Ухвала

від 17.03.2020 по справі 276/1078/18

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

іменем України

17 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 276/1078/18

Провадження № 51- 689 ск 20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 4 липня 2019 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 4 листопада 2019 року щодо засудженого ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и в:

Вироком Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області

від 4 липня 2019 року

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомир, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , судимого за вироком Корольовського районного суду Житомирської області від 8 серпня 2013 року за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст.186, ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років 6 місяців 14 днів; звільнений умовно-достроково 25 липня 2016 року на два роки сім днів,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

Цим же вироком ухвалено рішення щодо речових доказів.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 4 листопада 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 залишено без змін.

Згідно з копіями доданих до касаційної скарги судових рішень, 24 серпня 2018 року близько 17 год. ОСОБА_5 , реалізуючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення виробів з металу з приміщення ангару ПП«Рута», що по АДРЕСА_2 , переконавшись у тому, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає та вони не будуть помічені з боку власника і сторонніх осіб, через відігнуту частину пластикової стіни тильної сторони ангару проник до його середини, звідки таємно викрав пускозарядний пристрій марки «FORTE» моделі «CD-420» вартістю 5000 грн, гідравлічний домкрат марки «SPARTA» вартістю 2000грн, набір головок для ключів вартістю 1500 грн, торцевий ключ вартістю 350 грн, ключ торцевий розмірами 24/27 вартістю 400 грн. Викрадене майно ОСОБА_5 помістив до поліетиленової сумки, червоного кольору, яку заздалегідь приготував з метою полегшення вчинення злочину.

З викраденим майном ОСОБА_5 залишив місце вчинення злочину, заподіявши ПП «Рута» матеріальної шкоди на загальну суму 9250 грн.

24 вересня 2018 року біля 09 год. ОСОБА_5 , який знаходився неподалік від складського приміщення по АДРЕСА_2 , належного на праві власності ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення виробів з металу, переконавшись у тому, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає та вони не будуть поміченими з боку власника та сторонніх осіб, за допомогою сили власних рук від`єднав ригель навісного замка вхідних дверей, після чого відчинив вищевказані двері, проник таким способом до середини складського приміщення, таємно викрав білий поліетиленовий мішок, наповнений алюмінієвими банками різних розмірів, вагою 27 кг, після чого з викраденим майном покинув місце вчинення злочину.

Викраденим майном ОСОБА_5 розпорядився на власний розсуд, а саме продав, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 769 грн 50 коп.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 просить змінити судові рішення щодо ОСОБА_5 у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості. Вважає, що, обираючи ОСОБА_5 міру покарання за ч. 3 ст. 185 КК України, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що скоєний злочин не має особливо небезпечного характеру, а тому не підлягає підвищеній відповідальності, покарання у виді позбавлення волі є надто суворим, а призначення покарання у виді обмеження волі було б необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Крім того, на думку захисника, суди не взяли до уваги, що ОСОБА_5 щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, відшкодував заподіяні збитки, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, малолітня дочка тяжко хвора, його співмешканка не працює, він є єдиним утриманцем сім`ї.

Перевіривши доводи касаційної скарги та долучені до неї копії судових рішень, суд не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження з мотивів, наведених у скарзі.

Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі захисником не оспорюються та не заперечуються.

Захисник ОСОБА_4 порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, які стосуються призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосуваннясвободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у значенні ст. 414 КПК України, означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Під особою обвинуваченого у контексті ст. 414 КПК України розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, конкретизуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину та (або) характеристику особи винного, згідно з КК України виступають самостійним чинником, який має значення для індивідуалізації покарання.

Водночас, призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України врахував тяжкість злочину за його видом (категорією), який згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином, зважив на індивідуальний ступінь тяжкості вчиненого діяння відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 65 КК, що визначається характером та ступенем суспільної небезпеки злочину, виходячи з конкретних обставин його вчинення. При призначенні покарання ОСОБА_5 суд врахував особу винного, обставини, які пом`якшують його покарання, вартість викраденого майна, досудову доповідь органу пробації. Зокрема, обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_5 , визнано щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та усунення заподіяної шкоди. Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 судом не встановлено.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 не може бути виправлений без ізоляції його від суспільства і йому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, за якою він обвинувачується.

Аналогічні за змістом доводи обвинуваченого ОСОБА_5 були предметом розгляду суду апеляційної інстанції. Колегія суддів апеляційного суду, розглядаючи кримінальне провадження щодо засудженого ОСОБА_5 , обґрунтовано вказала, що вирішуючи питання про призначення покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, особу винного, щире каяття та визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину та усунення обвинуваченим заподіяної злочином шкоди, досудову доповідь органу пробації. При цьому апеляційний суд наголосив на тому, що ОСОБА_5 в минулому притягувався до кримінальної відповідальності, звільнившись із місць позбавлення волі, на шлях виправлення не став, знову вчинив тяжкий злочин, а тому суд обґрунтовано призначив йому покарання в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі.

На переконання суду касаційної інстанції, призначене ОСОБА_5 покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, є співмірним протиправному діянню, вчиненому засудженим, і не може вважатися явно несправедливим внаслідок суворості.

Колегія суддів вважає, що зазначені у касаційній скарзі обставини, які на думку захисника мають пом`якшити покарання ОСОБА_5 , правильно були враховані судами саме при призначенні останньому покарання у мінімальному розмірі санкції ч. 3 ст. 185 КК України, при цьому судами не порушено передбачених КК України загальних засад призначення покарання. А тому доводи захисника ОСОБА_4 щодо необхідності призначення засудженому більш м`якого покарання, ніж передбачене санкцією ч. 3 ст. 185 КК України, є неспроможними.

Ухвала суду апеляційної інстанції у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_5 відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Підстав для сумніву в правильності висновків суду апеляційної інстанції немає.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування чи зміни судових рішень, у касаційній скарзі не наведено.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги захисника з мотивів, наведених у ній, немає, а тому відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 4 липня 2019 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду

від 4 листопада 2019 року щодо засудженого ОСОБА_5 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3