Рішення

від 16.03.2020 по справі 908/3595/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/17/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2020 Справа № 908/3595/19

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянув матеріали справи

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5; код ЄДРПОУ 00135390)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо комерційна фірма «Гармонія» (69114, м. Запоріжжя, вул. Задніпровська, 17; код ЄДРПОУ 06949739)

про стягнення 27 705,92 грн.

Без виклику представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

27.12.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо комерційна фірма «Гармонія» про стягнення 27 705,92 грн.

27.12.2019 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 02.01.2020 позовну заяву на підставі п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України залишено без руху.

Ухвалою суду від 14.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/3398/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, присвоєно справі номер провадження - 5/17/20, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 12.02.2020. Ухвалою від 12.02.2020р. оголошено перерву.

16.03.2020р. судом розглянуто справу по суті та прийнято рішення.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що сторони повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвал суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі та про оголошення перерви.

Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що між ПАТ Укрнафта та ТОВ Виробничо комерційна фірма Гармонія було укладено договір від 14.01.2019 р. №09/03/31-МТР з додатком №1, предметом якого згідно з п.1.1 Договору, додатку №1 до Договору є поставка, протектору магнієвого ПРМ-20 (68 піт.), протекторів ПМ-10У (8 шт.), загальною вартістю 277059,17 грн. Відповідно до п.4 додатку №1 до Договору термін поставки: 30 календарних днів від дати отримання 25% передоплати. Передоплата була проведена 26.02.2019 р. згідно з платіжним дорученням №2745-П19, а тому поставка повинна бути здійсненою до 28.03.2019 р. включно. Відповідач здійснив доставку товару 03.04.2019 р. та 19.04.2019 р., про що свідчать видаткові накладні від 03.04.2019 р. №014, від 16.04.2019 р. №015. Посилаючись на пункти 5.3, 6.9 договору стверджує, що відповідач порушив встановлений термін поставки, у зв`язку з чим зобов`язаний сплатити 10 % штрафу від суми не поставленої вчасно продукції в розмірі 27 705,92 грн. На підставі викладеного, посилаючись ст.ст. 546, 547, 549 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.

29.01.2020 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 28.01.2020 (вх. № 2178/08-08/20 від 29.01.2020), згідно з яким він заперечив проти доводів викладених у позовній заяві та просить суд в задоволенні позову відмовити. При цьому, не заперечуючи проти фактичних обставин вказаних позивачем у позовній заяві, стверджує, що внаслідок, виходу з незалежних від нього причин (коротке замикання електромережі внаслідок штормового вітру) з ладу ливарного обладнання, на якому виготовлявся належний до поставки Позивачеві товар, його поставка протягом 30 календарних днів з моменту отримання передплати виявилася неможли вою, про що відповідач повідомив позивача листом від 02.04.2019 року № 19-0058, у якому просило Позивача дозволити відвантаження продукції без штрафних санкцій з розбивкою на дві партії : 9-11 квітня 2019р. та 16-18 квітня 2019р. Позивач своїм листом від 03.04.2019 року № 01/01 /09/03/01 /02-02/16/142 повідомив відповідачу про готовність прийняти товар, що підлягає поставці згідно Договору № 09/03/31-МТР від 14.01.2019р. (з додатком №1), у періоді: 09.04.2019 р. - 18.04.2019 р. З огляду на викладене, відповідач вважає, що сторонами було узгоджено зміни до умов Договору щодо строку поставки товару. На виконання визначеного графіку поставки товару ТОВ ВКФ ГАРМОНІЯ поставило позивачу першу партію товару за видатковою накладною № 014 від 03.04.2019 р. та Актом приймання-передачі продукції за кількістю та якістю (на відповідальне зберігання) N 652 від 09.04.2019р., та другу партію - за видатковою накладною № 015 від 16.04.2019 р. та Актом приймання-передачі продукції за кількістю та якістю (на відповідальне зберігання) N 723 від 19.04.2019 р., складеними представниками Пози вача. Факт поставки товару у зазначені строки та відповідність товару умовам Договору не заперечується і самим Позивачем. Вважає, що відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 179, ч.ч. 1, 2 ст. 180, ч. 1 ст. 181, ст. 188 ГК України, ст. ст. 638-640, 651,653,654 ЦК України, ТОВ ВКФ Гармонія та Позивачем у належній письмовій формі (шляхом обміну листами) було змінено умови Договору в частині строків поставки товару. Посилаючись на ч. 1 ст. 549, ч. 3 ст. 550, 614, 617 ЦК України стверджує, що оскільки неможливість виконання зобов`язань щодо поставки товару у строки, первинно визначені у Додатку № 1 до Договору, виникла внаслідок обставин, які не залежали від ТОВ ВКФ ГАРМОНІЯ , будь-які підстави для застосування до нашого підприємства штрафу, передбаченого п. 6.9 Договору - відсутні.

