Рішення

від 24.02.2020 по справі 638/16671/16-ц

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/16671/16-ц

Провадження № 2/638/2192/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2020 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого: судді Шишкіна О.В.,

за участі секретарів Скрипаченко В.Р., Котяш Н.В., Кириллової К.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача та 3 особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Приватна фірма Корал про поділ майна, стягнення коштів за шлюбним договором , -

ВСТАНОВИВ:

До Дзержинського районного суду м. Харкова звернулася ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Приватна фірма Корал про поділ майна, стягнення коштів за шлюбним договором.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням уточнень від 25.10.2017 року та 15.05.2019 року, позивач посилається на те, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 , який було зареєстровано 15 жовтня 1983 року Дзержинському відділі РАЦС Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 1103. Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було розірвано 05.02.2009 року на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова (Справа № 2-2073/09). Рішення набрало законної сили.

В період шлюбу позивачкою та її чоловіком відповідачем по справі ОСОБА_4 у 1992 році було створено приватну фірму Корал , код ЄДРПОУ № 14084868, знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Євгена Котляра (вул. Червоноармійська), б. 15-А, яка функціонує по теперішній час За цією адресою розташовані виробничі приміщення, які знаходяться на балансі ПФ Карал . Виробничі приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , були придбані за грошові кошти батьків ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Фінансові витрати щодо створення ПФ Карал , також виплачувалися батьками позивача ОСОБА_3 . Згідно правовстановлюючих документів ПФ Корал , засновником є ОСОБА_4 ОСОБА_3 в фірмі знаходилася на посаді директора, яку займала приблизно до 2006 року. У 2006 році, точну дату не встановлено, ОСОБА_4 звільнив ОСОБА_3 та перестав допускати її до приміщень фірми по теперішній час.

Водночас після реєстрації шлюбу, під час спільного подружнього проживання та ведення спільного домашнього господарства, під час шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено шлюбний договір ВЕА № 295611 від 25.09.2006 року, який нотаріально посвідчений, в якому зазначено, що ОСОБА_4 під час шлюбу з ОСОБА_3 став засновником приватної фірми Корал , код ЄДРПОУ № 14084868. У пункті 2 шлюбного договору ОСОБА_4 та ОСОБА_3 дійшли згоди, що під час шлюбу ОСОБА_4 став засновником приватної фірми Корал , зареєстрована 01.07.1992року № 339 Ленінським РВК м. Харкова, у разі поділу долі (корпоративного права) на майно фірми, ОСОБА_4 зобов`язується передати своїй дружині ОСОБА_3 1/3 частину майна від вартості ринкової експертної оцінки на момент поділу, але не менш ніж еквівалент 70 000 доларів США, а ОСОБА_3 не буде претендувати на інший перерозподіл прав на майно і майнові права цієї фірми. У пункті 3 даного договору сторони також домовились, що в разі розірвання шлюбу між подружжям та до моменту розподілу майна, ОСОБА_4 зобов`язується взяти на утримання дружину ОСОБА_3 та виплачувати їй 10% кожного місяця від прибутку, який буде ним отримано від експлуатації об`єкту за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідач зазначений договір не оскаржував та частково його виконував. До травня 2014 року позивач вільно користувалася своєю часткою майна, визначеною в договорі, після чого відповідач закрив доступ позивачу до приміщень та обладнання приватної фірми Корал , змінив замки на вхідних дверях у приміщення фірми, наняв охоронців, які не пускають позивача до приміщень фірми та інше, чим порушив права ОСОБА_3 та умови шлюбного договору від 25.09.2006 року. Просить на підставі стягнути з відповідача на користь позивача відповідно до п. 2 шлюбного договору від 25.09.2006р. 70 000 (сімдесят тисяч) доларів США та відповідно до п. 3 договору 23 800 (двадцять три тисячі вісімсот) гривень.

В подальшому в судовому засіданні 18.10.2017 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_7 ухвалою суду до складу осіб, які приймають участь у справі було залучено приватну фірму Корал в якості третьої особи на боці відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Представником відповідача ОСОБА_4 адвокатом Мироновим О.А. надано до суду заперечення на заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою суду від 18.04.2018 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 про витребування доказів у ПФ Корал . Приватною фірмою Корал на виконання ухвали суду від 18.04.2018 року було надано частково витребувані докази.

Ухвалою суду від 14.09.2018 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 вит ребувано з ГУ ДФС у Харківській області відомості щодо прибуток (сума грошових коштів), який було отримано ОСОБА_4 (фізичною особою чи фізичною особою-підприємцем), ІНФОРМАЦІЯ_1 (Паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) від експлуатації об`єкту за адресою: АДРЕСА_2 , за період з початку 2009 року до кінця 2016 року; прибуток (сума грошових коштів), який було отримано ОСОБА_4 (фізичною особою чи фізичною особою-підприємцем) ІНФОРМАЦІЯ_1 (Паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) за період з початку 2009 року та до кінця 2016 року; у відповідача ОСОБА_4 інформацію про: який саме об`єкт експлуатувався ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_2 за період з початку 2009 року та по кінець 2016 року; який прибуток (сума грошових коштів) було отримано ОСОБА_4 від експлуатації такого об`єкту за період з початку 2009 року та по кінець 2016 року; на якій правовій підставі здійснювалася експлуатація такого об`єкту.

Ухвалою суду від 20.05.2019 року було проведено та закрито підготовче провадження по справі, справу було призначено до судового розгляду по суті на 05.07.2019 року.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав, викладених в уточненій позовній заяві.

Представник відповідач Миронов В.В. в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши вступне слово учасників провадження, з`ясувавши обставини справи, безпосередньо дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх кожний окремо та у сукупності й взаємозв`язку, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 10, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових, електронних доказів, висновків експертів, показань свідків.

Згідно ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що позивач ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ОСОБА_4 перебували у шлюбі, який було зареєстровано 15 жовтня 1983 року Дзержинському відділі РАЦС Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 1103. Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було розірвано 05.02.2009 року на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова (Справа № 2-2073/09). Рішення набрало законної сили.

Крім того, судом встановлено з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що в період шлюбу позивачкою та відповідачем по справі ОСОБА_4 у 1992 році було створено приватну фірму Корал , код ЄДРПОУ № 14084868, знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Євгена Котляра (вул. Червоноармійська), б. 15-А, яка функціонує по теперішній час. За адресою: АДРЕСА_1 15-А розташовані виробничі приміщення, які знаходяться на балансі ПФ Карал . Виробничі приміщення, були придбані за грошові кошти батьків ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Фінансові витрати щодо створення ПФ Карал , також виплачувалися батьками позивача ОСОБА_3 .

Під час шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено шлюбний договір ВЕА № 295611 від 25.09.2006 року, який нотаріально посвідчений, в якому зазначено, що ОСОБА_4 під час шлюбу з ОСОБА_3 став засновником приватної фірми Корал , код ЄДРПОУ № 14084868.

У пункті 2 шлюбного договору ОСОБА_4 та ОСОБА_3 дійшли згоди, що під час шлюбу ОСОБА_4 став засновником приватної фірми Корал , зареєстрована 01.07.1992року № 339 Ленінським РВК м. Харкова, у разі поділу долі (корпоративного права) на майно фірми, ОСОБА_4 зобов`язується передати своїй дружині ОСОБА_3 1/3 частину майна від вартості ринкової експертної оцінки на момент поділу, але не менш ніж еквівалент 70 000 доларів США, а ОСОБА_3 не буде претендувати на інший перерозподіл прав на майно і майнові права цієї фірми.

У пункті 3 даного договору сторони також домовились, що в разі розірвання шлюбу між подружжям та до моменту розподілу майна, ОСОБА_4 зобов`язується взяти на утримання дружину ОСОБА_3 та виплачувати їй 10% кожного місяця від прибутку, який буде ним отримано від експлуатації об`єкту за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідач зазначений договір не оскаржував та частково його виконував

Вирішуючи спірні правовідносини по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21.12.2007 № 77 спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Статтею 70 СК України визначено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно зі ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно статті 92 СК України шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям. На укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є неповнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом.

Відповідно до ст. 93 СК України шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов`язки. Шлюбним договором можуть бути визначені майнові права та обов`язки подружжя як батьків. Шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми. Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені цим Кодексом, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище. За шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.

Відповідно до статті 94 СК України шлюбний договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.

Згідно до ст. 95 СК України якщо шлюбний договір укладено до реєстрації шлюбу, він набирає чинності у день реєстрації шлюбу. Якщо шлюбний договір укладено подружжям, він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення.

Згідно ст. 96 СК України у шлюбному договорі може бути встановлено загальний строк його дії, а також строки тривалості окремих прав та обов`язків. У шлюбному договорі може бути встановлена чинність договору або окремих його умов і після припинення шлюбу.

