Рішення

від 25.02.2020 по справі 905/2188/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.02.2020 Справа № 905/2188/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Калітіної К.А.,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріс Авто", м.Краматорськ Донецької області, код ЄДРПОУ 37388903,

до відповідача, Товариства з додатковою відповідальністю "Облдоррембуд", м.Краматорськ Донецької області, код ЄДРПОУ 05505963, в особі Краматорського підрядного спеціалізованого дорожнього ремонтно-будівельного відокремленого підрозділу ТДВ "Облдоррембуд", м.Краматорськ Донецької області, код ЄДРПОУ 05506000,

про стягнення 640 717,43 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: Плотнікова К.М. - договір про надання правової допомоги, ордер, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю;

від відповідача: Токовенко О.В. - ордер, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю -

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Кріс Авто , м.Краматорськ Донецької області, звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою №б/н від 22.11.2019 до Товариства з додатковою відповідальністю Облдоррембуд , м.Краматорськ Донецької області, в особі Краматорського підрядного спеціалізованого дорожнього ремонтно-будівельного відокремленого підрозділу ТДВ Облдоррембуд , м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 640 717,43грн., у тому числі:

- 572 619,28грн. - сума неустойки за несвоєчасну оплату на підставі п.5.2 договору постачання №020917 від 01.09.2017;

- 44 574,70грн. - три проценти річних від простроченої суми за користування коштами та 23 523,45грн. - індекс інфляції на підставі ст.625 Цивільного кодексу України.

З дотриманням приписів ст.32 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/2188/19 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 02.12.2019 прийнято позовну заяву №б/н від 22.11.2019 до розгляду та відкрито провадження у справі №905/2188/19; визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 24.12.2019; встановлено строк позивачу для надання: відповідно до ст.166 Господарського процесуального кодексу України відповідь на відзив до 24.12.2019; встановлено строк відповідачу для надання: відповідно до ст.165 Господарського процесуального кодексу України відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову у строк по 17.12.2019, але не пізніше 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку підготовчого засідання; визнано явку представників сторін на судове засідання обов`язковою.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором постачання №020917 від 01.09.2017 в частині повного та своєчасного розрахунку за отриманий товар, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка стягнута рішенням Господарського суду Донецької області від 23.07.2019 у справі №905/750/19, та виникли підстави для нарахування пені. Окрім того, позивачем здійснено донарахування 3% річних та інфляційних витрат на суму заборгованості, стягнутих означеним рішенням суду.

На підтвердження викладених обставин позивач надав результати розрахунку інфляційних витрат та 3% річних, результати розрахунків за видатковими накладними №№117 від 25.04.2018, 122 від 02.05.2018,123 від 05.05.2018, №124 від 07.05.2018, 129 від 08.05.2018, 126 від 11.05.2018, 134 від 12.05.2018, 138 від 14.05.2018, 140 від 15.05.2018, 141 від 15.05.2018, 127 від 16.05.2018, 172 від 17.05.2018, 152 від 18.05.2018, 155 від 21.05.2018, 168 від 21.05.2018, 157 від 22.05.2018, 183 від 06.06.2018, 187 від 06.06.2018, 188 від 07.06.2018, 189 від 08.06.2018, 190 від 08.06.2018, 191 від 09.06.2018, 202 від 11.06.2018, 203 від 11.06.2018, 208 від 12.06.2018, 209 від 12.06.2018, 210 від 12.06.2018, 211 від 12.06.2018, 216 від 14.06.2018, 221 від 15.06.2018, 226 від 16.06.2018, 227 від 16.06.2018, 225 від 18.06.2018, 228 від 18.06.2018, 229 від 19.06.2018, 232 від 19.06.2018, 222 від 20.06.2018, а також у копіях: договір постачання №020917 від 01.09.2017, рішення Господарського суду Донецької області від 23.07.2019 по справі №905/750/19, постанова Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 по справі №905/750/19, видаткові накладні №№117 від 25.04.2018, 122 від 02.05.2018,123 від 05.05.2018, №124 від 07.05.2018, 129 від 08.05.2018, 126 від 11.05.2018, 134 від 12.05.2018, 138 від 14.05.2018, 140 від 15.05.2018, 141 від 15.05.2018, 127 від 16.05.2018, 172 від 17.05.2018, 152 від 18.05.2018, 155 від 21.05.2018, 168 від 21.05.2018, 157 від 25.05.2018, 183 від 06.06.2018, 187 від 06.06.2018, 188 від 07.06.2018, 189 від 08.06.2018, 190 від 08.06.2018, 191 від 09.06.2018, 202 від 11.06.2018, 203 від 11.06.2018, 208 від 12.06.2018, 209 від 12.06.2018, 210 від 12.06.2018, 211 від 12.06.2018, 216 від 14.06.2018, 221 від 15.06.2018, 226 від 16.06.2018, 227 від 16.06.2018, 225 від 18.06.2018, 228 від 18.06.2018, 229 від 19.06.2018, 232 від 19.06.2018, 222 від 20.06.2018, рахунок на оплату №120 від 02.05.2019, платіжні доручення №№926 від 17.05.2018, 984 від 08.06.2018, 1290 від 22.10.2018, 408 від 15.08.2019, 449 від 27.08.2019, 1564 від 17.09.2019, 570 від 02.10.2019, 670 від 29.10.2019, 54 від 21.11.2019.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.526, 549, 550, 598, 599, 610, 625, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст.173-175, 193, 202, 232 Господарського кодексу України.

