Постанова

від 11.03.2020 по справі 370/654/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 370/654/15-ц головуючий у суді І інстанції Мазка Н.Б.

провадження № 22-ц/824/3333/2020 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11 березня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Гасюк В.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , поданою представником ОСОБА_3 , на рішення Макарівського районного суду Київської області від 05 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Липівської сільської ради Макарівського району Київської області, ОСОБА_4 , третя особа - Управління Держземагенства у Макарівському районі Київської області, про визнання недійсними рішення сільської ради, державного акту на право власності на земельну ділянку та визнання права користування земельними ділянками , -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом та просили визнати недійсним рішення Липівської сільської ради № 188 від 09 жовтня 2007 року Про передачу в приватну власність земельної ділянки ; визнати недійсним державний акт, виданий на ім`я ОСОБА_4 , серії НОМЕР_1 від 28 грудня 2007 року на право приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер 3222783801:01:011:0014, що розташована на території Липівської сільської ради Макарівського району Київської області, та скасувати його державну реєстрацію; визнати право користування земельними ділянками за ОСОБА_1 площею 0,15 га, та за ОСОБА_2 площею 0,32 га та 0,13 га, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в 1956 році рішеннями правління колгоспу ім. Ворошилова села Липівка батькові позивача ОСОБА_1 було виділено під забудову земельну ділянку площею 0,05 га, та надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,50 га. Відповідно до протоколу № 2 загальних зборів членів колгоспу ім. Ворошилова від 30 березня 1957 року всім господарствам, яким в 1956 році були виділені земельні ділянки площею 0,50 га, було залишено в користуванні 0,30 га, а решту передано в присадибний фонд колгоспу. В той же час, відповідно до протоколу засідання правління колгоспу ім. Ворошилова від 29 квітня 1957 року було вирішено виділити ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,50 га. ОСОБА_5 також була додатково виділена земельна ділянка площею 0,10 га. Таким чином, загальна площа виділених ОСОБА_5 земельних ділянок складала 0,60 га. В 1981 році ОСОБА_5 змінив своє місце проживання, у зв`язку з чим рішенням правління колгоспу Прогрес від 11 грудня 1981 року йому замінено раніше надану земельну ділянку на іншу тієї ж площі (0,60 га) за адресою: АДРЕСА_1 . Згодом даній земельній ділянці була присвоєна адреса: АДРЕСА_1 . Земельна ділянка, що була замінена ОСОБА_5 , межує з земельною ділянкою площею 0,25 га, що була виділена відповідачу ОСОБА_4 рішенням правління колгоспу Прогрес . Межі та місцезнаходження земельних ділянок, що були виділені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в рішеннях зазначені не були, розмежування ділянок не проводилось. За письмовою згодою ОСОБА_5 рішенням Липівської сільської ради Макарівського району Київської області від 27 липня 2006 року ОСОБА_2 було передано у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,13 га за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Липівської сільської ради Макарівського району Київської області від 01 листопада 2007 року ОСОБА_2 передана у власність земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,32 га за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням цієї ж сільської ради від 01 листопада 2007 року розглянута заява ОСОБА_1 щодо приватизації земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,15 га за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, земельна ділянка ОСОБА_5 була розділена та повністю перейшла в користування позивачів. Після передачі земельних ділянок були встановлені на місцевості та погоджені зовнішні межі земельних ділянок з суміжними землекористувачами. Однак, відповідач ОСОБА_4 відмовився підписувати вказані акти. Відповідно до зазначених актів межі на місцевості проходять за умовними лініями та знаками. У липні 2006 року ОСОБА_5 звернувся до сільської ради для приватизації земельної ділянки, яка перебувала у його користуванні та рішенням Липівської сільської ради Макарівського району Київської області від 26 липня 2006 року йому надано дозвіл на виготовлення технічної документації для передачі у приватну власність земельної ділянки 0,25 га під будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель, та 0,37 га для ведення особистого селянського господарства. З цією метою ОСОБА_5 уклав договір на виготовлення технічної документації. Однак, виготовлення технічної документації та присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці, що підлягала приватизації, виявилося неможливим у зв`язку з накладкою земельної ділянки відповідача ОСОБА_4 на земельну ділянку ОСОБА_5 площею 0,20 га. ОСОБА_5 подав до сільської ради заяву з проханням не затверджувати державний акт про право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_4 . Однак, сільська рада проігнорувала цю заяву та передала у приватну власність відповідачу частину земельної ділянки, якою користувалися та обробляли ОСОБА_5 та позивачі. Оскільки накладка була на земельну ділянку, яка перебувала у користуванні ОСОБА_5 і його земельна ділянка згодом була повністю передана в користування позивачів, у позивачів є всі підстави вважати, що їхнє право щодо користування земельними ділянками порушено відповідачами. В той же час, актом про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки, що перебувала у користуванні ОСОБА_5 , було встановлено, що межі на місцевості проходять за умовними лініями та знаками. Зазначений акт ОСОБА_4 підписувати відмовився. Рішенням від 19 червня 2007 року Липівська сільська рада Макарівського району Київської області надала ОСОБА_4 дозвіл на виготовлення технічної документації для безоплатної передачі у власність виділеної земельної ділянки площею 0,25 га. При цьому, в рішенні не було зазначено місце розташування земельної ділянки та її межі. Під час виготовлення технічної документації ОСОБА_5 , як суміжний землекористувач, не погоджував ОСОБА_4 акт про встановлення меж земельної ділянки, яка передавалась йому у власність. Рішенням Липівської сільської ради Макарівського району Київської області від 09 жовтня 2007 року затверджена технічна документація із землеустрою, наданий дозвіл на виготовлення державного акту на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,25 га. На підставі даного рішення ОСОБА_4 отримав державний акт на право приватної власності на земельну ділянку від 28 грудня 2007 року. Отже, рішенням Липівської сільської ради Макарівського району Київської області від 09 жовтня 2007 року незаконно та безпідставно вилучена частина земельної ділянки, якою користувався ОСОБА_5 , та користуються позивачі. Межі земельних ділянок погоджено не було, а тому ОСОБА_4 набув право власності на земельні ділянки, що перебували в користуванні позивачів з порушенням порядку. Відповідач приватизував земельну ділянку, яка ніколи не була у його користуванні. Будь-яких вимог з боку відповідача до позивачів або ОСОБА_5 про безпідставність користування з їхнього боку земельною ділянкою (частин земельних ділянок), що була приватизована відповідачем, ніколи не надходило. ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 01 січня 2013 року відкритий доступ до публічної кадастрової карти України на офіційному сайті Держземагенства. Відповідно до даних кадастрової карти земельна ділянка ОСОБА_4 , передана йому у власність під час приватизації, накладається на земельні ділянки, передані позивачам в користування. Таким чином, позивачі достовірно дізнались про те, що відповідач приватизував частини земельних ділянок, що знаходяться в користуванні позивачів, порушивши їхні права, після 01 січня 2013 року.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 05 серпня 2019 рокуу задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати рішення суду першої інстанції через неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивачі зазначають, що оскаржуване рішення було складено формально, без надання оцінки доказам, що подавалися позивачами. Суд не обґрунтував відмову у позові та не послався на відповідні норми земельного та цивільного законодавства. Суд не надав належної оцінки доказам, відповідно до яких позивачі є користувачами земельної ділянки, яку приватизував відповідач, а саме: рішенню правління колгоспу імені Ворошилова, с. Липівка; протоколам загальних зборів членів колгоспу імені Ворошилова; протоколам засідання правління колгоспу імені Ворошилова; рішенню правління колгоспу Прогрес с. Липівка, рішенням Липівської сільської ради Макарівського району Київської області. Суд не надав оцінку висновку експертного земельно-технічного дослідження від 17 лютого 2015 року, відповідно до якого технічна документація із землеустрою щодо складання державного акту ОСОБА_4 не відповідає вимогам законодавства за складом, змістом та правилами оформлення. Саме на підставі цієї документації відповідач отримав оскаржуваний державний акт. Суд неправомірно встановив, що позивачами не доведено, що ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_1 . Даний факт сторонами не оспорювався, в судових засіданнях питання недоведеності родинних зв`язків не ставилося під сумнів. Наявність чи відсутність зв`язків не впливає на той факт, що земельна ділянка, передана ОСОБА_5 , була розподілена за його заявою між позивачами. ОСОБА_5 не може бути стороною у справі, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Суд не надав оцінки тому факту, що на земельних ділянках позивачів побудовано будинок, в той час, як на приватизованій відповідачем земельній ділянці відсутні жодні будівлі. При виготовленні технічної документації відповідач не погоджував меж земельної ділянки з позивачами. І хоча позивачі розуміють, що це не є підставою для визнання недійсним державного акту, однак, у сукупності з їхніми іншими доводами та наданими доказами, вказана обставина заслуговує на увагу. Сільська рада проігнорувала заяву ОСОБА_5 з проханням не затверджувати відповідачу технічну документацію. Суд проігнорував факт того, що ОСОБА_5 земельна ділянка передавалася із встановленим точним місцем розташуванням, а ОСОБА_4 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації для передачі земельної ділянки у власність без зазначення такої адреси та місця розташування.

