Постанова

від 12.03.2020 по справі 1440/1750/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2020 року

м. Київ

справа № 1440/1750/18

адміністративне провадження № К/9901/2610/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 1440/1750/18

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лиманський до Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державної казначейської служби України, третя особа - Управління агропромислового розвитку Очаківської районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльність, стягнення коштів,

за касаційною скаргою Міністерства аграрної політики та продовольства України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду (суддя Гордієнко Т. О.) від 24 вересня 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Потапчук В. О., Семенюк Г. В., Шляхтицький О. І.) від 18 грудня 2018 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У липні 2018 року ТОВ Агрофірма Лиманський звернулося до суду з адміністративним позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державної казначейської служби України, третя особа - Управління агропромислового розвитку Очаківської районної державної адміністрації, в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо неспрямування бюджетних коштів на погашення бюджетної кредиторської заборгованості за бюджетними зобов`язаннями, не взятими на облік органами Казначейства в розмірі 205000,00 грн. за програмою Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників та нагляд за ними для перерахування на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лиманський ;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лиманський компенсацію за бюджетною програмою по КПКВ 2801350 Закладення і нагляд за молодими садами, виноградниками та ягідниками і не отримані ним в повному обсязі кошти в розмірі 205000,00 грн., шляхом списання з наявних бюджетних програм Міністерства аграрної політики та продовольства України.

2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що заборгованість в сумі 205000,00 грн., яка визнана Міністерством, що підтверджується Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 772 від 27 грудня 2013 року Про розподіл коштів за бюджетною програмою 2801350 Державна підтримка розвитку хмелярства, закладання молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними станом на час звернення до суду, не погашена перед суб`єктом господарювання.

3. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року, адміністративний позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лиманський компенсацію за бюджетною програмою по КПКВ 2801350 Закладення і нагляд за молодими садами, виноградниками та ягідниками і неотримані ним в повному обсязі кошти в розмірі 205000,00 грн., шляхом списання з наявних бюджетних програм Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо неспрямування бюджетних коштів на погашення бюджетної кредиторської заборгованості за бюджетними зобов`язаннями, не взятими на облік органами Казначейства, в розмірі 205000,00 грн. за програмою Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників та нагляд за ними для перерахування на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лиманський .

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства аграрної політики та продовольства України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лиманський судовий збір у сумі 3075,00 грн., сплачений платіжним дорученням № 1044 від 11 липня 2018 року.

4. Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій, 18 січня 2019 року Міністерство аграрної політики та продовольства України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних у повному обсязі.

5. Ухвалою Верховного Суду (склад колегії суддів: Хохуляк В. В., Бившева Л. І., Шипуліна Т. М.) від 26 лютого 2019 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства аграрної політики та продовольства України; установлено строк для подання відзиву; відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржуваних рішень.

6. 14 березня 2019 року до Верховного Суду від ТОВ Агрофірма Лиманський надійшов відзив на касаційну скаргу скаргою Міністерства аграрної політики та продовольства України, в якому позивач просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

7. Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2019 року повторно відмовлено Міністерству аграрної політики та продовольства України у задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржуваних рішень.

8. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 69/0/78-20 від 16 січня 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з внесенням змін до спеціалізації суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді та судових палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (Рішення зборів суддів Верховного Суду в касаційному адміністративному суді від 27 грудня 2019 року № 33), що унеможливлює участь судді-доповідача Хохуляка В. В. у розгляді справи, категорія якої віднесена до спеціалізації іншої судової палати у зв`язку зі змінами.

9. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 січня 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

10. Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2020 року справу прийнято до свого провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ Агрофірма Лиманський є суб`єктом господарювання, основним видом діяльності якого за КВЕД 01.21 - вирощування винограду.

12. Станом на 01 січня 2013 року кредиторська заборгованість КПКВК 2801350 Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними перед ТОВ Агрофірма Лиманський склала 591,0 тис. грн. за КЕКВ 2610 Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям).

13. Наказом Мінагрополітики від 16 квітня 2013 року № 265 Про погашення кредиторської заборгованості за бюджетною програмою 2801350 Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними здійснено розподіл коштів для погашення кредиторської заборгованості, яка утворилась станом на 01 січня 2013 року по Миколаївській області у сумі 8795 тис. грн.

14. Наказом Мінагрополітики від 27 грудня 2013 року № 772 Про розподіл коштів за бюджетною програмою 2801350 Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними здійснено розподіл коштів для компенсації витрат у виноградарстві та садівництві ТОВ Агрофірма Лиманський в сумі 205,00 тис. грн.