Ухвалою від 24.12.2019 відкладено підготовче засідання на 28.01.2020; визнано явку представників сторін у судове засідання обов`язковою.

28.01.2020 від відповідача через канцелярію суду отримано відзив б/н від 27.01.2020 на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені (неустойки за несвоєчасну оплату) у розмірі 572 619,28грн., застосувавши спеціальний строк позовної давності в один рік, відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних витрат. Вважає строк звернення до суду з позовною вимогою про стягнення пені у період з 30.04.2018 по 25.06.2018 таким, що сплинув 25.06.2019, в частині вимог про стягнення інфляційних витрат - не погоджується з розрахунком останніх, надано власний розрахунок, відповідно до якого сума інфляційних витрат за заявлений позивачем період з 23.04.2019 по 21.11.2019 складає -10 702,63грн. (виключено періоди менші за місяць). Також, у відзиві висловлено прохання поновити строк на його подання, долучити до матеріалів справи та прийняти доводи, викладені у ньому до уваги при винесенні рішення.

Разом із відзивом суду представлено копію додатку №1 (розрахунок пені, три відсотки річних та інфляційних витрат за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання) до позовної заяви по справі №905/750/19.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 28.01.2020 продовжено строк відповідачу для надання відзиву на позовну заяву; продовжено строк підготовчого провадження до 01.03.2020 (включно); відкладено підготовче засідання на 13.02.2020 року; встановлено строк позивачу для надання відповіді на відзив до 13.02.2020; повідомлено сторін про вчинення 13.02.2020 процесуальної дії відповідно до приписів п.3 ч.2 ст.185 Господарського процесуального кодексу України; визнано явку представників сторін у судове засідання обов`язковою.

Представлений відповідачем відзив №б/н від 27.01.2020 на позовну заяву прийнято судом, про що зазначено в ухвалі суду від 28.01.2020.

30.01.2020 від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь №б/н від 27.01.2020 на відзив на позовну заяву, у якій зазначено, про переривання позовної давності внаслідок подання до Господарського суду Донецької області 23.04.2019 позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю Кріс Авто до відповідача про стягнення суми основного боргу та штрафних санкцій, яку було прийнято судом, з огляду на що її перебіг почався заново, а саме з 24.04.2019; роз`яснено, що розрахунок пені зроблено окремо по кожній видатковій накладній; вважає, що заперечення відповідача в частині здійсненого позивачем розрахунку інфляційних витрат не стосується даної справи, оскільки індекс інфляції розраховувався із суми боргу, яка на даний час повністю не погашена, в даному випадку прострочення платежу становить більше місяця, воно лише зменшується за рахунок часткової сплати суми боргу, поступове зменшення суми боргу враховано під час підрахунку.

Ухвалою суду від 13.02.2020 закрито підготовче провадження по справі №905/2188/19; призначено справу до судового розгляду по суті; визначено проведення судового засідання для розгляду справи по суті на 25.02.2020.

Представник позивача у судовому засіданні 25.02.2020 підтримав позовні вимоги у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.02.2020 проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку щодо такого.

За приписами статті 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як встановлено ч.4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Господарського суду Донецької області від 23.07.2019 по справі №905/750/19 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Кріс Авто , м.Краматорськ Донецької області, до Товариства з додатковою відповідальністю Облдоррембуд , м.Краматорськ Донецької області, в особі Краматорського підрядного спеціалізованого дорожнього ремонтно-будівельного відокремленого підрозділу ТДВ Облдоррембуд , м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 2644720,56грн - основного боргу на підставі договору постачання №020917 від 01.09.2017, 474745,35грн. - пені на підставі п.5.2 договору постачання №020917 від 01.09.2017, 39562,00грн. - 3% річних та 170923,99грн. - інфляційних втрат на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, задоволено частково; стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю ОБЛДОРРЕМБУД (84331, Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Дружби, б.73; код ЄДРПОУ 05505963), в особі Краматорського підрядного спеціалізованого дорожнього ремонтно-будівельного відокремленого підрозділу Товариства з додатковою відповідальністю ОБЛДОРРЕМБУД (84331, Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Дружби, б.73; код ЄДРПОУ 05506000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КРІС АВТО (84313, Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Паркова, б.17, кв.44; код ЄДРПОУ 37388903) 2644720,56грн. основного боргу, 39562,00грн. - 3% річних, 170923,99грн. інфляційних втрат, 42826,51грн. судового збору.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 рішення Господарського суду Донецької області від 23.07.2019 у справі №905/750/19 в частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю ОБЛДОРРЕМБУД в особі Краматорського підрядного спеціалізованого дорожнього ремонтно-будівельного відокремленого підрозділу Товариства з додатковою відповідальністю ОБЛДОРРЕМБУД на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КРІС АВТО скасовано в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 19 380,02грн., в решті рішення залишено без змін.

Ухвалене у справі №905/750/19 рішення Господарського суду Донецької області від 23.07.2019, у розумінні приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України, має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доказування не потребують.

Так, вказаним судовим актом встановлено, що 01.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Кріс Авто (постачальник) та Краматорським ДРБВП ТДВ Облдоррембуд (покупець) укладено договір постачання №020917.

На виконання умов договору постачання №020917 від 01.09.2017 з вересня 2017 по червень 2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Кріс Авто поставило Краматорському підрядному спеціалізованому дорожньому ремонтно-будівельному відокремленому підрозділу Товариства з додатковою відповідальністю Облдоррембуд товар на загальну суму 6082496,44грн., у тому числі за видатковими накладними №№117 від 25.04.2018, 122 від 02.05.2018,123 від 05.05.2018, №124 від 07.05.2018, 129 від 08.05.2018, 126 від 11.05.2018, 134 від 12.05.2018, 138 від 14.05.2018, 140 від 15.05.2018, 141 від 15.05.2018, 127 від 16.05.2018, 172 від 17.05.2018, 152 від 18.05.2018, 155 від 21.05.2018, 168 від 21.05.2018, 157 від 25.05.2018, 183 від 06.06.2018, 187 від 06.06.2018, 188 від 07.06.2018, 189 від 08.06.2018, 190 від 08.06.2018, 191 від 09.06.2018, 202 від 11.06.2018, 203 від 11.06.2018, 208 від 12.06.2018, 209 від 12.06.2018, 210 від 12.06.2018, 211 від 12.06.2018, 216 від 14.06.2018, 221 від 15.06.2018, 226 від 16.06.2018, 227 від 16.06.2018, 225 від 18.06.2018, 228 від 18.06.2018, 229 від 19.06.2018, 232 від 19.06.2018, 222 від 20.06.2018, відповідачем товар прийнято без зауважень та заперечень.

Судом в рішенні у справі №905/750/19 визнано наявність заборгованості за поставлений товар у розмірі 2 644 720,56грн. за станом на дату його прийняття.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням грошових зобов`язань за означеним договором стягнуто на користь позивача 3% річних, нараховані на заборгованість в сумі 2 644 720,00грн., за період з 23.10.2018 - 22.04.2019 та інфляційні витрати, з урахуванням висновків постанови Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 у справі №905/750/19, за період з листопада 2018 по квітень 2019. Щодо вимог в частині стягнення пені, нарахованої за період 22.10.2018-22.04.2019, відмовлено, з огляду на не доведення порядку нарахування та розміру, при цьому роз`яснено, що після здійснення належного розрахунку пені позивач не позбавлений права звернутись до суду з відповідним позовом.

Як стверджує позивач, у даній справі ним враховано зауваження суду, викладені в рішенні від 23.07.2019 у справі №905/750/19, та, з урахуванням вимог ст.232 Господарського кодексу України, здійснено нарахування пені, передбаченої п.5.2 договору постачання №020917 від 01.09.2017, за несвоєчасну оплату товару, поставленого за видатковими накладними №№117 від 25.04.2018, 122 від 02.05.2018,123 від 05.05.2018, №124 від 07.05.2018, 129 від 08.05.2018, 126 від 11.05.2018, 134 від 12.05.2018, 138 від 14.05.2018, 140 від 15.05.2018, 141 від 15.05.2018, 127 від 16.05.2018, 172 від 17.05.2018, 152 від 18.05.2018, 155 від 21.05.2018, 168 від 21.05.2018, 157 від 22.05.2018, 183 від 06.06.2018, 187 від 06.06.2018, 188 від 07.06.2018, 189 від 08.06.2018, 190 від 08.06.2018, 191 від 09.06.2018, 202 від 11.06.2018, 203 від 11.06.2018, 208 від 12.06.2018, 209 від 12.06.2018, 210 від 12.06.2018, 211 від 12.06.2018, 216 від 14.06.2018, 221 від 15.06.2018, 226 від 16.06.2018, 227 від 16.06.2018, 225 від 18.06.2018, 228 від 18.06.2018, 229 від 19.06.2018, 232 від 19.06.2018, 222 від 20.06.2018, за кожною з перелічених накладних окремо, з урахуванням проведених відповідачем часткових оплат, із застосуванням для розрахунку неустойки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період нарахування пені.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов`язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов`язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як слідує з п.3.3 договору постачання №020917 від 01.09.2017, укладеного між позивачем та відповідачем, оплата здійснюється останнім протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання товару.

Відповідно до п.4.8 договору датою поставки вважається дата, яка вказана у видатковій накладній, яку було видано постачальником.

