Рішення

від 18.02.2020 по справі 910/10202/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.02.2020Справа № 910/10202/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовом Релігійної організації Релігійна громада Свято-Іоанно-Богословського храму с. Малиничі Хмельницького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви

до Хмельницької обласної державної адміністрації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача

Управління Хмельницької єпархії Української Православної церкви

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління Хмельницької єпархії Української Православної Церкви

(Православної Церкви України)

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління культури, національностей, релігій та туризму Хмельницької обласної державної адміністрації

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Релігійну організацію Релігійна громада Свято-Іоанна-Богословської парафії села Малиничі Хмельницького району Хмельницької єпархії Православної церкви України

про визнання протиправним і скасування розпорядження

за участю представників сторін

від позивача Пасічник Я.С. (адвокат за ордером КС

№ 629389 від 11.02.2020)

від відповідача не з'явились

від третьої особи на стороні позивача Пасічник Я.С. (адвокат за ордером КС

№ 629389 від 11.02.2020)

від третьої особи-1 на стороні відповідача не з'явились

від третьої особи-2 на стороні відповідача не з'явились

від третьої особи-3 на стороні відповідача Бабій В.В. (адвокат за ордером КС

№ 629399 від 18.02.2020)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2019 року Релігійна організація Релігійна громада Свято-Іоанно-Богословського храму с. Малиничі Хмельницького району Хмельницької єпархії Української православної церкви (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Хмельницької обласної державної адміністрації (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування розпорядження № 250/2019-р від 11.04.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розпорядження голови Хмельницької обласної державної адміністрації № 250/2019-р від 11.04.2019 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийнято з перевищенням наданих повноважень, а також з порушенням встановленого порядку та приписів чинного законодавства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2019 відкрито провадження у справі № 910/10202/19 та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.09.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2019 у задоволенні заяви Релігійної організації Релігійна громада Свято-Іоанно-Богословського храму с. Малиничі Хмельницького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви про забезпечення позову відмовлено.

29.08.2019 до суду надійшли подані відповідачем на вимогу ухвали суду документи, а саме реєстраційна справа релігійної організації. Також до суду надійшов поданий відповідачем відзив, у якому сторона просила суд у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 викликано Релігійну організацію Релігійна громада Свято-Іоанно-Богословського храму села Малиничі Хмельницького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви , як позивача, та Хмельницьку обласну державну адміністрацію, як відповідача, в підготовче засідання, призначене на 24.09.2019.

24.09.2019 до суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи без участі його представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 відкладено підготовче засідання на 17.10.2019.

Судове засідання, призначене на 17.10.2019, не відбулось у зв'язку з проведенням евакуації працівників та відвідувачів суду внаслідок надходженням повідомлення про замінування будівлі суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2019 викликано Релігійну організацію Релігійна громада Свято-Іоанно-Богословського храму села Малиничі Хмельницького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви , як позивача, та Хмельницьку обласну державну адміністрацію, як відповідача, у підготовче засідання, призначене на 06.11.2019.

18.10.2019 до суду надійшли подані позивачем пояснення по суті справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 відкладено підготовче засідання на 28.11.2019 та залучено до участі у справі третю особу-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління Хмельницької єпархії Української Православної Церкви, третю особу-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління культури, національностей, релігій та туризму Хмельницької обласної державної адміністрації, третю особу-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Релігійну організацію Релігійна громада Свято-Іоанна-Богословської парафії села Малиничі Хмельницького району Хмельницької єпархії Православної церкви України третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Управління Хмельницької єпархії Української Православної церкви.

27.11.2019 до суду надійшли подані позивачем пояснення по суті позовних вимог.

28.11.2019 до суду надійшли подані третьою особою-3 пояснення, а також заява про залишення позову без розгляду, обґрунтована тим, що на момент виникнення спірних правовідносин та розгляду судом даного спору в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості про реєстрацію такої юридичної особи, як Релігійна організація Релігійна громада Свято-Іоанно-Богословського храму с. Малиничі Хмельницького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви (позивач). У той же час, у вказаному реєстрі містяться відомості про те, що ідентифікаційний код 43256757 належить іншій юридичній особі - Релігійній організації Релігійна громада Свято-Іоанна-Богословської парафії села Малиничі Хмельницького району Хмельницької єпархії Православної церкви України (третій особі-3). Третя особа-3 вважала, що позов у даній справі подано від імені особи, яка не має процесуальної дієздатності та обсяг правосуб'єктності якої неможливо встановити через відсутність актуальних та достовірних реєстраційних відомостей щодо вказаної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також відсутність установчих документів, які були чинними станом на момент відкриття судом провадження у цій справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2019 викликано Хмельницьку обласну державну адміністрацію, як відповідача, Управління Хмельницької єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України), як третю особу-1, та Управління культури, національностей, релігій та туризму Хмельницької обласної державної адміністрації, як третю особу-2, у підготовче засідання, призначене на 17.12.2019.

