Ухвала

від 03.12.2020 по справі 179/1222/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

03 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 179/1222/19

провадження № 61-17429ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до селянського (фермерського) господарства НАДЕЖДА-В про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до селянського (фермерського) господарства НАДЕЖДА-В (далі - СФГ НАДЕЖДА-В ) про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що їй належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 6,650 га, кадастровий номер 1222387000:01:002:0584, що розташована на території Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, яку на підставі договору оренди, укладеного 02 квітня 2014 року та зареєстрованого 18 квітня 2014 року, передала в оренду строком на 49 років СФГ НАДЕЖДА-В .Скориставшись її віком (на момент укладення 81 рік), відповідачем зазначено, що договір оренди складається на 5 років, а коли вона отримала інформацію з Державного реєстру речових прав, та копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, дізналася, що договір зареєстровано на 49 років.

Примірник договору вона не отримувала, тому звернулася до відповідача із запитом від 04 вересня 2018 року про отримання примірника договору оренди земельної ділянки, на яку отримала відповідь від 20 листопада 2018 року. У своєму листі відповідач зазначав, що у день укладення договору оренди земельної ділянки позивачем подано заяву про виплату орендної плати грошовій формі наперед за весь термін дії договору у сумі 325 850,00 грн, яка 22 квітня 2014 року виплачена та видано другий примірник договору.

Позивач зазначала, що примірник договору оренди земельної ділянки та кошти в сумі 325 850,00 грн не отримувала, як і не підписувала ніяких заяв про отримання такої суми грошей, з додатковими проханнями не зверталася, крім виконання умов договору. Відповідно до умов пункту 3.1 договору оренди земельної ділянки та статті 288 Податкового кодексу України відповідач зобов`язався протягом строку дії договору і кожен рік користування земельною ділянкою сплачувати 3,0 відсотки від грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням щорічного підвищення коефіцієнту індексації за кожен календарний рік терміну дії договору. Розмір орендної плати визначається за домовленістю між сторонами, повинен коригуватися згідно індексації грошової оцінки землі та вимог чинного законодавства і не може бути меншим від розміру встановленого чинним законодавством. Проте всі ці вимоги відповідачем не виконувалися, орендну плату вона не отримувала.

Враховуючи щорічне підвищення коефіцієнту індексації за кожен календарний рік терміну дії договору згідно з нормативно-грошовою оцінкою земельної ділянки на загальну площу 6,650 га починаючи з 2014 року заборгованість з орендної плати складає:

- за 2014 рік (нормативно-грошова оцінка земельної ділянки 109 262, 69 грн) - 3 277,88 грн;

- за 2015 рік (нормативно грошова оцінка земельної ділянки 239 639,74 грн) - 7 189,19 грн;

- за 2016 рік (нормативно-грошова оцінка земельної ділянки 287 567,69 грн) - 8 627,03 грн;

- за 2017 рік (нормативно-грошова оцінка земельної ділянки 287 567,69 грн) - 8 627, 03 грн;

за 2018 рік (нормативно-грошова оцінка земельної ділянки 287 567,69 грн) - 8 627, 03 грн;

- за 2019 рік (нормативно-грошова оцінка земельної ділянки 333 130,55 грн) - 9 993,91 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості з орендної плати становить 46 342,02 грн.

Враховуючи наведені обставини, позивач просила суд розірвати договір оренди земельної ділянки та стягнути із відповідача на її користь заборгованість з орендної плати у розмірі 46 342,02 грн.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій, не встановивши факту істотних та систематичних порушень відповідачем умов договору оренди земельної ділянки, виходили із відсутності правових підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки та стягненні заборгованості з орендної плати.

24 листопада 2020 року до Верховного Суду електронною поштою надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

25 листопада 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу аналогічного змісту у паперовій формі.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пунктів 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла ціна позову визначається сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки (пункт 8 частини першої статті 176 ЦПК України).

Враховуючи наведене, ціна позову у цій справі у частині вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки складає 29 981,73 грн ( 9 993,91 грн ? 3)

Враховуючи наведене, ціна позову у цій справі складає 76 323,75 грн (29 981,73 грн + 46 342,02 грн), що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (210 200,00 грн), а тому відповідно до вимог ЦПК України справа є малозначною.

При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Касаційна скарга містить посилання на те, що рішення у цій малозначній справі оскаржується до суду касаційної інстанції на підставі підпункту в пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Щодо доводів заявника про те, що справа має для позивача виняткове значення, Верховний Суд зазначає, що поняття винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування. Заявник не навів переконливих доводів про те, що справа має для позивача виняткове значення.

Оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, та касаційна скарга не містить передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до селянського (фермерського) господарства НАДЕЖДА-В про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик