Постанова

від 13.03.2020 по справі 463/2377/16-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/2377/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Стрепко Н.Л.

Провадження № 22-ц/811/3837/19 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

Категорія: 29

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2020 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого : Ванівського О.М.,

суддів: Курій Н.М., Мельничук О.Я.,

секретаря: Матяш С.І.

з участю: представника апелянта (позивача) ОСОБА_1 - адвоката Медвідя В.О.,

представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Огородник І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Медвідя Василя Осиповича на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Смерековий-1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про заміну сторони , -

в с т а н о в и в :

в травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Смерековий-1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про заміну сторони в договорі про сплату пайових внесків у ЖБК Затишок 4 №11.04.1.001 від 22 вересня 2015 року, застосування наслідків недійсності правочину.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 22 вересня 2015 року між нею, Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив Затишок 4 та ОСОБА_2 укладено договір про заміну сторони в договорі про сплату пайових внесків у ЖБК Затишок 4 № 11.04.1.001 від 22 вересня 2015 року. 1 грудня 2014 року між нею, ОСОБА_3 , як власниками земельної ділянки та ТОВ Мегатек укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію). Метою надання в користування земельної ділянки є здійснення землекористувачем будівництва та подальшої експлуатації багатоквартирних житлових будинків, інших господарських будівель і споруд, необхідних для їх обслуговування. Відповідно до п. 4.2 вказаного договору в якості плати за земельну ділянку землекористувач передає власникам у власність квартири в новозбудованих будинках, загальна площа яких становить 7,4% від загальної площі збудованого об`єкту. На виконання вказаного договору (реалізацію отримати квартири), тобто плати ОСОБА_1 за користування земельною ділянкою, укладено з ОК Житлово-будівельний кооператив Затишок 4 договір про сплату внесків у ЖБК Затишок 4 № 11.04.1.001 від 22 вересня 2015 року. Фактично від сплати таких внесків ОСОБА_1 була звільнена через право отримати квартири в межах п. 4.2 договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію). Пунктом 1 оскаржуваного договору визначено, що первісний учасник ОСОБА_1 уступає, а новий учасник ОСОБА_4 набуває всіх прав та приймає на себе виконання всіх зобов`язань учасника за договором про сплату пайових внесків у ОК ЖБК Затишок 4 № 11.04.1.001 від 22 вересня 2015 року, з моменту набрання чинності договором. У відповідності до п.2 зазначеного договору до ОСОБА_2 переходять всі права та обов`язки первісного учасника за пайовим договором, в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а отже права кредитора щодо отримання квартири в майбутньому. Вважає, що права, які випливають з договору суперфіцію у відповідності до ст. 515 ЦК України нерозривно пов`язані з її особою. Вказує, що будь-яких коштів від ОСОБА_2 не отримувала, її волі на безоплатну передачу прав на отримання квартири теж не існувало на момент укладення договору. Як на підставу позову посилалась на положення ч. 1 ст. 202, ст. 203, 515 ЦК України.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 16 жовтня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Смерековий-1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про заміну сторони - відмовлено.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - адвокат Медвідь Василь Осипович.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не з`ясував в повній мірі всіх обставин, що мають значення для справи, а також не було доведено обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, крім того, висновки суду не повністю відповідають обставинам справи, наявне порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, та неправильне застосування норм матеріального права.

Стверджує, що п. 6.5. Договору Правовий статус земельної ділянки (на що не звернув уваги суд першої інстанції) передбачено, що сторони домовились , що після виконання Землекористувачем (ТзОВ МЕГА ТЕК ) усіх вимог визначених п. 4.2. Договору , Власники зобов`язуються передати Земельну ділянку у власність житлово - будівельним кооперативам, які здійснювали забезпечення будівництва Об`єкта нерухомостіза умови припинення іпотеки Земельної ділянки та зняття відповідних обтяжень.

Звертає увагу суду на те, що як встановлено матеріалами судової справи за № 463/2377/16, станом на 2015 рік, житлово - будівельним кооперативом, який здійснював забезпечення будівництва Об`єкта нерухомості на земельній ділянці загальною площею 2,5590 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610160300:06:001:0004, станом на 2015 рік, був Обслуговуючий кооператив Житлово - будівельний кооператив Затишок 4 , код ЄДРПОУ: 39501938.