У відзиві на апеляційну скаргу, який поданий у встановлений апеляційним судом строк, ОСОБА_4 зазначає, що спірна земельна ділянка була надана йому за рішенням правління колгоспу Прогрес від 19 березня 1981 року, в той час, як ОСОБА_5 земельна ділянка по АДРЕСА_1 була надана лише 11 грудня 1981 року. Висновок експертного земельно-технічного дослідження від 17 лютого 2015 року не є належним, достатнім та достовірним доказом, оскільки не містить інформації про фактичну площу та місцезнаходження земельних ділянок ОСОБА_5 чи земельних ділянок позивачів. Із вказаного висновку не вбачається, що земельні ділянки позивачів накладаються на земельну ділянку відповідача. Висновок також містить суттєві суперечності. Доводи апеляційної скарги також зводяться до порушення прав ОСОБА_5 , який помер ще до подачі позову. Позивачі не є його процесуальними правонаступниками. Матеріали справи не містять документації із землеустрою як щодо земельної ділянки ОСОБА_5 , так і щодо земельних ділянок позивачів. Позивачі не надали суду доказів достовірного розташування належної їм земельної ділянки і доказів взаємного перетину (накладання) земельної ділянки позивачів із земельною ділянкою відповідача. У відзиві позивач також вказує на те, що попередній розрахунок витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи в апеляційному суді, становить 6 000 грн.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено,що відповідно до архівного витягу № 06-04/02 від 08 січня 2008 року, виданого архівним відділом Макарівської районної державної адміністрації, протоколом №12 засідання правління колгоспу ім. Ворошилова села Липівка Макарівського району від 05 травня 1956 року, ОСОБА_5 наділено 0,05 га під настройку хати.

Протоколом № 19 засідання правління колгоспу ім. Ворошилова села Липівка Макарівського району від 07 липня 1956 року, ОСОБА_5 виділено під настройку хати 0,05 га.

Протоколом №24 засідання правління колгоспу ім. Ворошилова села Липівка Макарівського району від 13 серпня 1956 року, ОСОБА_5 наділена садиба згідно статуту артілі в кількості 0,50 га.

Протоколом № 9 засідання правління колгоспу ім. Ворошилова села Липівка Макарівського району від 29 квітня 1957 року ОСОБА_5 дорізана садиба до 0,50 га (а.с.5).

Відповідно до архівному витягу № 06-04/10 від 14 січня 2008 року, виданого архівним відділом Макарівської районної державної адміністрації, протоколом № 2 загальних зборів членів колгоспу ім. Ворошилова села Липівка Макарівського району від 30 березня 1957 року новоутвореним господарствам всім минулого року нарізали по 0,50 га залишить 0,30 га, а решту відрізано в присадибний фонд колгоспу.

Протоколом № 11 засідання правління колгоспу Прогрес села Липівка Макарівського району від 06 червня 1968 року добавлено присадибну ділянку землі в кількості 0,10 га ОСОБА_5 .

Відповідно архівному витягу № 06-04/490 від 28 квітня 2007 року, виданого архівним відділом Макарівської районної державної адміністрації, протоколом № 13 засідання правління колгоспу Прогрес села Липівка Макарівського району Київської області від 11 грудня 1981 року замінено присадибну ділянку землі ОСОБА_5 у зв`язку з переходом на нове місце проживання (а.с.6).

У той же час, відповідно до архівного витягу № 340 від 07 червня 2006 року, виданого архівним відділом Макарівської районної державної адміністрації, протоколом № 5 засідання правління колгоспу Прогрес села Липівка від 10 березня 1981 року, рекомендовано зборам уповноважених виділення 0,25 га земельної ділянки ОСОБА_4 .

Протоколом № 2 засідання правління колгоспу Прогрес села Липівка від 06 квітня 1981 року ОСОБА_4 наділено присадибну ділянку землі площею 0,25 га (а.с.78).