Згідно статті 97 СК України у шлюбному договорі може бути визначене майно, яке дружина, чоловік передає для використання на спільні потреби сім`ї, а також правовий режим майна, подарованого подружжю у зв`язку з реєстрацією шлюбу. Сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень статті 60 цього Кодексу і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них. Сторони можуть домовитися про можливий порядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу. У шлюбному договорі сторони можуть передбачити використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення потреб їхніх дітей, а також інших осіб. Сторони можуть включити до шлюбного договору будь-які інші умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно статті 98 СК України якщо у зв`язку з укладенням шлюбу один із подружжя вселяється в житлове приміщення, яке належить другому з подружжя, сторони у шлюбному договорі можуть домовитися про порядок користування ним. Подружжя може домовитися про звільнення житлового приміщення тим з подружжя, хто вселився в нього, в разі розірвання шлюбу, з виплатою грошової компенсації або без неї. Сторони можуть домовитися про проживання у житловому приміщенні, яке належить одному з них чи є їхньою спільною власністю, їхніх родичів.

Згідно ст. 99 СК України сторони можуть домовитися про надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі на умовах, визначених шлюбним договором. Якщо у шлюбному договорі визначені умови, розмір та строки виплати аліментів, то в разі невиконання одним із подружжя свого обов`язку за договором аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса. Шлюбним договором може бути встановлена можливість припинення права на утримання одного з подружжя у зв`язку з одержанням ним майнової (грошової) компенсації.

Згідно ст. 100 СК України одностороння зміна умов шлюбного договору не допускається. Шлюбний договір може бути змінено подружжям. Угода про зміну шлюбного договору нотаріально посвідчується. На вимогу одного з подружжя шлюбний договір за рішенням суду може бути змінений, якщо цього вимагають його інтереси, інтереси дітей, а також непрацездатних повнолітніх дочки, сина, що мають істотне значення.

Згідно ст. 101 СК України одностороння відмова від шлюбного договору не допускається. Подружжя має право відмовитися від шлюбного договору. У такому разі, за вибором подружжя, права та обов`язки, встановлені шлюбним договором, припиняються з моменту його укладення або в день подання нотаріусу заяви про відмову від нього.

Згідно ст. 102 СК України на вимогу одного з подружжя шлюбний договір може бути розірваний за рішенням суду з підстав, що мають істотне значення, зокрема в разі неможливості його виконання.

Згідно стаття 103 СК України шлюбний договір на вимогу одного з подружжя або іншої особи, права та інтереси якої цим договором порушені, може бути визнаний недійсним за рішенням суду з підстав, встановлених Цивільним кодексом України

У постанові Верховного суду України у справі № 6-61 цс13 зазначено, що згідно зі ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Виходячи зі змісту ч.ч. 2, 3 ст. 61 СК України, якщо вклад до статутного капіталу господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім`ї той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право вимоги щодо зробленого внеску та отримуваних доходів.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21.12.2007 року №11).

Зі змісту п.п. 23,24 Постанови вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до п. 30 Постанови, рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК України.

Відповідач зазначає, що внесок у статутний капітал ПФ Корал нею було здійснено за особисті кошти батьків позивача, умови шлюбного договору виконував. Зазначив, що в різні періоди часу, для підприємницької діяльності використовувалося різне майно (об`єкти). Матеріальні об`єкти, які використовувалися відповідачем у вказаний період часу для здійснення підприємницької діяльності, були або власністю відповідача, або отримувалися у користування від інших осіб, або надавалися замовниками послуг. Однак матеріали справи достовірно не доводять вказану обставину, оскільки відповідач отримував доходи від здійснення своєї підприємницької діяльності, що підтверджується відповідними довідками, наданими до суду на виконання ухвали про витребування доказів.

При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, оскільки стороною відповідача на виконання свого процесуального обов`язку не надано належних і неспростовних доказів на підтвердження своєї позиції, а також оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про задоволення позову.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3-5, 11-13, 76- 81, 83, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 352-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , код НОМЕР_3 ) 70000 (сімдесят тисяч) доларів США відповідно п.2 шлюбного договору від 25 вересня 2006 року.

Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , код НОМЕР_3 ) 23800 (двадцять три тисячі вісімсот) гривень відповідно п.3 шлюбного договору від 25 вересня 2006 року.

Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , код НОМЕР_3 ) судові витрати у розмірі 6890,01 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення складено і віддруковано суддею в нарадчій кімнаті та проголошено у присутності представників позивача, відповідача та третьої особи.

Повний текст рішення буде виготовлено 04.03.2020 року.

Головуючий: суддя