Постанова

від 20.05.2020 по справі 905/2188/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2020 р. Справа № 905/2188/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий:Зубченко І.В. (доповідач), судді:Радіонова О.О. , Чернота Л.Ф. при секретарі судового засідання: Мартинчук М.В. за участю представників: від позивача:не з`явився від відповідача:не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Облдоррембуд , м.Краматорськ Донецької області (вх.№1153Д/3 від 13.04.2020р.) на рішення господарського суду Донецької області ухвалене 25.02.2020р. (повний текст складено та підписано 06.03.2020р. у м.Харкові) у справі№905/2188/19 (суддя Кротінова О.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Кріс Авто , м.Краматорськ Донецької області доТовариства з додатковою відповідальністю Облдоррембуд , м.Краматорськ Донецької області, в особі Краматорського підрядного спеціалізованого дорожнього ремонтно-будівельного відокремленого підрозділу Товариства з додатковою відповідальністю Облдоррембуд , м.Краматорськ Донецької області простягнення 640.717,43грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Кріс Авто , м.Краматорськ Донецької області, позивач, звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з додатковою відповідальністю Облдоррембуд , м.Краматорськ Донецької області, в особі Краматорського підрядного спеціалізованого дорожнього ремонтно-будівельного відокремленого підрозділу Товариства з додатковою відповідальністю Облдоррембуд , м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 640.717,43грн., з яких 572.619,28грн. - неустойка, 44.574,70грн. - 3% річних та 23.523,45грн. - інфляційні. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором постачання №020917 від 01.09.2017р. у частині здійснення повного та своєчасного розрахунку за отриманий товар, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка стягнута рішенням господарського суду Донецької області від 23.07.2019р. у справі №905/750/19. Зазначене стало підставою для нарахування пені та донарахування 3% річних та інфляційних на суму заборгованості, стягнутої зазначеним рішенням суду.

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.02.2020р. (повний текст складено та підписано 06.03.2020р.) у справі №905/2188/19 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Облдоррембуд" в особі Краматорського підрядного спеціалізованого дорожнього ремонтно-будівельного відокремленого підрозділу Товариства з додатковою відповідальністю "Облдоррембуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріс Авто" 623.091,45грн., у тому числі: 563.394,83грн. - сума неустойки (пені), 44.357,33грн. - 3% річних та 15.339,29грн. інфляційні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення у розглядуваній справі, місцевий господарський суд, посилаючись на положення статей 11, 509, 526, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 193, 230, 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та з урахуванням преюдиційного факту неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань, дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог щодо стягнення пені, інфляційних та 3% річних. У свою чергу, часткове задоволення позовних вимог пов`язане з наявністю помилок (невідповідністю положенням чинного законодавства) у наданому позивачем розрахунку.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з додатковою відповідальністю Облдоррембуд звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно резолютивної частини якої просить рішення господарського суду Донецької області від 25.02.2020р. (повний текст складено та підписано 06.03.2020р.) у справі №905/2188/19 скасувати в частині стягнення з відповідача 26.407,44грн. пені і 369,11грн. судового збору, прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. За твердженнями апелянта, оскаржуване рішення у названій частині прийняте з порушенням норм матеріального права. Скаржник наголошує, що господарський суд Донецької області дійшов висновку про належний до стягнення розмір пені 563.394,83грн., однак детального опису по кожному періоду, кожній видатковій накладній у мотивувальній частині рішення не навів, що, у свою чергу, призвело до невірного визначення розміру пені. За підрахунками апелянта, належний до стягнення розмір пені становить 536.987,39грн.

Для розгляду справи згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2020р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2020р. у справі №905/2188/19 поновлено Товариству з додатковою відповідальністю Облдоррембуд пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою та зобов`язано позивача у строк до 30.04.2020р. включно надати до суду відзив на апеляційну скаргу.

