Рішення

від 16.03.2020 по справі 910/9484/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.03.2020Справа № 910/9484/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА"

до відповідача: Акціонерного товариства "УРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі філії "ЦЕНТР ТРАНСПОРТНОЇ ЛОГІСТИКИ" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"

про визнання відсутнім права

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники:

від позивача: Ліфер Т.М. за довіреністю б/н від 16.12.2019

від відповідача: Баулін А.О. на підставі ордеру серія КС № 140103 від 23.01.2019

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 183 від 18.07.2018 до Публічного акціонерного товариства "УРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі філії "ЦЕНТР ТРАНСПОРТНОЇ ЛОГІСТИКИ" Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про визнання відсутнім права та заявою про забезпечення позову № 184 від 18.07.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви та строк на усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2018 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА" про забезпечення позову № 184 від 18.07.2018 та додані до неї документи повернуто заявнику.

26.07.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшов супровідний лист № 194 від 25.07.2018 на виконання вимог ухвали суду від 23.07.2018, в якості додатку до якого додано уточнену позовну заяву № 194 від 25.07.2018 (далі - позовна заява) та заяву про забезпечення позову № 196 від 25.07.2018 (далі - заява про забезпечення позову).

Відповідно до уточненої позовної заяви № 194 від 25.07.2018 позивач виклав позовні вимоги в наступній редакції: визнати відсутнім у Публічного акціонерного товариства "УРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі філії "ЦЕНТР ТРАНСПОРТНОЇ ЛОГІСТИКИ" ПАТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", як перевізника за договором № 502/131/2016-ЦЮ про організацію перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України на 2017 фрахтовий рік від 15 грудня 2016 року, з урахуванням додаткової угоди № 2 від 27 грудня 2016року до договору № 502/131/2016-ЦЮ про організацію перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України на 2017 фрахтовий рік від 15 грудня 2016 року (далі - Договір), права вимоги на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА", як замовника по Договору, провізних платежів за затримку цистерн/вагонів: №76673359, №76673912, №76682715, №76671841, №76669522, №76673813, №76673938, №76678267, №76673821, №76677319, №76672955, №76673870, №76678382, №76681659, №76681709, №76682764, №76672914, №76671957, №76673078, №76672260, №76677566, №76669431, №76678069, №76672310, №76682772, за наявності форс-мажорних обставин, зокрема, дій держави України, пов`язаних з вжиттям заходів забезпечення позову згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 у справі № 910/3353/18, які поєднані в часі з моментом дії вказаної форс-мажорної обставини (перешкоди).

Позовні вимоги мотивовані порушенням перевізником (відповідачем) прав і законних інтересів замовника (позивача), оскільки позивач вважає, що він звільняється від виконання своїх зобов`язань за Договором в частині відшкодування перевізнику витрат, пов`язаних з перевезенням вантажу, а саме провізних платежів за затримку цистерн/вагонів, за наявності форс-мажорних обставин, зокрема, дій держави України, пов`язаних з вжиттям заходів забезпечення позову згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 у справі № 910/3353/18, які поєднані в часі з моментом дії вказаної форс-мажорної обставини (перешкоди).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2018 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА" до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9484/18, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 03.09.2018 о 11:50 год.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2018 у справі №910/9484/18 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА" про вжиття заходів забезпечення позову, вжито заходи забезпечення позову, а саме: до набрання законної сили рішенням у справі №910/9484/18 заборонено Публічному акціонерному товариству "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", як перевізнику за договором № 502/131/2016-ЦЮ про організацію перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України на 2017 фрахтовий рік від 15 грудня 2016 року, з урахуванням додаткової угоди № 2 від 27 грудня 2016 року до договору № 502/131/2016-ЦЮ про організацію перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України на 2017 фрахтовий рік від 15 грудня 2016 року, здійснювати нарахування та списання коштів за затримку цистерн/вагонів: № 76673359,№ 76673912, № 76682715, № 76671841, № 76669522, № 76673813, № 76673938, № 76678267, № 76673821, № 76677319, № 76672955, № 76673870, № 76678382, № 76681659, № 76681709, № 76682764, № 76672914, № 76671957, № 76673078, № 76672260, № 76677566, № 76669431, № 76678069, № 76672310, № 76682772, з особового рахунку (коду платника) 8045028753, що відкритий Товариству з обмеженою відповідальністю "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА", як замовнику по договору №502/131/2016-ЦЮ про організацію перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України на 2017 фрахтовий рік від 15 грудня 2016 року, з урахуванням додаткової угоди № 2 від 27 грудня 2016 року до договору № 502/131/2016-ЦЮ про організацію перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України на 2017 фрахтовий рік від 15 грудня 2016 року, у Філії "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" Публічного акціонерного товариства "УКРЗАЛІЗНИЦЯ".

17.08.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечив проти позову в повному обсязі, оскільки: - позивач посилається на настання щодо його зобов`язань за Договором форс-мажорних обставин, проте не надає документ на підтвердження таких обставин, визначений п. 5.1 Договору, зокрема, в матеріалах справи відсутня довідка ТПП України про настання для позивача форс-мажорних обставин; - відповідач вважає, що відсутні підстави для посилання позивача на норми Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980, оскільки ця Конвенція застосовується до договорів купівлі-продажу товарів між сторонами, комерційні підприємства яких перебувають у різних державах, до того ж, між відповідачем та позивачем відсутні договірні відносини купівлі-продажу; - відповідач вважає, що такий спосіб захисту як визнання відсутності права не може бути застосований позивачем, оскільки правовідносини, що склалися між сторонам регулюються умовами укладеного між ними Договору, тоді як позивач фактично просить суд припинити дію Договору в частині оплати наданих послуг.