13.12.2019 до суду надійшли пояснення, подані третьою особою-2, в яких Управління культури, національностей, релігій та туризму Хмельницької обласної державної адміністрації виклало правову позицію аналогічну тій, що була наведена відповідачем у відзиві на позовну заяву.

16.12.2019 до суду надійшли додаткові пояснення, подані представником позивача та третьої особи на стороні позивача.

17.12.2019 до суду надійшла подана третьої особою-3 заява про закриття провадження у справі, обґрунтована тим, що даний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки спірні правовідносини стосуються реєстрації статуту (положення) релігійної організації, про що також зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 по справі № 910/8132/19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 викликано Хмельницьку обласну державну адміністрацію, як відповідача, Управління Хмельницької єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України), як третю особу-1, та Управління культури, національностей, релігій та туризму Хмельницької обласної державної адміністрації, як третю особу-2, у підготовче засідання, призначене на 14.01.2020.

13.01.2020 до суду надійшли подані представником позивача та третьої особи на стороні позивача додаткові пояснення по справі, в яких останній заперечував проти закриття провадження у справі та наводив правові позиції Верховного Суду в обґрунтування власних заперечень.

14.01.2020 суд протокольно ухвалив відмовити у задоволенні клопотань про закриття провадження у справі та залишення позову без розгляду, а також закрити підготовче провадження та призначити судове засідання для розгляду справи по суті на 11.02.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 викликано Хмельницьку обласну державну адміністрацію, як відповідача, Управління Хмельницької єпархії Української Православної Церкви, як третю особу-1, та Управління культури, національностей, релігій та туризму Хмельницької обласної державної адміністрації, як третю особу-2, у судове засідання для розгляду справи по суті, призначене на 11.02.2020.

10.02.2020 до суду надійшли подані представником позивача та третьої особи на стороні позивача додаткові пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2020 викликано Хмельницьку обласну державну адміністрацію, як відповідача, Управління Хмельницької єпархії Української Православної Церкви, як третю особу-1, та Управління культури, національностей, релігій та туризму Хмельницької обласної державної адміністрації, як третю особу-2, у судове засідання для розгляду справи по суті, призначене на 18.02.2020.

У судовому засіданні 18.02.2020 позивач заявлені ним позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Третя особа-3 проти задоволення позову заперечувала, вважала його необґрунтованим та безпідставним, просила у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Третя особа на стороні позивача надала пояснення по суті спору.

Відповідач та треті особи-2 і 3 у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

Релігійна організація Релігійна громада Свято-Іоанно-Богословського храму с. Малиничі Хмельницького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви була створена у 1991 році відповідно до ст. 14 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації .

Статут вищевказаної релігійної організації був зареєстрований на підставі рішення виконавчого органу Хмельницької обласної ради народних депутатів № 173 від 16.10.1991.

Нова редакція статуту вказаної релігійної організації (яка діяла на момент прийняття оскаржуваного розпорядження) була затверджена Керуючим Хмельницькою єпархією Української Православної Церкви Митрополітом Хмельницьким і Старокостянтинівським Антонієм та зареєстрована на підставі розпорядження голови Хмельницької обласної державної адміністрації № 214/2018 від 14.02.2018 (далі - статут).

Пунктами 1, 3 статуту, зареєстрованого розпорядженням Хмельницької облдержадміністрації № 214/2018 від 14.02.2018 (редакція якого діяла на момент прийняття оскаржуваного розпорядження), визначено, що Релігійна організація Релігійна громада Свято-Іоанно-Богословського храму с. Малиничі Хмельницького району Хмельницької єпархії Української православної церкви (надалі - парафія) є неприбутковою організацією, первинним канонічним підрозділом Української Православної Церкви (далі - УПЦ) та знаходиться в організаційному підпорядкуванні Хмельницької єпархії УПЦ. Парафія об`єднує громадян православного віросповідання для сумісного здійснення права на свободу сповідання та поширення православної віри, а також для піклування про релігійно-моральне виховання.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.04.2019 розпорядженням голови Хмельницької обласної державної адміністрації № 250/2019-р було зареєстровано статут Релігійної організації Релігійна громада Свято-Іоанно-Богословського храму с. Малиничі Хмельницького району Хмельницької єпархії Української православної церкви у новій редакції.

Підставою для винесення розпорядження стала заява від 06.03.2019, подана від імені релігійної громади уповноваженим Квасом В.П., та рішення зборів релігійної громади Свято-Іоанно-Богословського храму с. Малиничі Хмельницького району Хмельницької єпархії Української православної церкви від 03.03.2019, оформлене протоколом № 1.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що, за доводами позивача, спірне Розпорядження голови Хмельницької обласної державної адміністрації є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийнято з перевищенням наданих повноважень та з грубим порушенням Конституції України, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Закону України Про свободу совісті та релігійні організації , Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та Закону України Про місцеві державні адміністрації .