Рішенням Липівської сільської ради Макарівського району Київської області № 3-5скл від 2006 року Про надання дозволу на проведення інвентаризації земельних ділянок на право приватної власності на землю ОСОБА_5 наданий дозвіл на підготовку матеріалів інвентаризації земельних ділянок для безоплатної передачі у власність під будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,25 га, та ведення особистого селянського господарства площею 0,37 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Остаточна площа земельних ділянок буде визначена після проведення інвентаризації землевпорядною організацією (а.с.3, Т.2).

Рішенням Липівської сільської ради Макарівського району Київської області Про надання дозволу на виготовлення технічної документації для передачі земельних ділянок у власність № 3-V-№19 від 27 липня 2006 року ОСОБА_2 наданий дозвіл на підготовку матеріалів інвентаризації земельних ділянок для безоплатної передачі у власність під будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,13 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Остаточна площа земельних ділянок буде визначена після проведення інвентаризації землевпорядною організацією.

Рішенням Липівської сільської ради Макарівського району Київської області № 9-V-№43 від 19 червня 2007 року Про надання дозволу на виготовлення технічної документації для передачі земельних ділянок у власність ОСОБА_4 наданий дозвіл на підготовку матеріалів інвентаризації земельних ділянок для безоплатної передачі у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,25 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Остаточна площа земельних ділянок буде визначена після проведення інвентаризації землевпорядною організацією (а.с.80).

Згідно з витягом з рішення Липівської сільської ради Макарівського району Київської області від 09 жовтня 2007 року № 188 Про передачу у приватну власність земельної ділянки затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства - 0,250 га в межах АДРЕСА_1 Липівської сільської ради Макарівського району Київської області та передано ОСОБА_4 безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,250 га для ведення особистого селянського господарства в межах АДРЕСА_1 (а.с.81).

Рішенням Липівської сільської ради Макарівського району Київської області № 11-V-№49 від 01 листопада 2007 року Про надання дозволу на виготовлення технічної документації для передачі земельних ділянок у власність ОСОБА_1 наданий дозвіл на підготовку матеріалів інвентаризації земельних ділянок для безоплатної передачі у власність під будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,15 га, та ведення особистого селянського господарства площею 0,15 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Остаточна площа земельних ділянок буде визначена після проведення інвентаризації землевпорядною організацією (а.с.7).

Відповідно до витягу з рішення сесії сільської ради від 01 листопада 2007 року № 11-V-№49 Про передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,32 га, яка знаходиться в АДРЕСА_2 (а.с.8).

20 грудня 2007 року ОСОБА_5 подав до Липівської сільської ради Макарівського району Київської області заяву, відповідно якої просив не затверджувати державний акт про право приватної власності на земельну ділянку, що розташована в селі Липівка, ОСОБА_4 в зв`язку з тим, що він незаконно заволодів частиною належної ОСОБА_5 земельної ділянки по АДРЕСА_1 (а.с.9).

28 грудня 2007 року ОСОБА_4 отримав державний акт на земельну ділянку серії ЯД № 966577, згідно з якого він є власником земельної ділянки площею 0,250 га, що розташована на території АДРЕСА_2 , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер - 3222783801:01:011:0014 (а.с.79).

Згідно з актом від 20 серпня 2009 року Про самовільний захват частини земельної ділянки, що належить ОСОБА_4 20 серпня 2009 року комісією оглянута земельна ділянка, що належить ОСОБА_4 , в розмірі 0,25 га в селі Липівка і встановлений той факт, що пів ділянки засаджено ОСОБА_5 картоплею та різними овочевими культурами, розоравши межу, яка відокремлювала земельну ділянку ОСОБА_4 від його (а.с.84).

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 12 березня 2009 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 23 червня 2009 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , Липівської сільської ради Макарівського району Київської області, треті особи - СПД ОСОБА_6 , ТОВ Абрис-Альфа , про визнання права користування земельною ділянкою, визнання частково незаконним рішення сільської ради щодо приватизації земельної ділянки, визнання частково недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та вилучення земельної ділянки (а.с.62-66, 215-216).

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 26 грудня 2013 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 05 травня 2014 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Липівської сільської ради Макарівського району Київської області, ОСОБА_4 про визнання недійсними рішення сільської ради та державного акту на право власності на земельну ділянку відмовлено (а.с.67-70, 217-221).

У матеріалах справи міститься копія технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4 в межах АДРЕСА_1 (а.с.12-18, 48-60).

Згідно з висновком експертного земельно-технічного дослідження № 1107 від 17 лютого 2015 року, виданого Київською незалежною судово-експертною установою, технічна документація із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4 в межах АДРЕСА_1 не відповідає вимогам законодавства за складом, змістом та правилами оформлення (а.с.19-22).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що посилання позивачів на те, що їх право щодо земельних ділянок порушено відповідачами, не підтверджено наданими до матеріалів справи документами. Позивачі не є власниками спірних земельних ділянок, ними належними доказами не підтверджений факт перебування земельних ділянок у користуванні. Земельна ділянка була наділена ОСОБА_5 , який не є стороною у вказаній справі, тобто, у вказаному випадку останній не звертався до суду за захистом свого порушеного права. Суду не надано доказів, що ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_1 . З доданих до матеріалів справи документів взагалі не можливо встановити правовий зв`язок між ОСОБА_5 та позивачами.

Апеляційний суд погоджується по суті з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

У позовній заяві ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили визнати недійсними рішення Липівської сільської ради від 09 жовтня 2007 року Про передачу в приватну власність земельної ділянки , державний акт, виданий на ім`я ОСОБА_4 , на право приватної власності на земельну ділянку та скасувати його державну реєстрацію.

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 81 ЗК України (в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення ради) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,250 га, що розташована на території АДРЕСА_2 , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер - 3222783801:01:011:0014.

Вказана земельна ділянка перейшла у власність відповідача після прийняття Липівською сільською радою Макарівського району рішень Про надання дозволу на виготовлення технічної документації для передачі земельних ділянок у власність , Про передачу у приватну власність земельної ділянки , та отримання державного акту на зазначену земельну ділянку ОСОБА_4 (а.с.81).

Згідно зі ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до вимог ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Позивачі вважають, що рішенням сільської ради незаконно та безпідставно вилучена частина земельної ділянки, якою користувався ОСОБА_5 , та користуються на даний час вони.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 125, 126 ЗК України (в редакції, що діяла на момент передачі земельної ділянки у власність відповідачу) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Судом встановлено, що позивачам згідно з рішеннями Липівської сільської ради Макарівського району від 27 липня 2006 року та від 01 листопада 2007 року наданий дозвіл на підготовку матеріалів інвентаризації земельних ділянок для безоплатної передачі у власність під будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,13 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . та площею 0,15 га, та ведення особистого селянського господарства площею 0,15 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаних рішеннях зазначено, що остаточна площа земельних ділянок буде визначена після проведення інвентаризації землевпорядною організацією. ОСОБА_2 також передано у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,32 га, яка знаходиться в АДРЕСА_2 .

Згідно з вимогами ст. 55 Закону України Про землеустрій (в редакції, що діяла на момент прийняття зазначених рішень) встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам.

Однак, в даному випадку межі земельної ділянки, яка, як вказують позивачі, перебуває в їх користуванні, її конфігурація відповідно до встановленого порядку не визначені та не встановлені, державного акту позивачі не отримували. Зазначені рішення ради, на підставі яких позивачі не отримували державного акту про право власності на землю, не є правовстановлюючими документами та не дають підстав вважати, що ОСОБА_4 було передано частину земельної ділянки, яка перебувала у користуванні позивачів.

У зв`язку з цим, відсутні підстави вважати, що права позивачів порушені відповідачем ОСОБА_4 .

Звертаючись до суду з позовом, позивачі зазначають, що під час передачі земельної ділянки відповідачу мала місце накладка на земельну ділянку, яка перебувала у користуванні ОСОБА_5 та яка згодом була розподілена між позивачами.

В апеляційній скарзі позивачі вказують на те, що сільська рада проігнорувала заяву ОСОБА_5 з проханням не затверджувати відповідачу технічну документацію. Суд проігнорував факт того, що ОСОБА_5 земельна ділянка передавалася із встановленим точним місцем розташуванням, а ОСОБА_4 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації для передачі земельної ділянки у власність без зазначення такої адреси та місця розташування.

Разом з тим, судовими рішеннями у справі № 2-91/2009, які набрали законної сили, встановлено недоведеність ОСОБА_5 факту накладки земельної ділянки відповідача ОСОБА_4 на земельну ділянку, якою користувався позивач ОСОБА_5 . Предметом спору у даній справі були рішення сільської ради від 19 червня 2007 року Про надання дозволу на виготовлення технічної документації для передачі земельних ділянок у власність та від 09 жовтня 2007 року Про передачу у приватну власність земельної ділянки , а також державний акт від 28 грудня 2007 року.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачі всупереч вимог ст. 81 ЦПК України не надали суду належних доказів того, що під час передачі відповідачу у власність земельної ділянки порушені їхні права та що до ОСОБА_4 перейшла частина належної їм земельної ділянки.

В апеляційній скарзі позивачі вказують на те, що суд не надав належної оцінки рішенню правління колгоспу імені Ворошилова, с. Липівка; протоколам загальних зборів членів колгоспу імені Ворошилова; протоколам засідання правління колгоспу імені Ворошилова; рішенню правління колгоспу Прогрес с. Липівка, рішенням Липівської сільської ради Макарівського району Київської області. Суд також не надав оцінки тому факту, що на земельних ділянках позивачів побудовано будинок, в той час як на приватизованій відповідачем земельній ділянці відсутні жодні будівлі.

Разом з тим, зазначені докази не є правовстановлюючими документами на земельну ділянку, та не підтверджують той факт, що відповідачу було передано у власність частину земельної ділянки, право власності чи користування якою мають позивачі. Нерухоме майно на земельних ділянках позивачів, якщо таке існує, не свідчить про незаконність набуття у власність відповідачем земельної ділянки, а також, що таким набуттям порушені права позивачів.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції позивачі також зазначають, що суд не надав оцінку висновку експертного земельно-технічного дослідження від 17 лютого 2015 року, відповідно до якого технічна документація із землеустрою щодо складання державного акту ОСОБА_4 не відповідає вимогам законодавства за складом, змістом та правилами оформлення. При виготовленні технічної документації відповідач не погоджував меж земельної ділянки з позивачами.

У той же час, Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженою наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04 травня 1999 року, чинною на час виникнення спірних правовідносин, не передбачено відмови у видачі державного акта на землю за відсутності узгоджених меж.

У даному випадку невідповідність технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту ОСОБА_4 вимогам законодавства не є підставою для визнання недійсним державного акту, оскільки такі порушення не тягнуть за собою порушення прав позивачів, які в установленому законом порядку не отримали ні права користування, ні права власності на належну відповідачу земельну ділянку чи її частину.

Також в даному випадку апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що предметом позову в зазначеній справі є порушені, на думку позивачів, їх права на користування земельними ділянками через отримання у власність відповідачем частини цих земельних ділянок.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, суд першої інстанції повинен був дати оцінку наданим суду доказам з точки зору їх належності, допустимості та підтвердження чи не підтвердження ними порушення прав позивачів.

У порушення зазначених вимог закону суд першої інстанції вдався до збирання інших доказів, які не є належними та не стосуються предмета спору, а саме призначив у справі земельно-технічну експертизу для дослідження на відповідність законодавству технічної документації із землеустрою, на підставі якої відповідач отримав у власність земельну ділянку.

При цьому, суд першої інстанції проігнорував той факт, що наявність будь-яких порушень під час складання та/чи виготовлення зазначеної технічної документації з землеустрою, за умови відсутності порушень прав позивачів, не можуть бути підставами для задоволення позову.

Отже, суд вдався до збирання доказів, які не мали ніякого значення для справи, і, як наслідок, такі дії потягли за собою виключно порушення розумних строків розгляду справи.

Крім того, як зазначено у ч. 1 ст. 155 ЗК України підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, відсутні правові підстави для задоволення позову.

У той же час, апеляційний суд погоджується з доводами позивачів про безпідставність висновків суду першої інстанції в частині недоведеності родинних зв`язків з ОСОБА_5 та відсутністю позовних вимог останнього. Проте, такі висновки суду не призвели до неправильного вирішення справи по суті, а, відтак, не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

У позовній заяві позивачі також просили визнати право користування земельними ділянками за ОСОБА_1 площею 0,15 га, та за ОСОБА_2 площею 0,32 га та 0,13 га, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте, чинними Цивільним кодексом України та Земельним кодексом України визначено підстави виникнення у громадян права користування земельною ділянкою.

За загальним правилом судове рішення не породжує права власності чи права користування, а лише підтверджує наявне право, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується або оспорюється.

Оскільки позивачами не надано суду належних доказів набуття у встановленому законом порядку права власності чи права користування на земельні ділянки, частина яких перебуває у власності відповідача, суд першої інстанції дійшов вірного висновки про відсутність підстав для визнання за позивачами права, яке вони не набули.

Враховуючи вищезазначене, висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на наявних у справі доказах, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись статтями374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 05 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 16 березня 2020 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.