Постанова

від 30.11.2020 по справі 463/2377/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 463/2377/16

провадження № 61-6682св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Смерековий-1 , ОСОБА_2 , розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Медвідя Василя Осиповича на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 16 жовтня 2019 року у складі судді Стрепка Н. Л. та постанову Львівського апеляційного суду від 13 березня 2020 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Курій Н. М., Мельничук О. Я.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Смерековий-1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про заміну сторони,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 22 вересня 2015 року між нею, Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив Затишок 4 (далі - ОК ЖБК Затишок 4 ), яке змінило назву на Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Смерековий-1 (далі - ОК ЖБК Смерековий-1 ), та ОСОБА_2 було укладено договір про заміну сторони в договорі про сплату пайових внесків у ОК ЖБК Затишок 4 № 11.04.1.001.

01 грудня 2014 року між нею, ОСОБА_3 , як власниками земельної ділянки, та Товариством з обмеженою відповідальністю Мегатек було укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію), згідно з яким метою надання в користування земельної ділянки є здійснення землекористувачем будівництва та подальшої експлуатації багатоквартирних житлових будинків, інших господарських будівель і споруд, необхідних для їх обслуговування.

Згідно з пунктом 4.2 вказаного договору в якості плати за земельну ділянку землекористувач передає власникам у власність квартири в новозбудованих будинках, загальна площа яких становить 7,4 % від загальної площі збудованого об`єкту.

На виконання вказаного договору (реалізацію отримати квартири), тобто плати ОСОБА_1 за користування земельною ділянкою, укладено з ОК ЖБК Затишок 4 договір про сплату внесків у ОК ЖБК Затишок 4 від 22 вересня 2015 року № 11.04.1.001.

Фактично від сплати таких внесків вона була звільнена через право отримати квартири в межах пункту 4.2 договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію).

Пунктом 1 оспорюваного договору визначено, що первісний учасник ОСОБА_1 уступає, а новий учасник ОСОБА_2 набуває всіх прав та приймає на себе виконання всіх зобов`язань учасника за договором про сплату пайових внесків у ОК ЖБК Затишок 4 від 22 вересня 2015 року № 11.04.1.001, з моменту набрання чинності договором.

Згідно з пунктом 2 зазначеного договору до ОСОБА_2 переходять всі права та обов`язки первісного учасника за пайовим договором, в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а отже права кредитора щодо отримання квартири в майбутньому.

Вважає, що права, які випливають з договору суперфіцію, відповідно до положень статті 515 ЦК України нерозривно пов`язані з її особою.

Будь-яких коштів від ОСОБА_2 не отримувала, її волі на безоплатну передачу прав на отримання квартири теж не існувало на момент укладення договору.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір про заміну сторони в договорі про сплату пайових внесків у ОК ЖБК Затишок 4 від 22 вересня 2015 року № 11.04.1.001, застосувати наслідки недійсності правочину.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 16 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що між позивачем ОСОБА_1 і відповідачем ОСОБА_2 укладено договір про заміну сторони в договорі про сплату пайових внесків у ОК ЖБК Затишок 4 від 22 вересня 2015 року № 11.04.1.001. Вказаний договір не містить будь-яких даних, що він укладений на виконання договору суперфіцію від 01 грудня 2014 року, як і не містить зобов`язань ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 . Позивачем не представлено належних і допустимих доказів порушення вимог чинного законодавства при укладенні оспорюваного договору.

Постановою Львівського апеляційного суду від 13 березня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Медвідя В. О. залишено без задоволення, а рішення Личаківського районного суду міста Львова від 16 жовтня 2019 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Медвідь В. О.подав касаційну скаргу на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 16 жовтня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 березня 2020 року , в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що квартира АДРЕСА_1 є платою перед ОСОБА_1 згідно з пунктом 4.2. договору від 01 грудня 2014 року.

Договір від 22 вересня 2015 року № 11.04.1.001 про заміну сторони в договорі про сплату пайових внесків у ОК ЖБК Затишок 4 нерозривно пов`язаний із договором про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) за реєстраційним номером 3873 від 01 грудня 2014 року (пункт 6.5 договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію)).