На виконання умов п. 4.2. Договору (та у відповідності до п. 6.5. Договору), а саме проведення плати перед Позивачкою ( ОСОБА_1 ) за користування земельною ділянкою, 22.09.2015 року між ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом Житлово - будівельний кооператив Затишок - 4 (станом на дату винесення оскаржуваного рішення ОК ЖБК Смерековий - 1 ) було укладено Договір № 11.04.1.001 про сплату внесків у ЖБК Затишок - 4 .

Відповідно до п. 1.1. Договору № 11.04.1.001 про сплату внесків у ЖБК Затишок - 4 , за цим договором ЖБК зобов`язується організувати будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 за рахунок внесків Учасника та внесків інших асоційованих членів ЖБК здати його в експлуатацію, передати Учаснику приміщення в Об`єкті будівництва, обумовлене цим Договором та всі документи, необхідні Учаснику для реєстрації права власності на нього, а Учасник зобов`язується сплатити до ЖБК внески у розмірах та порядку, встановлених даним Договором та додатками до нього, та має право отримати Об`єкт нерухомості дише за умови повної сплати внеску, встановленого даним Договором для Учасника.

Крім цього. 22.09.2015 року між гр. ОСОБА_1 з однієї сторони, гр. ОСОБА_2 з другої сторони та ОК ЖБК Затишок з третьої сторони було укладено Договір про заміну сторони в Договорі про сплату внесків у ЖБК Затишок 4 № 11.04.1.001 від 22.09.2015 року, відповідно до п. 1 якого, первісний Учасник уступає і передає, а Новий Учасник набуває всіх прав та приймає на себе виконання всіх зобов`язань Учасника за Договором про сплату пайових внесків у ОК ЖБК Затишок 4 № 11.04.1.001 від 22.09.2015 року, укладений між Первісним Учасником та ЖБК з моменту набрання чинності цього Договору.

Згідно із п. 2 Договору про заміну сторони, за даним договором до Нового Учасника переходять всіправа таобов`язки Первісного Учасниказа Пайовим договором, в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу них прав, а отже і права кредитора щодо отримання квартири в майбутньому.

Також, проводячи системний аналіз Договору від 22.09.2015 року про заміну сторони в Договорі про сплату внесків у ЖБК Затишок 4 № 11.04.1.001 від 22.09.2015 року, вбачається, що гр. ОСОБА_2 не вправі виконати вимоги п. 6.5. та п. 8.2. Договору, оскільки до останньої не перейшли права (а саме право власності та право розпорядження земельною ділянкою загальною площею 2,5590 га. за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610160300:06:001:0004), якими наділена лише власник земельної ділянки - ОСОБА_1 , а відтак, виконання обов`язків передбачених п. 6.5. та 8.2. Договору нерозривно пов`язане з особою ОСОБА_1 .

Відтак, вважає, що укладаючи Договір від 22.09.2015 року про заміну сторони в Договорі про сплату внесків у ЖБК Затишок 4 № 11.04.1.001 від 22.09.2015 року, сторони порушили вимоги ст. 215, 514 та 515 ЦК України.

Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

13 лютого 2020 року представник ОСОБА_2 - адвокат Огородник Іванна Ігорівна подала відзив на апеляційну скаргу, просила суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення районного суду - без змін.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта (позивача) ОСОБА_1 - адвоката Медвідя В.О. на підтримання доводів апеляційної скарги, представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Огородник І.І. на її заперечення , перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про заміну сторони, суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем ОСОБА_1 і відповідачем ОСОБА_2 укладено договір про заміну сторони в договорі про сплату пайових внесків у ЖБК Затишок 4 №11.04.1.001 від 22 вересня 2015 року. Вказаний договір не містить будь-яких даних, що він укладений на виконання договору суперфіцію від 1 грудня 2014 року, як не містить зобов`язань ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 . Стороною позивача не представлено належних і допустимих доказів порушення вимог чинного законодавства при укладення оскаржуваного договору.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Основною метою ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "СпорронгіЛьоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на повагу до його приватного і сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю… Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Судом встановлено, що 1 грудня 2014 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 з одного боку та ТОВ Мегатек з іншого укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію), відповідно до п. 1 якого власники надали, а землекористувач прийняв в строкове користування земельну ділянку загальною площею 2,559 га за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 4610160300:06:001:0004.(т.1 а.с.9-10)

Пункт 4.2 договору визначає, що в якості плати за земельну ділянку землекористувач передає власникам у власність квартири в новозбудованих будинках, загальна площа яких становить 7,4% від загальної площі збудованого об`єкта будівництва. Право власності власників на вищезазначені квартири посвідчується свідоцтвами про право власності на нерухоме майно, виданих відповідним органом Реєстраційної служби міністерства юстиції України на ім`я власників безпосередньо після реєстрації декларації про готовність об`єкта будівництва до експлуатації. Землекористувач повинен надати власникам документи необхідні для реєстрації права власності на квартири.

