Рішення

від 04.09.2008 по справі 2-1072/08

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-1072/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2008 року м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Україн ця В.В.

при секретарі Клімовськи х С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: О СОБА_3, ОСОБА_4, Київська м іська клінічна лікарня № 4 про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на частину будинку,

встановив:

У березні 2007 року ОСОБА_5 , що діяв на підставі довірено сті лише від ОСОБА_1 (а.с. 31), з аявив позови від імені ОСОБ А_1 та ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недій сним.

Зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_6, яка б ула власницею частини будинк у по АДРЕСА_1 і спадкоємця ми якої за законом є син помер лої ОСОБА_3 та внучка ОСО БА_1

Будинок по АДРЕСА_1 пере буває у спільній частковій в ласності ОСОБА_6 та її сус ідки ОСОБА_2

16 січня 2007 року позивачі наві дались до будинку по АДРЕСА _1 де мешкала спадкодавець і не виявили в квартирі правов становлюючих документів на ч астину будинку, що належала ОСОБА_6

У той же день вони звернулис я в Дев'яту Київську державну нотаріальну контору з заяво ю про прийняття спадщини, де ї м повідомили, що ІНФОРМАЦІЯ _1 року ОСОБА_6, перебуваю чи в лікарні, склала заповіт, я ким все своє майно заповіла с усідці ОСОБА_2

Просив суд ухвалити рішенн я, яким визнати заповіт недій сним, посилаючись на те, що зап овіт посвідчено лікарем, яки й не мав на те повноважень.

15 квітня 2008 року належний поз ивач ОСОБА_1 в порядку ст. 31 ЦПК України змінила підстав и позову та доповнила свої по зовні вимоги (а.с. 205-207).

Просила суд визнати оспорю ваний заповіт недійсним та в изнати за нею право власност і на 37/100 будинку АДРЕСА_1.

Зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ _1 року померла її бабуся О СОБА_6, яка ІНФОРМАЦІЯ_1 р оку склала заповіт на все нал ежне їй майно на користь ОС ОБА_2.

Спадкове майно складаєтьс я із 37/100 жилого будинку АДРЕС А_1, що належав ОСОБА_6

Свої вимоги мотивує тим, що після смерті дочки ОСОБА_7 , що сталася ІНФОРМАЦІЯ_2 р оку, ОСОБА_6 потрапила в не врологічне відділення четве ртої клінічної лікарні міста Києва в тяжкому стані з діагн озом «Гостре порушення мозко вого кровообігу». У її медичн ій карті зазначено, що вона бу ла недоступна контакту через мовні порушення. У неврологі чному відділенні, де вона пер ебувала на лікуванні, у неї ві дмічалась тотальна

афазія, відсутність контак ту з нею та погіршення стану в ід середньої тяжкості до тяж кого на день смерті.

Скориставшись тяжким псих ічним та фізичним станом хво рої та її безпорадністю, відп овідач за допомогою лікаря ОСОБА_4 отримала заповіт на майно померлої.

Даний заповіт не є волевияв ленням спадкодавці, оскільки в момент його укладення оста ння не розуміла значення сво їх дій та не могла ними розумн о керувати.

З заявами про отримання спа дщини за законом після смерт і ОСОБА_6 звернулися до Де в'ятої Київської нотаріально ї контори вона та ОСОБА_3, я кий направив нотаріусу заяву про відмову від спадщини на ї ї користь (а.с. 238).

У судовому засіданні позив ач та її представник позов пі дтримали. Пояснили, що ОСОБ А_6 потрапила до лікарні чер ез інсульт. Була дуже хворою, в день посвідчення заповіту ї ї оглядав лікар-невропатолог , який засвідчив її тяжкий ста н та нездатність розуміти зн ачення своїх дій. Такий його в исновок підтвердила і посмер тна судово-психіатрична експ ертиза ОСОБА_6

ОСОБА_2 та її представник п роти позову заперечують. Поя снили, що ОСОБА_6 давно зби ралась залишити заповіт на і м'я відповідача або укласти д оговір довічного утримання, оскільки родичі за нею не дог лядали, але не змогла найти па спорт. Вважають, що на час укла дення заповіту ОСОБА_6 все розуміла і складення запові ту було її волею.