За твердженням позивача, відповідач безпідставно зареєстрував статут у новій редакції, оскільки не виконав покладений на нього обов`язок щодо перевірки правомірності поданого протоколу № 1 від 03.03.2019 та його відповідності чинному статуту, у зв`язку з чим спірне розпорядження голови Хмельницької обласної державної адміністрації № 250/2019-р від 11.04.2019 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач у відзиву на позовну заяву, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив про те, що відповідно до п. 4.8. Положення управління культури, національностей, релігій та туризму Хмельницької обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови ОДА від 23.06.2015 № 280/2015-р, обов`язок здійснення попереднього розгляду поданих на реєстрацію статутів (положень) релігійних громад, а також змін та доповнень до них покладено на третю особу-2. При цьому відповідач зазначає, що документи, подані до управління культури, національностей, релігій та туризму Хмельницької обласної державної адміністрації для прийняття рішення про реєстрацію статуту Релігійної організації Релігійна громада Свято-Іоанно-Богословського храму с. Малиничі Хмельницького району Хмельницької єпархії Української православної церкви , відповідали вимогам законодавства, підстав для відмови у реєстрації статуту у відповідача не було. На переконання відповідача, розпорядження обласної державної адміністрації оскаржується з підстав порушення особами, які подали заяву про реєстрацію статуту, положень закону в частині дотримання порядку та способу реєстрації таких змін, тоді як такого роду обставини належать до внутрішньої діяльності юридичної особи.

У поданих Управлінням культури, національностей, релігій та туризму Хмельницької обласної державної адміністрації поясненнях третя особа-2 зазначає, що до Хмельницької обласної державної адміністрації надійшла заява уповноваженої релігійною громадою особи - Кваса В.П. від 06.03.2019 з додатками, передбаченими ст. 14 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації . Управління культури, національностей, релігій та туризму Хмельницької обласної державної адміністрації зазначає, що перелік наданих документів відповідав вимогам законодавства та підстав для відмови у реєстрації статуту не було.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вимог позивача та обґрунтованість заперечень відповідача, суд керувався таким.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Частиною 1 ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Відповідно до частини другої вказаної статті юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За приписами ст. 35 Конституції України кожному надано право на свободу світогляду і віросповідання.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації передбачено, що церква (релiгiйнi органiзацiї) в Українi відокремлена вiд держави.

Водночас, згідно з положеннями ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Частиною 1 ст. 3 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації закріплено, що кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

Враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства України, рішення, які були прийняті загальними зборами релігійної громади, належать до рішень, які були прийняті всередині цієї громади (релігійної організації) її членами, спрямовані на реалізацію цивільних прав, свобод та інтересів цих членів релігійної громади, а також спрямовані на забезпечення діяльності релігійної громади з метою задоволення інтересів членів релігійної громади.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.12.2019 у справі № 916/2086/19 (провадження № 12-196гс19) дійшла висновку, що правовідносини, які стосуються питань участі особи у створенні та діяльності релігійної громади є тісно пов`язаними з правовідносинами щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації, а юрисдикцію спорів, що виникають з таких правовідносин, також слід визначати відповідно до частини двадцять першої статті 14, частини другої статті 15 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації . Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 910/8132/19 (провадження № 12-165гс19).

Разом з цим, у даному випадку судом враховано, що позивачем у спорі по справі № 910/10202/19 виступає безпосередньо релігійна організація, тоді як предметом спору в даному випадку є рішення щодо реєстрації статуту релігійної організації (позивача) у новій редакції. Натомість, оскаржується таке рішення, в тому числі з підстав порушення особами, які подали заяву про реєстрацію, змін до статуту, положень закону, статуту в частині дотримання порядку, способу та компетенції реєстрації таких змін. Ці обставини належать до внутрішньої діяльності релігійної організації та визначаються статутом, на підставі якого діє релігійна громада. Як вбачається з встановлених обставин, позивач пов`язує проведену реєстрацію змін до статуту з незаконними діями осіб, які подали відповідну заяву та документи відповідачеві, відсутністю повноважень у особи, яка подала заяву та документи для внесення змін до статуту, оспорює порядок та спосіб скликання парафіяльних зборів та право участі у них, повноваження приймати рішення про внесення змін до статуту.

Судом також враховано, що Верховний Суд, аналізуючи питання юрисдикції у подібних правовідносинах щодо оскарження розпорядження голови обласної державної адміністрації про реєстрацію статуту релігійної організації у новій редакції, у постанові від 19.12.2018 у справі № 806/3462/14 дійшов висновку про непідвідомчість такого спору адміністративному суду та зазначив про помилковість висновку судів попередніх інстанцій про його публічно-правовий характер, оскільки спірні правовідносини стосуються прав та інтересів учасників релігійної громади на канонічне підпорядкування, а позовні вимоги у зазначеній справі спрямовані на захист цивільного права позивача, а тому спір підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.

