Постанова

від 10.03.2020 по справі 922/441/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2020 р. Справа №922/441/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Дучал Н.М. , суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі судового засідання Тимошенко А.А.,

за участю представників:

прокуратури Харківської області - Алекаєва Ю.В., посв. №042342 від 29.03.2016,

1-го відповідача - Кравцова С.О., адвокат ордер АХ №1010282 від 10.03.2020, свідоцтво ПТ №2223 від 26.06.2018,

2-го відповідача - не з`явився,

3-го відповідача - Кравцова С.О., адвокат ордер АХ №1010283 від 10.03.2020, свідоцтво ПТ №2223 від 26.06.2018,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Прокуратури Харківської області (вх.№550Х від 13.02.2020) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.01.2020 (м. Харків, суддя Добреля Н.С., повний текст ухвали складено 31.01.2020) у справі №922/441/19,

за позовом Керівника Дергачівської місцевої прокуратури, м. Дергачі, Харківська область,

до відповідачів:

1 .Фізичної особи ОСОБА_1 , смт. Золочів, Харківська область,

2 .Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, м. Харків,

3 .Фермерського господарства Колос , смт. Золочів,

про визнання незаконним та скасування наказу, недійсними договорів та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Керівник Дергачівської місцевої прокуратури, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до ФО ОСОБА_1 (перший відповідач), Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (другий відповідач) та Фермерського господарства Колос (третій відповідач) в якому просить суд:

- визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держземагенства у Харківській області №ХА/6322655100:07:001/00000522 від 05.12.2013 та №232-СГ від 28.04.2014 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 (позовні вимоги до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області);

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 10.07.2014 площею 8,1325 га, за кадастровим номером 6322655100:07:007:0448, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 , та скасувати його державну реєстрацію (позовні вимоги до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 );

- визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки б/н від 08.10.2014, площею 8,1325 га, за кадастровим номером 6322655100:07:007:0448, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Колос , та скасувати його державну реєстрацію (позовні вимоги до ОСОБА_1 та ФГ Колос );

- зобов`язати Фермерське господарство Колос (Код ЄДРПОУ 21242003) повернути земельну ділянку, площею 8,1325 га, за кадастровим номером 66322655100:07:007:0448, а Головне управління Держгеокадастру у Харківській області прийняти цю земельну ділянку шляхом внесення відповідних відомостей до земельно-кадастрової документації (позовні вимоги до ФГ Колос ).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що звертаючись до ГУ Держземагенства у Харківській області із заявою про отримання земельної ділянки, ОСОБА_1 мав на меті не створити нове фермерське господарство, а розширити земельний банк вже існуючого ФГ Колос без проведення земельних торгів, як того вимагає Закон, оскільки ФГ Колос вже надавалася та перебуває земельна ділянка для ведення і створення фермерського господарства.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.01.2020 провадження по справі №922/441/19 закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Прокуратура Харківської області з ухвалою суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.01.2020 у справі №922/441/19 та передати справу на розгляд до суду першої інстанції; судові витрати за подання позову та апеляційної скарги відшкодувати на користь Прокуратури Харківської області за рахунок відповідачів; справу розглянути за участі представника Прокуратури Харківської області; повідомити про дату та час розгляду скарги.

В обґрунтування своєї позиції по справі апелянт вказує, що матеріалами справи підтверджено, а судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не спростовано доводи прокурора про те, що фактичним землекористувачем спірної земельної ділянки виступає юридична особа, а саме ФГ Колос . Також, прокурор посилається на висновки, викладені в постанові Великої палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №742/28/18 відповідно до яких, якщо на момент відкриття провадження у справі щодо спору між органом державної або комунальної власності надана земельна ділянка для ведення фермерського господарства, фермерське господарство вже було зареєстрованим, то така справа має розглядатися за правилами господарського судочинства. Також, оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, зокрема, з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 апеляційну скаргу Прокуратури Харківської області залишено без руху. Встановлено апелянту десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги. Повідомлено апелянта, що заява про усунення недоліків повинна надійти до суду апеляційної інстанції не пізніше п`ятого дня з наступного дня після закінчення десятиденного строку на усунення недоліків.

20.02.2020, в строк, наданий для усунення недоліків, до Східного апеляційного господарського суду надійшла заява (вх.№1725) про долучення до матеріалів апеляційної скарги доказів сплати судового збору, а саме платіжного доручення №199 від 10.02.2020.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2020 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Встановлено учасникам провадження у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 05.03.2020. Призначено справу до розгляду на 10.03.2020.

Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу справи між суддями від 05.03.2020, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Склярук О.І. сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Гетьмана Р.А., судді Хачатрян В.С., судді Дучал Н.М.

Від Головного управління Держгеокадастру у Харківської області надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№2113 від 02.03.2020), в якому 2-ий відповідач просить апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.01.2020 по справі №922/441/19 залишити без змін. Зокрема, 2-ий відповідач зазначає, що у даній справі земельні ділянки надані в оренду 1-ому відповідачу як громадянину України на підставі договору оренди землі від 10.07.2014, а отже, з огляду на суб`єктний склад сторін, характер спірних правовідносин у цій справі, спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Також від Головного управління Держгеокадастру у Харківської області надійшло клопотання (вх.№2279 від 06.03.2020) про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18. Крім того відповідач просить розглянути справу за його відсутності.

Стосовно клопотання 2-го відповідача про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18 колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2019 справу №912/2385/18 разом із касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2019 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у зв`язку з наявністю виключної правової проблеми, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором.

Разом з тим апеляційному перегляду у даній справі підлягає ухвала суду першої інстанції про закриття провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів констатує, що підставами закриття провадження у справі стало з`ясування судом першої інстанції невідповідності виду судочинства відносинам, що склались між суб`єктами спору. Так само вимоги апеляційної скарги зводяться до дослідження судом питання підсудності справи.

Таким чином, питання, як досліджується Великою Палатою Верховного Суду у справі №912/2385/18 стосовно підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором не підлягає дослідженню при здійсненні даного апеляційного перегляду. У зв`язку з чим, клопотання 2-го відповідача про зупинення провадження у справі є безпідставним, а отже таким, що не підлягає задоволенню.

Стосовно клопотання про розгляд справи за відсутності представника Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, колегія суддів вказує, що відповідно до ч.11 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи шляхом надіслання копій ухвал про призначення справи до розгляду на юридичні адреси учасників справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

В судовому засіданні 10.03.2020 прокурор просив надану ним апеляційну скаргу задовольнити. Представник 1-го та 3-го відповідачів проти вимог скарги заперечував, просив оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, заслухавши пояснення прокурора та уповноваженого представника, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами ч.1 ст.18 Закону України Про судоустрій і статус суддів суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

У справі, яка розглядається, прокурор звернувся до суду з позовом про визнання незаконним наказу, договору оренди та суборенди, посилаючись на те, що надання 1-му відповідачу земельної ділянки для ведення фермерського господарства здійснено з порушенням вимог земельного законодавства, 1-им відповідачем не виконано вимог закону щодо реєстрації такого господарства та умови, які були підставою для надання йому в оренду землі, а також в обхід участі у земельних торгах, ОСОБА_1 передано земельну ділянку в суборенду ФГ Колос , керівником та підписантом якого є сам ОСОБА_1 .

Судами встановлено, що Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області видано наказ №232-СГ від 28.04.2014, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 8,1325 га (кадастровий номер 6322655100:07:007:0448) із земель державної власності сільськогосподарських угідь (рілля) в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, строком на 45 років.

10.07.2014 між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, на підставі вищезазначеного наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, був укладений договір оренди землі строком на 45 років, згідно якого ОСОБА_1 надано в оренду для ведення фермерського господарства земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення, загальною площею 8,1325 га., розташовану за межами населеного пункту смт Золочів Золочівської селищної ради на території Золочівського району Харківської області, а саме: земельна ділянка площею 8,1325 га., кадастровий номер 6322655100:07:007:0448, сільськогосподарські угіддя (рілля).

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 10.07.2014 зареєстроване право оренди спірної земельної ділянки за

ОСОБА_1 подальшому, 08.10.2014 ОСОБА_1 було передано в суборенду спірну земельну ділянку ФГ Колос строком до 10.07.2059.

Згідно з інформацією Слобожанської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Харківській області №148/9/20-11-13-01-38 від 27.09.2018 фермерське господарство ОСОБА_1 не створено, запис про його реєстрацію відсутній.

В той час, як вбачається з інформації з ЄДРПОУ, фермерське господарство Колос засновано 05.10.1998 та з 17.11.2018 його керівником та підписантом є ОСОБА_1 .