17.08.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про скасування заходів забезпечення позову, за змістом якої заявник просить скасувати заходи до забезпечення позову, що були вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2018 у справі № 910/9484/18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2018 у справі № 910/9484/18 (суддя Джарти В.В.) у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі філії "ЦЕНТР ТРАНСПОРТНОЇ ЛОГІСТИКИ" Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.

У підготовчому засіданні, призначеному на 03.09.2018, суд оголосив перерву до 24.09.2018 об 12:40 год.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання у справі на 22.10.2018 о 12:00 год.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 відкладено підготовче засідання на 20.11.2018 о 11:00 год.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 у справі № 910/9484/18 постановлено ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.07.2018 року №910/9484/18 скасувати в частині вжиття заходів забезпечення позову, а саме: до набрання законної сили рішенням у справі № 910/9484/18 заборонити Публічному акціонерному товариству "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", як перевізнику за Договором № 502/131/2016-ЦЮ про організацію перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України на 2017 фрахтовий рік від 15 грудня 2016 року, з урахуванням додаткової угоди № 2 від 27 грудня 2016 року до договору № 502/131/2016-ЦЮ про організацію перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України на 2017 фрахтовий рік від 15 грудня 2016 року, здійснювати нарахування за затримку цистерн/вагонів: № 76673359,№ 76673912, № 76682715, № 76671841, № 76669522, № 76673813, № 76673938, № 76678267, № 76673821, № 76677319, № 76672955, № 76673870, № 76678382, № 76681659, № 76681709, № 76682764, № 76672914, № 76671957, № 76673078, № 76672260, № 76677566, № 76669431, № 76678069, № 76672310, № 76682772; в іншій частині вжиття заходів забезпечення позову ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.07.2018 року №910/9484/18 залишено без змін; ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.08.2018 року №910/9484/18 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2018 зупинено провадження у справі № 910/9484/18 до вирішення справи № 910/3353/18, що розглядається в порядку господарського судочинства Господарським судом міста Києва та Київським апеляційним господарським судом до набрання законної сили судовими рішеннями у справі № 910/3353/18.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 у справі № 910/9484/18 змінено назву Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі філії "ЦЕНТР ТРАНСПОРТНОЇ ЛОГІСТИКИ" на Акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі філії "ЦЕНТР ТРАНСПОРТНОЇ ЛОГІСТИКИ", відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.11.2018 у справі № 910/9484/18 та призначено справу до розгляду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2019 ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.11.2018 у справі № 910/9484/18 залишено без змін, матеріали справи №910/9484/18 повернуто до Господарського суду міста Києва.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2019 відмовлено в задоволенні заяви Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 у справі №910/9484/18; постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 у справі №910/9484/18 залишено в силі; матеріали справи №910/9484/18 повернуто до суду першої інстанції.

03.05.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 910/9484/18, яким відповідач повідомив про прийняття Північним апеляційним господарським судом постанови від 18.12.2018 у справі № 910/3353/18, якою скасовано заходи забезпечення позову в частині, що стосуються Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА", чим, на думку відповідача, усунуто обставини, що стали причиною виникнення спору у даній справі та усунуто обставини, що стали підставою для зупинення провадження у справі № 910/9484/18.

22.05.2019 суд повідомив відповідача про відсутність усунення усіх обставин, що викликали зупинення провадження у справі № 910/9484/18.

31.05.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2018 (в порядку статті 145 ГПК України) № б/н від 22.05.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2019 поновлено провадження у справі № 910/9484/18, призначено розгляд клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову на 18.06.2019 о 10:50 год.

12.06.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли заперечення на клопотання про скасування заходів забезпечення позову, відповідно до яких позивач просив суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову, долучив до матеріалів справи копію сертифікату № 3100-19-0201 від 05.06.2019 Торгово-промислової палати України та копію розрахункової відомості за 30.08.2018.

У судове засідання, призначене на 18.06.2019, з`явився представник відповідача.

Представник позивача у судове засідання 18.06.2019 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, по дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.06.2019 підтримав подане ним 31.05.2019 через відділ діловодства суду клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2019 у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі філії "ЦЕНТР ТРАНСПОРТНОЇ ЛОГІСТИКИ" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2018 (в порядку статті 145 ГПК України) № б/н від 22.05.2019 відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2019 призначено підготовче засідання у справі на 08.07.2019 о 12:00 год.

Підготовче засідання, призначене на 08.07.2019, не відбулося у зв`язку надходженням апеляційної скарги Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі філії "ЦЕНТР ТРАНСПОРТНОЇ ЛОГІСТИКИ" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.06.2019 та направлення матеріалів справи № 910/9484/18 до Північного апеляційного господарського суду для розгляду зазначеної апеляційної скарги.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 у справі № 910/9484/18 ухвалено скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.06.2019; заяву про скасування забезпечення позову задовольнити; скасувати заходи забезпечення позову, вжиті згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2018; справу повернути до Господарського суду міста Києва.

10.10.2019 матеріли справи № 910/9484/18 повернуто до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 № 910/9484/18 призначено підготовче засідання у справі на 18.11.2019 о 14:00 год.

15.11.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову.

18.11.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про відвід судді.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 № 910/9484/18 постановлено визнати відвід судді Гумеги О.В. необґрунтованим, зупинити провадження у справі № 910/9484/18 до вирішення суддею, визначеного у порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України, заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА" про відвід судді Гумеги О.В. від розгляду справи № 910/9484/18.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2019, справу № 910/9484/18 для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА" про відвід судді Гумеги О.В. передано судді Щербакову С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 (суддя Щербаков С.О.) у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА" про відвід судді Гумеги О.В. від розгляду справи № 910/9484/18 відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2019 поновлено провадження у справі № 910/9484/18, призначено підготовче засідання у справі на 16.12.2019 о 11:40 год.