Суд звертає увагу учасників справи, що Європейським судом з прав людини по справі Свято-Михайлівська Парафія проти України досліджувалися питання щодо наявності втручання у право на свободу віросповідання скаржника, відповідності цього втручання закону, а також те, чи переслідувало втручання легітимну мету та чи було необхідним у демократичному суспільстві.

У зазначеному рішенні встановлено, що за результатами розгляду спору в межах національної судової процедури було порушено ст. 9 Конвенції, витлумачену у світлі п. 1 ст. 6 та ст. 11 Конвенції.

Водночас, право на свободу віросповідання не було виправданим і брак гарантій проти свавільних рішень органів реєстрації не був виправлений національними судами, оскільки відсутність узгодженості та передбачуваності законодавства не дозволяла їм дійти інших висновків у справі.

Надаючи тлумачення ст.ст. 9 та 11 Конвенції в контексті обмеження передбачених ними прав, Європейський суд визнав, що в демократичному суспільстві дійсно може виникнути необхідність обмежити свободу віросповідання задля узгодження інтересів різних релігійних груп.

Зі змісту п. 2 ст. 9 Конвенції випливає, що свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише обмеженням, встановленим законом, і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У своєму рішенні по справі Коккінакіс проти Греції Європейський суд зазначив, що як визначено у ст. 9 Конвенції, свобода думки, совісті та релігії виступає однією з підвалин демократичного суспільства у значенні, що вживається у пункті 31 Конвенції. Основоположний характер прав, гарантованих п. 1 ст. 9 Конвенції, знаходить своє відображення, зокрема, у формулюванні параграфа, що передбачає обмеження на них. На відміну від інших параграфів ст.ст. 8, 10 і 11 Конвенції, які охоплюють права, що перераховуються в перших параграфах цих статей, у другому параграфі ст. 9 Конвенції згадується лише про свободу сповідувати релігію чи переконання (пункт 33).

Перелік таких обмежень, за вказівкою Європейського суду у справі Свято-Михайлівська Парафія проти України , є вичерпним, вони мають чітко тлумачитись в межах обмеженої самостійної оцінки, наданої державі, і лише переконливі та нездоланні причини можуть виправдовувати запровадження таких обмежень. При цьому держава має незначні межі для власної самостійної оцінки в цих питаннях.

Таким чином, при вирішенні спору по суті національні суди мали дослідити, чи було втручання у право на свободу віросповідання необхідним у демократичному суспільстві, тобто здійсненим в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Отже, здійснюючи правову оцінку обставин справи, суди повинні були спиратися на положення ст. 9 Конвенції, а також на прецедентне право Європейського суду, що є джерелом тлумачення вказаної статті, надаючи її приписам більш конкретного характеру.

Взаємовідносини церкви й держави визначається Декларацією про державний суверенітет України, Конституцією України та Законом України Про свободу совісті та релігійні організації . Правовою формою цих відносин є режим відокремлення від церкви.

Статтею 35 Конституції України передбачено, що церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави. Однією з особливостей ставлення держави до церкви (релігійних організацій) та законодавчі положення, які характеризують правовий зміст відокремлення церкви від держави в Україні, є те, що держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій, тобто держава не втручається і не забороняє діяльності конфесійних організацій, якщо останні не порушують чинного законодавства, не посягають на життя, здоров`я, гідність особи, права інших громадян та організацій тощо.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 8 Закону України Про свободу совісті і релігійні організації релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості.

За викладених обставин, зважаючи на зміст позовних вимог та враховуючи той факт, що держава в особі уповноваженого органу - Хмельницької обласної державної адміністрації вчинила дії щодо реєстрації статуту Релігійної організації Релігійна громада Свято-Іоанно-Богословського храму с. Малиничі Хмельницького району Хмельницької єпархії Української православної церкви у новій редакції, віднесення вирішення даного спору відповідній релігійній організації, а не судом (як про це зазначає відповідач) буде суперечити чинному законодавству.

Відтак, у даному випадку перевірка законності розпорядженням голови Хмельницької обласної державної адміністрації від 11.04.2019 № 250/2019-р безпосередньо пов`язана з встановленням обставин правомірності вчинення дій відповідача щодо реєстрації статуту Релігійної організації Релігійна громада Свято-Іоанно-Богословського храму с. Малиничі Хмельницького району Хмельницької єпархії Української православної церкви у новій редакції, зокрема, в частині дотримання положень чинної на той час редакції статуту позивача.

