оскарження.

Дослідивши матеріали касаційної скарги ПКзОВ "С-Профіт ЛТД", колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з наступних підстав.

Із відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, а саме, у постанові Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 зазначено, що у судовому засіданні 18.12.2014 Київського апеляційного господарського суду розгляд справи відбувся за участю представників сторін від ПКзОВ "С-Профіт ЛТД": Горожанової В.А. довіреність № 1027 від 27.08.2014 та Понько Р.В. довіреність № 1549 від 18.12.2014.

Також із відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, а саме із постанови Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2016, про розгляд справи № 5/62 у судовому засіданні 12.04.2016 Київського апеляційного господарського суду за участю представника від ПКзОВ "С-Профіт ЛТД": Шуманської О.Г. за договором № 1394 від 08.12.2015.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 922/765/15 викладено правовий висновок:

"Таким чином, станом на час постановлення судових рішень у справі № 922/765/15 Господарський процесуальний кодекс України (у редакції, яка була чинною до 15.12.2017) не передбачав можливості повторного апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення, в тому числі і за скаргою особи, яка не брала участі у справі, навіть якщо господарський суд вирішив питання про її права та обов`язки, оскільки відповідно до визначених статтею 101 цього Кодексу (в редакції, чинній до 15.12.2017) меж перегляду справи в апеляційній інстанції, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв`язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Разом з тим, розділ ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) не передбачає повторного апеляційного перегляду судових рішень, які були переглянуті в апеляційному порядку за правилами Господарського процесуального кодексу України (у редакції, яка була чинною до 15.12.2017).

Відтак, здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили і є чинним, є порушенням принципу правової певності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.

Оскільки апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню апеляційний суд мав відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" на підставі пункту 1 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України."

Відповідно до п. 72 рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява "№ 48553/99) зазначено: "Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції (995_004), яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ."

Посилання, що одним із основних аспектів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду мається міститься і у справах Європейського суду з прав людини "Брумареску проти Румунії", "Салов проти України" та інші.

У справі Рябих проти Росії (рішення від 24.07.03., п. 52) Європейський суд постановив: правова певність передбачає повагу до принципу res judicata, тобто принципу остаточності судових рішень. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі .

Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Відповідно до правових позицій, сформованих Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Отже, оскаржуване судове рішення вже було предметом перегляду Вищого господарського суду України, за результатами якого було прийнято постанову касаційної інстанції, а Господарським процесуальним кодексом України можливість повторного касаційного перегляду одного і того ж судового акта станом на момент прийняття оскаржуваного судового акту не передбачалося.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Ураховуючи викладене та враховуючи аналогічну ситуацію оскарження судового рішення у цій справі, колегія суддів не вбачає правових підстав відступати від зазначеного висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, а тому Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі №5/62 за касаційною скаргою Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "С-Профіт ЛТД" на підставі пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Положеннями статті 119 Господарського процесуального кодексу України визначено, що одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (ч. 4).

У спірних правовідносинах право на поновлення процесуального строку нерозривно пов`язано із правом на касаційне оскарження. Не може існувати право на поновлення процесуального строку, якщо відсутнє право на вчинення процесуальної дії, якщо поновлення такого строку пов`язується із вчиненням цієї процесуальної дії. Тому без права на касаційне оскарження відсутнє право на поновлення процесуального строку на таке оскарження.

Таким чином, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, зважаючи на те, що у скаржника право на касаційне оскарження виходячи із наведеного вище не виникло, не підлягає задоволенню.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що частиною першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (п. 1 ч. 2 статті 43 цього Кодексу).

Правова конструкція "зловживання правом" передбачає, насамперед, активні дії учасників судового процесу та їх представників, що знаходять свій прояв у здійсненні процесуальних дій чи поданні процесуальних документів.

Верховний Суд також звертає увагу скаржника на те, що подальше звернення із завідомо безпідставними касаційними скаргами, враховуючи статтю 43 Господарського процесуального кодексу України, може бути розцінено як зловживання процесуальними правами з наступним застуванням заходів процесуального примусу визначених цим Кодексом.

Відповідно до положень частини шостої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Клопотання про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна: офісно-складський комплекс літ. "А", загальною площею 6 390,0 кв.м., що розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Святопетрівське, вулиця Київська, будинок 43, реєстраційний номер в реєстрі права власності на нерухоме майно 26264275 колегією суддів не розглядається, оскільки відсутні підстави для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "С-Профіт ЛТД".

Керуючись статтями 43, 119, 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "С-Профіт ЛТД" про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 у справі № 5/62 в частині припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Маркос" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2011.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №5/62 за касаційною скаргою Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "С-Профіт ЛТД" за вх. № 1775/2020 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 в частині припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Маркос" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2011.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Білоус

О. Васьковський