13.12.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову. Зазначеною заявою позивач просив не змінюючи підстав позову, користуючись правами, передбаченими ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, змінити предмет позову у справі № 910/9484/18 шляхом зобов`язання Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця", як Перевізника за договором № 502/131/2016-ЦЮ про організацію перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України на 2017 фрахтовий рік від 15 грудня 2016 року, з урахуванням додаткової угоди № 2 від 27 грудня 2017 року до договору № 502/131/2016-ЦЮ про організацію перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України на 2017 фрахтовий рік від 15 грудня 2016 року утриматися від вчинення дій по стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТрансРейл Україна", як Замовника по договору № 502/131/2016-ЦЮ про організацію перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України на 2017 фрахтовий рік від 15 грудня 2016 року, з урахуванням додаткової угоди № 2 від 27 грудня 2017 року до договору № 502/131/2016-ЦЮ про організацію перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України на 2017 фрахтовий рік від 15 грудня 2016 року плати провізних платежів за затримку цистерн/вагонів: № 76673359, № 76673912, № 76682715, № 76671841, № 76669522, № 76673813, № 76673938, № 76678267, № 76673821, № 76677319, № 76672955, № 76673870, № 76678382, № 76681659, № 76681709, № 76682764, № 76672914, № 76671957, № 76673078, № 76672260, № 76677566, № 76669431, № 76678069. № 76672310, № 76682772 за період з 23.03.2018 року по 19.02.2019 року.

Наведеною заявою позивач просив суд заяву про зміну предмету позову від 15.11.2019 не розглядати.

У підготовче засідання, призначене на 16.12.2019, з`явилися представники позивача та відповідача.

У підготовчому засіданні 16.12.2019 здійснювався розгляд заяви позивача про зміну предмету позову, поданої 13.12.2019 через відділ діловодства суду.

Представник позивача заяву про зміну предмету позову від 13.12.2019 підтримав.

Судом встановлено, що заява позивача про зміну предмету позову від 13.12.2019, подана в межах строку, встановленого ч. 3 ст. 46 ГПК України, та містить докази її направлення відповідачу.

Заява про зміну предмету позову від 13.12.2019 приймається судом до розгляду, розгляд справи буде здійснюватись з урахуванням такої заяви.

Представник відповідача просив суд надати час для підготовки правової позиції з урахуванням заяви позивача про зміну предмету позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 відкладено підготовче засідання у справі на 27.01.2020 о 14:00 год.

У підготовче засідання, призначене на 27.01.2020, з`явилися представники позивача та відповідача.

У підготовчому засіданні 27.01.2020 представник відповідача подав заперечення щодо заяви про зміну предмету позову та додаткові письмові пояснення з приводу поданих ТОВ "Трансрейл Україна" копії сертифікату Торгово - промислової палати України та розрахункової відомості за 26.04.2018.

Відповідно до поданих заперечень відповідач просив суд відмовити у задоволенні заяви позивача про зміну предмету позову, оскільки позивачем одночасно змінено і підставу позову. Відповідач вважає, що сертифікат ТПП України не є належним та допустимим доказом, оскільки: - обов`язок позивача сплачувати провізну плату за період затримки вагонів не пов`язаний із обов`язками позивача вжиття заходів щодо усунення причин затримки вагонів, які підпадають під дію обставин, що засвідчені ТПП України як обставини непереборної сили, відтак сертифікат ТПП України не містить відомостей, які входять в предмет доказування; - сертифікат ТПП України засвідчує обставини одночасно по 21 накладній (договору), що свідчить про порушення п. 6.2 Регламенту засвідчення ТПП України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Щодо розрахункової відомості за 30.08.2018, поданої позивачем, відповідач зазначив, що не можливо дійти висновку про достовірність та належність такого доказу.

Заперечення відповідача залучені судом до матеріалів справи.

Представник позивача у підготовчому засіданні звернувся до суду з усним клопотанням про відкладення підготовчого засідання з метою ознайомлення з поданими відповідачем запереченнями.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 № 910/9484/18 відкладено підготовче засідання у справі на 17.02.2020 о 10:40 год.

12.02.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли заперечення на пояснення відповідача від 27.01.2020, згідно яких позивач зазначив про безпідставність аргументів відповідача щодо одночасної зміни позивачем предмету та підстав позову, а також заперечив доводи відповідача про неналежність та недопустимість поданих позивачем доказів.

У підготовче засідання, призначене на 17.02.2020, з`явився представник позивача. Представник

відповідача у підготовче засідання не з`явився.

Суд долучив до матеріалів справи заперечення на пояснення відповідача, подані 12.02.2020 через відділ діловодства суду.

У підготовчому засіданні, призначеному на 17.02.2020, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.03.2020 о 14:40 год.

У судове засідання, призначене на 16.03.2020, з`явились представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 16.03.2020 судом здійснювався розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 16.03.2020 судом було заслухано вступне слово позивача та відповідача.

Представник позивача позовні вимоги в редакції заяви про зміну предмету позову від 13.12.2019 підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні 16.03.2020 судом з`ясовано обставини справи та досліджено докази, після чого суд перейшов до судових дебатів.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 16.03.2020 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Заслухавши учасників справи, з`ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими сторони обґрунтовували відповідні обставини, суд

ВСТАНОВИВ:

15.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНИ" (замовник, позивач) та Публічним акціонерним товариством "УРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", яке в подальшому змінило найменування на Акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (перевізник, відповідач) було укладено Договір № 502/131/2016-ЦЮ про організацію перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України на 2017 фрахтовий рік від 15.12.2016 (далі - Договір), до якого вносились зміни Додатковими угодами № 1 від 11.12.2017, № 2 від 27.12.2017.

Відповідно до п. 1.1 Договору цей договір регулює відносини сторін, пов`язані з організацією перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України у міжнародному залізничному вантажному сполученні, наданням додаткових послуг, пов`язаних із цими перевезеннями, і оплатою їх замовником за встановленими тарифами.

Згідно з пунктом 1.3 Договору (в редакції Додаткової угоди № 2 від 27.12.2017 до Договору), діяльність сторін регулюється цим Договором, Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - СМГС) при перевезеннях з оформленням накладної СМГС, ЦІМ/СМГС, Конвенцією про міжнародні залізничні перевезення (далі - КОТІФ) при перевезеннях з оформленням накладної ЦІМ, Тарифною політикою залізниць держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав на перевезення вантажів у міжнародному сполученні на відповідний фрахтовий рік (далі - Тарифна політика), міжнародними договорами та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 2.2.10 Договору замовник зобов`язується відшкодувати витрати ПАТ "Укрзалізниця", пов`язані із затримкою вагонів, контейнерів і вантажів, які експедируються замовником, що виникли на станціях залізниць України, через: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне оформлення; перевірку вантажів перевізником (маси вантажу), митними та іншими державними органами контролю; недостатність грошових коштів при прийомі вагонів на вхідних станціях України; закриття коду платника; інші причини, що не залежать від перевізника, а також нести відповідальність за затримку вантажів на підходах до станції призначення та здійснювати оплату платежів, пов`язаних з цими затримками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 у справі № 910/3353/18 частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно - експедиційна компанія "Енерготранс" (далі - ТОВ "ТЕК "Енерготранс") про вжиття заходів забезпечення позову та на період розгляду вказаної справи, в межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 2 630 742,94 російських рублів (що еквівалентно 1 215 113,86 грн. станом на 23.03.2018, відповідно до офіційного курсу НБУ) накладено арешт на належне Закритому акціонерному товариству "РТХ-Логістик" (115432, Російська Федерація, м. Москва, просп. Андропова, буд. 18, корп. 1, кімн. 41, прим. XV; код 1027739002466) (далі - ЗАТ "РТХ-Логістик") майно в тому числі, але не виключно, на залізничні вагони: №76671841, №76669431, №76669522, №76671957, №76672047, №76672260, №76673078, №76673813, №76673938, №76677566, №76678069, №76669373, №76671403, №76672575, №76672823, №76673201, №76673243, №76673268, №76673359, №76673854, №76673912, №76674019, №76674050, №76674126, №76678259, №76678267, №76682715, №76677541, №76678242, №76672179, №76672518, №76672682, №76672914, №76672948, №76673953, №76678465, №76677517, №76678127, №51895308, №76672310, №76672955, №76673821, №76673870, №76677319, №76678382, №76681659, №76681709, №76682764, №76682772, №76672088, №76677442, до набрання законної сили рішенням у цій справі.

Окрім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 у справі № 910/3353/18 заборонено Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" здійснювати перевезення (переміщення) залізничних вагонів, на які накладено арешт , за межі України згідно переліку які є власністю Закритого акціонерного товариства "РТХ-Логістик" до набрання законної сили рішенням у цій справі.

Також, ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 у справі № 910/3353/18 заборонено Державній фіскальній службі України та її підрозділам (митницям та митним постам) здійснювати митне оформлення та надання дозволу на переміщення залізничних вагонів, на які накладено арешт, за межі України згідно переліку, які є власністю Закритого акціонерного товариства "РТХ-Логістик" до набрання законної сили рішенням у цій справі.

На виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 у справі № 910/3353/18, Публічним акціонерним товариством "УРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", яке в подальшому змінило найменування на Акціонерне товариство "УРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", по станції Хутір-Михайлівський та станції Конотоп затримано рух 51 цистерни, що належать на праві власності ЗАТ "РТХ-Логістик", з яких 25 цистерн/вагонів , а саме: по станції Хутір-Михайлівський вагони/цистерни: №76673359, №76673912, №76682715 - з газом, №76671841, №76669522, №76673813, №76673938, №76678267, №76673821, №76677319, №76672955, №76673870, №76678382, №76681659, №76681709, №76682764 - порожні цистерни, а по станції Конотоп: №№: 76672914, 76671957, 76673078, 76672260, 76677566, 76669431, 76678069, 76672310, 76682772 - порожні цистерни, експедируються Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА" на підставі Договору.

Обставини щодо експедирування вказаних 25 цистерн/вагонів Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА" (позивачем) на підставі Договору, укладеного з Публічним акціонерним товариством "УРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", підтверджуються накладними СМГС № 47017, 47034, 461988, 46837, 46838, 46792, 46823, 46826, 46932, 46933, 46931, 46930, 46763, 46854, 46856, 46860, 46862, 46868, 46881, 46888, 46940.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач зазначив, що відповідач не вчиняє дій з перевезення (переміщення) залізничних вагонів, на які накладено арешт згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 у справі № 910/3353/18, за межі України, чим виконує відповідне рішення суду, яке є обов`язковим до виконання на всій території України.

В той же час, відповідач своїми діями, такими як: складання акту загальної форми № 253 Нак. 15-50 від 06.04.2018, в якому визначені суми плати за затримку вантажу в сумі 1 949,79 швейцарських франка; викладеними твердженнями у листах № М-7/1846 від 05.05.2018, № ЦМ-12/188 від 31.05.2018 і № ЄРЦ-05/4369-Е від 05.07.2018 щодо обов`язку замовника (позивача) відшкодувати перевізнику всі витрати, пов`язані з перевезенням вантажу по причині, не залежній від перевізника; списання коштів в сумі 51 861,72 грн (з яких: плата за затримку (код 14) - 51719,66 грн, збір за інформацію (код 43) - 142,06 грн) з особового рахунку № НОМЕР_1 позивача, відкритого у Філії "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" Публічного акціонерного товариства "УРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", наголошував позивачу на необхідності відшкодування перевізнику усіх витрат, пов`язаних з перевезенням вантажу, зокрема додаткових зборів, внаслідок затримки цистерн, таких як плата за охорону вантажу, маневрова робота та інші.

Позивач листами № 76 від 11.04.2018, № 113 від 22.05.2018, № 123 від 08.06.2018 повідомив відповідача, що ТОВ "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА" приймаються всі доступні заходи щодо продовження руху цистерн, затриманих згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 у справі № 910/3353/18, що ТОВ "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА" не має ніякого зв`язку з затримкою цистерн, що по суті це є форс-мажорними обставинами, а тому просив відповідача не нараховувати ТОВ "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА" плату за затримку цистерн, також наголошував, що ТОВ "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА" не є стороною судового спору у справі № 910/3353/18 і не з причин його діяльності затримані цистерни, які експедируються замовником.

Позивач вважає, що вищенаведеними діями відповідач (перевізник) порушує права і законні інтереси позивача як сторони (замовника) Договору, який звільняється від виконання своїх зобов`язань за Договором в частині відшкодування перевізнику витрат, пов`язаних з перевезенням вантажу, а саме провізних платежів за затримку цистерн/вагонів, за наявності форс-мажорних обставин, визначених п. 5.1 Договору, зокрема, дій держави України, пов`язаних з вжиттям заходів забезпечення позову згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 у справі № 910/3353/18, які поєднані в часі з моментом дії вказаної форс-мажорної обставини (перешкоди). Існування форс-мажорних обставин підтверджуються позивачем виданим 05.06.2019 Торгово-промисловою платою України Товариству з обмеженою відповідальністю "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА" сертифікатом № 3100-19-0201 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною другою статті 5 ГПК України визначено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача з вимогами (в редакції уточненої позовної заяви № 194 від 25.07.2018) про визнання відсутнім у Публічного акціонерного товариства "УРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі філії "ЦЕНТР ТРАНСПОРТНОЇ ЛОГІСТИКИ" ПАТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" , як Перевізника за договором № 502/131/2016-ЦЮ про організацію перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України на 2017 фрахтовий рік від 15 грудня 2016 року, з урахуванням додаткової угоди № 2 від 27 грудня 2016року до договору № 502/131/2016-ЦЮ про організацію перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України на 2017 фрахтовий рік від 15 грудня 2016 року, права вимоги на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА" , як Замовника по вказаному договору, провізних платежів за затримку цистерн/вагонів : №76673359, №76673912, №76682715, №76671841, №76669522, №76673813, №76673938, №76678267, №76673821, №76677319, №76672955, №76673870, №76678382, №76681659, №76681709, №76682764, №76672914, №76671957, №76673078, №76672260, №76677566, №76669431, №76678069, №76672310, №76682772, за наявності форс-мажорних обставин , зокрема, дій держави України, пов`язаних з вжиттям заходів забезпечення позову згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 у справі № 910/3353/18, які поєднані в часі з моментом дії вказаної форс-мажорної обставини (перешкоди).

В подальшому, позивач подав заяву про зміну предмета позову від 13.12.2019, прийняту судом до розгляду, з урахуванням якої позивачем заявлено вимоги про зобов`язання Акціонерного товариства "УРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі Філії "ЦЕНТР ТРАНСПОРТНОЇ ЛОГІСТИКИ" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" , як Перевізника за договором № 502/131/2016-ЦЮ про організацію перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України на 2017 фрахтовий рік від 15 грудня 2016 року, з урахуванням додаткової угоди № 2 від 27 грудня 2017 року до договору № 502/131/2016-ЦЮ про організацію перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України на 2017 фрахтовий рік від 15 грудня 2016 року, утриматися від вчинення дій по стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА" , як Замовника по договору № 502/131/2016-ЦЮ про організацію перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України на 2017 фрахтовий рік від 15 грудня 2016 року, з урахуванням додаткової угоди № 2 від 27 грудня 2017 року до договору № 502/131/2016-ЦЮ про організацію перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України на 2017 фрахтовий рік від 15 грудня 2016 року плати провізних платежів за затримку цистерн/вагонів: № 76673359, № 76673912, № 76682715, № 76671841, № 76669522, № 76673813, № 76673938, № 76678267, № 76673821, № 76677319, № 76672955, № 76673870, № 76678382, № 76681659, № 76681709, № 76682764, № 76672914, № 76671957, № 76673078, № 76672260, № 76677566, № 76669431, № 76678069. № 76672310, № 76682772 за період з 23.03.2018 року по 19.02.2019 року .

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, відповідно до частини третьої статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Приймаючи до розгляду подану позивачем заяву про зміну предмета позову від 13.12.2019, суд виходив з того, що позивачем змінено тільки предмет позову (вимогу, з якою позивач звернувся до відповідача), тоді як обставини, на яких ґрунтується вимога позивача, останнім не змінено.

