Рішення

від 28.02.2020 по справі 179/1222/19

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

179/1222/19

2/179/67/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2020 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Ковальчук Т.А.

при секретарі Хорольській І.П.

за участю

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Ямкового В.Ф .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до селянського (фермерського) господарства НАДЕЖДА-В про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі,

В С Т А Н О В И В :

До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до селянського (фермерського) господарства НАДЕЖДА-В про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі.

Позивач посилається на те, що їй належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 6,650 га, кадастровий номер 1222387000:01:002:0584, що розташована на території Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, яку на підставі договору оренди, укладеного 02 квітня 2014 року та зареєстрованого 18.04.2014 року передала в оренду строком на 49 років СФГ НАДЕЖДА-В .

Позивач зазначає, що скориставшись її віком (на момент укладення 81 рік) відповідачем було зазначено, що договір оренди складається на 5 років, а коли вона отримала Інформацію з ДРРП, номер інформаційної довідки 142255189 від 23.10.2018 року та копію Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 20736535 від 18.04.2014 року, виявилось, що договір було зареєстровано на 49 років.

Примірник договору позивач не отримала, тому звернулася до відповідача із запитом від 04.09.2018 року про отримання примірника договору оренди земельної ділянки, на яку отримала відповідь від 20.11.2018 року. У своєму листі відповідач стверджує, що у день укладення договору оренди земельної ділянки позивачем було подано заяву про виплату орендної плати грошовій формі наперед за весь термін дії договору і сумі 325 850 грн., яка 22 квітня 2014 року була виплачена та було видано другий примірник договору.

Що стосується листа СФГ НАДЕЖДА-В від 20.11.2018 вих. № 21 позивач зазначає, що свій примірник договору оренди земельної ділянки не отримувала, кошти в сумі 325 850 грн. не отримувала, як і не підписувала ніяких заяв про отримання такої суми грошей, з додатковими проханнями не зверталася, крім виконання умов договору. Згідно п. 3 договору оренди земельної ділянки обробіток присадибної ділянки (оранка та культивація) входить до орендної плати за використання земельної ділянки, крім орендної плати у грошовому вигляді, а також сільськогосподарської продукції.

Відповідно до умов п. 3.1 Договору оренди земельної ділянки та ст. 288 Податкового кодексу України відповідач зобов`язався протягом строку дії договору і кожен рік користування земельною ділянкою сплачувати 3,0 % від грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням щорічного підвищення коефіцієнту індексації за кожен календарний рік терміну дії Договору.

Розмір орендної плати визначається за домовленістю між сторонами, повинен коригуватися згідно індексації грошової оцінки землі та вимог чинного законодавства і не може бути меншим від розміру встановленого чинним законодавством.

Проте всі ці вимоги орендарем не виконуються, що порушують вимоги договору діючого законодавства. Орендну плату позивач не отримувала.

Позивач особисто, враховуючи щорічне підвищення коефіцієнту індексації за кожен календарний рік терміну дії договору згідно нормативно-грошової оцінки земельної ділянки на загальну площу 6,650 га починаючи з 2014 року рахує заборгованість виплаті орендної плати:

-за 2014 рік (нормативно-грошова оцінка земельної ділянки 109 262, 69 грн.) сума, яку я повинна була отримати згідно договору - 3 277, 88 грн.

-за 2015 рік (нормативно грошова оцінка земельної ділянки 239 639, 74 грн.) сума, яку я повинна була отримати - 7 189, 19 грн.

-за 2016 рік (нормативно-грошова оцінка земельної ділянки 287 567, 69 грн.) сума, яку я повинна була отримати - 8 627, 03 грн.

-за 2017 рік (нормативно-грошова оцінка земельної ділянки 287 567, 69 грн.) сума, яку я повинна була отримати - 8 627, 03 грн.

за 2018 рік (нормативно-грошова оцінка земельної ділянки 287 567, 69 грн.) сума, яку я повинна була отримати - 8 627, 03 грн.