На поштову адресу суду 29.04.2020р. (згідно штампу канцелярії, наявного на першому аркуші документа) від Товариства з обмеженою відповідальністю Кріс Авто надійшов відзив на апеляційну скаргу (у межах визначеного судом строку). За змістом відзиву позивач зазначає, що судом першої інстанції вірно визначено розмір пені у загальній сумі 563.394,83грн., у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню, о оскаржуване рішення не підлягає скасуванню. При цьому Товариство з обмеженою відповідальністю Кріс Авто зауважує, що розрахунок пені, наведений відповідачем, та загальна сума пені за розрахунком останнього є помилковими, оскільки:

- у розрахунку штрафних санкцій за кожен період відповідач не враховує останній день періоду нарахування штрафних санкцій;

- за видатковими накладними №122 від 02.05.2018р., №123 від 05.05.2018р., №229 від 19.06.2018р., №232 від 19.06.2018р., №222 від 20.06.2018р. відповідач невірно визначає граничний строк виконання зобов`язання;

- за видатковою накладною №172 від 17.05.2018р. відповідач помилково визначає останній день періоду нарахування штрафних санкцій.

Після проведення підготовчих дій в порядку ст.267 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 04.05.2020р. призначив справу №905/2188/19 до розгляду на 20.05.2020р.

У судове засідання 20.05.2020р. представники сторін не з`явилися. За змістом резолютивної частини відзиву Товариство з обмеженою відповідальністю Кріс Авто , зокрема, просило судове засідання проводити без участі його представника. Від Товариства з додатковою відповідальністю Облдоррембуд на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (з електронним цифровим підписом), мотивоване введенням у країни карантинних заходів.

Східний апеляційний господарський суд зазначає, що явка сторін ухвалою суду від 04.05.2020р. обов`язковою не визнавалася. Відповідно до ч.11 ст.270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Колегія суддів зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, позиція Товариства з додатковою відповідальністю Облдоррембуд викладена безпосередньо в апеляційній скарзі.

Крім того судом враховано принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Керуючись наведеними приписами законодавства, приймаючи до уваги викладені в листі Ради суддів України №9рс-186/20 від 16.03.2020р. рекомендації щодо запровадження особливого режиму роботи судів на період карантину, які передбачають, у тому числі, можливість здійснення судового розгляду справ без участі сторін, зважаючи на наявність достатніх матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, судова колегія визнала за можливе розглянути справу №905/2188/19 за відсутністю представників сторін і, як наслідок, відмовила у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та задовольнила клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 ГПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст.ст.222, 223 ГПК України та п.17.7 Перехідних положень ГПК України запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації не здійснювався, складено протокол.

У судовому засіданні 20.05.2020р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах перегляду справи, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Донецької області від 23.07.2019р. (повний текст складено та підписано 01.08.2019р.) у справі №905/750/19 задоволено частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Кріс Авто до Товариства з додатковою відповідальністю Облдоррембуд в особі Краматорського підрядного спеціалізованого дорожнього ремонтно-будівельного відокремленого підрозділу Товариства з додатковою відповідальністю Облдоррембуд про стягнення 2.644.720,56грн. основного боргу на підставі договору постачання №020917 від 01.09.2017р., 474.745,35грн. пені на підставі п.5.2 договору постачання №020917 від 01.09.2017р., 39.562,00грн. 3% річних та 170.923,99грн. інфляційних на підставі ст.625 ЦК України. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2.644.720,56грн. основного боргу, 39.562,00грн. - 3% річних, 170.923,99грн. інфляційних.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2019р. (повний текст складено та підписано 14.11.2019р.) рішення господарського суду Донецької області від 23.07.2019р. у справі №905/750/19 скасовано в частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю Облдоррембуд в особі Краматорського підрядного спеціалізованого дорожнього ремонтно-будівельного відокремленого підрозділу Товариства з додатковою відповідальністю Облдоррембуд на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кріс Авто інфляційних у сумі 19.380,02грн. та прийнято в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. У решті рішення залишено без змін.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.07.2019р. (повний текст складено та підписано 01.08.2019р.) у справі №905/750/19 встановлено: факт укладення Товариством з обмеженою відповідальністю Кріс Авто (постачальник) та Краматорським підрядним спеціалізованим дорожнім ремонтно-будівельним відокремленим підрозділом Товариства з додатковою відповідальністю Облдоррембуд договору постачання №020917 від 01.09.2017р.; факт поставки на виконання умов названого договору з вересня 2017р. по червень 2018р. позивачем на адресу відповідача товару на загальну суму 6.082.496,44грн. та прийняття його відповідачем без зауважень і заперечень, у тому числі за видатковими накладними №117 від 25.04.2018р., №122 від 02.05.2018р., №123 від 05.05.2018р., №124 від 07.05.2018р., №129 від 08.05.2018р., №126 від 11.05.2018р., №134 від 12.05.2018р., №138 від 14.05.2018р., №140 від 15.05.2018р., №141 від 15.05.2018р., №127 від 16.05.2018р., №172 від 17.05.2018р., №152 від 18.05.2018р., №155 від 21.05.2018р., №168 від 21.05.2018р., №157 від 25.05.2018р., №183 від 06.06.2018р., №187 від 06.06.2018р., №188 від 07.06.2018р., №189 від 08.06.2018р., №190 від 08.06.2018р., №191 від 09.06.2018р., №202 від 11.06.2018р., №203 від 11.06.2018р., №208 від 12.06.2018р., №209 від 12.06.2018р., №210 від 12.06.2018р., №211 від 12.06.2018р., №216 від 14.06.2018р., №221 від 15.06.2018р., №226 від 16.06.2018р., №227 від 16.06.2018р., №225 від 18.06.2018р., №228 від 18.06.2018р., №229 від 19.06.2018р., №232 від 19.06.2018р., №222 від 20.06.2018р.

