Постанова

від 12.03.2020 по справі 916/548/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 916/548/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Губенко Н.М., Ткач І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк

на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Разюк Г.П., судді - Головей В.М., Савицький Я.Ф.)

від 19.12.2019

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк

до Товариства з обмеженою відповідальністю Гроус - Велс

про стягнення 698 152,55 грн,

В С Т А Н О В И В:

у лютому 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Гроус - Велс 558 621, 84 грн заборгованості за договором банківського обслуговування від 16.05.2012, з яких 360 985, 26 грн - заборгованість за кредитом, 139 530, 71 грн - заборгованість за процентами, 100 654,72 грн - заборгованість за комісією, 96 981, 86 грн - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.05.2012 відповідач підписав заяву про відкриття поточного рахунку, відповідно до якої йому було відкрито рахунок № НОМЕР_1 в національній валюті. Також згідно з заявою від 16.05.2012 відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті https ://privatbank.ua, які разом з заявою є договором банківського обслуговування. В порушення умов договору банківського обслуговування від 16.05.2014, вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України ТОВ Гроус - Велс свої грошові зобов`язання належним чином не виконав (не погасив кредит, відсотки), що і стало підставою для звернення позивача з позовом.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.07.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Гроус-Велс на користь позивача 360 985,26 грн заборгованості за кредитом, 100 654,72 грн заборгованості за відсотками, 96 981,86 грн пені та судові витрати.

Постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 19.12.2019 частково скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 05.07.2019 та викладено його резолютивну частину у іншій редакції: 1. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гроус-Велс на користь Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк борг за кредитом за договором банківського обслуговування від 16.05.2012 у сумі 360 985,26 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 332,11 грн. В решті позовних вимог відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк на користь Державного бюджету України через Державну судову адміністрацію України 1 082,06 грн судового збору за подачу позову. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гроус-Велс на користь Державного бюджету України через Державну судову адміністрацію України 1 010,06 грн судового збору за подачу позову.

08.01.2020 АТ Комерційний банк Приватбанк подало касаційну скаргу на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 19.12.2019, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції в частині незадоволених вимог скасувати та прийняти нову поставу, якою позов задовольнити.

Підставами для часткового скасування постанови суду апеляційної інстанції зазначає, що суд мав встановити до яких Умов та Правил надання банківських послуг приєднався відповідач та чи відповідає поданий до суду витяг з Умов та Правил надання банківських послуг відповідним Умовам та Правилам, розміщеним на загальнодоступному вебсайті http://privatbank.ua станом на 16.05.2012. Зазначає, що суд не прийняв ухвалу про витребування оригіналу електронного доказу - Умов та Правил надання банківських послуг, не здійснив їх огляд на веб-ресурсі http://privatbank.ua/terms, а, отже суд не може ставити під сумнів подану позивачем копію Умов та Правил і не брати її до уваги в силу імперативних приписів ч. 5 ст. 96 ГПК України. Стверджує про безпідставність застосування до цих правовідносин правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17. Посилається на ст. ст. 389-392, ст. ст. 409, 412 ЦПК України.

11.03.2020 до Верховного Суду від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких відповідач, серед іншого, просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 05.07.2019 та постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 19.12.2019, а справу направити до суду першої інстанції з наведених у письмових поясненнях підстав. Оскільки ГПК України передбачено, що єдиною процесуальною форму касаційного оскарження є подання касаційної скарги, в порядку, встановленому відповідними нормами господарського процесуального законодавства, то подані ТОВ Гроус-Велс письмові пояснення не беруться судом до уваги в цій частині.

Також у цих поясненнях ТОВ Гроус-Велс вказав, що судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що надані позивачем до позовної заяви документи не є складовою частиною договору про надання банківських послуг від 16.05.2012. Стверджує, що у заявах від 16.05.2012, від 24.09.2013 сторони не погоджували процентну ставку за користуванням кредитом, відповідальність у вигляді неустойки за порушення зобов`язання. Посилається на те, що заяви від 16.05.2012, від 24.09.2013, витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не є належними і допустимими електронними доказами у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судами, що 16.05.2012 ТОВ Гроус-Велс підписало заяву про відкриття поточного рахунку, відповідно до якої йому було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 в національній валюті.

Із змісту заяви від 16.05.2012 вбачається, що ТОВ Гроус-Велс приєдналось до Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://ргіvatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування (а.с. 23-24, т. 1).

24.09.2013 заступник директора ТОВ Гроус-Велс Гречка В.О. підписала заяву, якою висловила свою згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг (які знаходяться на сайті банку (www.pb.ua), Тарифами банку.

