Постанова

від 12.03.2020 по справі 804/2869/13-а

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 березня 2020 року м. Дніпросправа № 804/2869/13-а (суддя Парненко В.С., м. Дніпро)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року у справі № 804/2869/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Самара-Люкс до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Самара-Люкс 22 лютого 2013 року звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, згідно з яким просить визнати неправомірними податкові повідомлення-рішення №0000062206 від 08.02.2013 року про зобов`язання сплатити податок на прибуток в сумі 275932,98 грн та №0000032206 від 08.02.2013 року про зобов`язання сплатити податок на додану вартість в сумі 117538,25 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача, щодо відсутності факту реального вчинення позивачем господарських операцій з ТОВ Футур-10 , ТОВ Консалтингова компанія Моноліт , ТОВ Контел , ТОВ ТОВ Фортуна Тепло-Сервіс Плюс , ТОВ Аксіома , ТОВ А-Прайм , ТОВ БК Національ , ПП Рембут-Групп та безпідставного не віднесення позивачем до валових доходів кредиторської заборгованості перед ліквідованим підприємством ТОВ Торговій дім ПФК Регіон Сталь викладені у акті № 78/226/33669290 від 14.01.2013 року (далі - акт перевірки) на підставі якого було прийнято оскаржені рішення є безпідставними та необґрунтованими.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року позов задоволено.

Суд першої інстанції визнав неправомірними оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не скасуваши їх.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, та судом встановлено наявність обставин реальності спірних господарських операцій позивача. Висновки щодо правовідносин позивача з ТОВ Торговій дім ПФК Регіон Сталь в рішенні суду відсутні.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з`ясування обставин справи. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає про безоплатне отримання позивачем від невстановлених осіб будівельних матеріалів та послуг на суму 262376,54 грн., без укладання будь-яких угод та її оплати. Неможливість контрагентів позивача поставити йому будівельні матеріали, що підтверджується актами перевірок проведених фіскальним органом. Наявність безнадійної заборгованості в сумі 62500 грн перед ТОВ ТД Регіон-сталь за якою минув строк позовної давності.

Згідно з відзивом на апеляційну скаргу, відповідач зазначаючи про її необґрунтованість, просить у задоволені скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, яка підтримала доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем у період з 10.12.2012 року по 04.01.2013 року проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 30.09.2012 рр. валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 30.09.2012 рр..

За результатами якої складено акт від 14.01.2013 року №78/226/33669290 (т.1, а.с.7-51).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення:

- п.4.1.6. п.4.1. ст.4, пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР (в редакції Закону України від 22.05.1997 р. №283/97-ВР) (із змінами та доповненнями) п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, 14.1.27, п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, ст. 138 п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток на 260857,44 грн;

- п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України № 168, пп.192.1.1, п.192.1, ст.192 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.02.2010 року п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), внаслідок чого «Самара Люкс» завищено податковий кредит на загальну суму 100284,39 грн…

Вих. 024-сл від 04.02.2013 позивачем надано заперечення на акт перевірки до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Листом № 5367/10/22-617 від 06.02.2013 «Про результати розгляду заперечень до акта перевірки ТОВ «Самара-Люкс» № 78/226/33669290 від 14.01.2013» зазначені заперечення позивача залишено без розгляду у зв`язку із порушенням термінів.

За результатами проведеної перевірки та на підставі виявлених порушень відповідачем 08.02.2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0000062206 яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у розмірі 275932,98 грн., з яких 260857,44 основний платіж; 15075,54 грн. штрафна (фінансова) санкція (т.1 а.с.69);

№0000032206 яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 117538,25 грн., з яких 100284,39 основний платіж; 17253,86 грн. штрафна (фінансова) санкція (т.1 а.с.68).

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідача прийнято не на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, виходить з наступного.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового Кодексу України (далі - ПК). Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначенні господарські операції пов`язані не з фактом підписання договорів, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України (далі - ПК).

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання зобов`язаний заперечувати проти доводів суб`єкта владних повноважень.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач уклав з:

1. ТОВ Футур-10 усний договір поставки товару - детектору газу на суму 13339,99 грн.