15. Станом на 01 травня 2018 року залишок кредиторської заборгованості по КЕКВ 2610 на користь ТОВ Агрофірма Лиманський становить 205000,00 грн.

16. Згідно акту звірки взаємних розрахунків ТОВ Агрофірма Лиманський з Управлінням агропромислового розвитку Очаківської районної державної адміністрації від 02 травня 2018 року, кредиторська заборгованість перед суб`єктом господарювання за бюджетною програмою 2801350 Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними складає 205,00 тис. грн.

17. Вважаючи протиправними дії щодо неперерахування спірних коштів, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що нездійснення державою покладеного на неї обов`язку щодо виплати належних позивачу грошових коштів (визнаної та не оспорюваної кредиторської заборгованості, за бюджетною програмою Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників та нагляд за ними ) в розмірі 205000,00 грн. призводить до порушення законних прав ТОВ Агрофірма Лиманський та фактично завдає позивачу матеріальної шкоди, що відповідно до національного законодавства та міжнародних стандартів є неприпустимим.

19. Також суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Міністерство аграрної політики та продовольства України, не вчиняло протиправної бездіяльності щодо ТОВ Агрофірма Лиманський і діяло у межах вимог чинного законодавства, оскільки протягом 2013 - 2014 років Міністерством було спрямовано бюджетні кошти на погашення кредиторської заборгованості ТОВ Агрофірма Лиманський та вчинялись дії щодо звернення до Міністерства фінансів з проханням передбачити кошти на вищезазначені цілі, а також зверталось протягом 2015 - 2017 років з бюджетними запитами за встановленою формою.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

20. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджуються з висновками суду першої та апеляційної інстанцій щодо часткового задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

21. Зокрема скаржник зазначив, що Мінагрополітики є лише розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем відповідної бюджетної програми, тобто здійснює розподіл бюджетних коштів та спрямовує їх у регіони, в межах, виділених асигнувань, а компенсація суб`єктам господарювання здійснених ними витрат, не входить до компетенції Міністерства.

22. Також скаржник зазначив, що стягнення коштів за рахунок бюджетних програм Мінагрополітики суперечить положенням Бюджетного кодексу України, яким встановлено принцип цільового використання бюджетних коштів.

23. Скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій не враховано судової практики у аналогічних справах, зокрема у постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року, у постанові Харківського адміністративного суду від 13 грудня 2016 року, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16 лютого 2016 року в справі № К/800/3869/16 та у постанові Вищого адміністративного суду України від 23 травня 2017 року № К/800/10794/16.

24. Крім цього, скаржник у касаційній скарзі здійснює виклад обставин справи та надає їм відповідну оцінку, цитує норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваним судовим рішеннями щодо часткового задоволення позовних вимог.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.

26. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.

27. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

28. Механізм справляння збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства (далі - збір) в розмірах, встановлених Податковим кодексом України, та використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними (далі - бюджетні кошти) визначає Порядок справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 2005 року № 587 (далі - Порядок № 587).

29. Згідно з пунктом 3 Порядку № 587 головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінагрополітики.

30. Пунктом 5 Порядку № 587 визначено, що бюджетні кошти надаються суб`єктам господарювання, які займаються виноградарством, садівництвом і хмелярством (далі - суб`єкти господарювання), незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності для компенсації здійснених у поточному бюджетному році витрат (без урахування сум податку на додану вартість) за такими напрямами, зокрема, проведення робіт із закладення насаджень, догляду за ними до вступу у плодоношення (проектні роботи, підготовка ґрунту та посадка, догляд за насадженнями, спорудження шпалери, встановлення систем краплинного зрошення) та придбання матеріалів, необхідних для проведення таких робіт, - у межах затверджених Мінагрополітики нормативів витрат на 1 гектар, що визначаються з урахуванням зони закладення насаджень, схеми посадок та інших технологічних особливостей, а також витрат з виконання відповідних робіт.

Бюджетні кошти спрямовуються також на погашення бюджетної кредиторської заборгованості, зареєстрованої в органах Казначейства.

31. За приписами частини третьої статті 20 Бюджетного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) бюджетні програми визначаються головними розпорядниками бюджетних коштів з урахуванням положень частини другої статті 21 і пункту 2 частини п`ятої статті 22 цього Кодексу.

