Постанова

від 11.03.2020 по справі 24/262

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2020 р. Справа №24/262

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.,

при секретарі Довбиш А.Ю.,

за участю представників:

стягувача - Пильгун М.В., посвідчення №ЗП001434 від 30.10.2017 року, довіреність б/н від 27.12.2019 року;

боржника - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Донпромбізнес , м.Маріуполь, Донецька область, (вх.№43Д/1-40) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 05.12.2019 року по справі №24/262 про видачу дублікату наказу, поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання,

стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю Донпромбізнес , м.Маріуполь, Донецька область,

боржник - Державне підприємство Шахтарськантрацит , м.Шахтарськ, Донецька область,

про стягнення 1379441,82 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 05.12.2019 року у справі №24/262 (повний текст складено та підписано 05.12.2019 року, суддя Величко Н.В.) відмовлено в задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Донпромбізнес №2409ю від 24.09.2019 року про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та про видачу дублікату наказу Господарського суду Донецької області від 16.01.2012 року по справі №24/262.

Товариство з обмеженою відповідальністю Донпромбізнес з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодилося та звернулося до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті ухвали норм права, на неповне з`ясування обставин, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 05.12.2019 року та прийняти нове судове рішення, яким відповідну заяву задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята із порушенням п.9 ч.1 ст.47, ч.3 ст. 23 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 року, ч.5 ст.12 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року і на думку скаржника строк пред`явлення виконавчого документа до виконання не закінчений та ТОВ Донпромбізнес має всі правові підстави на отримання дублікату наказу господарського суду.

Апелянт вказує, що судом першої інстанції при розгляді справи не надано належної оцінки доводам заявника щодо того, що ані постанови про повернення виконавчого документа, ані оригіналу наказу на адресу місцезнаходження стягувача не надходило, й листом Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області №2-4-1411 від 22.05.2019 року стягувача повідомлено про втрату виконавчого документа та необхідність отримання дублікату.

Крім того, скаржник звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні відомості про те, що наказ господарського суду в установленому порядку повернутий стягувачу та ним отриманий, про що й було зазначено у відповідній заяві. Апелянт наполягає на тому, що виконавчий документ вибув з володіння ТОВ Донпромбізнес з причин, які не залежали від його волі, а пропуск встановленого строку пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Донецької області у справі відбувся поза межами волевиявлення стягувача, відтак такий строк підлягає поновленню.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 року відкрито апеляційне провадження за вищевказаною скаргою; встановлено боржнику строк на протязі якого він має право подати до суду відзив, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі; справу призначено до розгляду в судове засідання.

Ухвала суду від 17.02.2020 року про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду була надіслана до Єдиного державного реєстру судових рішень та опублікована на сайті 19.02.2020 року.

Крім того, враховуючи, що припинено приймання поштових відправлень на/з територію(ї) Донецької та Луганської областей до/з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, зокрема до місцезнаходження відповідача (боржника), на офіційному веб-порталі Судова влада України було здійснено оголошення про прийняття апеляційної скарги по даній справі до провадження, про час та місце судового засідання.

Відповідач (боржник) відзиву на апеляційну скаргу не надав, свого представника у судове засідання не направив, про причини неявки суд не сповістив.

Відповідно до ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутності представника боржника (відповідача).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2020 року, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Склярук О.І., для розгляду справи №24/262 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.

У судовому засіданні 11.03.2020 року представник апелянта підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника стягувача, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 26.12.2011 року по справі №24/262 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Донпромбізнес до Державного підприємства Шахтарськантрацит про стягнення 1379441,82 грн. - задоволено. Стягнуто з Державного підприємства Шахтарськантрацит на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Донпромбізнес 329167,36 грн. - сума основного боргу, 3% річних у сумі 181022,83 грн., інфляційні - 869061,63 грн., державне мито у сумі 13794,42 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

16.01.2012 року Господарським судом Донецької області видано відповідний наказ про примусове виконання судового рішення.

26.09.2019 року від ТОВ Донпромбізнес через канцелярію Господарського суду Донецької області надійшла заява вих.№2409ю від 24.09.19 року про відновлення втраченого судового провадження, видачу дублікату наказу Господарського суду Донецької області та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Ухвалою суду від 05.11.2019 року судом відновлено втрачену справу №24/262 в частині, достатній для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Донпромбізнес про видачу дубліката наказу Господарського суду Донецької області №24/262 від 16.01.2012 року та поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання.

05.12.2019 року Господарським судом Донецької області винесено оскаржувану ухвалу, яка мотивована тим, що зазначені стягувачем у поданій заяві причини пропуску строку для пред`явлення наказу від 16.01.2012 року по справі №24/262 до виконання, який сплинув 10.11.2017 року, не можуть бути визнані поважними, а тривалість пасивної поведінки стягувача щодо реалізації своїх прав на примусове виконання рішення суду не може бути виправданою. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, та, як наслідок, не знайшов підстав для видачі дублікату наказу Господарського суду Донецької області від 16.01.2012 року по справі №24/262.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття рішення у даній справі) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження

Згідно ст. 17 Закону України Про виконавче провадження (в редакції на момент винесення рішення та набрання ним законної сили) примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, накази господарських судів.

Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України Про виконавче провадження (в редакції на момент винесення рішення та набрання ним законної сили) виконавчий документ у цій справі може бути пред`явлений до виконання протягом року.

За приписами ч. 2 ст. 22 Закону України Про виконавче провадження (в редакції на момент винесення рішення та набрання ним законної сили) строк для виконання судових рішень встановлюється з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Згідно ч.1 ст. 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Як вбачається з матеріалів справи, наказ Господарського суду Донецької області від 16.01.2012 року по справі №24/262 мав строк для пред`явлення до примусового виконання протягом року з наступного дня після набрання рішенням законної сили, тобто - до 16.01.2013 року.

Вказаний наказ був пред`явлений стягувачем до примусового виконання, у зв`язку з чим головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шахтарського міськрайонного управління юстиції винесено постанову від 13.02.2012 року про відкриття виконавчого провадження ВП№31168617.

З інформаційної довідки про виконавче провадження вбачається, що виконавче провадження 31168617 має статус завершено .

З цієї ж довідки вбачається, що 10.11.2014 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу згідно п.9 ч.1 ст.47 Закону України Про виконавче провадження (встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника). Підставою для повернення виконавчого документа значиться те, що подальше проведення виконавчих дій неможливо у зв`язку з тим, що матеріали виконавчого провадження перебувають на території на якій на даний час проводиться активна фаза АТО, а відділ примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Донецькій області переміщено на територію, підконтрольну українській владі.

Отже, виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 16.01.2012 року по справі №24/262, виданого на примусове виконання рішення суду від 26.12.2011 року у цій справі, є завершеним 10.11.2014 року.

На час набрання судовим рішенням законної сили та видачі наказу від 16.01.2012 року по справі №24/262 діяв Закон України від 21.04.1999 року №606-XIV Про виконавче провадження .

Вказаним Законом було встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені, зокрема, протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом (стаття 22).

Разом з тим, строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред`явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони (ст.23 Закону України Про виконавче провадження в редакції, що діяла станом на момент відкриття виконавчого провадження у даній справі).

Звертаючись до суду з заявою, стягував зазначав, що наказ суду від 16.01.2012 року №24/262 повернуто на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку з наявністю встановленої законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника.

Однак, колегія суддів перевіривши такі твердження зазначає, що 10.11.2014 року державним виконавцем проведеною виконавчу дію - повернення ВД стягувачу п.9 ч.1 ст.47 (встановлена Законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника). У графі підстава вказано, що подальше проведення виконавчих дій неможливо у зв`язку з тим, що матеріали виконавчого провадження перебувають на території на якій на даний час проводиться активна фаза АТО, а відділ примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Донецькій області переміщено на територію, підконтрольну українській владі.