На виконання умов цього договору було оформлено наступні первинні документи: видаткова накладна № РН-293 від 08.08.2011 року та довіреність №2138-СЛ від 08.08.2011 року на отримання працівником позивача ОСОБА_1 товару.

2. ТОВ Консалтингова компанія Моноліт усний договір поставки товару - цегли силікатної на суму 16986,00 грн.

На виконання умов цього договору було оформлено наступні первинні документи: видаткова накладна №6 від 10.02.2011 року та довіреність №1724-СЛ від 02.02.2011 року на отримання працівником позивача ОСОБА_1 товару.

3. ТОВ Контел усний договір поставки товар за переліком на загальну суму 8280,00 грн.

На виконання умов цього договору товар було оформлено наступні первинні документи: видаткова накладна №82 від 30.09.2011 року та довіреність №2294-СЛ від 30.09.2011 року на отримання працівником позивача ОСОБА_1 товару.

4. ПП Модем-Холдінг усний договір поставки товару - пісок на суму 5200,00 грн.

На виконання умов цього договору було оформлено наступні первинні документи: видаткова накладна №1101 від 04.01.2012 року та довіреність №42-СЛ від 20.01.2012 року на отримання працівником позивача ОСОБА_2 товару.

5. ТОВ Аксіома усний договір поставки товару - шлакоблока на суму 33000,00 грн.

На виконання умов цього договору було оформлено наступні первинні документи: видаткова накладна №2012-1 від 20.12.2010 року та довіреність №1500-СЛ від 20.12.2010 року на отримання працівником позивача ОСОБА_1 товару.

6. ТОВ А-Прайм письмовий договір підряду №68-11 Мел-Св від 29.11.2010 року на суму 31526,24 грн.

На виконання умов цього договору було оформлено наступні первинні документи: акт виконаних робіт за грудень 2010 року та довідка про вартість виконаних робіт за грудень 2010 року, які підписані керівниками сторін договору.

7. ТОВ А-Прайм письмовий договір підряду №76-11 Мел-Св від 30.11.2010 року на суму 10165,73 грн. та додаткова угода до нього №1.

На виконання умов цього договору було оформлено наступні первинні документи: акт виконаних робіт за грудень 2010 року та довідка про вартість виконаних робіт за грудень 2010 року, які підписані керівниками сторін договору.

8. ТОВ А-Прайм письмовий договір підряду №01-01 ев-Дем від 18.01.2011 року на суму 25100 грн.

На виконання умов цього договору було оформлено наступні первинні документи: акт виконаних робіт за січень 2011 року та довідка про вартість виконаних робіт за січень 2011 року, які підписані керівниками сторін договору.

9. ТОВ А-Прайм письмовий договір підряду №17-03 КИЕ-А від 17.03.2011 року на суму 120000 грн.

На виконання умов цього договору було оформлено наступні первинні документи: акт виконаних робіт за березень 2011 року та довідка про вартість виконаних робіт за березень 2010 року, які підписані керівниками сторін договору.

10. ТОВ Будівельна компанія Національ письмовий договір підряду №03-02 К-Дек від 17.02.2011 року на суму 23000,40 грн.

На виконання умов цього договору було оформлено наступні первинні документи: акт виконаних робіт за березень 2011 року та довідка про вартість виконаних робіт за березень 2011 року, які підписані керівниками сторін договору.

11. ТОВ Фортуна Тепло-Сервіс Плюс письмовий договір підряду №40-06 ДН-Гаг від 06.06.2011 року та додатковою угодою до нього №1 на суму 46000,00 грн.

На виконання умов цього договору було оформлено наступні первинні документи: акт виконаних робіт за липень 2011 року та довідки про вартість виконаних робіт за липень 2011 року, які підписані керівниками сторін договору.

11. ПП Рембут-Групп письмовий договір підряду №12-09 КИ-ДН від 12.09.2011 року та додатковою угодою до нього №1 на суму 230649,60 грн.