32. Частиною четвертою статті 20 Бюджетного кодексу України встановлено, що відповідальний виконавець бюджетних програм визначається головним розпорядником бюджетних коштів за погодженням з Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом). Відповідальним виконавцем бюджетних програм може бути головний розпорядник бюджетних коштів за бюджетними програмами, виконання яких забезпечується його апаратом, та/або розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, який виконує бюджетні програми у системі головного розпорядника.

Відповідальний виконавець бюджетних програм у процесі їх виконання забезпечує цільове та ефективне використання бюджетних коштів протягом усього строку реалізації відповідних бюджетних програм у межах визначених бюджетних призначень.

33. Частиною першою статті 22 Бюджетного кодексу України встановлено, що для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

34. Повноваження головного розпорядника бюджетних коштів визначені частиною п`ятою статті 22 Бюджетного кодексу України. Зокрема, пунктами 3 - 5 цієї норми встановлено, що головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; розробляє проекти порядків використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами, передбаченими частиною сьомою статті 20 цього Кодексу.

35. Водночас, за приписами пунктів 7, 9 частини п`ятої статті 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі; здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів.

36. Згідно з абзацами 1- 3 пункту 14 Порядку № 587 на підставі затверджених остаточних обсягів компенсації, розподілу бюджетних коштів між суб`єктами господарювання для компенсації витрат, пов`язаних з будівництвом холодильників (лабораторних комплексів, камер швидкого заморожування плодів та ягід), та розподілу коштів для компенсації витрат з придбання обладнання, техніки та механізмів Мінагрополітики спрямовує бюджетні кошти Міністерству аграрної політики та продовольства Автономної Республіки Крим, головним управлінням агропромислового розвитку обласних, управлінню промисловості, розвитку інфраструктури та агропромислового комплексу Севастопольської міської держадміністрацій.

Міністерство аграрної політики та продовольства Автономної Республіки Крим та головні управління агропромислового розвитку обласних держадміністрацій спрямовують бюджетні кошти управлінням агропромислового розвитку районних держадміністрацій.

Управління промисловості, розвитку інфраструктури та агропромислового комплексу Севастопольської міської держадміністрації, управління агропромислового розвитку районних держадміністрацій на підставі відповідних наказів Мінагрополітики подають управлінням Казначейства реєстр підприємств і платіжні доручення на виплату компенсацій шляхом перерахування бюджетних коштів із власного реєстраційного рахунка на поточні рахунки суб`єктів господарювання, відкриті в банках.

37. Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 57 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов`язання за бюджетними програмами спеціального фонду державного бюджету, не передбаченими проектом закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період, поданим на розгляд до Верховної Ради України, головні розпорядники бюджетних коштів зобов`язані виконати до кінця поточного бюджетного періоду в межах і за рахунок відповідних фактичних надходжень до спеціального фонду бюджету, не допускаючи наявності за такими зобов`язаннями кредиторської заборгованості на початок наступного бюджетного періоду.

38. Системний аналіз наведених норм свідчить, що повноваження Мінагрополітики не обмежуються прийняттям відповідного рішення (наказу) про надання державної підтримки підприємствам АПК, шляхом затвердження відповідної суми компенсації, що підлягає виплаті. Мінагрополітики також зобов`язане своєчасно приймати ефективні управлінські рішення, які забезпечують реалізацію цього наказу, у тому числі вжити усіх заходів, спрямованих на виконання затверджених бюджетних програм. Такі заходи спрямовані на підтримку розвитку аграрного сектору економіки, у зв`язку з чим щороку в законі про Державний бюджет України визначаються види державних цільових програм фінансової підтримки підприємств АПК та затверджуються суми витрат на них. Крім того, Мінагрополітики, як головний розпорядник таких коштів, є, одночасно, і відповідальним виконавцем за реалізацію таких програм, у тому числі програми 2801350 Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників та нагляд за ними , та несе відповідальність за її виконання.

39. Отже, твердження Мінагрополітики про те, що його повноваження обмежені лише розподілом бюджетних коштів та спрямуванням їх у регіони, є необґрунтованими, оскільки норми Бюджетного кодексу України та Порядку № 587 зобов`язують Мінагрополітики забезпечити контроль за реалізацією прийнятих рішень, у тому числі вжити усіх заходів, спрямованих на виконання затверджених бюджетних програм.