Беручи до уваги дати поставок товару за переліченими вище накладними та визначені п.3.3. договору умови оплати, остаточний розрахунок відповідачем повинен бути здійснений не пізніше:

-за видатковою накладною №117 від 25.04.2018 на суму 669900,00грн. - 03.05.2018;

-за видатковою накладною №122 від 02.05.2018 на суму 45216,00грн. - 07.05.2018;

-за видатковою накладною №123 від 05.05.2018 на суму 43848,00грн. - 11.05.2018;

-за видатковою накладною №124 від 07.05.2018 на суму 20496,00грн. - 14.05.2018;

-за видатковою накладною №129 від 08.05.2018 на суму 102529,86грн. - 15.05.2018;

-за видатковою накладною №126 від 11.05.2018 на суму 571656,00грн. - 17.05.2018;

-за видатковою накладною №134 від 12.05.2018 на суму 43296,00грн. - 18.05.2018;

-за видатковою накладною №138 від 14.05.2018 на суму 51449,58грн. - 18.05.2018;

-за видатковою накладною №140 від 15.05.2018 на суму 34299,72грн. - 21.05.2018;

-за видатковою накладною №141 від 15.05.2018 на суму 46056,00грн. - 21.05.2018;

-за видатковою накладною №127 від 16.05.2018 на суму 412872,00грн. - 22.05.2018;

-за видатковою накладною №172 від 17.05.2018 на суму 20400,00грн. - 23.05.2018;

-за видатковою накладною №152 від 18.05.2018 на суму 150492,00грн. - 24.05.2018;

-за видатковою накладною №155 від 21.05.2018 на суму 108384,00грн. - 25.05.2018;

-за видатковою накладною №168 від 21.05.2018 на суму 132300,00грн. - 25.05.2018;

-за видатковою накладною №157 від 25.05.2018 на суму 22812,00грн. - 01.06.2018;

-за видатковою накладною №183 від 06.06.2018 на суму 66150,00грн. - 12.06.2018;

-за видатковою накладною №187 від 06.06.2018 на суму 66150,00грн. - 12.06.2018;

-за видатковою накладною №188 від 07.06.2018 на суму 23158,80грн. - 13.06.2018;

-за видатковою накладною №189 від 08.06.2018 на суму 127536,00грн. - 14.06.2018;

-за видатковою накладною №190 від 08.06.2018 на суму 23007,60грн. - 14.06.2018;

-за видатковою накладною №191 від 09.06.2018 на суму 236250,00грн. - 15.06.2018;

-за видатковою накладною №202 від 11.06.2018 на суму 22404,00грн. - 15.06.2018;

-за видатковою накладною №203 від 11.06.2018 на суму 44100,00грн. - 15.06.2018;

-за видатковою накладною №208 від 12.06.2018 на суму 22050,00грн. - 18.06.2018;

-за видатковою накладною №209 від 12.06.2018 на суму 46972,80грн. - 18.06.2018;

-за видатковою накладною №210 від 12.06.2018 на суму 44100,00грн. - 18.06.2018;

-за видатковою накладною №211 від 12.06.2018 на суму 22050,00грн. - 18.06.2018;

-за видатковою накладною №216 від 14.06.2018 на суму 44578,80грн. - 20.06.2018;

-за видатковою накладною №221 від 15.06.2018 на суму 42408,00грн. - 21.06.2018;

-за видатковою накладною №226 від 16.06.2018 на суму 21000,00грн. - 22.06.2018;

-за видатковою накладною №227 від 16.06.2018 на суму 210000,00грн. - 22.06.2018;

-за видатковою накладною №225 від 18.06.2018 на суму 37800,00грн. - 22.06.2018;

-за видатковою накладною №228 від 18.06.2018 на суму 63000,00грн. - 22.06.2018;

-за видатковою накладною №229 від 19.06.2018 на суму 126000,00грн. - 23.06.2018;

-за видатковою накладною №232 від 19.06.2018 на суму 23612,40грн. - 23.06.2018;

-за видатковою накладною №222 від 20.06.2018 на суму 56385,00грн. - 25.06.2018.

Як слідує з обставин справи та не заперечується відповідачем, в рахунок оплати товару отриманого за вказаними видатковими накладними сплачено кошти:

17.05.2018 у сумі 100 000,00грн. - платіжне доручення №926 від 17.05.2018, призначення платежу: оплата рахунку №120 від 02.05.2018 за кам`яні матеріали згідно договору №020917 від 01.09.2017;

08.06.2018 у сумі 600 000,00грн. - платіжне доручення №984 від 08.06.2018, призначення платежу: оплата рахунку №157 від 23.05.2018 за кам`яні матеріали згідно договору №020917 від 01.09.2017;

22.10.2018 у сумі 500 000,00грн. - платіжне доручення №1290 від 22.10.2018, призначення платежу: оплата щебінь та пісок із відсівів згідно договору №020917 від 01.09.2017;

15.08.2019 у сумі 100 000,00грн. - платіжне доручення №408 від 15.08.2019, призначення платежу: за відсів згідно договору №020917 від 01.09.2017;

27.08.2019 у сумі 50 000,00грн. - платіжне доручення №449 від 27.08.2019, призначення платежу: згідно рішення Господарського суду Донецької області по справі №905/750/19;

17.09.2019 у сумі 50 000,00грн. - платіжне доручення №1564 від 17.09.2019, призначення платежу: згідно рішення Господарського суду Донецької області по справі №905/750/19;

02.10.2019 у сумі 50 000,00грн. - платіжне доручення №570 від 02.10.2019, призначення платежу: згідно рішення Господарського суду Донецької області по справі №905/750/19;

29.10.2019 у сумі 50 000,00грн. - платіжне доручення №670 від 29.10.2019, призначення платежу: згідно рішення Господарського суду Донецької області по справі №905/750/19;

21.11.2019 у сумі 310 500,00грн. - платіжне доручення №54 від 21.11.2019, призначення платежу: згідно ВП60200802 примусового виконання судового наказу 905/750/19, виданого Господарським судом Донецької області.