Так, підставами заявленого позову визначено обставини порушення перевізником (відповідачем) прав і законних інтересів замовника (позивача), оскільки останній вважає, що звільняється від виконання своїх зобов`язань за Договором у відповідній частині, зокрема, зобов`язань з відшкодування перевізнику всіх витрат, пов`язаних з перевезенням вантажу, на час дії виникнення відповідних форс-мажорних обставин, зокрема, дій держави України, пов`язаних з вжиттям заходів забезпечення позову згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 у справі № 910/3353/18. Звертаючись з позовом, позивач наголошував, зокрема, що достатнім доказом дії відповідних форс-мажорних обставин є документ, виданий ТПП України, і зацікавлена сторона не обмежена в праві надання доказів, які можуть підтвердити дію форс-мажорних обставин в контексті доказування в господарському судочинстві.

Відповідно до ч. 1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Поданий позивачем сертифікат ТПП України № 3100-19-0201 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є доказом у справі, який підтверджує стверджувані позивачем обставини звільнення замовника від виконання своїх зобов`язань за Договором у відповідній частині, на яких ґрунтується вимога позивача. Отже, подання позивачем вказаного доказу не свідчить про зміну підстав позову.

Відтак, доводи відповідача, що поданою заявою про зміну предмета позову від 13.12.2019 позивач одночасно змінив і предмет, і підстави позову, судом відхиляються як безпідставні.

Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 16 Цивільного кодексу України ЦК України), положення якої кореспондуються з статтею 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що не передбачено положеннями статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до положень ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 Рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2015).

Отже, законодавчі обмеження матеріально - правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 вказала, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

У постанові від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин. Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення .

У постанові Великої палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 викладено висновок про те, що за частиною другою статті 5 Господарського процесуального кодексу України суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу. Отже, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, вірогідними (ст. 76-79 ГПК України)

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 у справі № 910/3353/18, Акціонерним товариством "УРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (відповідачем) по станції Хутір-Михайлівський та станції Конотоп затримано рух 51 цистерни , що належать на праві власності ЗАТ "РТХ-Логістик", з яких 25 цистерн/вагонів , а саме: по станції Хутір-Михайлівський вагони/цистерни: №76673359, №76673912, №76682715 - з газом, №76671841, №76669522, №76673813, №76673938, №76678267, №76673821, №76677319, №76672955, №76673870, №76678382, №76681659, №76681709, №76682764 - порожні цистерни, а по станції Конотоп: №№: 76672914, 76671957, 76673078, 76672260, 76677566, 76669431, 76678069, 76672310, 76682772 - порожні цистерни, експедируються ТОВ "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА" (позивачем) на підставі Договору .

Предметом доказування у справі є встановлення наявності або відсутності у відповідача права на стягнення з позивача на підставі Договору, з урахуванням Додаткової угоди № 2 від 27.12.2017 до Договору, плати провізних платежів за затримку вищевказаних цистерн/вагонів за період з 23.03.2018 року по 19.02.2019 року.

Умовами п. 2.2.10 Договору на замовника (позивача) покладено обов`язок відшкодування витрат ПАТ "Укрзалізниця", пов`язаних із затримкою вагонів, контейнерів і вантажів, які експедируються замовником, що виникли на станціях залізниць України, через: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне оформлення; перевірку вантажів перевізником (маси вантажу), митними та іншими державними органами контролю; недостатність грошових коштів при прийомі вагонів на вхідних станціях України; закриття коду платника; інші причини, що не залежать від перевізника, а також нести відповідальність за затримку вантажів на підходах до станції призначення та здійснювати оплату платежів, пов`язаних з цими затримками.

Відповідно до ст. 32 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (дата набрання чинності для України: 05.06.1992) (далі - СМГС) перевізнику мають бути сплачені всі витрати, пов`язані із перевезенням вантажу, які не передбачені застосованими тарифами та викликані причинами, що не залежать від перевізника.

За змістом § 1, 2 ст. 31 Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (дата набрання чинності для України: 05.06.1992) (далі - СМГС), якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, сплата провізних платежів у визначених статтею умовах, є обов`язком відправника та отримувача. Якщо відправник або отримувач виконання своїх обов`язків, передбачених у § 1 даної статті, покладає на третю особу, то ця особа повинна бути вказана відправником в накладній в якості платника і повинна мати договір з відповідним перевізником.

Стаття 2 СМГС містить визначення терміну провізні платежі, згідно якого це платежі, що включають в себе провізну плату, плату за проїзд провідника, водія автопоїзда, додаткові збори та інші платежі, що виникли за період від укладення договору перевезення до видачі вантажу отримувачу, у тому числі, пов`язані з перевантаженням перестановкою візків.

У графі 23 "Сплата провізних платежів" перевізних документів (накладних СМГС) затриманих цистерн зазначено ТОВ "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА".

Позивач стверджував, що затримка цистерн/вагонів у спірному випаду від нього не залежала, а є форс-мажорними обставинами.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади , закриття морських проток, ембарго , заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо , а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Таким чином, діючим законодавством України визначено поняття форс-мажору, при цьому це поняття ототожнюється з поняттям "обставини непереборної сили", яке вживається у Цивільному та Господарському кодексах України (ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України).

Особливістю таких обставин є те, що сторона яка зазнала впливу форс-мажору звільняється від відповідальності за невиконання та/або неналежне виконання своїх зобов`язань.

Ознаками форс-мажорних обставин є:

вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин;

унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Необхідно зазначити, що форс-мажорні обставини не мають "преюдиційний" (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні, сторона яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести.