-за 2019 рік (нормативно-грошова оцінка земельної ділянки 333 130, 55 грн.) сума, яку я повинна була отримати - 9 993, 91 грн.

Загальна сума заборгованості по орендній платі згідно договору оренди земельної ділянки становить 46 342,02 грн.

У зв`язку з порушенням умов договору, несплатою орендної плати, позивач звернулася до суду з даним позовом, просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки та стягнути з відповідача заборгованість по виплаті орендної плати в розмірі 46 342,02 грн.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову, зазначивши, що позивачеві в повному обсязі сплачено орендну плату за користування земельною ділянкою, а саме 22.04.2014 року сплачено в рахунок оренди земельної ділянки 325 850 грн., які позивач особисто отримала та написала відповідну заяву.

Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.

Так, відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП № 072160 позивачеві належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 6,650 га, кадастровий номер 1222387000:01:002:0584, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (а. с. 9).

02 квітня 2014 року між сторонами укладено договір оренди належної позивачеві земельної ділянки площею 6,65 га, строком на 49 років, право оренди зареєстровано 18.04.2014 року (а. с. 5-12).

Відповідно до п. 3 спірного договору визначено, що за користування земельною ділянкою Орендар щорічно протягом строку дії договору сплачує орендну плату у розмірі 3,0 % від грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням щорічного підвищення коефіцієнту індексації за кожен календарний рік терміну дії Договору

Згідно заяви від 22 квітня 2014 року, позивач отримала від відповідача кошти в розмірі 325 850 грн. в рахунок орендної плати за 49 років земельної ділянки площею 6,650 га, кадастровий номер 1222387000:01:002:0584 (а. с. 69).

На підставі ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, при цьому кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Спірні правовідносини регулюються Законом України Про оренду землі зі змінами станом на моменту укладення договору, який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні щодо даних правовідносин, а також нормами Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України.

Згідно до ст. 90 Земельного Кодексу України, яка регламентує права власників земельних ділянок власники земельних ділянок мають право: а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Статтею 93 ЗК України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

У відповідності до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У відповідності до 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правовінаслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Статтею 531 ЦК України визначено, що боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності до ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Відповідно до п. 6 оспорюваного договору зміна умов договору здійснюється лише у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Виходячи з наведених положень та обставин справи вбачається, що відповідач достроково виконав зобов`язання за договором оренди в частині виплати орендної плати, шляхом особистого надання коштів позивачеві, що підтверджується відповідною заявою. Натомість, позивач як сторона договору оренди прийняла виконання зобов`язання від відповідача, що свідчить про погодження сторонами вказаного порядку та умов отримання орендної плати за договором.

Стаття 141 Земельного кодексу України передбачає, що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати .

Так, відповідно до тлумачень ст. 651 ЦК України однією із підстав зміни або розірвання договору є істотне порушення договору другою стороною. Істотним вважається таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору, при цьому сторона, яка ставить питання про розірвання чи зміну договору, має довести наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною.

При цьому суд також враховує і те, що пункт оспорюваного договору стосовно порядку розірвання договору оренди узгоджується із вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, де вказано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі , який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні щодо даних спірних правовідносин, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суду не надано об`єктивних доказів, що відповідачем істотно та систематично порушується договір, а також не доведено той факт, що дострокова виплата орендної плати відповідачем істотно порушує умови договору, виходячи з обставин того, що позивач особисто отримала вказані кошти в рахунок орендної плати.

Судом в судовому засіданні не встановлено істотних та систематичних порушень відповідачем умов договору оренди земельної ділянки, тому суд приходить до висновку про необхідність відмови в розірванні договору оренди земельної ділянки та стягненні заборгованості по орендній платі.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10-13, 81, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до селянського (фермерського) господарства НАДЕЖДА-В про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі- відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 10 березня 2020 року.

Суддя Т.А.Ковальчук