Виходячи з представленого суду розрахунку пені, платіж здійснений згідно платіжного доручення №926 від 17.05.2018 віднесено, з урахуванням призначення платежу, в рахунок повної оплати за видатковою накладною №122 від 02.05.2018 на суму 45216,00грн., адже у ній міститься посилання на рахунок №120 від 02.05.2018. Залишок коштів у сумі 54784,00грн. враховано у часткову оплату товару за видатковою накладною №117 від 25.04.2018 на суму 669900,00грн., внаслідок чого сума невиконаного грошового зобов`язання за цим первинним документом становить 615116,00грн.;

платіж здійснений згідно платіжного доручення №984 від 08.06.2018 віднесено в рахунок часткової оплати за видатковою накладною №117 від 25.04.2018, після чого залишок за якою становить 15116,00грн.;

платіж здійснений згідно платіжного доручення №1290 від 22.10.2018 віднесено в рахунок погашення залишку за видатковою накладною №117 від 25.04.2018, повної оплати за видатковими накладними №123 від 05.05.2018 на суму 43848,00грн., №124 від 07.05.2018 на суму 20496,00грн., №129 від 08.05.2018 на суму 102529,86грн. та залишок у сумі 318010,14грн. в рахунок часткової оплати за видатковою накладною №126 від 11.05.2018 на суму 571656,00грн., чого сума невиконаного грошового зобов`язання за останнім первинним документом становить 253 645,86грн..

Відповідач щодо наведеного врахування позивачем сплачених ним коштів заперечень не навів.

Дослідив здійснений позивачем розподіл грошових коштів, що надійшли від відповідача згідно перелічених више розрахункових документів, беручи до уваги визначене у них призначення платежу, суд погоджується з таким, оскільки не встановлено суперечностей обставинам справи, умовам укладеного договору та нормам чинного законодавства України.

Суд приймає також віднесення позивачем сплачених грошових коштів за платіжним дорученням №984 від 08.06.2018 в рахунок часткової оплати вартості товару за видатковою накладною №117 від 25.04.2018, оскільки матеріали справи не підтверджують наявність рахунку №157 від 23.05.2018 у межах договору №020917 від 01.09.2017, інших відомостей сторонами щодо цього не представлено.

Разом з цим, викладене свідчить про факт порушення покупцем строків оплати товару за вказаними видатковими накладними.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що при порушенні покупцем строків оплати товару, останній сплачує постачальнику неустойку в розмірі 0,5% від вартості товару за кожний календарний день прострочення оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені.

За розрахунком позивача загальна сума пені за прострочення основного зобов`язання становить у розмірі 572619,28грн., розрахована за кожною накладною з урахуванням проведених оплат та протягом періоду, дотримуючись обмежень встановлених ч.6 ст.232 Господарського кодексу України (дані згідно представлених суду результатів розрахунків за кожною з видаткових накладних, що містяться у матеріалах справи).

Згідно Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За змістом ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування пені, правомірність періоду її нарахування, суд дійшов висновку про те, що відповідно до встановлених строків оплати (п.3.3. договору), а саме його визначення у банківських днях з моменту отримання товару, позивачем помилково визначено початок періоду прострочення та, як наслідок, кінцева дата розрахунку у відповідності до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Окрім того, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування, оскільки у день здійснення платежу відбувається зменшення обсягу зобов`язання, який виступає базою для нарахування штрафних санкцій щодо якого має місце прострочення. Іншого договором не передбачено.

Отже, правомірним періодом прострочення та базою для нарахування неустойки у ньому, при цьому у межах граничного строку нарахування, визначеного позивачем, є:

за видатковою накладною №117 від 25.04.2018 на суму 669900,00грн. з 04.05.2018 по 16.05.2018, на суму 615116,00 з 17.05.2018 по 07.06.2018 та на суму 15116,00грн. з 08.06.2018 по 21.10.2018;

за видатковою накладною №122 від 02.05.2018 на суму 45216,00грн. з 08.05.2018 по 16.05.2018;

за видатковою накладною №123 від 05.05.2018 на суму 43848,00грн. з 12.05.2018 по 21.10.2018;

за видатковою накладною №124 від 07.05.2018 на суму 20496,00грн. з 15.05.2018 по 21.10.2018;

-за видатковою накладною №129 від 08.05.2018 на суму 102529,86грн. з 16.05.2018 по 21.10.2018;

-за видатковою накладною №126 від 11.05.2018 на суму 571656,00грн. з 18.05.2018 по 21.10.2018, на суму 253645,86грн. з 22.10.2018 по 16.11.2018;

-за видатковою накладною №134 від 12.05.2018 на суму 43296,00грн. з 19.05.2018 по 17.11.2018;

-за видатковою накладною №138 від 14.05.2018 на суму 51449,58грн. з 21.05.2018 (тут першим днем прострочення є 19.05.2018, проте позивачем початок нарахування визначено 21.05.2018, що у межах правомірного періоду прострочення, а відтак приймається як початкова дата, дотримуючись меж заявлених позовних вимог у цій частині) по 19.11.2018;

