Постанова

від 13.03.2020 по справі 192/3222/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 березня 2020 року

м. Київ

справа № 192/3222/16-ц

провадження № 61-46997св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Дзержинівське ,

третя особа- Солонянська районна державна адміністрація Дніпропетровської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Дзержинівське на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області у складі судді Щербини Н. О. від 22 січня 2018 року, додаткове рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А., від 18 вересня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Дзержинівське (далі - СТОВ Дзержинівське ), третя особа - Солонянська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про визнання недійсним договору оренди землі, зобов`язання повернути земельну ділянку.

В обґрунтування позову вказав, що після смерті матері, в процесі оформлення спадкових прав на земельну ділянку площею 5,59 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Дзержинівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, нотаріус повідомив йому, що свідоцтво про право на спадщину віддала директору СТОВ Дзержинівське ОСОБА_2 . Після його звернення до ОСОБА_2 , останній віддав йому вказане свідоцтво, договір оренди земельної ділянки та акт прийому-передачі цієї ділянки.

Згідно із вказаним договором 14 липня 2016 року від його імені, іншою не уповноваженою на те особою та СТОВ Дзержинівське було укладено договір оренди належної йому на праві власності земельної ділянки площею 5,59 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Дзержинівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області.

Зазначений договір суперечить вимогам закону і підлягає визнанню недійсним з підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК України, а спірна земельна ділянка - поверненню йому як власнику.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області 22 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним з моменту укладення договір оренди землі від 14 липня 2016 року № 78, укладений між ОСОБА_1 та СТОВ Дзержинівське .

Зобов`язано СТОВ Дзержинівське повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 5,59 га, кадастровий номер 1225083000:02:005:0296, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Дзержинівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області.

Додатковим рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2018 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані тим, що ОСОБА_1 не підписував спірний договір оренди землі, а відтак цей правочин укладений за відсутності його волевиявлення, що відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2018 року до Верховного Суду, СТОВ Дзержинівське просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що у порушення частини другої статті 113 ЦПК України відмовили відповідачу у призначенні повторної почеркознавчої експертизи та безпідставно узяли до уваги висновок експерта від 14 серпня 2017 року, який на переконання відповідача є недопустимим доказом.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 13 листопада 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі свідоцтва про право на спадщину від 07 липня 2016 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,59 га, кадастровий номер 1225083000:02:005:0296, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Дзержинівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області.

Цією земельною ділянкою користується СТОВ Дзержинівське на підставі договору оренди землі № 78 від 14 липня 2016 року.

Висновком експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз № 2608-17 від 14 серпня 2017 року за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 у графі Орендодавець договору оренди землі № 78 від 14 липня 2016 року, укладеному між ним та СТОВ Дзержинівське , виконані не цією особою, а іншою особою, з наслідуванням справжнього його підпису (а.с. 96-102).

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини другої та третьої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Таким чином, наявність волевиявлення учасника правочину на укладання угоди, саме на зазначених в ній умовах, вільність такого волевиявлення і відповідність його внутрішній волі є необхідною умовою дійсності правочину. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Установивши, що підписи від імені ОСОБА_1 у договорі оренди землі від 14 липня 2016 року виконані не ним, а іншою особою, яка не мала належних повноважень на вчинення такої дії, оспорюваний договір укладений без волевиявлення позивача, який не погоджував істотні умови договору оренди землі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі у їх сукупності та взаємозв'язку, надавши їм належну правову оцінку, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання оспорюваного договору оренди землі недійсним.

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 5 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду судам роз`яснено, що висновок експертизи може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами.

Вирішуючи спір, суди підставно врахували висновок експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз № 2608-17 від 14 серпня 2017 року за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, призначеної на підставі ухвали суду від 04 травня 2017 року. Вказаний висновок був роз'яснений у судовому засіданні експертом Усом Д. О., є категоричним, тому підстав для призначення повторної експертизи суд відповідно до статті 113 ЦПК України не мав. Доводи касаційної скарги про недопустимість цього доказу є безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, суд касаційної інстанції в силу вимог статті 400 ЦПК України позбавлений можливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За таких обставин, судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ухвалою суду касаційної інстанції від 22 листопада 2018 року зупинено дію рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2018 року та постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2018 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку. Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування цих судових рішень, їх дія підлягає поновленню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Дзержинівське залишити без задоволення, а рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2018 року - без змін.

Поновити дію рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2018 року та постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара