Постанова

від 04.03.2020 по справі 914/1836/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2020 р. Справа №914/1836/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий - суддя Желік М.Б.

судді Орищин Г.В.

Мирутенко О.Л.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» №14/4-1090-19 від 16.11.2019 (вх.ЗАГС №01-05/4442/19 від 10.12.2019)

на рішення Господарського суду Львівської області від 06.11.2019 (повний текст рішення виготовлено та підписано 15.11.2019, суддя Артимович В.М.)

у справі № 914/1836/19

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ

до відповідача: Комунальне підприємство «Сколетеплоенерго» , м.Сколе, Львівська області

про стягнення 16568,01 грн.

за участю сторін: не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.11.2019 у справі №914/1836/19 позов Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства Сколетеплоенерго на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 4120,04 грн. пені, 6475,55 грн. інфляційних втрат, 1852,38 грн. трьох відсотків річних та 1921,00 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням скаржник звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду, скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 06.11.2019 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки, а саме пені 4120,04 грн. скасувати, прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України щодо стягнення неустойки, а саме пені у суму 4120,04 грн., у стягнення якої було відмовлено, задоволити у повному обсязі, в іншій частині рішення Господарського суду Львівської області від 06.11.2019 залишити без змін.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача, а саме суд першої інстанції лише за своїм внутрішнім переконанням, без достатнього обґрунтування і доказів відповідача зменшив розмір нарахованих штрафних санкцій, чим порушив вимоги ст. 233 ГК України та 551 ЦК України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2019 справу №914/1836/19 передано до розгляду колегії суддів у наступному складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 поновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 06.11.2019, відкрито апеляційне провадження, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи на 09.01.2020.

08.01.2019 від КП Сколетеплоенерго на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та заперечення на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить не проводити розгляд справи без уповноваженого представника відповідача та з метою належного представництва інтересів КП Сколетеплоенерго відкласти розгляд справи на інший день.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.01.2020 за клопотанням КП Сколетеплоенерго розгляд справи призначено в засіданні з викликом сторін на 05.02.2020.

05.02.2020 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючого судді Желіка М.Б. у відпустці. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 розгляд справи призначено на 12.02.2020.

12.02.2020 розгляд справи не відбувся у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Желіка М.Б. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 розгляд справи призначено на 04.03.2020.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 03.03.2020 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Галушко Н.А. до складу колегії введено суддю Мирутенка О.Л.

04.03.2020 на адресу суду від відповідача надійшло заперечення на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги, і зазначає, що КП Сколетеплоенерго Сколівської міської ради є комунальним підприємством, заснованим для задоволення побутових потреб населення, основним джерелом доходів є надходження грошових коштів від споживачів та від учасників відносин з організації взаєморозрахунків за природний газ і теплопостачання шляхом перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, тому з незалежних від нього причин відповідач не мав змоги розрахуватись за поставлений газ у строки, передбачені договором.

В судове засідання 04.03.2020 сторони не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду зазначає, що неявка в судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Врахувавши те, що учасники справи не скористалися своїм правом взяти участь у судовому засіданні, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, з огляду на наступне.

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Комунального підприємства Сколетеплоенерго про стягнення 16568,01 грн., з яких 8240,08 грн. пені, 6475,55 грн. інфляційних втрат та 1852,38 грн. трьох відсотків річних.

Позов обґрунтовано тим, що 14.09.2016 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (постачальник) та Комунальним підприємством Сколетеплоенерго Сколівської міської ради (споживач) укладено договір №5118/1617-БО-21 постачання природного газу (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність споживача у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору.

На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 648726,97 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу за жовтень 2016 року квітень 2017 року. Однак, відповідач в порушення умов договору неналежним чином, несвоєчасно оплатив поставлений йому газ.

Відповідач, заперечуючи позов, вказував, що оплата за спірний період (жовтень 2016 року квітень 2017 року) була проведена в повному обсязі, тобто КП Сколетеплоенерго не мало наміру уникати оплати, просто в силу певних об`єктивних обставин не здійснив оплату відповідно до термінів, передбачених договором, просив відмовити в задоволенні позову та зменшити розмір нарахованої пені на 100 % враховуючи важкий фінансовий стан підприємства, керуючись ч.1 ст.233 Господарського кодексу України та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (постачальник) та Комунальним підприємством Сколетеплоенерго Сколівської міської ради (споживач) укладено договір № 5118/1617-БО-21 постачання природного газу (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність споживача у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору (п.1.1). Між сторонами протягом вересня 2016 року березня 2017 року також укладено додаткові угоди № № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 до договору поставки природного газу від 14.09.2016 р. №5118/1617-БО-21, якими внесено зміни до пунктів договору щодо ціни газу, кількості та фізико-хімічних показників природного газу, прав та обов`язків сторін, порядку та умов передачі природного газу.

Відповідно до п.3.4. Договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Договором, а саме п.6.1 (з врахуванням додаткової угоди від 27.10.2016 р. № 2), встановлено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України поставлено Комунальному підприємству Сколетеплоенерго Сколівської міської ради природного газу впродовж жовтня 2016 року квітня 2017 року на загальну суму 648726,97 грн., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими їх печатками актами приймання-передачі природного газу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач оплатив поставлений впродовж жовтня 2016 року квітня 2017 року природний газ повністю, але несвоєчасно, що підтверджується банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи.

Пунктом 8.2. Договору передбачено, що у разі невиконання споживачем п. 6.1. та п.6.6. договору, він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

За прострочення сплати основного боргу за поставлений природний газ, позивач нарахував відповідачу 8240,08 грн. пені, яку просить стягнути з відповідача.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем також нараховано відповідачу три проценти річних від простроченої суми у розмірі 1852,38 грн. та інфляційні втрати в розмірі 6475,55 грн.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України закріплено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з умов договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. Договору).

Однак, всупереч умовам договору, споживачем отриманий за період з жовтня 2016 року до квітня 2017 року газ оплачено несвоєчасно, що підтверджується банківськими виписками про рух коштів по рахунках позивача та не заперечується сторонами.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем було вірно нараховано відповідачу три проценти річних від простроченої суми у розмірі 1852,38 грн. та 6475,55 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.2. договору передбачено, що у разі невиконання споживачем п. 6.1. та п. 6.6. договору, він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

За прострочення сплати основного боргу за поставлений природний газ, позивачем нараховано відповідачу 8240,08 грн. пені.

Отже, місцевий господарський суд вірно встановивши фактичні обставини справи, дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Водночас, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 100% місцевий господарський суд з огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги відсутність доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, дійшов до висновку про зменшення не на 100%, а на 50% розміру пені, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, до 4120,04 грн.

Клопотання відповідача про зменшення розміру пені, було мотивоване наступним. Для врегулювання проблеми неплатоспроможності бюджетних установ було затверджено постанову КМУ від 18.06.20124 р. № 217 Про порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу . У встановлених нормативах розподілу грошей, затверджених постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг залишок коштів, які отримує комунальне підприємство після перерозподілу, повинен бути направлений комунальним підприємством на виплату заробітної плати робітникам та на підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії, і в жодному з пунктів розподілу грошей не передбачається виплата пені, штрафних санкцій та інших нарахувань на суму заборгованості за отриманий природний газ. Виходячи з цього комунальне підприємство не в змозі самостійно проводити будь-які перерахування на користь ПАТ НАК Нафтогаз України . До того ж у нього відсутні на це кошти, так як ті кошти, що залишаються у підприємства настільки мізерні, що примусове стягнення за рахунок цих грошей буде відбуватися тривалий час та може зруйнувати і без того нестабільну господарську діяльність комунального підприємства.

Також Комунальне підприємство Сколетеплоенерго Сколівської міської ради є комунальним підприємством, заснованим для задоволення побутових потреб населення і використовувався для вироблення теплової енергії для населення. Основним джерелом коштів відповідача є надходження грошових коштів від споживачів та від учасників відносин з організації взаєморозрахунків за природний газ і теплопостачання шляхом перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що зазначені критерії дотримані судом першої інстанції при вирішенні питання про зменшення пені та обґрунтовано зменшено розмір заявленої до стягнення пені на 50 %, враховуючи, що зменшення розміру штрафних санкцій на 100 % нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги.

Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції зменшуючи розмір штрафних санкцій не врахував інтересів позивача.

Також місцевий господарський суд при розподілі судових витрат вірно застосував п.2 ч.1 ст.129 ГПК України із врахуванням п.4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , відповідно до якого у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Оскаржуване рішення вказаним вимогам відповідає.

Враховуючи встановлені обставини справи, межі перегляду оскаржуваного рішення, доводи сторін, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін.

В порядку положень ст. 129 ГПК України сплачений скаржником за подання апеляційної скарги судовий збір слід залишити за скаржником.

Із врахуванням того, що в судове засідання, призначене на 04.03.2020, сторони не з`явилися, відповідно до положень ч.5 ст.240, суд зазначає, що датою прийняття постанови у цій справі є дата складення повного тексту постанови.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні вимог апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» №14/4-1090-19 від 16.11.2019 - відмовити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 06.11.2019 - залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений заявником за подання апеляційної скарги - залишити за скаржником

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Матеріали справи №914/1836/19 повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено та підписано 11.03.2020.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Орищин Г.В.

суддя Мирутенко О.Л.