-за видатковою накладною №140 від 15.05.2018 на суму 34299,72грн. з 22.05.2018 по 21.11.2018;

-за видатковою накладною №141 від 15.05.2018 на суму 46056,00грн. з 22.05.2018 по 21.11.2018;

-за видатковою накладною №127 від 16.05.2018 на суму 412872,00грн. з 23.05.2018 по 21.11.2018;

-за видатковою накладною №172 від 17.05.2018 на суму 20400,00грн. з 24.05.2018 по 22.11.2018;

-за видатковою накладною №152 від 18.05.2018 на суму 150492,00грн. з 25.05.2018 по 23.11.2018;

-за видатковою накладною №155 від 21.05.2018 на суму 108384,00грн. з 28.05.2018 (тут першим днем прострочення є 26.05.2018, проте позивачем початок нарахування визначено 28.05.2018, що у межах правомірного періоду прострочення, а відтак приймається як початкова дата, дотримуючись меж заявлених позовних вимог у цій частині) по 26.11.2018;

-за видатковою накладною №168 від 21.05.2018 на суму 132300,00грн. з 28.05.2018 (тут першим днем прострочення є 26.05.2018, проте позивачем початок нарахування визначено 28.05.2018, що у межах правомірного періоду прострочення, а відтак приймається як початкова дата, дотримуючись меж заявлених позовних вимог у цій частині) по 26.11.2018;

-за видатковою накладною №157 від 25.05.2018 на суму 22812,00грн. з 02.06.2018 по 28.11.2018;

-за видатковою накладною №183 від 06.06.2018 на суму 66150,00грн. з 13.06.2018 по 11.12.2018;

-за видатковою накладною №187 від 06.06.2018 на суму 66150,00грн. з 13.06.2018 по 11.12.2018;

-за видатковою накладною №188 від 07.06.2018 на суму 23158,80грн. з 14.06.2018 по 12.12.2018;

-за видатковою накладною №189 від 08.06.2018 на суму 127536,00грн. з 15.06.2018 по 13.12.2018;

-за видатковою накладною №190 від 08.06.2018 на суму 23007,60грн. з 15.06.2018 по 13.12.2018;

-за видатковою накладною №191 від 09.06.2018 на суму 236250,00грн. з 16.06.2018 по 14.12.2018;

-за видатковою накладною №202 від 11.06.2018 на суму 22404,00грн. з 18.06.2018 (тут першим днем прострочення є 16.06.2018, проте позивачем початок нарахування визначено 18.06.2018, що у межах правомірного періоду прострочення, а відтак приймається як початкова дата, дотримуючись меж заявлених позовних вимог у цій частині) по 16.12.2018;

-за видатковою накладною №203 від 11.06.2018 на суму 44100,00грн. з 18.06.2018 (тут першим днем прострочення є 16.06.2018, проте позивачем початок нарахування визначено 18.06.2018, що у межах правомірного періоду прострочення, а відтак приймається як початкова дата, дотримуючись меж заявлених позовних вимог у цій частині) по 16.12.2018;

-за видатковою накладною №208 від 12.06.2018 на суму 22050,00грн. з 19.06.2018 по 18.12.2018;

-за видатковою накладною №209 від 12.06.2018 на суму 46972,80грн. з 19.06.2018 по 18.12.2018;

-за видатковою накладною №210 від 12.06.2018 на суму 44100,00грн. з 19.06.2018 по 18.12.2018;

-за видатковою накладною №211 від 12.06.2018 на суму 22050,00грн. - 19.06.2018 по 18.12.2018;

-за видатковою накладною №216 від 14.06.2018 на суму 44578,80грн. з 21.06.2018 по 19.12.2018;

-за видатковою накладною №221 від 15.06.2018 на суму 42408,00грн. з 22.06.2018 по 20.12.2018;

-за видатковою накладною №226 від 16.06.2018 на суму 21000,00грн. з 23.06.2018 по 21.12.2018;

-за видатковою накладною №227 від 16.06.2018 на суму 210000,00грн. з 23.06.2018 по 21.12.2018;

-за видатковою накладною №225 від 18.06.2018 на суму 37800,00грн. з 25.06.2018 (тут першим днем прострочення є 23.06.2018, проте позивачем початок нарахування визначено 25.06.2018, що у межах правомірного періоду прострочення, а відтак приймається як початкова дата, дотримуючись меж заявлених позовних вимог у цій частині) по 23.12.2018;

-за видатковою накладною №228 від 18.06.2018 на суму 63000,00грн. з 25.06.2018 (тут першим днем прострочення є 23.06.2018, проте позивачем початок нарахування визначено 25.06.2018, що у межах правомірного періоду прострочення, а відтак приймається як початкова дата, дотримуючись меж заявлених позовних вимог у цій частині) по 23.12.2018;

-за видатковою накладною №229 від 19.06.2018 на суму 126000,00грн. з 25.06.2018 (тут першим днем прострочення є 24.06.2018, проте позивачем початок нарахування визначено 25.06.2018, що у межах правомірного періоду прострочення, а відтак приймається як початкова дата, дотримуючись меж заявлених позовних вимог у цій частині) по 24.12.2018;

-за видатковою накладною №232 від 19.06.2018 на суму 23612,40грн. з 25.06.2018 (тут першим днем прострочення є 24.06.2018, проте позивачем початок нарахування визначено 25.06.2018, що у межах правомірного періоду прострочення, а відтак приймається як початкова дата, дотримуючись меж заявлених позовних вимог у цій частині) по 24.12.2018;

-за видатковою накладною №222 від 20.06.2018 на суму 56385,00грн. з 26.06.2018. по 25.12.2018.