Господарським судом Донецької області у рішенні від 23.07.2019р. у справі №905/750/19 встановлено наявність заборгованості відповідача за поставлений позивачем товар станом на дату прийняття рішення у сумі 2.644.720,56грн. Внаслідок несвоєчасного виконання грошових зобов`язань за договором №020917 від 01.09.2017р. у межах справи №905/750/19 стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 39.562,00грн., нараховані на заборгованість в сумі 2.644.720,00грн. за період 23.10.2018р. - 22.04.2019р., та інфляційні, нараховані на заборгованість в сумі 2.644.720,00грн. за період з листопада 2018р. по квітень 2019р., у сумі 151.543,97грн. (з урахуванням висновків, викладених у постанові Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2019р. у справі №905/750/19). У задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені у розмірі 474.745,35грн., нарахованої за період 22.10.2018р. - 22.04.2019р., відмовлено з огляду на не доведення порядку нарахування та розміру. При цьому господарським судом Донецької області роз`яснено, що після здійснення належного розрахунку пені позивач не позбавлений права звернутись до суду з відповідним позовом.

У зв`язку з тим, що відповідач продовжує порушувати зобов`язання з оплати отриманого товару, позивачем у межах справи №905/2188/19 здійснено нарахування пені і донарахування 3% річних та інфляційних на суму заборгованості, стягнутої зазначеним вище рішенням суду.

Східний апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст.173 ГК України, що кореспондується зі ст.509 ЦК України, у силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Як зазначалося раніше, рішенням господарського суду Донецької області від 23.07.2019р. (повний текст складено та підписано 01.08.2019р.) у справі №905/750/19 стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю Облдоррембуд в особі Краматорського підрядного спеціалізованого дорожнього ремонтно-будівельного відокремленого підрозділу Товариства з додатковою відповідальністю Облдоррембуд на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кріс Авто 2.644.720,56грн. основного боргу. Крім того, за неналежне виконання умов договору №020917 від 01.09.2017р. стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 39.562,00грн., нараховані на заборгованість в сумі 2.644.720,00грн. за період 23.10.2018р. - 22.04.2019р., та інфляційні, нараховані на заборгованість в сумі 2.644.720,00грн. за період з листопада 2018р. по квітень 2019р., у сумі 151.543,97грн. (з урахуванням висновків, викладених у постанові Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2019р. у справі №905/750/19).

Вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, було встановлено преюдиційні факти наявності заборгованості відповідача перед позивачем, зокрема, у розмірі 2.644.720,56грн. та прострочення виконання відповідачем договірних зобов`язань, які в силу приписів статті 75 ГПК України не підлягають повторному доведенню.