На виконання умов цього договору товар було оформлено наступні первинні документи: акти виконаних робіт за вересень і листопад 2011 року та довідки про вартість виконаних робіт за вересень і листопад 2011 року, які підписані керівниками сторін договору.

Крім того, згідно з матеріалами справи виконані контрагентами роботи та поставлені товари було позивачем оплачено, що підтверджується платіжними дорученнями (т. 2 а.с. 34 - 58), та контрагентами виписано податкові накладні (т. 2 а.с. 100 - 119).

Перелічені первинні документи відповідають вимогам ст. 9 Закону № 996-ХIV та підлягають обов`язковому врахуванню як в бухгалтерському та і податковому обліку позивача.

При цьому, згідно з актом перевірки відповідачем за результатами перевірки не було встановлено порушення заповнення первинних бухгалтерських документів та порядок їх обліку в бухгалтерському та в податковому обліку позивача.

Водночаc, відповідачем не надано суду достовірних доказів, якими б спростовувався рух активів у процесі здійснення вказаних господарських операцій, відсутність спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарських операцій та відсутність зв`язку між фактом придбання послуг та господарською діяльністю позивача.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про реальність вказаних господарських операції позивача з його контрагентами, за наслідками якої сформовано спірний податковий кредит, оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару, надання послуг (робіт), оприбуткування товару покупцем, оплату його вартості.

Разом з цим, слід звернути увагу на те, що заперечуючи щодо можливості надання позивачу товарів, послуг (виконання робіт з ремонту) зазначеними контрагентами позивача, відповідачем не з`ясовано наявність придбаного товару, стан ремонту об`єктів позивача, не опитано осіб, які зазначені в актах виконаних робіт щодо реальності їх виконання.

Також слід врахувати те, що як вбачається з акта перевірки від 23.07.2013 року № 30/08-17-22/31433316, відповідач дійшов висновку щодо нереальності спірних господарських операцій позивача у зв`язку з отриманням матеріалів перевірок від інших податкових інспекцій (т. 1 а.с. 33) у зв`язку з чим зазначив, що: у зв`язку не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ у вищезазначених підприємств, відсутні об`єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям (в том числі ТОВ Самара Люкс )

Отже, в акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності пов`язується податковим органом з обставинами діяльності саме контрагентів позивача, що є неприпустимим як за законодавством України так і за міжнародними нормами.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України та від 22.01.2009 Булвес АД проти Болгарії, які згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань… Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Отже, виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Вказана правова позиція відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постановах від 18.12.2018 року по справі № 816/1118/17, від 15.01.2019 року по справі №809/2918/13-а, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, надавши оцінку доводам сторін по справі та встановивши обставини справи, дійшов висновку про реальність спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ Футур-10 , ТОВ Консалтингова компанія Моноліт , ТОВ Контел , ТОВ ТОВ Фортуна Тепло-Сервіс Плюс , ТОВ Аксіома , ТОВ А-Прайм , ТОВ БК Національ , ПП Рембут-Групп за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит, оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару, виконання послуг(робіт), оплату їх вартості, використання у власній господарській діяльності.

Проте, щодо встановлених відповідачем обставин безпідставного не віднесення позивачем до валових доходів кредиторської заборгованості в сумі 62500,02 грн перед ліквідованим підприємством ТОВ Торговій дім ПФК Регіон Сталь та заниження податку на додану вартість внаслідок невідкоригування суми податкового кредиту по зазначеній кредиторській заборгованості за якою минув строк позовної давності, що призвело до завищення податкового кредиту у вересні 2012 року в розмірі 10416,67 грн, які суд першої інстанції безпідставно не дослідив та не надав їм жодної оцінки, слід зазначити про таке.

Згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державну реєстрацію ТОВ Торговий дім ПФК Регіон-сталь припинено 16.07.2012 року. Дані про юридичних осіб-правонаступників відсутні.

При цьому наявність обставин не віднесення позивачем до валових доходів кредиторської заборгованості в сумі 62500,02 грн, під час проведення перевірки, позивачем не заперечується.

Отже, обставин безпідставного не віднесення позивачем до валових доходів кредиторської заборгованості в сумі 62500,02 грн перед ліквідованим підприємством ТОВ Торговій дім ПФК Регіон Сталь знайшли своє підтвердження.

Згідно з п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України до складу доходів входить вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Крім того, слід зазначити наступне.

Пунктом 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України визначено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Відповідно п.п. 192.1.1. п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Отже, будь-яка зміна суми компенсації вартості товарів/послуг за певних умов може бути підставою такого корегування.

Таким чином, нарахування відповідачем податкового зобов`язання позивачу: з податку на додану вартість у розмірі 10416,67 грн та штрафних санкцій у розмірі 25 % від цієї суми, всього у сумі 10416,67 грн + 2604,17 грн = 13020,84 грн в податковому повідомленні-рішенні від 08.02.2013 року №0000032206 та з податку на прибуток у розмірі 24062,51 грн та штрафних санкцій у розмірі 25 % від цієї суми, всього у сумі 24062,51 грн + 6015,63 грн = 30078,14 грн в податковому повідомленні-рішенні від 08.02.2013 року №0000032206 є правомірним.

Відтак, з зазначених обставин справи вбачається, що відповідачем, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 77 КАС України, було доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 08.02.2013 року №0000032206 лише в частині визначення сум податкового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 24062,51 грн та штрафних санкцій у розмірі 6015,63 грн, всього у сумі - 30078,14 грн, у зв`язку з чим останнє в недоведеній частині є протиправними та підлягає скасуванню в розмірі 245854,84 грн, виходячи з розрахунку 275932,98 грн - 30078,14 грн = 245854,84 грн, де 275932,98 грн - загальна сума податкового зобов`язання з податку на прибуток, 30078,14 грн - сума податкового зобов`язання нарахована по правовідносинам позивача з ТОВ Торговий дім ПФК Регіон-сталь , а правомірність податкового повідомлення-рішення від 08.02.2013 року №0000032206 доведена лише в частині визначення сум податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 10416,67 грн. та штрафних санкцій у розмірі 2604,17 грн, всього у сумі - 13020,84 грн, у зв`язку з чим останнє в недоведеній частині є протиправними та підлягають скасуванню в розмірі 104517,41 грн, виходячи з розрахунку 117538,25 грн - 13020,84 грн = 104517,41 грн, де 117538,25 грн - загальна сума податкового зобов`язання з ПДВ, 13020,84 грн - сума податкового зобов`язання з ПДВ нарахована по правовідносинам позивача з ТОВ Торговий дім ПФК Регіон-сталь .

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначений обов`язок виконав лише частково.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 цієї статті при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, підлягає стягненню на користь позивача - 3032,88 грн судового збору, сплаченого при поданні позову та касаційної скарги виходячи з розрахунку 68,82 грн + 3337 грн = 3405,82 грн (загальна сума сплаченого судового збору), 3405,82 грн - 372,94 грн (10,95%) = 3032,88 грн, де 372,94 грн (10,95%) пропорційний відсоток судового збору, що відповідає частині позовних вимог в розмірі 43098,98 грн., які задоволенню не підлягають.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови, якою позов слід задовольнити частково.

Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 2 частини 1 статті 315, пунктами 2, 4 статті 317, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області - задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року у справі № 804/2869/13-а - скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 08.02.2013 року №0000062206 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в розмірі 245854,84 (двісті сорок п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят чотири) грн 84 коп., з яких 236794,93 грн основний платіж, 9059,91 грн штрафна (фінансова) санкція.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 08.02.2013 року №0000032206 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 104517 (сто чотири тисячі п`ятсот сімнадцять) грн 41 коп., з яких 89867,72 грн основний платіж, 14649,69 грн штрафна (фінансова) санкція.

У задоволені позову в іншій частині відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю Самара-Люкс в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору - 3032 (три тисячі тридцять дві) грн. 88 коп.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 12 березня 2020 року.

Повне судове рішення складено 16 березня 2020 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов

суддя О.М. Панченко