Так, здійснив перерахунок вимог в частині заявленої пені, суд, беручи до уваги встановлене, дійшов висновку про її розмір у загальній сумі 563 394,83 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить застосувати до позовних вимог щодо стягнення пені по справі №905/2188/19 спеціальний строк позовної давності в один рік, оскільки вважає його пропущеним за вимогами про стягнення пені у період з 30.04.2018 по 25.06.2018.

Досліджуючи викладені твердження відповідача суд виходить з такого.

Відповідно до статей 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України встановлено застосування позовної давності в один рік, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з частиною 1 статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Виходячи зі змісту ст.264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як слідує з встановлених обставин, перебіг означеної спеціальної позовної давності переривався при зверненні позивача із позовом у межах справи №905/750/19, адже предметом позову була частина вимог про стягнення пені, заявлена у даній справі та право позивача на які встановлено судом вище.

Отже, за даними комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" звернення із позовом у справі №905/750/19 відбулось 22.04.2019 (згідно інформації експрес-накладної №59000416561542) і з наступної дати (23.04.2019) перебіг позовної давності почався заново.

Днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв`язку, через яке надсилається позовна заява, а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява у справі №905/2188/19 позивачем надіслана 27.11.2019, про що свідчить інформація, яка міститься на конверті, у якому означений позов надійшов.

З огляду на таке, суд не вбачає підстав вважати, що строк звернення до суду з позовною вимогою про стягнення пені сплинув. Відтак позовна давність у розглядуваному випадку судом не застосовується.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Кріс Авто у частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю Облдоррембуд в особі Краматорського підрядного спеціалізованого дорожнього ремонтно-будівельного відокремленого підрозділу ТДВ Облдоррембуд суми неустойки за несвоєчасну оплату на підставі п.5.2 договору постачання №020917 від 01.09.2017 підлягають частковому задоволенню у сумі 563394,83грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних від простроченої суми за користування коштами та інфляційних витрат.

Прострочення відповідачем грошового зобов`язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов`язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов`язку щодо сплати відповідних сум.

Як слідує з розрахунку позивача ним здійснено донарахування інфляційних витрат на суму стягнуту рішенням Господарського суду Донецької області від 23.07.2019 у справі №905/750/19 - 2 644 720,56грн. з урахуванням оплат проведених згідно платіжних доручень №408 від 15.08.2019, №449 від 27.08.2019, №1564 від 17.09.2019, №570 від 02.10.2019, №670 від 29.10.2019, протягом періоду травень - листопад 2019 (беручи до уваги попередній період нарахування, визначений у постанові Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 у справі №905/750/19), та визначено у загальній сумі 23523,45грн. (а саме нарахування здійснено на суму 2644720,56 грн. за період з 23.04.2019 -15.08.2019; на суму 2544720,56грн. за період з 16.08.2019-27.08.2019; на суму 2494720,56грн. за період з 28.08.2019-17.09.2019; на суму 2444720,56грн. за період з 18.09.2019-02.10.2019, на суму 2394720,56грн. за період з 03.10.2019 по 29.10.2019 та на суму 2344720,56грн. за період з 30.10.2019-21.11.2019).

Дослідивши позовні вимоги в цій частині, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 3 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті Урядовий кур`єр . Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Відтак, оскільки, індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути заборгованість з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми.

Відповідач у відзиві на позовну заяву б/н від 27.01.2019 не погоджується з розрахунком суми інфляційних втрат, вважає, що інфляційні нарахування повинні здійснюватись на суму боргу, прострочення якого тривало не менше повного місяця і з застосуванням індексу інфляції такого місяця, отже у представленому контрозрахунку виключив періоди, менші за місяць та визначив суму інфляційних витрат у зазначений період як -10702,63грн.

Інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Разом з цим, зміст п.6 Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої Наказом Державного комітету статистки України №265 від 27 липня 2007 року, однозначно вказує на мінімальний період застосування індексу - повний місяць, за який він розрахований, оскільки відсутні будь-які підстави стверджувати про знецінення коштів на відповідній коефіцієнт індексу за частину такого місяця (проміжні індекси за 15 днів або 1 день не виводяться, а його вирахування як середнє арифметичне за кожен день відповідного місяця або як певна пропорція між цілим місяцем та його частиною суперечить природі розрахунку місячного індексу та залежності від значення зміни цін на відповідний перелік товарів саме впродовж цілого місяця).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Таким чином, застосований позивачем розрахунок інфляційних витрат, як і приведений відповідачем, суперечить вищевикладеному та дійсним обставинам справи, і тому є невірними та не можуть бути прийняти судом.

Беручи до уваги донарахування інфляційних витрат на стягнуту суму заборгованості та те, що відбувалось часткова її сплата, та, насамперед, сутність інфляційних витрат, яка полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, що відбуваються за місяць у цілому, та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, що свідчить про безпідставність поділу при його застосуванні на певну частину відповідного місяця.