Задовольняючи частково позов, місцевий господарський суд виходив з того, що підписана відповідачем заява від 16.05.2012 за своєю правовою природою є кредитним договором на умовах овердрафту, які врегульовані Умовами та Правилами надання банківських послуг. Взявши до уваги вказане, встановивши факт перерахування позивачем відповідачу 470 000,00 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий за заявою від 16.05.2012, про що свідчить наявна у матеріалах справи банківська виписка, користування відповідачем кредитними коштами, недотримання відповідачем порядку погашення овердрафтового кредиту, не здійснення сплати відсотків за користування кредитом в повному обсязі, суд стягнув з відповідача на користь позивача 360 985,26 грн заборгованості за кредитом, 100 654,72 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом та 96 981,86 грн пені. Також суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості з комісії за користування кредитом, адже у наданому позивачем розрахунку заборгованості сума заборгованості з комісії за користування кредитом становить 0,00 грн та матеріали справи не містять доказів нарахування позивачем відповідачу таких коштів.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що позивач свої зобов`язання за договором від 16.05.2012 виконав, а відповідач не сплатив кредитний ліміт у сумі 360 985, 26 грн, чим порушив умови договору та вимоги ст. 526 ЦК України, погодився з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача 360 985,26 грн боргу за кредитом. Правильність висновків апеляційного суду у частині стягнення з відповідача на користь позивача 360 985,26 грн боргу за кредитом за договором від 16.05.2012 позивачем не оскаржується.

Водночас, не можна погодитись з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за процентами за користування кредитом та пені з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За ст. 7 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні банки мають право відкривати своїм клієнтам, зокрема, поточні рахунки. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

З огляду на норму ч. 1 ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Тобто, норми чинного законодавства надають сторонам договору банківського рахунку можливість передбачити в ньому положення про надання банком кредиту, який надається понад залишок грошових коштів на поточному рахунку клієнта в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка. Таке кредитування рахунка клієнта надає останньому можливість здійснювати платежі за умови відсутності або недостатності грошових коштів на його рахунку (така правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 914/504/18).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України встановлено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, у заяві відповідача про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 24.09.2013 (а.с. 25, т. 1) процентна ставка не зазначена. Також у цій заяві відсутні умови про застосування до відповідача відповідальності у вигляді неустойки (пені) за порушення зобов`язання та, відповідно, не визначено її розміру.

Щодо посилання позивача на Умови та Правила надання банківських послуг, то необхідно зазначити таке.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК України).

Згідно з ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши наданий позивачем витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, суд апеляційної інстанції встановив, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказаний документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені) та, зокрема, саме у зазначеному в цьому документі, що доданий банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахувань.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що витяг з Умов та Правил користування банківськими послугами не визнається відповідачем та не містить його підпису, тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 16.05.2012 шляхом підписання заяви про відкриття банківського рахунку.

При цьому, зазначено, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови.

З урахування вказаного, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Отже, апеляційний суд, на відміну суд суду першої інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для нарахування позивачем відповідачу процентів за користування кредитними коштами, а також пені за порушення термінів виконання договірних зобов`язань у цьому випадку.

Також, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з комісії за користування кредитом у сумі 100 654, 72 грн, яка фактично не нараховувалась позивачем та не заявлялась до стягнення, а була помилково вказана у тексті позовної заяви.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної правомірно відмовив у стягненні з відповідача заборгованості за процентами, пені та скасував в цій частині рішення суду першої інстанції.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що суд належним чином не дослідив витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, то необхідно зазначити, що вони є безпідставними, адже апеляційним судом з урахуванням ст. 269 ГПК України надавалась оцінка такому витягу, на підставі чого суд дійшов висновку про те, що позивач не довів, що цей витяг є належним доказом для стягнення з відповідача заборгованості за процентами та пені в цьому випадку.

В силу ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не здійснює переоцінку доказів у справі.

Щодо аргументів касаційної скарги про те, що суд не прийняв ухвалу про витребування оригіналу електронного доказу - Умов та Правил надання банківських послуг, то необхідно зазначити, що витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу є правом, а не обов`язком суду в силу ч. 5 ст. 96 ГПК України. Разом з тим, такий доказ (витяг з Умов та Правил надання банківських послуг) надавався позивачем, а тому саме він повинен був оформити і надати суду відповідні докази згідно з вимогами ч. 2 ст. 96 ГПК України.

Згідно з принципом змагальності, який закріплений у ст. 13 ГПК України, тягар доказування покладається на сторін у справі, а не на суд.

Щодо доводів позивача про безпідставність застосування до цих правовідносин правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, то необхідно зазначити, що судом апеляційної інстанції, за встановлених обставин справи, були враховані такі висновки згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України. При врахуванні вказаної правової позиції необхідно виходити з наданого судом тлумачення норм права, а не суб`єктного складу сторін спору.

Також безпідставним є посилання позивача на ст. ст. 389-392, ст. ст. 409, 412 ЦПК України, адже Цивільно процесуальний кодекс встановлює порядок здійснення цивільного судочинства, а не господарського. Судове рішення господарського суду може бути скасоване з підстав передбачених нормами ГПК України, а не ЦПК України, на що помилково послався позивач у своїй касаційній скарзі.

Решта доводів позивача в касаційній скарзі зводяться до переоцінки доказів, наявних у матеріалах справи, та до встановлення обставин у справі, що з огляду на встановлені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, не є компетенцією суду касаційної інстанції.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 236 ГПК України).

Частиною 5 ст. 236 ГПК України встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині прийнята з додержанням вимог матеріального і процесуального права, з дотриманням принципів справедливості, добросовісності, розумності, а тому підстав для її скасування немає.

Згідно з ст. 129 ГПК України судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк залишити без задоволення, а постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 19 грудня 2019 року у справі за № 916/548/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді Н. Губенко

І. Ткач