ОСОБА_1 не отримувала жодних грошових коштів від ОСОБА_2 за договором від 22 вересня 2015 року про заміну сторони в договорі про сплату пайових внесків у ОК ЖБК Затишок 4 від 22 вересня 2015 року № 11.04.1.001, як жодних коштів не отримував на розрахунковий рахунок і ОК ЖБК Затишок 4 .

Аналізуючи відповідь ОК ЖБК Затишок 4 на адвокатський запит від 08 лютого 2017 року АО Преюдиція , а також договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) за реєстраційним номером 3873 від 01 грудня 2014 року та договір від 22 вересня 2015 року про заміну сторони в договорі про сплату пайових внесків у ОК ЖБК Затишок 4 від 22 вересня 2015 року № 11.04.1.001, вбачається те, що ОСОБА_2 не вправі виконати вимоги пунктів 6.5, 8.2 договору, оскільки до останньої не перейшли права, а саме право власності та право розпорядження земельною ділянкою загальною площею 2,5590 га, якими наділена лише власник земельної ділянки ОСОБА_1 , тому виконання обов`язків, передбачених зазначеними пунктами договору нерозривно пов`язано з особою ОСОБА_1 .

Надаючи відповідь на адвокатський запит ОК ЖБК Затишок 4 повністю підтримав позовні вимоги та усі фактичні обставини, які наведені ОСОБА_1 , тому в силу положень статей 76, 82 ЦПК України визнав такі позовні вимоги.

Суди попередніх інстанцій не перевірили факт проведення розрахунків між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як і не перевірили чи перерахувала ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 548 886 грн на розрахунковий рахунок ОК ЖБК Затишок 4 , а також не надали оцінки письмовому доказу, а саме відповіді ОК ЖБК Затишок 4 .

Також суди не врахували презумпцію невинуватості, яка зазначена у постанові Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 61-4265св19.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У червні 2020 року представник ОСОБА_2 - адвокат Огородник І. І. подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що договір про сплату пайових внесків у ОК ЖБК Затишок 4 від 22 вересня 2015 року № 11.04.1.001 не містить будь-яких даних про те, що він укладений на виконання договору суперфіцію від 01 грудня 2014 року, не містить будь-яких посилань чи відсилок до договору суперфіцію. Крім того, вказаний договір не породжує жодних зобов`язань для ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 , оскільки у ньому відсутні відповідні положення про це.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 не вправі виконати вимоги пунктів 6.5, 8.2 договору суперфіцію не заслуговують на увагу та є надуманими, оскільки ОСОБА_2 не набувала та не набула жодних прав та обов`язків за цим договором, в тому числі і обов`язків власника щодо передачі земельної ділянки кооперативам, які здійснювали будівництво.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що зобов`язання за договором про сплату пайових внесків у ОК ЖБК Затишок 4 від 22 вересня 2015 року № 11.04.1.001 не є таким, що тісно пов`язане з особою кредитора.Судами попередніх інстанцій було детально проаналізовано відповідь на адвокатський запит та відхилено його, оскільки викладена у ньому інформація повністю спростовується змістом договору суперфіцію від 01 грудня 2014 року, договору про сплату пайових внесків у ОК ЖБК Затишок 4 від 22 вересня 2015 року № 11.04.1.001 та договору про заміну сторони в договорі про сплату внесків у ОК ЖБК Затишок 4 від 22 вересня 2015 року № 11.04.1.001.

Доводи касаційної скарги не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а зводяться тільки до власної інтерпретації позивачем наявних у справі доказів.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2020 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Личаківського районного суду міста Львова.

18 травня 2020 року справа № 463/2377/16-ц надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

01 грудня 2014 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 з одного боку та ТОВ Мегатек з іншого було укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію), відповідно до пункту 1 якого власники надали, а землекористувач прийняв в строкове користування земельну ділянку загальною площею 2,559 га за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 4610160300:06:001:0004.