З огляду на викладене, правомірності застосування порядку розрахунку інфляційних витрат, запропонованого позивачем, суд не вбачає.

Здійснив перерахунок інфляційних витрат, за допомогою програми "Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН" за належний період та у який існувала сума боргу, на яку визначено нарахування цих вимог, з урахуванням проведених часткових оплат та з дотриманням меж встановлених позивачем, а саме: за зобов`язанням на суму 2644720,56грн. за період травень 2019 - липень 2019; на суму 2494720,56грн. у період за серпень 2019; на суму 2444720,56грн. за вересень 2019 та на суму 2344720,56грн. за жовтень 2019, суд дійшов висновку про їх загальний розмір 15339,29грн.

При цьому враховано, відсутність інфляційних процесів у період з травня 2019 по липень 2019 та за серпень 2019.

В частині нарахування інфляційних витрат за листопад 2019 перерахунок не здійснювався, адже позивачем не доведено та не визначено залишкову суму основного боргу на останній день цього місяця, беручи до уваги здійснення у ньому платежу згідно платіжного доручення №54 від 21.11.2019.

Відтак, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Кріс Авто до Товариства з додатковою відповідальністю Облдоррембуд в особі Краматорського підрядного спеціалізованого дорожнього ремонтно-будівельного відокремленого підрозділу ТДВ Облдоррембуд в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково у розмірі 15339,29грн.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у загальному розмірі 44574,70грн. і як слідує з розрахунку позивача це є донарахуванням 3% річних на суму стягнуту рішенням Господарського суду Донецької області від 23.07.2019 у справі №905/750/19 - 2 644 720,56грн. з урахуванням оплат проведених згідно платіжних доручень №408 від 15.08.2019, №449 від 27.08.2019, №1564 від 17.09.2019, №570 від 02.10.2019, №670 від 29.10.2019, а саме нарахування здійснено на суму 2644720,56грн. за період з 23.04.2019 по 15.08.2019; на суму 2544720,56грн. за період з 16.08.2019 по 27.08.2019; на суму 2494720,56грн. за період з 28.08.2019 по 17.09.2019; на суму 2444720,56грн. за період з 18.09.2019 по 02.10.2019; на суму 2394720,56грн. за період з 03.10.2019 по 29.10.2019; на суму 2344720,56грн. за період з 30.10.2019 по 21.11.2019.

Перевіривши порядок нарахування вимог у цій частині та період за який їх нараховано, судом встановлено не відповідність його дійсним обставинам, оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування, по-друге - позивачем не враховано зменшення суми боргу, яке відбулось 21.11.2019 внаслідок проведення оплати згідно платіжного доручення №54 від 21.11.2019.

Відтак, здійснив перерахунок позовних вимог у цій частині, з огляду на зазначене у межах періоду з 23.04.2019 по 20.11.2019, а саме на суму 2644720,56грн. за період з 23.04.2019 по 14.08.2019, на суму 2544720,56грн. з 15.08.2019 по 26.08.2019, на суму 2494720,56грн. з 27.08.2019 по 16.09.2019, на суму 2444720,56грн. з 17.09.2019 по 01.10.2019, на суму 2394720,56грн. з 02.10.2019 по 28.10.2019, на суму 2344720,56грн. з 29.10.2019 по 20.11.2019, суд дійшов висновку про їх розмір у загальній сумі 44357,33грн.

З огляду на таке, виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення 3% річних, у сумі встановленій судом, а саме у розмірі 44357,33грн.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 7, 13, 42, 73-81, 86, 129, ст.ст.233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріс Авто", м.Краматорськ Донецької області, до Товариства з додатковою відповідальністю "Облдоррембуд", м.Краматорськ Донецької області, в особі Краматорського підрядного спеціалізованого дорожнього ремонтно-будівельного відокремленого підрозділу ТДВ "Облдоррембуд", м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 640 717,43грн., у тому числі: 572 619,28грн. - сума неустойки за несвоєчасну оплату на підставі п.5.2 договору постачання №020917 від 01.09.2017; 44 574,70грн. - три проценти річних від простроченої суми за користування коштами та 23 523,45грн. - індекс інфляції на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Облдоррембуд" (84331, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Дружби, будинок 73, код ЄДРПОУ 05505963, банківські реквізити не вказано) в особі Краматорського підрядного спеціалізованого дорожнього ремонтно-будівельного відокремленого підрозділу ТДВ "Облдоррембуд"(84331, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Дружби, будинок 73, код ЄДРПОУ 05506000, банківські реквізити не вказано) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріс Авто" (84313, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Паркова, будинок 17, квартира 44, код ЄДРПОУ 37388903, банківські реквізити не вказано) 623 091,45грн., у тому числі: 563 394,83грн. - сума неустойки (пені), 44 357,33грн. - три проценти річних від простроченої суми за користування коштами та 15 339,29грн. - індекс інфляції, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 9 346,37грн.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.В судовому засіданні 25.02.2020 ухвалено рішення (вступна та резолютивна частини).

6.Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

7. Повний текст рішення складено 06.03.2020.

Суддя О.В. Кротінова