Господарським судом Донецької області при розгляді справи №905/2188/19, з урахуванням умов п.3.3 договору (який визначає умови оплати: протягом п`яти банківських днів з моменту отримання товару) та п.4.8 договору (яким сторони погодили, що датою поставки вважається дата, яка вказана у видатковій накладній, яку було видано постачальником) вірно визначено граничний строк здійснення відповідачем розрахунку за отриманий товар, а саме (номер видаткової накладної та її дата - граничний строк оплати): №117 від 25.04.2018р. - 03.05.2018р.; №122 від 02.05.2018р. - 07.05.2018р.; №123 від 05.05.2018р. - 11.05.2018р.; №124 від 07.05.2018р. - 14.05.2018р.; №129 від 08.05.2018р. - 15.05.2018р.; №126 від 11.05.2018р. - 17.05.2018р.; №134 від 12.05.2018р. - 18.05.2018р.; №138 від 14.05.2018р. - 18.05.2018р.; №140 від 15.05.2018р. - 21.05.2018р.; №141 від 15.05.2018р. - 21.05.2018р.; №127 від 16.05.2018р. - 22.05.2018р.; №172 від 17.05.2018р. - 23.05.2018р.; №152 від 18.05.2018р. - 24.05.2018р.; №155 від 21.05.2018р. - 25.05.2018р.; №168 від 21.05.2018р. - 25.05.2018р.; №157 від 25.05.2018р. - 01.06.2018р.; №183 від 06.06.2018р. - 12.06.2018р.; №187 від 06.06.2018р. - 12.06.2018р.; №188 від 07.06.2018р. - 13.06.2018р.; №189 від 08.06.2018р. - 14.06.2018р.; №190 від 08.06.2018р. - 14.06.2018р.; №191 від 09.06.2018р. - 15.06.2018р.; №202 від 11.06.2018р. - 15.06.2018р.; №203 від 11.06.2018р. - 15.06.2018р.; №208 від 12.06.2018р. - 18.06.2018р.; №209 від 12.06.2018р. - 18.06.2018р.; №210 від 12.06.2018р. - 18.06.2018р.; №211 від 12.06.2018р. - 18.06.2018р.; №216 від 14.06.2018р. - 20.06.2018р.; №221 від 15.06.2018р. - 21.06.2018р.; №226 від 16.06.2018р. - 22.06.2018р.; №227 від 16.06.2018р. - 22.06.2018р.; №225 від 18.06.2018р. - 22.06.2018р.; №228 від 18.06.2018р. - 22.06.2018р.; №229 від 19.06.2018р. - 23.06.2018р.; №232 від 19.06.2018р. - 23.06.2018р.; №222 від 20.06.2018р. - 25.06.2018р.

При цьому Східний апеляційний господарський суд звертає увагу, що відповідачем у апеляційній скарзі помилково визначено граничний строк виконання зобов`язання за видатковими накладними №122 від 02.05.2018р. (10.05.2018р.), №123 від 05.05.2018р. (14.05.2018р.), №229 від 19.06.2018р. (25.06.2018р.), №232 від 19.06.2018р. (25.06.2018р.), №222 від 20.06.2018р. (26.06.2018р.). При визначенні граничного строку здійснення оплати за отриманий товар відповідачем не враховано регламент роботи системи електронних платежів Національного банку України та банківської системи України у зв`язку з перенесенням робочих днів у 2018р. Скаржником також невірно зазначено дату видаткової накладної №157 від 25.05.2018р. на суму 22.812,00грн. (зазначено 22.05.2018р.) і, відповідно, невірно визначено граничний строк виконання зобов`язання за названою видатковою накладною (зазначено 29.05.2018р.). Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у рішенні господарського суду Донецької області від 23.07.2019р. (повний текст складено та підписано 01.08.2019р.) у справі №905/750/19 (що в силу приписів ч.4 ст.75 ГПК України не підлягає повторному доказуванню) датою накладної №157 на суму 22.812,00грн. є 25.05.2018р.

Господарським судом Донецької області встановлено, матеріалами справи підтверджено та сторонами не спростовано факт здійснення відповідачем наступних оплат отриманого від позивача товару за вказаними вище видатковими накладними: 100.000,00грн. згідно платіжного доручення №926 від 17.05.2018р.; 600.000,00грн. згідно платіжного доручення №984 від 08.06.2018р.; 500.000,00грн. згідно платіжного доручення №1290 від 22.10.2018р.; 100.000,00грн. згідно платіжного доручення №408 від 15.08.2019р.; 50.000,00грн. згідно платіжного доручення №449 від 27.08.2019р.; 50.000,00грн. згідно платіжного доручення №1564 від 17.09.2019р.; 50.000,00грн. згідно платіжного доручення №570 від 02.10.2019р.; 50.000,00грн. згідно платіжного доручення №670 від 29.10.2019р.; 310.500,00грн. згідно платіжного доручення №54 від 21.11.2019р.

При цьому, дослідивши здійснений позивачем розподіл грошових коштів, що надійшли від відповідача згідно названих платіжних доручень, враховуючи визначене у них призначення платежу, місцевий господарський суд погодився із таким розподілом, оскільки не встановлено суперечностей обставинам справи, умовам укладеного договору та нормам чинного законодавства України. Відповідач щодо врахування позивачем сплачених ним коштів при здійсненні розрахунків за конкретними видатковими накладними заперечень не навів.

Отже, матеріалами справи підтверджено факт порушення Товариством з додатковою відповідальністю Облдоррембуд в особі Краматорського підрядного спеціалізованого дорожнього ремонтно-будівельного відокремленого підрозділу Товариства з додатковою відповідальністю Облдоррембуд строків оплати товару, отриманого від Товариства з обмеженою відповідальністю Кріс Авто згідно вищевказаних за текстом постанови видаткових накладних.

У контексті приписів ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Своєю чергою доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди зі здійсненим господарським судом Донецької області розрахунком пені.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1, 3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами п.5.2 договору при порушенні покупцем строків оплати товару, останній сплачує постачальнику неустойку в розмірі 0,5% від вартості товару за кожний календарний день прострочення оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені.

За розрахунком позивача, загальна сума пені за прострочення основного зобов`язання становить 572.619,28грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, місцевий господарський суд зауважив, що, враховуючи приписи п.3.3 договору щодо умов оплати (оплата протягом п`яти банківських днів з моменту отримання товару), позивачем помилково визначено початок періоду прострочення та, як наслідок, помилково визначено кінцеву дату розрахунку у відповідності до приписів ч.6 ст.232 ГК України. Крім того, за висновками місцевого господарського суду, позивачем помилково включено день фактичної сплати суми заборгованості в період часу, за який здійснюється нарахування.

Здійснивши перерахунок позовних вимог у частині заявленої до стягнення пені, господарський суд Донецької області дійшов висновку, що належний до стягнення з відповідача на користь позивача розмір пені становить 563.394,83грн.

В обґрунтування апеляційної скарги Товариство з додатковою відповідальністю Облдоррембуд наголошує, що суд першої інстанції при розрахунку пені детального опису по кожному періоду, кожній видатковій накладній у мотивувальній частині рішення не навів, що, у свою чергу, призвело до невірного визначення розміру пені. За підрахунками апелянта, належний до стягнення розмір пені становить 536.987,39грн.

Разом з тим, такі твердження скаржника є необґрунтованими, оскільки мотивувальна частина оскаржуваного рішення містить визначення періоду прострочення за кожною видатковою накладною, базу для нарахування пені у ньому та обґрунтування визначення відповідного періоду. При цьому, як зазначалося раніше, відповідачем у апеляційній скарзі помилково визначено граничний строк виконання зобов`язання за видатковими накладними №122 від 02.05.2018р., №123 від 05.05.2018р., №229 від 19.06.2018р., №232 від 19.06.2018р., №222 від 20.06.2018р., а також невірно зазначено дату видаткової накладної №157 на суму 22.812,00грн. і, як наслідок, невірно зазначено граничний строк виконання зобов`язання за названою видатковою накладною. До того ж, при здійсненні розрахунку штрафних санкцій скаржником невірно визначено кількість днів прострочення у періоді. Судова колегія, разом з іншим, вважає доречним посилання позивача у відзиві на апеляційну скаргу на те, що при здійсненні розрахунку пені за прострочення виконання зобов`язання за видатковою накладною №172 від 17.05.2018р. апелянтом помилково визначено кінцеву дату періоду нарахування, а саме вказано 21.11.2018р. замість 22.11.2018р.

Отже, за висновками Східного апеляційного господарського суду, здійснений судом першої інстанції розрахунок пені за загальний період з 04.05.2018р. по 25.12.2018р. на суму 563.394,83грн. є обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства та матеріалам справи.

При цьому, з урахуванням приписів ст.256, п.1 ч.2 ст.258, ч.1 ст.261, ст.264 ЦК України, беручи до уваги переривання строку спеціальної позовної давності при зверненні Товариства з обмеженою відповідальністю Кріс Авто із позовом у межах справи №905/750/19 (предметом позову була частина вимог про стягнення пені, заявлена у розглядуваній справі), звернення 22.04.2019р. із позовною заявою у межах справи №905/750/19 (у зв`язку з чим з 23.04.2019р. перебіг позовної давності почався заново), надіслання 27.11.2019р. позовної заяви у справі №905/2188/19, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що строк звернення до суду з позовною вимогою про стягнення пені не сплинув і, відповідно, про те, що наслідки спливу позовної давності у розглядуваному випадку застосуванню не підлягають. Сторонами такий висновок суду першої інстанції не оспорюється.

Товариством з обмеженою відповідальністю Кріс Авто , разом з іншим, нараховано (донараховано на суму, стягнуту рішенням господарського суду Донецької області від 23.07.2019р. у справі №905/750/19, з урахуванням проведених оплат) та пред`явлено до стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю Облдоррембуд в особі Краматорського підрядного спеціалізованого дорожнього ремонтно-будівельного відокремленого підрозділу Товариства з додатковою відповідальністю Облдоррембуд 3% річних у розмірі 44.574,70грн. та 23.523,45грн. інфляційних.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи наведене, господарський суд Донецької області правомірно задовольнив позов у частині стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 15.339,29грн., нарахованих за загальний період травень 2019р. - жовтень 2019р., та 3% річних у розмірі 44.357,33грн., нарахованих за загальний період з 23.04.2019р. по 20.11.2019р. При цьому, за висновками місцевого господарського суду, розрахунок інфляційних, здійснений позивачем, не відповідає положенням законодавства через неврахування того, що базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція. Місцевим господарським судом у частині нарахування інфляційних за листопад 2019р. перерахунок не здійснювався, оскільки позивачем не доведено та не визначено залишкову суму основного боргу на останній день названого місяця, беручи до уваги здійснення у ньому платежу згідно платіжного доручення №54 від 21.11.2019р. Крім того, судом першої інстанції зауважено про невідповідність наданого позивачем розрахунку 3% річних дійсним обставинам, оскільки, по-перше, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування, по-друге, не враховано зменшення суми боргу, яке відбулось 21.11.2019р. внаслідок проведення оплати згідно платіжного доручення №54 від 21.11.2019р.

Правомірність здійсненого господарським судом Донецької області розрахунку інфляційних та 3% річних і вірність визначення належного до стягнення з відповідача на користь позивача розміру таких нарахувань сторонами не оспорюється.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відтак, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які (доводи і вимоги апеляційної скарги) в даному випадку не підтверджують ухвалення переглядуваного рішення із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю Облдоррембуд підлягає залишенню без задоволення, а переглядуване рішення - без змін.

За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Облдоррембуд , м.Краматорськ Донецької області, на рішення господарського суду Донецької області від 25.02.2020р. (повний текст складено та підписано 06.03.2020р.) у справі №905/2188/19 - залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Донецької області від 25.02.2020р. (повний текст складено та підписано 06.03.2020р.) у справі №905/2188/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

У судовому засіданні 20.05.2020р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 21.05.2020р.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Суддя О.О. Радіонова

Суддя Л.Ф. Чернота