Згідно з пунктом 4.2 договору в якості плати за земельну ділянку землекористувач передає власникам у власність квартири в новозбудованих будинках, загальна площа яких становить 7,4 % від загальної площі збудованого об`єкта будівництва. Право власності власників на вищезазначені квартири посвідчується свідоцтвами про право власності на нерухоме майно, виданими відповідним органом Реєстраційної служби міністерства юстиції України на ім`я власників безпосередньо після реєстрації декларації про готовність об`єкта будівництва до експлуатації. Землекористувач повинен надати власникам документи необхідні для реєстрації права власності на квартири.

Пункт 4.4 зазначеного договору передбачено, що подальша зміна порядку та розміру розрахунку (плати) за користування земельною ділянкою оформляється за взаємною згодою, шляхом підписання сторонами додаткової угоди до цього договору. Передача квартир та надання послуг в рахунок плати за користування землею оформляється відповідними актами.

22 вересня 2015 року між ОСОБА_1 і ОК ЖБК Затишок 4 було укладеного договір № 11.04.1.001 про сплату внесків у ОК ЖБК Затишок 4 .

Відповідно до пункту 1.1 договору ЖБК зобов`язується організувати будівництво житлового будинку по АДРЕСА_2 за рахунок внесків учасника та внесків інших асоційованих членів ЖБК, здати його в експлуатацію, передати учаснику приміщення в об`єкті будівництва, обумовлене цим договором і всі документи, необхідні учаснику для реєстрації права власності на нього, а учасник зобов`язується сплатити до ЖБК внески у розмірах та в порядку, встановлених договором та додатками до нього, та має право отримати об`єкт нерухомості лише за умови повної сплати внеску, встановленого даним договором для учасника.

Пункт 1.5 договору визначає, що об`єкт нерухомості розташований за адресою: АДРЕСА_3 , та передається з наступними характеристиками: квартира/нежитлове приміщення, секція 1, поверх 2, загальна площа 70,37 кв. м, номер 10. Додаток № 1 до договору визначає вартість об`єкта нерухомості в сумі 548 886 грн, які повинні бути сплачені до 27 вересня 2015 року.

22 вересня 2015 року між ОК ЖБК Затишок 4 та ОСОБА_2 (новий учасник), а також ОСОБА_1 (попередній учасник) укладено договір про заміну сторони в договорі про сплату внесків у ЖБК Затишок 4 № 11.04.1.001, відповідно до умов якого новий учасник набуває всіх прав та приймає на себе виконання зобов`язань учасника за договором про сплату пайових внесків у ОК ЖБК Затишок 4 від 22 вересня 2015 року № 11.04.1.001, укладений між первісним учасником і ЖБК, з моменту набрання чинності цього договору (пункт 1 договору). За даним договором до нового учасника переходять всі права та обов`язки первісного учасника за пайовим договором, в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу прав (пункт 2 договору).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема з договорів.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частини перша-третя, п`ята та шоста статті 203 ЦК України визначають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з статтею 515 ЦК України заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, зокрема у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Тобто Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір, який укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про заміну сторони в договорі про сплату пайових внесків у ОК ЖБК Затишок 4 від 22 вересня 2015 року №11.04.1.001, не містить будь-яких даних про те, що він укладений на виконання договору суперфіцію від 01 грудня 2014 року, як не містить зобов`язань ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 , тому не вважається нерозривно пов`язаним з особою кредитора, оскільки участь учасника в зазначеному кооперативі обумовлена внесенням коштів для будівництва об`єкту нерухомості.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували презумпцію невинуватості, яка зазначена у постанові Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 61-4265св19, не заслуговують на увагу, оскільки ця справа та справа, яка була предметом перегляду 08 травня 2019 року Верховним Судом, не є подібними.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах Пономарьов проти України , Рябих проти Російської Федерації , Нєлюбін проти Російської Федерації ) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Медвідя Василя Осиповича залишити без задоволення.

Рішення Личаківського районного суду міста Львова від 16 жовтня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 березня 2020 року у залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

В. С. Висоцька

І. М. Фаловська