Матеріалами справи підтверджується та учасниками справи не заперечується, що на той момент, коли Хмельницькою обласною державною адміністрацією було видано спірне розпорядження, діяла редакція статуту Релігійної організації Релігійна громада Свято-Іоанно-Богословського храму с. Малиничі Хмельницького району Хмельницької єпархії Української православної церкви , зареєстрованого розпорядженням Хмельницької обласної державної адміністрації № 214/2018 від 14.02.2018.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 7 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).

Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 8 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості.

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації релігійні управління і центри діють на підставі своїх статутів (положень), що реєструються у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Релігійні організації, керівні центри яких знаходяться за межами України, можуть керуватись у своїй діяльності настановами цих центрів, якщо при цьому не порушується законодавство України. Не регламентовані законом відносини держави з релігійними управліннями і центрами, в тому числі й тими, що знаходяться за межами України, регулюються відповідно до домовленостей між ними і державними органами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 12 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з`їздах, конференціях. Статут (положення) релігійної організації не повинен суперечити чинному законодавству.

Згідно з п.п. 15, 16 статуту вищим органом парафіяльного управління є парафіяльні збори, які за посадою очолює настоятель. До складу парафіяльних зборів належать священнослужителі, церковнослужителі, а також миряни члени парафіяльних зборів, які досягли 18-річного віку, визнають обов`язковість Статуту про управління УПЦ, регулярно беруть участь у богослужінні, сповідуються та причащаються, перебувають у канонічному послухові до настоятеля і не перебувають під забороною чи церковним судом, що забороняє повноцінну участь у богослужбовому житті.

Парафію очолює настоятель, якого призначає та звільняє єпархіальний архієрей (п. 12 статуту).

Пунктом 18 статуту передбачено, що парафіяльні збори скликаються настоятелем спільно з Парафіяльною радою або, за благословенням єпархіального архієрея благочинним або іншим представником єпархіального архієрея, у міру потреби, але не рідше ніж один раз на рік.

Відповідно до п. 19 статуту парафіяльні збори вважаються чинними за умови присутності на них не менше 2/3 від числа членів парафіяльних зборів.

Згідно з п. 21 статуту парафіяльні збори на яких розглядається питання про зміну підлеглості (юрисдикції) релігійної громади вважаються чинними за умови присутності усіх членів парафіяльних зборів.

Рішення парафіяльних зборів про зміну підлеглості (юрисдикції) релігійної громади приймається шляхом консенсусу за згодою всіх членів парафіяльних зборів (п. 22 Статуту).

Положеннями п.п. 25, 28 статуту визначено, що протокол парафіяльних зборів підписується настоятелем (головуючим) і секретарем. Головою парафіяльної ради за посадою є настоятель.

Пунктом 31 статуту встановлено, що усі документи парафії підписуються настоятелем та головою парафіяльної ради.

Відповідно до п. 58 статуту зміни і доповнення до статуту вносяться на розгляд Парафіяльних зборів уповноваженими представниками парафії і набирають чинності лише після їх затвердження керуючим Хмельницькою єпархією УПЦ і реєструються в тому ж порядку що і статут.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач неодноразово вказував, що настоятелем парафії, так само як і настоятелем Свято-Іоанно-Богословського храму с. Малиничі Хмельницького району Хмельницької єпархії Української православної церкви є протоієрей Осинський Л.І., на підтвердження чого стороною надано наказ (указ) № 35 від 26.05.2003. При цьому позивач зазначає, що настоятелем не скликалися та не проводилися (в порядку визначеному п. 18 статуту), парафіяльні збори 03.03.2019, а також не виносилося на вирішення зборів жодного питання з тих, стосовно яких були прийняті рішення, оформлені протоколом № 1 від 03.03.2019, в тому числі питання щодо зміни канонічного підпорядкування.

Судом встановлено, що всупереч положенням пунктів 25, 31 статуту, протокол парафіяльних зборів № 1 від 03.03.2019 не містить необхідних реквізитів, зокрема, підписів настоятеля та голови Парафіяльної ради. Проте, вказані обставини не були враховані відповідачем під час перевірки наданої документації для реєстрації Статуту в новій редакції.

Разом з цим, в матеріалах справи наявна копія протоколу № 1/2019 від 18.02.2019 загальних зборів віруючих Релігійної громади Свято-Іоанно-Богословського храму с. Малиничі Хмельницького району Хмельницької єпархії УЦП під головуванням настоятеля парафії Осинського Л.І., на яких вирішувалось питання визначення юрисдикції/підпорядкованості релігійної громади.

Так, у по другому питанню вищевказані загальні збори віруючих вирішили та внесли до протоколу підтвердити, що релігійна громада Свято-Іоанно-Богословського храму с. Малиничі Хмельницького району Хмельницької єпархії УПЦ входить до складу та підзвітна Хмельницькій Єпархії Української православної церкви, та релігійна громада підтверджує свою духовну і канонічну єдність з предстоятельством Блаженнішого Митрополита Київськогоі всієї України Онуфрія .