Третя особа ОСОБА_3 до су ду не з'явився, про час та місц е розгляду справи повідомляв ся.

Третя особа ОСОБА_4 прот и позову заперечує. Пояснила суду, що в день посвідчення за повіту - ІНФОРМАЦІЯ_1 року вона була відповідальним че рговим лікарем КМКЛ № 4 і посві дчувала заповіт ОСОБА_6 За значила, що остання була в тяж кому стані, говорила погано, а ле все розуміла. Говорити пов ними реченнями вона не могла , але окремі слова вимовляла ч ітко, підтверджувала потиску ванням руки та морганням. Вва жають, що свої дії ОСОБА_6 р озуміла, керувала ними, запов іт укладала добровільно, вир ажаючи свою волю.

Представник Київської міс ької клінічної лікарні № 4 про ти позову заперечує.

Заслухавши пояснення стор ін та їх представників; треті х осіб, які з'явилися в судове засідання; покази свідків, до слідивши матеріали справи, с уд приходить до наступного.

Судом встановлено і сторон ами та третіми особами не осп орюється, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_6, що пі дтверджується свідоцтвом пр о її смерть (а.с. 21).

Після її смерті залишилося спадкове майно, яким є 37/100 буди нку АДРЕСА_1.

Спадкоємцями за законом, зг ідно матеріалів спадкової сп рави, є ОСОБА_3 - син померло ї та її внучка ОСОБА_1 за пр авом представлення, оскільки на час відкриття спадщини не було в живих її матері ОСОБ А_7., яка померла ІНФОРМАЦІ Я_2 року та яка була донькою ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА _6 все своє майно заповіла ОСОБА_2

Заповіт посвідчений ІНФ ОРМАЦІЯ_1 року відповідальн им черговим лікарем Київсько ї міської клінічної лікарні № 4 ОСОБА_4 за реєстром № 115 ві д 18 грудня 2006 року.

З уточненням позовних вимо г ОСОБА_1 просила визнати заповіт недійсним, оскільки ОСОБА_6 в момент його уклад ення за станом свого здоров'я не розуміла значення своїх д ій та не могла ними розумно ке рувати.

Крім того, ОСОБА_6 фактич но не розмовляла і відповідн о не могла висловити свою вол ю щодо заповіту.

Такі доводи позивача знай шли своє підтвердження в суд овому засіданні.

З пояснень ОСОБА_2 (пись мові пояснення а.с. 239-242) вбачаєт ься, що після хвилювань у зв'яз ку зі смертю доньки, ОСОБА_6 потрапила до лікарні. ІНФО РМАЦІЯ_1 року вранці вона бу ла в лікарні у ОСОБА_6 Звер нула увагу на те, що стан хворо ї

погіршився. На запитання «ч и їй погано» нечітко сказала «да» і «промичала» «мал...», «м ал...». Вона перепитала її чи ви кликати адвоката ОСОБА_9, ОСОБА_6 сказала «да». Хвора не говорила реченнями. Вона в икликала адвоката ОСОБА_9 і оглянула хвору. На її проха ння хвору оглянули медсестра та лікарі, після чого зняли на кладений на ногу гіпс, який їй тиснув. Після цього приїхала адвокат ОСОБА_9 та в бесід і з хворою з'ясувала, що останн я хоче написати заповіт на її (ОСОБА_2.) ім'я. По телефону в она викликала медсестру Дв ораковську O.K. і Голову Рад и мікрорайону Совки Редь ко К.М. Після цього вона покл икала чергового лікаря, яка в присутності адвоката ОСОБ А_9, свідків ОСОБА_12 і ОС ОБА_10 об 11 годині склала запо віт. Зареєстрований заповіт був на наступний день, оскіль ки ІНФОРМАЦІЯ_1 року був в ихідний день та не було голов ного лікаря.

Померла ОСОБА_6 в той же день близько 18 години.

У своїх поясненнях лікар ОСОБА_4 пояснила, що в той де нь була відповідальним лікар ем по всій лікарні. Близько 10 г одини прийшла жінка та попро сила бути присутньою при скл адені заповіту. При спілкува нні з хворою бачила, що в неї н е працює права половина (рука і нога), були мовні порушення. Карту хворої не дивилась та н ічого не записувала. Хворої р аніше не бачила. Чітко слова в она не говорила, зрозуміти її було важко, проте хвора давал а їм зрозуміти, що вона в свідо мості.

Заповіт писала ОСОБА_12

Допитана судом свідок ОС ОБА_9 також показала, що коли вона приїхала до хворої, то мо вне спілкування було важким. Потім приїхала ОСОБА_12 Во на запропонувала хворі, щоб з аповіт писала ОСОБА_12 і хв ора звуками погодилась. Вваж ає, що волевиявлення спадкод авиці булу дійсним, оскільки на її питання, вона відповіда ла потискуванням руки.

Свідок ОСОБА_13 показала , що на прохання ОСОБА_2 при їхала в лікарню. Заповіт їй ди ктувала ОСОБА_9, яка переп итувала постійно хвору, чи зг одна та все своє майно запові сти ОСОБА_2 і та підтверди ла потиском руки.

Ухвалою Солом'янського рай онного суду м. Києва від 07 серп ня 2007 року у справі була призна чена посмертна судово-психіа трична експертиза.

Предметом дослідження заз наченої експертизи були мате ріали справи, протоколи допи ту свідків в судовому засіда нні, медична документація з К МКЛ № 4.

З наданого суду акту посмер тної судово-психіатричної ек спертизи № 1382 від 20 листопада 2007 року (а.с. 177-181) вбачається, що в за писах історії хвороби зазнач ено про те, що ОСОБА_6 переб увала в лікарні № 4 міста Києва з 06 грудня 2006 року, де й померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року о 17 годин і 50 хвилин.

До лікарні доставлена з діа гнозом «ішемічний інсульт», набряк мозку, перелом лівого тазобедренного суглоба.

При огляді професором Дзюб ою 07 грудня 2006 року зазначено, щ о стан хворої середньої тяжк ості, проте контакту недосту пна через мовні порушення.

Згідно запису лікаря від 13 г рудня 2006 року «стан хворої сер едньої тяжкості, загальмован а, сонлива».

У день складення заповіту ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 о 9 годині 50 хвилин була огляну та лікарем-невропатологом, я кий зробив запис про те, що ста н хворої тяжкий, хвора у свідо мості, загальмова. Продуктив ному контакту недоступна чер ез тяжкість стану та мовні по рушення.

З огляду на викладене, коміс ія експертів прийшла до висн овку, що психічні розлади, які супроводжували дане захворю вання, були виражені на стіль ки значно, що за своїм психічн им станом ІНФОРМАЦІЯ_1 рок у ОСОБА_6 не могла усвідом лювати значення своїх дій і к ерувати ними.

Після отримання висновків експертизи, у судовому засід анні представник відповідач а заявила клопотання про доп ит додаткових свідків, після допиту яких звернулася до су ду з клопотанням про проведе ння додаткової експертизи з урахуванням показів цих свід ків.

Представник позивача заяв ила клопотання про допит екс перта-доповідача при проведе нні експертизи та лікаря-нев ропатолога КМКЛ № 4.

Судом допитані свідки ОС ОБА_14 - лікар-травматолог, як ий оглядав хвору ІНФОРМАЦІ Я_1 року в звязку з переломом та накладеним гіпсом, який сп ричиняв хворій біль. Час огля ду 10-11 година. З його пояснень в бачається, що хвора була зага льмована, розмовляти повноці нно не могла, кліпала очима, кр ивилась від болю. Стан скоріш е був важким. Питань особливи х він їй не ставив.

Свідок ОСОБА_15 - лікар-хі рург показав суду, що оглядав хвору ІНФОРМАЦІЯ_1 року м іж 10 та 11 годинами. Стан хворої був важкий, питань не задавав , питав лише чи боляче. Вважає, що хвора була адекватна, якщо лікар посвідчила заповіт.

Свідок ОСОБА_16 - медична сестра, яка працювала в той де нь у відділенні, де знаходила ся хвора, показала, що о 09 годин і заступила на чергування. Ст верджує, що ОСОБА_6 була ко нтактною, стан її здоров'я був задовільний.

Аналізуючи покази допитан их свідків, суд приходить до в исновку, що їх покази не мають суттєвого значення для дано ї справи.

Допитані судом лікарі хіру рг та травматолог оглядали х вору лише в межах захворюван ня, що стосується їх спеціалі зації, а саме перелому кінців ки.

Що стосується медичної сес три ОСОБА_17, то її покази що до розуміння значення своїх дій хворою, не є компетентним и, оскільки в цей день хвору ог лядав лікар-невропатолог, по кази якого суд вважає за можл иве покласти в основу рішенн я, оскільки саме цей спеціалі ст визначав стан здоров'я пот ерпілої з урахуванням її діа гнозу та зробив відповідний запис в історію її хвороби.

Допитаний в судовому засід анні свідок ОСОБА_18 - лікар -невропатолог показав суду, щ о хвору оглядав зранку. Встан овив, що остання була у важком у стані, не могла розуміти зна чення своїх дій, не могла ні пи сати, ні говорити, не розуміла звуків - могла чути лише шум, с відомість її була порушена з а типом оглушення, реакцій на питання не було.

З урахуванням допиту зазна ченого свідка, суд відмовив у задоволенні клопотання про призначення додаткової судо во-психіатричної експертизи , оскільки покази свідків, лиш е підтвердили факт тяжкого с тану спадкодавиці, відсутніс ть у неї можливості говори та писати, що підтверджує довод и позивача про те, що остання н е могла виявити свою волю ні в усній, ні в письмовій формі.

Крім того, за висновком експ ертизи, ОСОБА_6 за станом с вого здоров'я не усвідомлюва ла значення своїх дій та не ке рувала ними.

Оцінюючи зібрані докази в ї х сукупності, суд приходить д о висновку, що вимоги позивач а ґрунтуються на законі.

Згідно ч. 1 ст. 225 ЦК України пра вочин, який дієздатна фізичн а особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значе ння своїх дій (або) не могла ке рувати ними, може бути визнан а судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї ци вільні права або інтереси по рушені.

Частиною 3 ст. 203 ЦК України ви значено, що волевиявлення уч асника правочину має бути ві льним і відповідати його вну трішній волі.

Судом достовірно встановл ено, що ОСОБА_6 не розмовля ла, не могла писати, відповідн о вона не могла висловити сво ю волю та розпорядитися свої м майном на випадок своєї сме рті.

З огляду на наведене, суд пр иходить до висновку про задо волення позовних вимог про в изнання заповіту недійсним.

Судом безспірно встановле но, що спадкоємцями за законо м після смерті ОСОБА_6 є її син ОСОБА_3 та внучка ОС ОБА_1

З наданої суду копії заяви ОСОБА_3 вбачається, що в ше стимісячний строк, 18 травня 2007 року ОСОБА_3 звернувся в н отаріальну контору з заявою про відмову від належної йом у частки спадкового майна пі сля смерті матері ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 (а.с. 238).

За таких обставин, суд вважа є за можливе задовольнити ви моги ОСОБА_1 і в частині ви знання за нею права власност і на 37/100 частин будинку АДРЕС А_1, як єдиної спадкоємиці за законом.

З урахуванням задоволення позову, відповідно до ст. 88 стя гненню з відповідача на кори сть позивача підлягають судо ві витрати, що складаються з 51 гривні судового збору та 30 гр ивень витрат на інформаційно -технічне забезпечення розгл яду справи.

Керуючись ч. 3 ст. 203, статтями 2 25, 1257, 1258, 1261, 1266, 1268-1270, 1273, 1278 ЦК України, ста ттями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК Украї ни, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задоволь нити.

Визнати недійсним заповіт , укладений ОСОБА_6 ІНФОР МАЦІЯ_1 року, посвідчений че рговим лікарем Київської міс ької клінічної лікарні № 4 О СОБА_4, зареєстрований 18 груд ня 2006 року за № 115.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 37/100 частини будин ку АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на кор исть ОСОБА_1 судовий збір в сумі 51 гривні та 30 гривень вит рат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ и.

Рішення може бути оскаржен о до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інста нції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошен ня рішення заяви про апеляці йне оскарження. Апеляційна с карга може бути подана без по переднього подання заяви про тягом десяти днів з дня прого лошення рішення або протягом двадцяти днів з дня подання з аяви про апеляційне оскаржен ня.