Пункт 4.4 зазначеного договору визначає, що подальша зміна порядку та розміру розрахунку (плати) за користування земельною ділянкою оформляється за взаємною згодою, шляхом підписання сторонами додаткової угоди до цього договору. Передача квартир та надання послуг в рахунок плати за користування землею оформляється відповідними актами.

22 вересня 2015 року між ОСОБА_1 і Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив Затишок 4 було укладеного договір № 11.04.1.001 про сплату внесків у ЖБК Затишок 4 .(т.1 55-58)

Відповідно до п. 1.1 договору ЖБК зобов`язується організувати будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 за рахунок внесків учасника та внесків інших асоційованих членів ЖБК, здати його в експлуатацію, передати учаснику приміщення в об`єкті будівництва, обумовлене цим договором і всі документи, необхідні учаснику для реєстрації права власності на нього, а учасник зобов`язується сплатити до ЖБК внески у розмірах та в порядку, встановлених договором та додатками до нього, та має право отримати об`єкт нерухомості лише за умови повної сплати внеску, встановленого даним договором для учасника.

Пункт 1.5 договору визначає, що об`єкт нерухомості розташований за адресою: АДРЕСА_2 та передається з наступними характеристиками: квартира/нежитлове приміщення, секція 1, поверх 2, загальна площа 70,37 кв.м. номер 10. Додаток № 1 до договору визначає вартість об`єкта нерухомості в сумі 548 886 гривень, які повинні бути сплачені до 27 вересня 2015 року.

Зазначений договір не містить будь-яких даних, що він укладений на виконання договору суперфіцію від 1 грудня 2014 року, не містить будь-яких посилань чи відсилок до договору суперфіцію.

22 вересня 2019 року між Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив Затишок 4 та ОСОБА_2 (новий учасник), а також ОСОБА_1 (попередній учасник) укладеного договір про заміну сторони в договорі про сплату внесків у ЖБК Затишок 4 № 11.04.1.001 від 22 вересня 2019 року, відповідно до умов якого новий учасник набуває всіх прав та приймає на себе виконання зобов`язань учасника за договором про сплату пайових внесків у ОК ЖБК Затишок 4 № 11.04.1.001 від 22 вересня 2015 року, укладений між первісним учасником і ЖБК, з моменту набрання чинності цього договору(пункт 1 договору). За даним договором до нового учасника переходять всі права та обов`язки первісного учасника за пайовим договором, в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу прав (пункт 2 договору).(т.1 а.с.59)

Зазначений договір не містить будь-яких даних, що він укладений на виконання договору суперфіцію від 1 грудня 2014 року, не містить будь-яких посилань чи відсилок до договору суперфіцію. Крім того, вказаний договір не породжує жодних зобов`язань для ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 , оскільки в ньому відсутні відповідні положення про це.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 ст. 81 ЦПК України).

Згідно з ст. 515 ЦК України заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, зокрема у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Встановивши, що оскаржуваний договір, який укладений між позивачкою ОСОБА_1 і відповідачкою ОСОБА_2 про заміну сторони в договорі про сплату пайових внесків у ЖБК Затишок 4 №11.04.1.001 від 22 вересня 2015 року, не містить будь-яких даних, що він укладений на виконання договору суперфіцію від 1 грудня 2014 року, як не містить зобов`язань ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 , та такий не вважається нерозривно пов`язаним з особою кредитора, оскільки участь учасника в зазначеному кооперативі обумовлена внесенням коштів для будівництва об`єкту нерухомості, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для визнання договору недійсним.

Доводи, наведені у апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки такі спростовуються встановленими у справі обставинами і не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.374 ч.1 п.1, 375, 383,384, 389- 391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Медвідя Василя Осиповича - залишити без задоволення.

Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 16 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 13.03.2020 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді: Курій Н.М.

Мельничук О.Я.