Іншими словами, сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними і, що не менш важливо, що ці обставини є форс-мажором саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин довести їх надзвичайність та невідворотність.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, виходячи з поняття форс-мажорних обставин, наведеного в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні", зважаючи на принцип свободи укладеного між сторонами договору в частині визначення його умов на власний розсуд, сторонами договору можуть бути погоджені умови про форс-мажорні обставини, з урахуванням при цьому вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 5.10 Договору (в редакції Додаткової угоди № 2 до Договору) сторони узгодили, що в разі виникнення форс-мажорних обстави (дії нездоланної сили, яка не залежить від волі сторін), а саме: війни, воєнних дій, антитерористичної операції, блокади, ембарго, інших міжнародних санкцій та застережень, валютних обмежень, інших дій держав, які унеможливлюють виконання сторонами своїх зобов`язань , пожеж, повеней, стихійного лиха чи сезонних природних явищ, зокрема таких як замерзання моря, проток, портів тощо, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів, конвенційних заборон перевезення, рішень Уряду, зміни в законодавстві, сторони звільняються від виконання своїх зобов`язань на час дії зазначених обставин. Достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою відповідної країни.

Отже, з конструкції п. 5.10 Договору (в редакції Додаткової угоди № 2 до Договору) випливає, що:

- до форс-мажорних обставин, за виникнення яких сторони звільняються від виконання своїх зобов`язань на час їх дії, відносяться, зокрема, інші дії держав, які унеможливлюють виконання сторонами своїх зобов`язань;

- достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою відповідної країни.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Відповідно ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Враховуючи, що судова влада є елементом (гілкою) державної влади в Україні, судова влада здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом, і такі суди, виходячи з покладених на них Конституцією України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" завдань, здійснюють правосуддя на засадах верховенства права, забезпечуючи кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, наявні підстави для висновку, що "інші дії держав, які унеможливлюють виконання сторонами своїх зобов`язань" (п. 5.1 Договору) можуть мати форму прийнятого відповідним судовим органом держави-члена Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) рішення про накладення арешту на залізничний рухомий склад в іншій державі-члені Конвенції, аніж та, де знаходиться власник (зареєстрована юридична особа) або про накладення арешту на майно такої особи в цілому, результатом чого є певні юридичні заборони щодо вчинення дій стосовно арештованого майна, як власнику такого майна, так і іншим особам.

Відтак, накладення ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 у справі № 910/3353/18 арешту на майно ЗАТ "РТХ-Логістик", зокрема, на вагони/цистерни : №76673359, №76673912, №76682715, №76671841, №76669522, №76673813, №76673938, №76678267, №76673821, №76677319, №76672955, №76673870, №76678382, №76681659, №76681709, №76682764, №76672914, №76671957, №76673078, №76672260, №76677566, №76669431, №76678069, №76672310, №76682772 (які експедируються позивачем), є іншими діями держави України, що пов`язані з прийнятим в ній державним органом рішенням про: накладення арешту на майно, заборону ПАТ "Українська залізниця" здійснювати перевезення (переміщення) залізничних вагонів, на які накладено арешт, за межі України, заборону Державній фіскальній службі України та її підрозділам (митницям та митним постам) проводити митне оформлення та надання дозволу на переміщення залізничних вагонів, на які накладено арешт, за межі України, які не залежали від волі сторін за Договором та унеможливили виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором, що свідчить про існування форс-мажорних обставин, визначених у п. 5.1 Договору, за наявності яких сторони звільняються від виконання своїх зобов`язань на час дії зазначених обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

На підтвердження дії форс-мажорних обставин позивачем долучено до матеріалів справи сертифікат ТПП України № 3100-19-0201 від 05.06.2019 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який в силу пункту 5.1 укладеного між сторонами Договору є достатнім доказом дії відповідних форс - мажорних обставин.

Вказаний сертифікат ТПП України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): заборону у здійсненні перевезень, відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 року по справі №910/3353/18, Товариству з обмеженою відповідальністю "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА" щодо обов`язку (зобов`язання), а саме: вжиття невідкладних заходів щодо усунення причин затримки залізничних вагонів/цистерн , зокрема, №№ 76673359, 76673912, 76682715, 76671841, 76669522, 7673813, 76673938, 76678267, 76673821, 76677319, 76672955,76673870, 76678382, 76681659, 76681709, 76682764 по станції Хутір-Михайловський; №№76672914, 76671957, 76673078, 76672260, 76677566, 76669431, 76678069, 76672310, 76682772 по станції Конотоп, та виконувати інші пов`язані із цим зобов`язання відповідно до умов Договору, у термін: з 23.03.2018 року, за Договором про організацію перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України № 502/131/2016-ЦЮ від 15.12.2016 року, укладеним з Публічним акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ". Засвідчений термін дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): з 23.03.2018 по 19.02.2019.

Отже, позивачем належними та допустимими доказами у розумінні ст. 76, 77 ГПК України доведено існування в спірному випадку форс-мажорних обставин, визначених у п. 5.1 Договору, за наявності яких сторони звільняються від виконання своїх зобов`язань на час дії зазначених обставин.

При цьому доводи відповідача про те, що сертифікат ТПП України № 3100-19-0201 від 05.06.2019 не містить відомостей, які входять в предмет доказування, а тому не є належним доказом у справі, судом відхиляються як безпідставні, оскільки даним сертифікатом засвідчено форс-мажорні обставини, за наявності яких позивач звільняється від виконання своїх зобов`язань за Договором у відповідній частині, зокрема, від відшкодування перевізнику усіх витрат, пов`язаних з перевезенням вантажу, на час дії зазначених обставин.

