Ухвала

від 17.02.2020 по справі 187/855/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/284/20 Справа № 187/855/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора Петриківського відділу Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_5 та апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на вирок Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні № 12017040520000319, яким:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, раніше не судимого,

визнано невинуватим у пред`явленому обвинувачені за ч. 1 ст. 197-1 КК України,

за участю

секретаря судового засідання ОСОБА_8

прокурорів ОСОБА_9 , ОСОБА_5

ОСОБА_10

захисника ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2019 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред`явленому обвинувачені за частиною 1 статті 197-1Кримінального кодексу Українита виправдано на підставі пункту 3 частини 1 статті 373 Кримінального процесуального кодексу України у зв`язку з недоведеністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення.

Грошові кошти виручені від продажу речового доказу 16 620 кг насіння соняшника, звернути у власність держави.

За обвинувальним актом стороною обвинувачення ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що він маючи умисел, спрямований на самовільне зайняття земельних ділянок, починаючи з квітня 2017 року, більш точної дати під час досудового розслідування не встановлено, в порушення вимог ст. ст. 78, 93, 116, 123-126 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», що регламентують набуття, реалізацію права на землю, при відсутності відповідного рішення уповноваженого органу та державної реєстрації набуття необхідних та достатніх прав на володіння, користування чи розпорядження земельною ділянкою як власник чи як особа, якій надано право постійно чи тимчасово володіти і користуватися нею, умисно, з корисливих мотивів, самовільно зайняв земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, кадастровим номером 1223783800:02:002:1488 площею 17,8 га, до якої приорав частину землі площею 7 га, в результаті чого самовільно зайнята земельна ділянка становить 24,82 га, земельну ділянку, яка розташована неподалік с. Судівка на території Шульгівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області загальною площею 11,02 га на відстані 500 м від земельної ділянки з кадастровим номером 1223783800:02:002:1457 та земельну ділянку, яка розташована на території Шульгівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області площею 16,76 га, яка не має кадастрового номеру, але розташовується неподалік земельної ділянки з кадастровим номером 1223783800:02:028:0122.

Вищевказані самовільно зайняті земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності загальною площею 24,82 га, 11,02 га та 16,76 га, розташовані на території Шульгівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, за межами населеного пункту, ОСОБА_7 використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме з метою вирощування соняшнику без наявності відповідного розпорядження органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про їх передачу у власність або у надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо вказаних земельних ділянок.

Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 344-ДК/273/АП/09/01/-17 від 19.09.2017, ОСОБА_7 заподіяно значної шкоди державним інтересам в особі Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на загальну суму 175 тис. 150 грн. 77 коп., розрахунок якої проведено державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Дніпропетровській області - головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Магдалинівському, Петриківському, Царичанському районах управління контролю за використанням та охороною земель Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, відповідно до вимог статей 6 та 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та «Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу», яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 за № 963.

Стороною обвинувачення дії ОСОБА_7 кваліфіковано як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 197-1 КК України, а саме самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю.

В апеляції:

- прокурор просить вирок суду скасувати у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального правопорушення та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України та призначити покарання у вигляді штрафу у розмірі 320 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3910 гривень.

В обґрунтування прокурор наголошує, що під час судового розгляду кримінального провадження здобуто докази, які беззаперечно підтверджують вину ОСОБА_7 . Факт використання земельних ділянок, зазначених в акті перевірки контролюючого органу без зазначення конкретної їх площі підтвердили в судовому засіданні свідки. У вироку суду неодноразово зазначається про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 1223783800:02:028:0122 з 15.02.2014 зареєстрована за ОСОБА_11 , однак прокурор вказує, що вказана земельна ділянка не зазначена в обвинувальному акті як самовільно зайнята ОСОБА_7 , а слугує орієнтиром розміщення самовільно зайнятої земельної ділянки, якій не присвоєний кадастровий номер.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 просить скасувати вирок в частині грошових коштів, виручених від продажу речового доказу 16620 кг. насіння соняшника, звернутих на користь держави та ухвалити новий вирок, яким визнати власником речового доказу - 16620 кг. насіння соняшника ОСОБА_7 і повернути в натурі 16620 кг. насіння соняшника його власнику ОСОБА_7 .

В обґрунтування зазначив, що у листі № 03-59-5840-17 від 20.09.2017 року процесуального керівника у кримінальному провадженні ОСОБА_5 на ім`я директора ТОВ Агрофірма Колос ОСОБА_12 зазначено, що 16 вересня 2017 року на елеватор ТОВ Агрофірма Колос ОСОБА_13 доставлено для зберігання зерно соняшника вагою 16.620 т., який зібрано ним із зайнятою земельної ділянки розташованої на території Шульгівської сільської ради за межами населеного пункту неподалік від с. Судівка. Таким чином, процесуальним керівником підтверджено, що ОСОБА_7 здав на елеватор насіння для зберігання. Цей врожай був зібраний ОСОБА_7 в середині вересня 2017 року з земельних ділянок, які належать мешканцям с. Шульгівка, які вони за усною домовленістю здали в 2017 році ОСОБА_7 для вирощування насіння соняшника, проте, суд не звернув уваги на вказані докази.

Крім того, ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2017 року накладено арешт на речовий доказ врожай, а саме на насадження сільськогосподарської культури соняшника, та насіння соняшника, яке перебуває на зберіганні у ТОВ Агрофірма Колос. Таким чином, в матеріалах кримінального провадження мається достатньо документів та інших доказів, на підтвердження права власності ОСОБА_7 на зазначені вище 16620 кг. насіння соняшника.

Заслухавши сторони кримінального провадження, захи сника та виправданого ОСОБА_7 , які підтримали апеляцію сторони захисту та заперечували проти апеляції прокурора, прокурорів, які підтримали доводи і вимоги апеляції прокурора та заперечували проти апеляції захисника, проаналізувавши доводи, які викладені в апеляційній скарзі прокурора, і співставивши їх з матеріалами кримінального провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку.

За вимогами ч.1 ст. 373 К України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

За частиноюдругою цієїстатті,виправдувальний вироктакож ухвалюєтьсяпри встановленнісудом підставдля закриттякримінального провадження,передбачених пунктами 1та 2частини першоїстатті 284цього Кодексу, згідно яких кримінальне провадження закривається у разі, якщо 1) встановлена відсутність події кримінального правопорушення; 2) встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

За приписами статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно ст. 91 КПК доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Право на отримання мотивованого судового рішення є процесуальним елементом права на справедливий суд ( ст. 6 КЗПЛ).

Отже, чинне законодавство цілком визначено говорить про сукупність доказів як про найбільш важливу умову ухвалення обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні. При цьому досить важливе значення мають виклад і мотивування оцінки кожного доказу у поєднанні з іншими доказами.

Згідно п.1частини 3ст.374КПК України,у мотивувальній частині вироку зазначаються, у разі визнання особи виправданою формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Вказаних вимог норм кримінального процесуального закону при ухвалені виправдувального вироку судом першої інстанції належним чином не дотримано.

Так, аналіз зазначених вище норм закону, зокрема ст. ст. 373, 374 КПК України, свідчить про те, що у виправдувальному вироку може бути зазначена тільки одна підстава виправдання особи.

Як видно з мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції висловив позицію, як щодо недоведеності в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення, що передбачено п. 3 ч.1 ст. 373 КПК України, а саме, вказавши у вироку, що оскільки ОСОБА_7 виправдано у зв`язку з недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення, право власності обвинуваченого на виявлений речовий доказ- 16620кг насіння соняшника, не виявлено.

При цьому, також суд зазначає, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 в пред`явленому йому обвинуваченні, а саме в самовільному зайнятті земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю, що кваліфіковано за ч. 1 ст. 197-1 КК України в судовому засіданні не знайшла свого підтвердження, в зв`язку з чим ОСОБА_7 підлягає виправданню в зв`язку з відсутністю в діях останнього складу даного злочину, що відповідно до ч.2 ст. 373 КПК України є підставою для закриття кримінального провадження згідно пункту 2частини першоїстатті 284цього Кодексу.

Разом з тим, в резолютивній частині суд першої інстанції виправдав у зв`язку з недоведеністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення, що передбачено п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Таким чином, суд першої інстанції в мотивувальній частині вироку зазначив одні підстави виправдання особи, а в резолютивній іншу, що є підставою для скасування такого судового рішення, оскільки не можна в мотивувальній частині вироку висловлюватися про те, що в діянні особи відсутній склад злочину та не доведено, що в діях складу кримінального правопорушення, а в резолютивній частині вироку зазначати про її виправдання з однієї із цих підстав.

При зазначеному висновку, апеляційний суд, також зважає на правовий висновок з цього питання викладений в постанові судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 липня 2019 року в справі №128/1266/16-к (провадження №51-8157км18, згідно якого, суд не може зазначати двох різних самостійних підстав для виправдання особи та застосовувати дві взаємовиключні форми завершення розгляду справи.

Крім того, згідно вироку суд встановивши, що є розбіжності і суперечності, не усунув ці суперечності і розбіжності, вказавши на відсутність об`єктивної сторони не визначив якого саме елементу цієї складової сторони не встановлено пославшись тільки на неузгодження зі стандартами доказування.

За показамипредставників потерпілого,встановлено факткористування ОСОБА_7 землями сільськогосподарського призначення державної форми власності площами близько 25 та 26 га при відсутності відповідного рішення уповноваженого органу та державної реєстрації набуття необхідних та достатніх прав на володіння, користування чи розпорядження земельною ділянкою як власник чи як особа, якій надано право постійно чи тимчасово володіти і користуватися нею.

ОСОБА_7 у суді першої інстанції не заперечував факт користування земельними ділянками на території Шульгівської сільської ради, якими попередньо користувався на праві оренди ОСОБА_14 посилаючись загальною площею близько 25 га, посилаючись на усні домовленості оренди ним цих земель з фізичними особами, зокрема: Литвин, Борщ, ОСОБА_15 та іншіми.

Згідно висновку у вироку, суд не ставить під сумнів як достовірні, покази представників потерпілого і свідків, протокол огляду земельних ділянок та насіння соняшника з фототаблицями. Однак, суд в повній мірі не оцінив їх у сукупності з іншими доказами - з точки зору достатності та взаємозв`язку та не усунув суперечності і розбіжності як наявні між ними та і з іншими доказами.

Таким чином, за вказаних обставин, при наявності невизначеності і суперечливості висновків, не належний виклад і мотивування оцінки кожного доказу у поєднанні з іншими доказами, не можна вважати даний виправдувальний вирок обґрунтованим та вмотивованим, що є істотними порушеннями норм кримінального процесуального закону, і підставою для скасування такого вироку.

Приймаючи до уваги той факт, що діючим КПК України чітко визначені повноваження суду апеляційної інстанції, до яких не входить дослідження обставини, встановлених під час кримінального провадження та доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, а дані вимоги покладено кримінальним процесуальним законом саме на суд першої інстанції, який цих вимог не дотримався, тому виходячи із загальних засад кримінального провадження, а саме з вимог ст. 7 КПК України, зважаючи на вищезазначені порушення допущених судом першої інстанції, вирок суду щодо ОСОБА_7 , якого визнано невинуватим у пред`явленому обвинувачені за ч. 1 ст. 197-1 КК України, з огляду на вимоги ст.7 КПК України, ч.6 ст.9 КПК України, підлягає скасуванню з призначенням, відповідно до вимог ч.1 ст.415 КПК України, нового судового розгляду у суді першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційні скарги прокурора та захисника, слід задовольнити частково.

Враховуючи, що вирок підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, апеляційний суд інші доводи апеляцій прокурора та захисника не розглядає.

При новому розгляді кримінального провадження суду першої інстанції слід виправити недоліки, зазначені судом апеляційної інстанції в цій ухвалі, перевірити інші доводи апеляцій, об`єктивно встановивши всі обставини, і з дотриманням прав учасників кримінального провадження та вимог кримінального процесуального закону, ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе судове рішення згідно до вимог зазначених вище норм закону.

З огляду на наведене, апеляційні скарги прокурора та захисника підлягають частковому задоволенню, вирок скасуванню з призначенням нового судового розгляду у суді першої інстанції.

Керуючись ст. 7, ст. 9, ст. ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги прокурора та адвоката ОСОБА_6 задовольнити частково.

ВирокПетриківського районного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні № 12017040520000319, яким ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред`явленому обвинувачені за ч. 1 ст. 197-1 КК України, - скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4