40. Як установлено судами попередніх інстанцій, станом на момент звернення ТОВ Агрофірма Лиманський до суду, перед Товариством наявна заборгованість у розмірі 205000,00 грн. за програмою 2801350 Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників та нагляд за ними . Ці кошти позивачу не виплачені. Вказані обставини учасниками справи не заперечуються.

41. Частиною першою статті 48 Бюджетного кодексу України встановлено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років, узятих на облік органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

42. Порядок здійснення реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики (частина сьома статті 48 Бюджетного кодексу України).

43. Наказом Міністерства фінансів України від 02 березня 2012 року № 309 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 березня 2012 року за № 419/20732) затверджений Порядок реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України (далі - Порядок № 309), пунктом 2.2, 2.3 якого передбачено, що розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати взяття бюджетного зобов`язання подають до відповідного органу Казначейства Реєстр бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів за формою згідно з додатком 1, а органи Казначейства звіряють поданий розпорядником Реєстр та підтвердні документи на предмет відповідності даних, уключених до Реєстру.

44. Згідно пункту 2.4. Порядку № 309, розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати прийняття ними до виконання бюджетного фінансового зобов`язання, якщо інше не передбачено бюджетним зобов`язанням, подають до відповідного органу Казначейства Реєстр фінансових зобов`язань за формою згідно з додатком 2 на паперових (у двох примірниках) та електронних носіях, а також оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов`язання та бюджетного фінансового зобов`язання.

45. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставин справи, можна дійти висновку, що механізм бюджетного фінансування не спрацював.

46. Між тим, недостатність фінансування не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог щодо погашення такої заборгованості.

47. У цій справі судами встановлено та не спростовано, а навпаки підтверджено, що позивач не отримав кошти, які були виділені з метою погашення вже існуючої заборгованості внаслідок неузгоджених дій органів державної влади і відсутності належного контролю за використанням бюджетних коштів.

48. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для стягнення коштів з Державного бюджету України за порушення майнових прав позивача. Крім цього, Верховний Суд вважає за необхідне підкреслити, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював особливу важливість принципу належного урядування . Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (дивитися рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

49. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року).

50. В силу принципу пропорційності втручання в право особи безперешкодно користуватися та розпоряджатися своїм майном можливе лише за умови дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини.

51. Верховний Суд зазначає, що неузгодженість дій органів державної влади або невиконання державними органами та їх посадовими особами своїх безпосередніх обов`язків не повинно тягти за собою покладення на суб`єкта господарювання надмірних обов`язків або інших несприятливих наслідків, як це мало місце у цій справі.

52. Окремо колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

53. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття майно у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як майнові права , а отже, як майно (див. mutatis mutandis рішення у справі Бейелер проти Італії від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, п. 100)).

54. За певних обставин легітимне очікування на отримання активу також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має легітимне очікування , якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі Суханов та Ільченко проти України від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, п. 35)).

55. Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

56. Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

57. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

58. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

59. Мінагрополітики, як головний розпорядник бюджетних коштів, не виконав своїх обов`язків, як відповідальний виконавець бюджетної програми 2801350 Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників та нагляд за ними , за якою ТОВ Агрофірма Лиманський виділено, але не перераховано кошти в сумі 205000,00 грн.

60. Відтак, ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України заборгованість за бюджетною програмою 2801350 Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними в розмірі 205000,00 шляхом списання з наявних бюджетних програм Міністерства аграрної політики та продовольства України.

61. Також, колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків інших судів, висловлених у аналогічних справах, зокрема у постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року, у постанові Харківського адміністративного суду від 13 грудня 2016 року, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16 лютого 2016 року в справі № К/800/3869/16 та у постанові Вищого адміністративного суду України від 23 травня 2017 року № К/800/10794/16, оскільки норми процесуального закону при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин зобов`язують суди враховувати висновки щодо застосування таких норм права, викладені лише в постановах Верховного Суду.

62. Ураховуючи те, що Міністерства аграрної політики та продовольства України не оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідачів, Верховний Суд, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, оскаржувані судові рішення у цій частині не переглядає.

63. За такого правового врегулювання та обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для часткового задоволення позовних вимог.

64. Крім цього, колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

65. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах Пономарьов проти України , Рябих проти Росії , Нєлюбін проти Росії ), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

66. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Серявін та інші проти України зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

67. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої та апеляційної інстанцій під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.

68. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій у справі про часткове задоволення позовних вимог.

69. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

70. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

71. Отже, касаційна скарга Міністерства аграрної політики та продовольства України підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

72. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року у справі № 1440/1750/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов