Постанова

від 17.03.2020 по справі 826/20254/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/20254/16 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 березня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Єгорова Н.М.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до Малого колективного підприємства "Квін-2000" про стягнення податкової заборгованості у розмірі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з Малого колективного підприємства "Квін-2000" податкового боргу в сумі 156 756,54 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2017, адміністративний позов задоволено повністю.

Позивачем до суду першої інстанції 29.08.2019 подано заяву про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2017 за нововиявленими обставинами, в якій заявник просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.04.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2019 року задоволено заяву представника Малого колективного підприємства Квін-2000 про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2017 року за нововиявленими обставинами, скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2017 року у справі №826/20254/16 та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про стягнення податкової заборгованості у розмірі 156 756,54 грн з Малого колективного підприємства Квін-2000 .

Головне управління ДФС у м. Києві в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для перегляду постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2017 року за нововиявленими обставинами відсутні.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що підставою для задоволення адміністративного позову постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2017 року слугував факт наявності податкової боргу у Малого колективного підприємства Квін-2000 в сумі 156 756,54 грн, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень №0008652201 від 21.08.2014, №0108221201 від 07.11.2016, №0061741204 від 18.07.2016.

Водночас, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2018 року, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2019 року по справі № 826/8030/17, позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано, зокрема, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві №0008652201 від 21.08.2014, №0108221201 від 07.11.2016, №0061741204 від 18.07.2016.

Вважаючи, що у зв`язку із скасуванням згаданих податкових повідомлень-рішень, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2017 року підлягає перегляду за нововиявленими обставинами, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що заявником доведено належними та допустимими доказами наявність нововиявлених обставин та наявність підстав для скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2017 року.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України (далі - ПК) податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За правилами пункту 36.2 цієї ж статті ПК податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. В силу пункту 36.3 статті 36 ПК податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК).

Згідно пункту 57.3 статті 57 ПК у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно пунктів 56.2, 56.3 статті 56 ПК у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Відповідно до підпункту 56.17.1 пункту 56.17 статті 56 ПК процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків (пункт 56.17 статті 56 ПК).

За змістом статей 37, 38 ПК податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку та припиняється, зокрема, у зв`язку з його виконанням шляхом сплати в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, набуває статусу податкового боргу у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом;

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК).

Підпунктом 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Звертаючись до суду з позовом, позивач наголошував, що спірна сума податкового боргу виникла у зв`язку із несплатою відповідачем самостійно визначених ним сум грошового зобов`язання у податковій звітності, яку було долучено до позовної заяви, а також долучених до позову податкових повідомлень-рішень, які належним чином вручені відповідачу (докази чого також надані позивачем разом із позовом).

Як вбачається з матеріалів справи, спірний податковий борг виник у зв`язку із визначенням контролюючим органом податкових зобов`язань згідно податкових повідомлень-рішень від 21.08.2014 №0008652201, від 21.08.2014 № 0008642201, від 07.11.2016 №0108221201, від 07.11.2016 № 0108241201, від 18.07.2016 №0061741204. При цьому, У зв`язку із прийняттям податкових повідомлень-рішень від 21.08.2014 №0008652201 та від 21.08.2014 № 0008642201, відповідачем відповідно до пункту 129.1.2 статті 129 Податкового кодексу України (далі - ПК) (як це зазначено в інтегрованих картках) нараховано пені на суму 30 856,47 грн.

При цьому, у спірний період позивачем також самостійно визначалися суми грошових зобов`язань у податкових деклараціях, на суму яких позивачем і сплачувалися податки, які, однак, зараховувалися на погашення боргу зі сплати пені.

Як зазначалося, підставою для задоволення адміністративного позову постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2017 року слугував факт наявності податкової боргу у Малого колективного підприємства Квін-2000 в сумі 156 756,54 грн, який виник на підставі чинних податкових повідомлень-рішень №0008652201 від 21.08.2014, №0108221201 від 07.11.2016, №0061741204 від 18.07.2016.

Водночас, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2018 року, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2019 року по справі № 826/8030/17 визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 21.08.2014 №0008652201; від 21.08.2014 №0008642201; від 07.11.2016 №0108221201; від 18.07.2016 №0061741204.

Таким чином, скасування вказаних податкових повідомлень-рішень свідчить про відсутність у позивача обов`язку зі сплати визначених у них податкових зобов`язань, а так само і пені, яка нарахована у зв`язку із несплатою таких зобов`язань.

У зв`язку цим, позивач звернувся до суду із заявою в порядку статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Так, у відповідності до частин першої, пункту 1 частини другої статті 361 КАС судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Суд визнає, що істотні для справи обставини - це ті, що становлять сутність справи та мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, могли вплинути на рішення суду, що набрало законної сили, існували під час розгляду адміністративної справи, але не були і не могли бути відомі ні особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, ні адміністративному суду.

До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:

- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;

- на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;

- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте) .

Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об`єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду.

Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ.

Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення. Ці обставини повинні бути належним чином підтверджені письмовими доказами, показаннями свідків, нотаріальною формою певних документів тощо.

У світлі спірних правовідносин, нововиявленими є обставини відсутності у позивача відповідно до закону податкового обов`язку зі сплати заявлених до стягнення сум грошового зобов`язання зі сплати податку на прибуток та податку на додану вартість. Ці обставини є істотними у даній справі, оскільки безпосередньо впливають на можливість задоволення позовних вимог.

Так, законного обов`язку зі сплати цих коштів у позивача не існувало на час розгляду даної справи, однак про це стало відомо лише із набранням законної сили згаданим вище рішенням суду у справі № 826/8030/17.

Враховуючи викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для перегляду постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2017 року за нововиявленими обставинами, оскільки були скасовані податкові повідомлення-рішення, несплата узгоджених зобов`язань за якими які слугувала підставою для звернення до суду із позовом у даній справі.

Таким чином, оскільки податкові повідомлення-рішення від 21.08.2014 №0008652201; від 21.08.2014 №0008642201; від 07.11.2016 №0108221201; від 18.07.2016 №0061741204 скасовані, то підстави для задоволення позову та стягнення у якості податкового бору визначених у цих рішеннях грошових зобов`язань, а також підстав для стягнення пені, нарахованої у зв`язку із такою несплатою, немає.

Щодо відсутності доказів скасування податкового повідомлення-рішення від 07.11.2016 № 0108241201 на суму штрафу у 630 грн, то беручи до уваги, що до прийняття податкових повідомлень-рішень від 21.08.2014 №0008652201 та від 21.08.2014 №0008642201 позивач мав переплату з відповідних податків, та оскільки відповідач не надав доказів того, що станом на час постановлення оскаржуваного рішення за позивачем продовжує рахуватись податкова заборгованість, зокрема на суму 630 грн, то колегія суддів також не вбачає підстав для стягнення податкового боргу на суму 630 грн, що визначені у податковому повідомленні-рішенні від 07.11.2016 № 0108241201.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення заяви позивача про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2017 року за нововиявленими обставинами та, як наслідок, задоволення позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Єгорова

Суддя І.В. Федотов