У той же час, пункт 9 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження не містить такої підстави для повернення виконавчого документа стягувачеві як відсутність доступу до матеріалів виконавчого провадження та/або переміщення органу виконавчої служби на іншу територію через проведення антитерористичної операції чи інших подібних дій, на що посилався державний виконавець при прийнятті рішення про повернення виконавчого документа стягувачеві. Не містить таких підстав для повернення виконавчого документа і Закон України від 02.09.2014 року №1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (з подальшими змінами).

Проте, вказані обставини доводять, що виконавчий документ був пред`явлений до виконання, у подальшому виконавче провадження було завершено, а виконавчий документ повернено стягувачу, що свідчить про переривання строку.

Так, оскільки строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання; у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, тому наказ суду від 16.01.2012 року №24/262 міг бути пред`явлений стягувачем до примусового виконання після повернення протягом року, тобто у строк до 10.11.2015 року.

Разом з тим, Закон України від 21.04.1999 року Про виконавче провадження втратив чинність з 05.10.2016 року, крім статті 4. Стаття 4 втратила чинність з 05.01.2017 року згідно із Законом України від 02.06.2016 року №1404-VIII.

Згідно Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року, цей Закон набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів , крім статей 8, 9 та положень, що стосуються діяльності приватних виконавців, які вводяться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Законом (п.1). Виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом (п.5). Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону (п.7).

За приписами статті 12 цього Закону виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття (ч.2 ст.12 Закону).

Частиною четвертою вказаної статті Закону встановлено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (ч.5 ст.12 Закону).

Так, повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.9 ст. 47 Закону України від 21.04.1999 року Про виконавче провадження не позбавляло стягувача права на пред`явлення такого виконавчого документа до примусового виконання повторно.

При цьому, матеріали справи не містять, а жодним із учасників справи не доведено і не обґрунтовано, що мала місце будь-яка заборона на проведення виконавчих дій і строк її дії закінчився.

З огляду на положення Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року та ст. 12 цього Закону, строк пред`явлення наказу Господарського суду Донецької області від 16.01.2012 року №24/262 до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення - з 10.11.2014 протягом трьох років, тобто, до 10.11.2017 року.

Матеріали справи свідчать і заявником не оспорюється, що ним як стягувачем не пред`явлено судовий наказ у цій справі до примусового виконання в межах встановленого ст. 12 Закону України Про виконавче провадження строку. Отже, строк пред`явлення наказу суду до примусового виконання сплив 10.11.2017 року.

Мотивуючи заяву в частині поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, стягувач зазначав, що ТОВ Донпромбізнес з моменту реєстрації й до 02.08.2019 року був розташований за адресою: м.Донецьк, вул. Університетська, 112, та об`єктивно не мав можливості реалізувати свої права стягувача у повному обсязі, що, як він вважає, є поважною причиною для поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

На підтвердження таких доводів додано до заяви виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Донпромбізнес , ідентифікаційний код 23610149.

Однак, зміна місцезнаходження юридичної особи та її державна реєстрація чинним законодавством поставлена в залежність виключно від волі такої юридичної особи (рішень засновників товариства) і має суб`єктивний характер підстав. Неможливість реалізації права юридичної особи на зміну місцезнаходження і відповідну державну реєстрацію таких змін підлягає доведенню на загальних підставах.

Стягувачем належними доказами не підтверджено обставин, які б перешкоджали або унеможливлювали зміну офіційного місцезнаходження юридичної особи раніше 02.08.2019 року.

При цьому слід зазначити, що з доданого заявником до заяви вих.№2409ю від 24.09.2019 року (вх.№19340/19 від 26.09.2019 року) листа Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 22.05.2019 року №2-4-1411 вбачається, що ТОВ Донпромбізнес зверталось до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з запитом №1804 від 18.04.2019 року з приводу виконання рішення суду про стягнення боргу з Державного підприємства Шахтарськантрацит .

Зміст цього листа Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 22.05.2019 року № 2-4-1411 та дата складання відповіді за дорученням Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на запит ТОВ Донпромбізнес №1804 від 18.04.2019 року свідчать про можливість стягувача бути обізнаним про стан виконавчого провадження незалежно від місцезнаходження юридичної особи ТОВ Донпромбізнес .

Крім того, з наданої стягувачем постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП№31168617 від 13.02.2012 року вбачається, що у п.6 цієї постанови державний виконавець роз`яснив сторонам виконавчого провадження їх право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, внесеними до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень в мережі Інтернет та вказав відповідний ідентифікатор доступу.

Порядок ведення та функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень було передбачено ст. 4 Закону України Про виконавче провадження , що діяв на час видачі судового наказу у цій справі.

Неможливість скористатись відомостями такого Реєстру також підлягають доведенню стягувачем на загальних підставах.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі Олександр Шевченко проти України , заява N8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та Трух проти України (ухвала), заява №50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

Проте, матеріали справи не містять доказів, а заявником не доведено, що у період з моменту пред`явлення наказу до виконання та до квітня 2019 року, ним вчинялись будь-які активні дії направленні на встановлення обставин виконання рішення/наказу.

Зі змісту статті 1 Закону України Про виконавче провадження вбачається, що виконавче провадження є, серед іншого, завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень.

Судом враховуються висновки, викладені у рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі Пономарьов проти України , за змістом якого вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, а від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У даному випадку стягувачем, в порушення норм господарського процесуального кодексу України, не доведено відповідними письмовими доказами обставини, які б перешкоджали йому (стягувачу) дізнатись про стан виконавчого провадження, а відтак і вжити відповідних заходів у встановлений законом строк.

Відповідно до ст. 329 Господарського процесуального кодексу України, у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

При цьому, процесуальне законодавство не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

У кожному конкретному випадку причини поважності пропуску процесуального строку суд оцінює, зважаючи на обґрунтування поважності цих причин та наданих доказів.

Слід відзначити, що за загальним правилом, поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій. Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстав, з яких стягувач вважає ці причини поважними. У клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у стягувача не було можливості.

Слід відзначити, що подання скаржником клопотання про відновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду відновити цей строк, оскільки таке клопотання, з огляду на приписи статті 119 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Колегія суддів вважає, що під час розгляду заяви стягувача у даній справі судом першої інстанції вірно встановлена відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на здійснення активних дій щодо отримання від відділу ДВС інформації про стан виконавчого провадження із виконання наказу Господарського суду Донецької області від 16.01.2012 року, а в подальшому - отримати дублікат цього наказу до закінчення строку, встановленого для пред`явлення наказу до виконання.

У даному випадку можливість вчасного пред`явлення наказу до виконання залежала виключно від волевиявлення самого стягувача, тобто мала суб`єктивний характер, тому наведені стягувачем причини пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання не є поважними.

Згідно з п.19.4 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017 року), у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

Враховуючи, що суд встановив факт пропущення строку пред`явлення наказу до виконання і відсутність підстав для його поновлення, то як наслідок відсутні підстави для видачі дублікату наказу Господарського суду Донецької області від 16.01.2012 року по справі №24/262.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів відзначає, що причини, за яких стягувач не мав можливості тривалий час звернутися до місцевого господарського суду з відповідною заявою, не обґрунтовані і не надані належні докази. Доводи апеляційної скарги є тотожними до поданої до суду першої інстанції заяви, а вимога апеляційної скарги зводиться до необхідності надання іншої оцінки судом ніж тої, що була вчинена судом першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга -

Товариства з обмеженою відповідальністю Донпромбізнес не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувана ухвала Господарського суду Донецької області від 05.12.2019 року по справі №24/262 має бути залишена без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати апелянта не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 269, 271, 273, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284, 329 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Донпромбізнес залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Донецької області від 05.12.2019 року по справі №24/262 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 16 березня 2020 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя О.В. Ільїн

Суддя В.В. Россолов