Твердження відповідача про допущене Торгово-промисловою палатою України порушення пункту 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), згідно приписів якого сертифікатом можуть бути засвідчені обставини непереборної сили по окремому договору (яким є накладна), тоді як сертифікат ТПП України № 3100-19-0201 від 05.06.2019 засвідчує обставини одночасно по 21 накладній, суд оцінює критично. Як встановлено судом, наведений сертифікат підписаний уповноваженою особою Тарабановською О.О., яка прийняла рішення про засвідчення форс-мажорних обставин, і першим віце-президентом ТПП України Непран М.І. При цьому судом враховано, що згідно з пунктом 8.1 вказаного Регламенту, затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), уповноважена особа несе одноособово відповідальність за рішення щодо засвідчення форс-мажорних обставин / відмови у його видачі. Керівник ТПП України, регіональної ТПП, що підписав Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) несе разом з уповноваженою особою відповідальність за дотримання Регламенту і належне оформлення Сертифікатів (висновків) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Оскільки дія відповідних форс-мажорних обставин підтверджуються сертифікатом ТПП України № 3100-19-0201 від 05.06.2019, враховуючи, що списання перевізником (відповідачем) провізних платежів за затримку вагонів відбулося за дії таких обставин (факт списання плати за затримку вагонів у сумі 51 861,72 грн з особового рахунку позивача № 8045028753 підтверджується листом Філії "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" ПАТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" № ЄРЦ-05/4369-Е від 05.07.2018), чим позивач обґрунтовував порушення його прав та інтересів як замовника за Договором, і характер такого порушення пов`язаний з наслідками, спричиненим цим порушенням, оскільки відбулося списання коштів з особового рахунку позивача, приймаючи до уваги, що за умовами п. 5.1 Договору сторони звільняються від виконання своїх зобов`язань на час дії форс-мажорних обставин, наразі наголошуючи, що закон та укладений між сторонами Договір не визначають реального ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулась до суду у спірному випадку в контексті питання звільнення від виконання своїх зобов`язань, позивач вважає, що ефективним способом захисту порушених прав та інтересів позивача є заявлені ним вимоги про зобов`язання відповідача утриматись від вчинення дій по стягненню плати провізних платежів за затримку цистерн/вагонів за період з 23.03.2018 по 19.02.2019, тобто за період дії форс-мажорних обставин. На думку позивача, такий спосіб захисту відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, і спрямований на забезпечення реального поновлення у порушених правах замовника.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Вирішуючи даний спір, судом встановлено наявність порушеного права позивача на момент звернення до суду, а також те, що законом або Договором не передбачено способу захисту, який би у спірному випадку ефективно захищав права та інтереси позивача.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, суд виходив із його ефективності, враховуючи, що заявлена позивачем вимога про зобов`язання відповідача утриматися від вчинення дій по стягненню з позивача плати провізних платежів за затримку відповідних цистерн/вагонів за період з 23.03.2018 року по 19.02.2019 року, відповідає змісту порушеного права позивача, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, і дає змогу забезпечити реальне поновлення у порушених правах.

За таких обставин, позов ТОВ "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА" підлягає задоволенню повністю.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення та звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем у позовній заяві зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, становить 1762,00 грн.

Відповідачем не подано попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи приписи ст.129 ГПК України та задоволення позову повністю, судовий збір в сумі 1762,00 грн покладається на відповідача.

Судовий збір в сумі 881,00 грн, сплачений позивачем за подання заяви про забезпечення позову, покладається на позивача, враховуючи, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 частково скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.07.2018 у справі №910/9484/18, постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.06.2019, скасовано заходи забезпечення позову, вжиті згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2018 у справі №910/9484/18.

Керуючись ст. 4, 5, 13, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Акціонерне товариство "УРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Філії "ЦЕНТР ТРАНСПОРТНОЇ ЛОГІСТИКИ" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03038, м. Київ, вул. Федорова, буд. 32; код ЄДРПОУ ВП 40123465), як перевізника за Договором № 502/131/2016-ЦЮ про організацію перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України на 2017 фрахтовий рік від 15 грудня 2016 року, з урахуванням Додаткової угоди № 2 від 27 грудня 2017 року до Договору № 502/131/2016-ЦЮ про організацію перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України на 2017 фрахтовий рік від 15 грудня 2016 року утриматися від вчинення дій по стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА" (04053, м. Київ, пров. Киянівський, буд. 7А; ідентифікаційний код 21653947), як замовника по Договору № 502/131/2016-ЦЮ про організацію перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України на 2017 фрахтовий рік від 15 грудня 2016 року, з урахуванням Додаткової угоди № 2 від 27 грудня 2017 року до Договору № 502/131/2016-ЦЮ про організацію перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України на 2017 фрахтовий рік від 15 грудня 2016 року плати провізних платежів за затримку цистерн/вагонів: № 76673359, № 76673912, № 76682715, № 76671841, № 76669522, № 76673813, № 76673938, № 76678267, № 76673821, № 76677319, № 76672955, № 76673870, № 76678382, № 76681659, № 76681709, № 76682764, № 76672914, № 76671957, № 76673078, № 76672260, № 76677566, № 76669431, № 76678069. № 76672310, № 76682772 за період з 23.03.2018 року по 19.02.2019 року.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "УРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Філії "ЦЕНТР ТРАНСПОРТНОЇ ЛОГІСТИКИ" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03038, м. Київ, вул. Федорова, буд. 32; код ЄДРПОУ ВП 40123465) на користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА" (04053, м. Київ, пров. Киянівський, буд. 7А; ідентифікаційний код 21653947) 1762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 17.03.2020

Суддя Гумега О.В.