Статтею 4 ГПК України установлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 20 ГПК України визначено особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відтак розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів відбувається залежно від їхнього предмета та суб`єктного складу учасників.

Таким чином земельні спори, сторонами в яких є юридичні особи та фізичні особи - підприємці, розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.

Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 ГПК України. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу (стаття 45 цього Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №973-IV фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно із ч.3 ст.7 Закону України Про фермерське господарство №973-IV земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Після одержання засновником фермерського господарства державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону №973-IV).

Відповідно до частини першої статті 31 Земельного кодексу України землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Аналогічні норми викладено у статті 12 Закону № 973-IV.

Тобто, законодавець прямо зазначив, що до складу земель фермерського господарства входять землі, які використовуються ним на умовах оренди. Щодо того, що землями фермерського господарства є землі, які перебувають у фермерському господарстві в суборенді Законом № 973-IV не передбачено.

Отже, правовий аналіз вищезазначених норм законодавства свідчить про те що передача ОСОБА_1 в суборенду земельної ділянки ФГ Колос свідчить про те, що вони не є землями фермерського господарства в розумінні статті 12 Закону №973-IV, а тому їх користувачем є ОСОБА_1 , як фізична особа. Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою фактична заміна орендаря не відбулася і обов`язки землекористувача до фермерського господарства не перейшли.

У вказаній справі земельна ділянка надана в оренду ОСОБА_1 як громадянину України. Саме із ОСОБА_1 як фізичною особою укладено договір оренди. Тому з огляду на суб`єктний склад сторін, характер спірних правовідносин, спір підлягає розгляду в порядку цивільного, а не господарського судочинства.

Відповідна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 по справі №468/972/17-ц (№ в ЄДРСР 82095852).

Стосовно посилань апелянта на судову практику, колегія суддів зазначає наступне.

У рішенні у справі Тудор проти Румунії Європейський суд з прав людини вказав, що роль найвищої судової інстанції кожної держави полягає в тому, щоб вирішувати суперечності у судовій практиці. Європейський суд з прав людини дає чітку відповідь: забезпечення єдності судової практики - завдання найвищої судової установи кожної держави. І не тільки Європейський суд з прав людини, а й інші органи Ради Європи відводять саме найвищій судовій установі в державі таку важливу роль.

Однак тлумачення правової норми судом у процесі вирішення спору з метою застосування закону до конкретних правовідносин, які виникли між сторонами, - одночасно і процесуальне право, і обов`язок суду. Жоден суд не може ухвалити рішення, не витлумачивши норму закону, яку він застосовує.

Ч. 4 ст. 236 ГПК України вказує на те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Разом із тим суддівський розсуд - необхідна складова незалежності суду. Знаходячись поза межами прецедентної судової системи, суд проявляє свій розсуд у тому, що вирішує спір, ґрунтуючись виключно на статутному праві, самостійно даючи йому тлумачення, виходячи зі змісту, значення конкретного закону, галузі права і законодавства в цілому у рамках індивідуальних особливостей обставин конкретної справи, що розглядається.

Таким чином, при врахуванні правових висновків Верховного Суду мають враховуватися індивідуальні особливості обставин даної справи та конкретних доказів з урахуванням принципу правової визначеності та верховенства права.

У судових рішеннях на які посилається апелянт досліджувались, зокрема, питання правової природи оспорюваного договору оренди землі та цільового призначення земельної ділянки, момент реєстрації фермерського господарства. Між тим у зазначених апелянтом судових рішеннях не досліджувались обставини передачі земельної ділянки, отриманої фізичною особою для ведення фермерського господарства у суборенду раніше створеному фермерському господарству. Разом з тим у цій справі встановлено факт укладення договору суборенди між фізичною особою та фермерським господарством, що має вирішальне значення для визначення юрисдикційності спору. Отже судові рішення, на які посилається апелянт, були прийняті за наслідком розгляду спорів з підстав не аналогічних даному, при наявності різних фактичних обставин.

Таким чином, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а оскаржувана ухвала прийнята при правильному застосуванні норм чинного законодавства з повним дослідженням обставин справи, у зв`язку з чим є законною та обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін.

У відповідності до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 281-284 ГПК України колегія суддів Східного апеляційного господарського суду -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Прокуратури Харківської області залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.01.2020 у справі №922/441/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 12.03.2020.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя Н.М. Дучал

Суддя В.С. Хачатрян