Зазначений протокол підписано головою парафіяльних зборів (настоятелем) Осинським Л.І., секретарем парафіяльних зборів Яцковою З.І., затверджено керуючим Хмельницькою єпархією Української Православної Церкви Митрополитом Хмельницьким і Старокостянтинівським Антонієм, а також скріплено печаткою його печаткою.

При цьому, матеріали справи також містять акт від 11.03.2019, складений настоятелем релігійної громади Осинським Л.І та парафіянами Лучко Н.Ф. і Грох Г.В., яким засвідчено факт відсутності можливості здійснення Богослужіння у приміщенні Свято-Іоанно-Богословського храму с. Малиничі у зв'язку з блокуванням вхідних дверей храму шляхом встановлення навісних замків сторонніми особами.

Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації для реєстрації статуту (положення) релігійної громади у новій редакції до органу реєстрації статуту подаються: 1) заява за підписом керівника або уповноваженого представника релігійної громади; 2) статут (положення) релігійної громади у новій редакції.

До статуту (положення) релігійної громади у новій редакції додатково подаються:

1) належним чином засвідчена копія протоколу (або витяг з протоколу) загальних зборів релігійної громади про внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної громади, ухвалених відповідно до порядку, визначеного у чинному на момент внесення змін статуті (положенні) релігійної громади, із зазначенням списку учасників цих загальних зборів;

2) оригінал чи належним чином засвідчена копія чинної на дату подання документів редакції статуту (положення) релігійної громади, до якого мають бути внесені зміни і доповнення, з відміткою про державну реєстрацію (з усіма змінами, що до нього вносились), та оригінал свідоцтва, виданого органом реєстрації (якщо таке видавалося).

Відповідно до наявної у матеріалах справи заяви від 06.03.2019, поданої представником Квасом В.П. до Хмельницької обласної державної адміністрації з метою реєстрації нової редакції статуту релігійної організації, до вказаної заяви заявником були долучені:

1. статут Релігійної організації Релігійна громада Свято-Іоанно-Богословського храму с. Малиничі Хмельницького району Хмельницької єпархії Української православної церкви ;

2. копія протоколу зборів релігійної громади;

3. копія списку членів релігійної громади присутніх на зборах;

4. копія списку членів релігійної громади, які підтримали рішення про зміну конфесійної приналежності;

5. копія статуту релігійної організації в останній редакції

6. копія розпорядження голови Хмельницької ОДА від 14.02.2018 № 214/2018-р.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації зазначено, що у реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути відмовлено, якщо її статут (положення) або діяльність суперечать чинному законодавству.

Як стверджує відповідач, під час розгляду заяви та доданих до неї документів, Хмельницькою обласною державною адміністрацією не було виявлено підстав для відмови у реєстрації нової редакції статуту Релігійної організації Релігійна громада Свято-Іоанно-Богословського храму с. Малиничі Хмельницького району Хмельницької єпархії Української православної церкви .

Згідно зі ст. 6 Закону України Про місцеві державні адміністрації на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов`язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Відповідно до ст. 25 Закону України Про місцеві державні адміністрації місцева державна адміністрація: 1) забезпечує виконання Конституції та законів України, рішень Конституційного Суду України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади; 2) забезпечує здійснення заходів щодо охорони громадської безпеки, громадського порядку, боротьби зі злочинністю; 3) забезпечує розгляд звернень громадян та їх об`єднань, контролює стан цієї роботи в органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в організаціях і установах, розташованих на відповідній території; 4) здійснює заходи щодо організації правового інформування і виховання населення; 4-1) забезпечує надання безоплатної первинної правової допомоги; 5) розглядає питання і вносить пропозиції про нагородження державними нагородами України; 6) забезпечує виконання актів законодавства з питань громадянства, пов`язаних з перебуванням іноземців та осіб без громадянства, сприяє органам та підрозділам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у додержанні правил паспортної системи; 7) проводить роботу, пов`язану з розробленням та здійсненням заходів щодо розміщення, працевлаштування, соціально-побутового і медичного обслуговування осіб, яких визнано в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, а також депортованих осіб, які добровільно повертаються в регіони їх колишнього проживання; 8) забезпечує виконання законодавства щодо національних меншин і міграції, про свободу думки і слова, свободу світогляду і віросповідання; 9) оголошує у разі стихійного лиха, аварій, катастроф, епідемій, епізоотій, пожеж, інших надзвичайних подій зони надзвичайної ситуації; здійснює передбачені законодавством заходи, пов`язані з підтриманням у них громадського порядку, врятуванням життя людей, захистом їх здоров`я і прав, збереженням матеріальних цінностей; 10) сприяють діяльності аварійно-рятувальних служб за місцем їх дислокації, під час прямування до зон надзвичайних ситуацій та під час ліквідації надзвичайних ситуацій, зокрема у поданні їм необхідних транспортних та інших матеріальних засобів і послуг; 11) погоджує проект плану проведення потенційно небезпечних заходів в умовах присутності цивільного населення за участю особового складу Збройних Сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів з використанням озброєння і військової техніки; взаємодіє з органами військового управління під час планування та проведення таких заходів з метою запобігання і недопущення надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків; 12) забезпечує своєчасне інформування населення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій під час проведення потенційно небезпечних заходів в умовах присутності цивільного населення за участю особового складу Збройних Сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів з використанням озброєння і військової техніки; 13) розглядає проектну документацію на будівництво захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) та розділ щодо інженерно-технічних заходів цивільного захисту (цивільної оборони) у складі містобудівної документації; 14) перевіряє наявність і утримання в готовності локальних систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій на об`єктах, які підлягають обладнанню системами раннього виявлення надзвичайних ситуацій; наявність і готовність до використання у надзвичайних ситуаціях засобів колективного та індивідуального захисту населення, майна цивільного захисту, стан їх утримання та ведення обліку; 15) перевіряє підготовку населення до дій у надзвичайних ситуаціях; 16) бере участь у вирішенні питань проведення виборів і референдумів та адміністративно-територіального устрою у межах, визначених законодавством; 17) розглядає справи про адміністративні правопорушення, віднесені до її відання, утворює адміністративні та спостережні комісії, координує їх діяльність; 18) здійснює управління архівною справою та діловодством; 20) забезпечує здійснення заходів щодо соціальної адаптації осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк; 21) забезпечує здійснення заходів щодо осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують медичної допомоги у зв`язку із захворюванням на туберкульоз; 22) забезпечує здійснення заходів щодо ведення Державного реєстру виборців відповідно до закону; 23) здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (крім обласних державних адміністрацій).

На підставі вищенаведеного, відповідно до статей 2, 6, 13, 39 Закону України Про місцеві державні адміністрації 11.04.2019 розпорядженням голови Хмельницької обласної державної адміністрації № 250/2019-р було зареєстровано статут Релігійної організації Релігійна громада Свято-Іоанно-Богословського храму с. Малиничі Хмельницького району Хмельницької єпархії Української православної церкви у новій редакції.

Відповідно до частини 1, 2, 5 ст. 12 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Як було вищезазначено, Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з`їздах, конференціях, а також Статут (положення) релігійної організації не повинен суперечити чинному законодавству.

Натомість, з аналізу наданого до заяви від 06.03.2019 (поданої з метою реєстрації нової редакції статуту релігійної громади) протоколу № 1 від 03.03.2019 зборів релігійної громади вбачається, що збори були скликані та проведені з порушенням процедури, визначеної чинною редакцією статуту Релігійної організації Релігійна громада Свято-Іоанно-Богословського храму с. Малиничі Хмельницького району Хмельницької єпархії Української православної церкви , а протокол зазначених зборів оформлений не у відповідності до вимог Статуту.

Зокрема, матеріали справи не містять доказів того, що парафіяльні збори, на яких приймалось рішення про зміну конфесійного підпорядкування релігійної громди, оформлені протоколом № 1 від 03.03.2019, скликалися та проводилися відповідно до п. 18, п. 21 статуту. Так само відсутні відомості щодо підтвердження чинності таких зборів у розумінні п. 19, п. 22 статуту. Всупереч положенням пунктів 25, 31 статуту, протокол парафіяльних зборів № 1 від 03.03.2019 не містить необхідних реквізитів, зокрема, підписів настоятеля та голови Парафіяльної ради. При цьому, докази того, що зміни та доповнення до Статуту набрали чинності в порядку п. 58 Статуту (в тому числі передавалися на розгляд та затвердження керуючого Хмельницькою єпархією УПЦ) в матеріалах справи також відсутні.

Учасниками справи так само не спростовано, що такі докази не були надані до заяви від 06.03.2019 про реєстрацію статуту Релігійної організації Релігійна громада Свято-Іоанно-Богословського храму с. Малиничі Хмельницького району Хмельницької єпархії Української православної церкви у новій редакції. Водночас, відповідачем не було враховані вищезазначені недоліки під час перевірки наданої документації, внаслідок чого оспорюване розпорядження № 250/2019-р від 11.04.2019 за висновком суду є неправомірним.

Судом враховано, що положеннями ст. 14 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації встановлено, що у разі подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, а також обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим неповного переліку документів, визначеного у цій статті, та/або оформлення їх без дотримання встановлених вимог, відсутності у статуті (положенні) релігійної організації відомостей, встановлених частиною третьою статті 12 цього Закону, релігійній організації пропонується у межах строків, встановлених цим Законом, усунути виявлені недоліки.

У необхідних випадках орган, який здійснює реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, може зажадати висновок місцевої державної адміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, а також спеціалістів. У цьому разі рішення про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій приймається у тримісячний термін.

Відтак, відповідач у випадку виявлення суперечностей та недоліків під час перевірки наданої документації для реєстрації нової редакції статуту релігійної організації, з урахуванням вищенаведених положень Закону, мав право не тільки уточнювати інформацію та вимагати усунення заявником виявлених недоліків у поданих документів, а також ініціювати отримання висновків спеціалістів з окремих питань.

Враховуючи викладене, суд зазначає про обґрунтованість доводів позивача в частині того, що відповідачем не було здійснено повної перевірки на відповідність поданих документів положенням чинної редакції Статуту, а відтак повноважним державним органом фактично не дотримано процедури реєстрації статуту відповідно до вимог статті 14 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації , у зв`язку з чим прийнято протиправне розпорядження.

При цьому суд окремо наголошує на тому, що згідно з нормами міжнародного права, відмова держави надати правосуб`єктність об`єднанню громадян, заснованому на релігії або переконаннях, є втручанням у реалізацію права на свободу релігії. Відмова влади зареєструвати конкретну групу або безпідставне позбавлення її правосуб`єктності безпосередньо порушує права як самої групи, так і її членів. В контексті викладеного саме на державу покладений обов`язок ретельно аналізувати положення, які мають зворотну дію або які нездатні захистити існуючи права (наприклад, вимога щодо перереєстрації релігійних організацій згідно з новими критеріями (UN Human rights Committee 21 October 2005, Sister Immaculate Joseph and 80 Teaching Sisters of the Holy Cross of the Third Order of Saint Francis in Menzingen of Sri Lanka v. Sri Lanka; Семінар 2001 року Свобода релігії та віросповідання в регіоні ОБСЄ: виклики для законодавства та практики).

Суд також зазначає про обґрунтованість доводів позивача в частині того, що відповідальність за законність та обґрунтованість прийнятих місцевою державною адміністрацією розпоряджень в розумінні вищенаведених приписів законодавства покладається саме на відповідача. Відтак, заперечення відповідача в частині того, що попередній розгляд поданих на реєстрацію статутів (положень) релігійних громад, а також змін та доповнень до них відноситься до обов`язків Управління культури, національностей, релігій та туризму Хмельницької обласної державної адміністрації, в даному випадку не можуть бути підставою для відмови у позові, оскільки вказане Управління безпосередньо підпорядковане голові Хмельницької обласної державної адміністрації та здійснює функції і має повноваження, обсяг яких визначений Положенням, затвердженим відповідним розпорядженням голови обласної державної адміністрації.

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Щодо посилань третьої особи-3 на те, що на момент виникнення спірних правовідносин та розгляду судом даного спору в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань розміщені відомості про те, що ідентифікаційний код 43256757 належить третій особі-3, а не позивачу, у зв'язку з чим третя особа-3 вважала позивача особою, яка не має процесуальної дієздатності, суд зазначає, що не бере їх до уваги, з огляду на таке.

Позивач, як релігійна організація існує з 1991 року, що підтверджується матеріалами справи, та згідно з приписами ст. 13 Закону України Про місцеві державні адміністрації визнається юридичною особою, яка користується правами і несе обов'язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення), з дня її державної реєстрації.

Судом встановлено, що запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про реєстрацію третьої особи-3, як юридичної особи, був внесений 02.08.2019, тобто після того, як відбулись неправомочні загальні збори парафіян с. Малиничі, після того як було прийнято оскаржуване розпорядження відповідача, а також після звернення позивача до суду з даним позовом.

Таким чином, враховуючи обставини проведення загальних зборів парафіян с. Малиничі, за результатами яких був складений протокол № 1 від 03.03.2019, а також обставини позбавлення позивача можливості здійснювати богослужіння у Свято-Іоанно-Богословського храмі с. Малиничі, суд відхиляє вищенаведені заперечення третьої особи-3.

Суд зазначає, що до господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст. 7 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 231, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Хмельницької обласної державної адміністрації № 250/2019-р від 11.04.2019 Про реєстрацію статуту релігійної організації Релігійна громада Свято-Іоанна Богословської парафії села Малиничі Хмельницького району Хмельницької єпархії Православної Церкви України у новій редакції .

3. Стягнути з Хмельницької обласної державної адміністрації (29005, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, будинок Рад; ідентифікаційний код 22985083) на користь Релігійної організації Релігійна громада Свято-Іоанно-Богословського храму с. Малиничі Хмельницького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви (31331, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Малиничі, вул. Центральна, буд 37) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921,00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одно грн 00 коп.).

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 13.03.2020.

Суддя О.Г. Удалова