Постанова

від 27.10.2020 по справі 179/1222/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5767/20 Справа № 179/1222/19 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Т. А. Доповідач - Макаров М. О.

Категорія 23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Деркач Н.М., Куценко Т.Р.

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до селянського (фермерського) господарства «НАДЕЖДА-В» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2019 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до селянського (фермерського) господарства НАДЕЖДА-В про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі.

Позивач посилається на те, що їй належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 6,650 га, кадастровий номер 1222387000:01:002:0584, що розташована на території Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, яку на підставі договору оренди, укладеного 02 квітня 2014 року та зареєстрованого 18.04.2014 року передала в оренду строком на 49 років СФГ НАДЕЖДА-В .

Позивач зазначає, що скориставшись її віком (на момент укладення 81 рік) відповідачем було зазначено, що договір оренди складається на 5 років, а коли вона отримала Інформацію з ДРРП, номер інформаційної довідки 142255189 від 23.10.2018 року та копію Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 20736535 від 18.04.2014 року, виявилось, що договір було зареєстровано на 49 років.

Примірник договору позивач не отримала, тому звернулася до відповідача із запитом від 04.09.2018 року про отримання примірника договору оренди земельної ділянки, на яку отримала відповідь від 20.11.2018 року. У своєму листі відповідач стверджує, що у день укладення договору оренди земельної ділянки позивачем було подано заяву про виплату орендної плати грошовій формі наперед за весь термін дії договору і сумі 325 850 грн., яка 22 квітня 2014 року була виплачена та було видано другий примірник договору.

Що стосується листа СФГ НАДЕЖДА-В від 20.11.2018 вих. № 21 позивач зазначає, що свій примірник договору оренди земельної ділянки не отримувала, кошти в сумі 325 850 грн. не отримувала, як і не підписувала ніяких заяв про отримання такої суми грошей, з додатковими проханнями не зверталася, крім виконання умов договору. Згідно п. 3 договору оренди земельної ділянки обробіток присадибної ділянки (оранка та культивація) входить до орендної плати за використання земельної ділянки, крім орендної плати у грошовому вигляді, а також сільськогосподарської продукції.

Відповідно до умов п. 3.1 Договору оренди земельної ділянки та ст. 288 Податкового кодексу України відповідач зобов`язався протягом строку дії договору і кожен рік користування земельною ділянкою сплачувати 3,0 % від грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням щорічного підвищення коефіцієнту індексації за кожен календарний рік терміну дії Договору.

Розмір орендної плати визначається за домовленістю між сторонами, повинен коригуватися згідно індексації грошової оцінки землі та вимог чинного законодавства і не може бути меншим від розміру встановленого чинним законодавством.

Проте всі ці вимоги орендарем не виконуються, що порушують вимоги договору діючого законодавства. Орендну плату позивач не отримувала.

Позивач особисто, враховуючи щорічне підвищення коефіцієнту індексації за кожен календарний рік терміну дії договору згідно нормативно-грошової оцінки земельної ділянки на загальну площу 6,650 га починаючи з 2014 року рахує заборгованість виплаті орендної плати:

-за 2014 рік (нормативно-грошова оцінка земельної ділянки 109 262, 69 грн.) сума, яку я повинна була отримати згідно договору - 3 277, 88 грн.

-за 2015 рік (нормативно грошова оцінка земельної ділянки 239 639, 74 грн.) сума, яку я повинна була отримати - 7 189, 19 грн.

-за 2016 рік (нормативно-грошова оцінка земельної ділянки 287 567, 69 грн.) сума, яку я повинна була отримати - 8 627, 03 грн.

-за 2017 рік (нормативно-грошова оцінка земельної ділянки 287 567, 69 грн.) сума, яку я повинна була отримати - 8 627, 03 грн.

за 2018 рік (нормативно-грошова оцінка земельної ділянки 287 567, 69 грн.) сума, яку я повинна була отримати - 8 627, 03 грн.

-за 2019 рік (нормативно-грошова оцінка земельної ділянки 333 130, 55 грн.) сума, яку я повинна була отримати - 9 993, 91 грн.

Загальна сума заборгованості по орендній платі згідно договору оренди земельної ділянки становить 46 342,02 грн.

У зв`язку з порушенням умов договору, несплатою орендної плати, позивач звернулася до суду з даним позовом, просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки та стягнути з відповідача заборгованість по виплаті орендної плати в розмірі 46 342,02 грн.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що не встановлено істотних та систематичних порушень відповідачем умов договору оренди земельної ділянки, тому суд приходить до висновку про необхідність відмови в розірванні договору оренди земельної ділянки та стягненні заборгованості по орендній платі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП № 072160 позивачеві належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 6,650 га, кадастровий номер 1222387000:01:002:0584, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (а. с. 9).

02 квітня 2014 року між сторонами укладено договір оренди належної позивачеві земельної ділянки площею 6,65 га, строком на 49 років, право оренди зареєстровано 18.04.2014 року (а. с. 5-12).

Відповідно до п. 3 спірного договору визначено, що за користування земельною ділянкою Орендар щорічно протягом строку дії договору сплачує орендну плату у розмірі 3,0 % від грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням щорічного підвищення коефіцієнту індексації за кожен календарний рік терміну дії Договору.

Згідно заяви від 22 квітня 2014 року, позивач отримала від відповідача кошти в розмірі 325 850 грн. в рахунок орендної плати за 49 років земельної ділянки площею 6,650 га, кадастровий номер 1222387000:01:002:0584 (а. с. 69).

Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд обґрунтовано виходив з того, що не встановлено істотних та систематичних порушень відповідачем умов договору оренди земельної ділянки, тому суд приходить до висновку про необхідність відмови в розірванні договору оренди земельної ділянки та стягненні заборгованості по орендній платі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 21 Закону України Про оренду землі розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди законодавству.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною 1 статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати. Вказаному праву орендодавця кореспондує обов`язок орендаря сплачувати орендодавцю орендну плату за володіння і користування його земельною ділянкою.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним Кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частинами першою і другою ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положеннями ч. 1ст. 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю.

Згідно з п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не навів мотивів та висновків, щодо не надання позивачці примірника Договору оренди, який вона не отримувала, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки підставою для звернення до суду із даним позовом є не виконання умов договору, а дане посилання на правильність оскаржуваного рішення не впливає, крім того, копію даного договору надано позивачем при поданні позовної заяви.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем не надано жодного доказу, щодо передачі грошових коштів позивачу, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи наявна нотаріально посвідчена заява про отримання грошових коштів.

Оскільки, відповідач достроково виконав зобов`язання за договором оренди в частині виплати орендної плати, шляхом особистого надання коштів позивачеві, що підтверджується відповідною заявою. Натомість, позивач як сторона договору оренди прийняла виконання зобов`язання від відповідача, що свідчить про погодження сторонами вказаного порядку та умов отримання орендної плати за договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано ухвалив рішення в межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих позивачем.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18 липня 2006 року).

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Н.М. Деркач

Т.Р. Куценко