Ухвала

від 01.10.2020 по справі 24/262

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

У Х В А Л А

01.10.2020 Справа № 24/262

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Пузіковій Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпромбізнес» (код ЄДРПОУ 23610149), Вих.№2808ю від 28.08.2020 (вх.№16299/20)

про видачу дублікату наказу та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання

стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Донпромбізнес» (код ЄДРПОУ 23610149)

боржник: Державне підприємство «Шахтарськантрацит» (код ЄДРПОУ 32299510)

про: стягнення 1379441,82 грн.

за участю представників сторін

від стягувача: не з`явились;

від боржника: не з`явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 26.12.2011 по справі №24/262 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпромбізнес» до Державного підприємства «Шахтарськантрацит» про стягнення 1379441,82 грн. - задоволено. Стягнуто з Державного підприємства «Шахтарськантрацит» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпромбізнес» 329167,36 грн. основного боргу, 3 % річних - 181022,83 грн., інфляційні - 869061,63 грн., державне мито у сумі 13794,42 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

16.01.2012 судом видано відповідний наказ про примусове виконання судового рішення.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Донпромбізнес» подано заяву вих.№2808ю від 28.08.2020 про видачу дублікату наказу господарського суду (вх.№16299/20 від 31.08.2020).

До заяви додано: копію наказу Господарського суду Донецької області від 16.01.2012 № 24/262, копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.02.2012 № ВП31168617, копію листа УДВС ГТУЮ у Донецькій області № 2-4-1411 від 22.05.2019, витяг з АСВП, копію повідомлень ТОВ Донпромбізнес про злочин та доказів їх направлення, копію ухвали слідчого судді Дружківського міського суду від 06.08.2020 у справі № 229/196/20, копію виписки з ЄДРПОУ стосовно стягувача, квитанцію ПАТ Приватбанк від 28.08.2020 № 0.0.1817810970.2 про сплату судового збору.

У зв`язку з перебуванням судді Величко Н.В. у відпустці з 31.08.2020 по 04.09.2020, суд повідомив заявника листом від 01.09.2020 про те, що заява вих.№2808ю від 28.08.2020 (вх.№16299/20) буде розглянута в терміновому порядку після виходу судді з відпустки.

Ухвалою від 07.09.2020 по справі №24/262 призначено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпромбізнес» до розгляду у судовому засіданні на 01.10.2020.

Така ухвала отримана Товариством з обмеженою відповідальністю «Донпромбізнес» 17.09.2020 (відповідне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення міститься в матеріалах справи).

У зв`язку з тим, що офіційним місцезнаходженням боржника (Державне підприємство «Шахтарськантрацит» ) є м. Шахтарськ Донецької області, що внесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади України тимчасово не здійснюють своїх повноважень, а відповідно до інформації, розміщеної на сайті УДППЗ Укрпошта , пересилання пошти до міста Шахтарськ не здійснюється, тому про дату, час та місце розгляду заяви боржник повідомлений шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційній сторінці Господарського суду Донецької області веб-порталу Судова влада України в мережі Інтернет, що підтверджується роздруківками зазначеного оголошення з офіційного веб-сайта суду.

Крім того, ухвала суду від 07.09.2020 оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень України, відомості якого є офіційними та загальнодоступними згідно Закону України Про доступ до судових рішень .

Отже, сторони повідомлені про розгляд справи належним чином і у встановленому порядку.

В судове засідання 01.10.2020 сторони своїх представників не направили.

Враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, тому неявка таких належним чином повідомлених сторін не є підставою для відкладення розгляду заяви стягувача.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпромбізнес» та додані до неї документи, господарський суд зазначає наступне:

Згідно з п.19.4 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

Отже, обов`язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання.

Відповідно до ст. 329 Господарського процесуального кодексу України, у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

Як вбачається з матеріалів справи, наказ Господарського суду Донецької області від 16.01.2012 по справі № 24/262 мав строк для пред`явлення до примусового виконання протягом року з наступного дня після набрання рішенням законної сили, тобто - до 16.01.2013.

Вказаний наказ був пред`явлений стягувачем до примусового виконання, у зв`язку з чим головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шахтарського міськрайонного управління юстиції винесено постанову від 13.02.2012 про відкриття виконавчого провадження ВП № 31168617.

З інформаційної довідки про виконавче провадження, доданої до заяви стягувачем, вбачається, що виконавче провадження 31168617 має статус «завершено» .

З цієї ж довідки вбачається, що 10.11.2014 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві згідно п. 9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника). Підставою для повернення виконавчого документа значиться те, що подальше проведення виконавчих дій неможливо у зв`язку з тим, що матеріали виконавчого провадження перебувають на території на якій на даний час проводиться активна фаза АТО, а відділ примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Донецькій області переміщено на територію, підконтрольну українській владі.

Отже, виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 16.01.2012 по справі № 24/262, виданого на примусове виконання рішення суду від 26.12.2011 у цій справі, є завершеним 10.11.2014.

На час набрання судовим рішенням законної сили та видачі наказу від 16.01.2012 по справі № 24/262 діяв Закон України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV «Про виконавче провадження» . З аналізу норм цього Закону та обставин справи суд дійшов висновку, що оскільки строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання; у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, тому наказ суду від 16.01.2012 № 24/262 міг бути пред`явлений стягувачем до примусового виконання після повернення протягом року, тобто у строк до 10.11.2015.

Разом з тим, Закон України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV «Про виконавче провадження» втратив чинність з 5 жовтня 2016 року, крім статті 4. Стаття 4 втратила чинність з 5 січня 2017 року згідно із Законом України від 2 червня 2016 року N 1404-VIII.

Згідно Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положенння» Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року N 1404-VIII, цей Закон набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", крім статей 8, 9 та положень, що стосуються діяльності приватних виконавців, які вводяться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Законом (п.1). Виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом (п.5). Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону (п.7).

За приписами статті 12 цього Закону виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття (ч.2 ст.12 Закону).

Частиною четвертою вказаної статті Закону встановлено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (ч.5 ст.12 Закону).

Оскільки повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.9 ст. 47 Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV «Про виконавче провадження» не позбавляло стягувача права на пред`явлення такого виконавчого документа до примусового виконання повторно, а також з огляду на положення Розділу XIII «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року N 1404-VIII та ст. 12 цього Закону, строк пред`явлення наказу Господарського суду Донецької області від 16.01.2012 № 24/262 до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення - з 10.11.2014 протягом трьох років, тобто, до 10.11.2017.

Матеріали справи свідчать і заявником не оспорюється, що ним як стягувачем не пред`явлено судовий наказ у цій справі до примусового виконання в межах встановленого ст. 12 Закону України від 2 червня 2016 року N 1404-VIII «Про виконавче провадження» строку.

Мотивуючи заяву в частині поновлення строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання, стягувач вказує на те, що ним не було отримано від державного виконавця ні постанови про повернення виконавчого документа, ні оригіналу наказу Господарського суду Донецької області від 16.01.2012 по справі № 24/262, у тому числі на адресу місцезнаходження стягувача.

Також стягувач вказує на захоплення приміщень та іншого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпромбізнес» , що призвело до відсутності доступу до первинної документації та архівів підприємства і втрати контролю за документообігом, а також строками підготовки та направлення документів, в тому числі була відсутня можливість підготувати та надати в строк заяву про видачу дублікату наказу суду.

За твердженням стягувача, виконавчий документ вибув з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпромбізнес» з причин, які не залежали від його волі, та не був повернутий стягувачу органами державної виконавчої служби у встановленому законом порядку.

Листом Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області № 2-4-1411 від 22.05.2019 стягувача повідомлено про втрату виконавчого документа та необхідність отримання його дублікату.

Суд враховує, що підставою для повернення виконавчого документа державним виконавцем зазначено саме те, що подальше проведення виконавчих дій неможливо у зв`язку з тим, що матеріали виконавчого провадження перебувають на території на якій на даний час проводиться активна фаза АТО, а відділ примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Донецькій області переміщено на територію, підконтрольну українській владі.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Стаття 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначному законом порядку.

Суд враховує, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Також, як зазначив Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012, за практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (Рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 р.). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі «Агрокомплекс проти України» (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі «Бурдов проти Росії» , заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа «Юрій Миколайович Іванов проти України» , заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).

Крім цього, вирішуючи справу "Шмалько проти України" Європейський суд з прав людини в п. 43 свого рішення від 20.07.2004р. дійшов наступного висновку: "… пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, як би стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Дослідивши надані стягувачем документи, враховуючи інформацію викладену в листі 22.05.2019 №2-4-1411 начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області №2-4-1411 від 22.05.2019, суд дійшов висновку, що на теперішній час не можливо встановити місцезнаходження наказу Господарського суду Донецької області по справі №24/262 від 16.01.2012. У поданій заяві заявник, посилаючись на необхідність поновлення строку для пред`явлення судового наказу до виконання, навів поважні причини та надав належні, допустимі та достатні докази, які підтверджують об`єктивну неможливість пред`явлення стягувачем такого виконавчого документа до примусового виконання вчасно, що зумовлює висновок суду про наявність підстав для поновлення такого строку.

З огляду на викладене, а також, що відповідно до положень Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» , Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" рішення господарського суду підлягають обов`язковому безумовному виконанню на території України та їх виконання здійснюється на підставі виданих господарськими судами наказами, за відсутності в матеріалах справи доказів, що свідчать про фактичне виконання рішення Господарського суду Донецької області від 26.12.2011 по справі №24/262, суд приходить до висновку про необхідність видачі дубліката наказу.

Керуючись ст.ст. 234, 329, п. 19.4 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпромбізнес» (код ЄДРПОУ 23610149), Вих.№2808ю від 28.08.2020 (вх.№16299/20) про видачу дублікату наказу Господарського суду Донецької області у справі 24/262 - задовольнити.

Поновити стягувачу, Товариству з обмеженою відповідальністю «Донпромбізнес» , пропущений строк для пред`явлення наказу від 16.01.2012 по справі №24/262, виданого Господарським судом Донецької області, для примусового виконання.

Видати стягувачу, Товариству з обмеженою відповідальністю «Донпромбізнес» , дублікат наказу Господарського суду Донецької області від 16.01.2012 у справі №24/262 про стягнення з Державного підприємства «Шахтарськантрацит» (86220, м.Шахтарськ, вул.Крупської, 20, ЄДРПОУ 32299510) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпромбізнес» (83004, м.Донецьк, вул.Університетська, 112, ЄДРПОУ 23610149, п/р НОМЕР_1 в Донбаській філії ПАТ «Кредитпромбанк» м.Донецьк, МФО 335593) 329 167,36 грн. - сума основного боргу, 3% річних у сумі 181 022,83 грн., інфляційні - 869 061,63 грн., державне мито у сумі 13 794,42 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її оголошення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Ухвала підписана 01.10.2020.

Додаток для стягувача: дублікат наказу суду від 16.01.2012 у справі №24/262 на 1-му аркуші.

Суддя Н.В. Величко