Постанова

від 26.02.2020 по справі 320/505/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 320/505/17-ц

провадження № 61-33501св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Крата В. І., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру України в Запорізькій області,

треті особи: Мелітопольська районна рада Запорізької області, Мелітопольська районна державна адміністрація,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 12 квітня 2018 року в складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Маловічко С. В., Гончар М. С.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру України в Запорізькій області, треті особи: Мелітопольська районна рада Запорізької області, Мелітопольська районна державна адміністрація, про визнання права оренди в порядку спадкування.

Позовна заява мотивована тим, що 20 травня 2010 року між Мелітопольською районною державною адміністрацією та його батьком ОСОБА_2 , який був головою фермерського господарства Фаєана (далі - ФГ Фаєана ), укладено договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 2323085100:04:028:0007, загальною площею 6,6194 га, строком на 10 років, та кадастровий номер 2323085100:04:026:0001, загальною площею 22,3864, строком на 30 років. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, і він як спадкоємець першої черги набув право власності на частку складеного капіталу

ФГ Фаєана у розмірі 100%. У жовтні 2016 року він звертався до відповідача із заявою про переведення на нього як спадкоємця померлого орендаря прав і обов`язків за вказаними договорами, проте йому було відмовлено у заміні сторони договорів у зв`язку із тим, що пунктами 40 вказаних договорів передбачено, що у разі смерті фізичної особи - орендаря право на орендовані земельні ділянки не переходить до його спадкоємців.

Посилаючись на те, що відповідно до умов оскаржуваних договорів оренди (пункти 36-38) смерть орендаря не є підставою припинення таких договорів, керуючись статтями 1218, 1220, 1268 ЦК України, статтями 19, 23 Закону України Про фермерське господарство , статтею 7 Закону України Про оренду землі та з урахуванням викладеного та уточнень позовних вимог, ОСОБА_1 просив визнати за ним право оренди спірних земельних ділянок.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області

від 10 листопада 2017 року уточнені позовні вимоги задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право оренди на земельну ділянку за договором оренди землі від 20 травня 2010 року, кадастровий номер 2323085100:04:028:0007, загальною площею 6,6194 га та земельну ділянку, кадастровий номер 2323085100:04:026:0001, загальною площею 22,3864 га, які розташовані на території Терпіннівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області у порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив із того, що смерть орендаря не є підставою для припинення договорів оренди, оскільки у жовтні 2012 року додатковими угодами сторони внесли відповідні зміни до пунктів 40 договорів та передбачили перехід права користування земельними ділянками до спадкоємця орендаря. Також виходив із того, що та обставина, що указані зміни у договорах оренди не були зареєстровані у відділі Держкомзему, як це передбачалося статтею 7 Закону України Про оренду землі та додатковими угодами до договорів оренди, не є підставою для висновку про їх неукладеність, обов`язок орендаря зареєструвати відповідні зміни до договору оренди успадкував його спадкоємець.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 12 квітня 2018 року апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області задоволено. Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 10 листопада 2017 року скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд, виходив із того, що умовами договорів оренди земельних ділянок сторони визначили, що право на орендовані земельні ділянки у разі смерті фізичної особи - орендаря не переходить до його спадкоємців, а додаткові угоди до договорів оренди не набрали чинності, оскільки не були зареєстровані як того вимагав закон та домовленість сторін, а тому договори оренди та додаткові угоди є припиненими у зв`язку із смертю орендаря і позивач не може успадкувати обов`язок свого батька щодо здійснення державної реєстрації додаткових угод.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2018 року ОСОБА_1 подавдо Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи судом апеляційної інстанції та помилкового скасування рішення суду першої інстанції.

Відзив інших учасників справи на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом установлено, що 20 травня 2010 року між Мелітопольською районною державною адміністрацією та ОСОБА_2 було укладено договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 2323085100:04:028:0007, загальною площею 6, 6194 га, строком на 10 років, та кадастровий номер 2323085100:04:026:0001, загальною площею 22, 3864 га, строком на 30 років для ведення фермерського господарства.

Пунктами 8 указаних договорів передбачено, що вони набирають чинності після підписання сторонами та їх державної реєстрації.

13 вересня 2010 року вказані договори оренди зареєстровані у МРВ ЗРФ Центр державного земельного кадастру у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі № 041027200055 та № 041027200054.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги успадкував частку складеного капіталу ФГ ФАЄАНА у розмірі 100%.

28 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру України в Запорізькій області із заявою про заміну сторони у договорах оренди, проте у задоволенні заяви йому було відмовлено з посиланням на пункти 40 договорів оренди.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судами встановлено, що 20 травня 2010 року між Мелітопольською районною державною адміністрацією та ОСОБА_2 було укладено договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 2323085100:04:028:0007, загальною площею 6, 6194 га, строком на 10 років, та кадастровий номер 2323085100:04:026:0001, загальною площею 22, 3864 га, строком на 30 років для ведення фермерського господарства.

ОСОБА_2 заснував фермерське господарство (ФГ ФАЄАНА ), державна реєстрація якого відбулася 12 грудня 2007 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 530/879/18 (провадження № 14-518цс19) зазначено, що відповідно до положень частини першої статті 31 ЗК України та частини першої статті 12 Закону України Про фермерське господарство (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі, земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності, земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України Про фермерське господарство (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Отже, враховуючи те, що укладення договору оренди земельної ділянки відбулось для ведення фермерського господарства та проведено державну реєстрацію такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась, а тому підстав для задоволення позову немає.

За таких обставин, колегія судів дійшла висновку, що постанова Апеляційного суду Запорізької області від 12 квітня 2018 року підлягає зміні у мотивувальній частині, позов не підлягає задоволенню з вищевикладених підстав.

Відповідно до частини четвертої статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки Верховний Суд змінює рішення апеляційного суду, але виключно у частині мотивів його прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 409, 413, 416 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Запорізької області від 12 квітня 2018 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. М. Коротун

В. І. Крат

В. П. Курило