У відповіді на відзив № 01/01/07-252 від 21.02.2020 р. Позивач вказує на те, що Відповідач у відзиві визнав, що поставив товар невчасно. Умови Договору не можуть бути змінені листами, оскільки це суперечить п.12.2 Договору, згідно з яким ніякі зміни, доповнення до цього Договору або будь-які угоди, пов`язані з цим Договором, не будуть дійсними до тих пір, доки вони не будуть складені в письмовій формі українською мовою та належним чином підписані Сторонами. Зазначене також суперечить ч.1 ст.188 ГК України, ч. 1 ст. 651 ЦК України, оскільки в даному випадку листи не є належною підставою продовження строку поставки. Згідно з п. 7.3 Договору, сторона, яка посилається на обставини форс-мажору, повинна довести наявність таких обставин. Належним доказом наявності таких обставин і їх тривалості є документи, видані Торгово-промисловою палатою України (регіональною палатою), іншими відповідними органами чи організаціями в Україні, уповноваженими посвідчувати відповідні факти. Таким чином, обидві підстави, на які посилається Відповідач не підтверджені належними доказами.

В свою чергу Відповідач у запереченнях від 02.03.2020 р. на відповідь на відзив зазначив, що вказані доводи позивача є безпідставними і юридично хибними у зв`язку з тим, що пункт 12.2 Договору не містить вимоги щодо обов`язкового викладення змін та до повнень до договору у формі єдиного документу, підписаного обома сторонами. Повторно вказує на те, що відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 179, ч.ч. 1, 2 ст. 180, ч. 1 ст. 181, ст. 188 ГК України, ст. ст. 638-640, 651, 653, 654 ЦК України, ТОВ ВКФ Гармонія та Позивачем у належній письмовій формі (шляхом обміну листами) було змінено умови Договору в частині строків поставки товару. Крім того, вказує, що у відзиві Відповідач не посилався на умови розділу 7 Договору (який визначає форс-мажорні обставини), а вказує на відсутність своєї вини у неможливості виконання зобов`язань щодо поставки товару у строки, первинно визначені у Договорі, поси лаючись при цьому на положення ст.ст. 550, 614,617 ЦК України. Вважає, що доводи позивача, викладені у відповіді на відзив, доводів ТОВ ВКФ ГА РМОНІЯ не спростовують.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи без виклику представників сторін та проведення судового засідання, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи та визнається обома сторонами між Публічним акціонерним товариством Укрнафта (далі - Покупець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо комерційна фірма Гармонія (далі - Продавець, Відповідач) було укладено договір від 14.01.2019 р. №09/03/31-МТР (далі - Договір) з додатком №1.

Відповідно до п. 1.1 Договору у порядку та на умовах, визначених цим договором, ТОВ ВКФ ГАРМОНІЯ (продавець) зобов`язується передати продукцію (далі - товар) у власність ПАТ УКРНАФТА (по купець), а Покупець прийняти товар та сплатити за нього відповідну грошову суму.

Відповідно до п. 1.2 Договору асортимент, кількість, якість, вартість та інші характеристики товару визначені в додатках до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

У додатку № 1 до Договору продавцем і покупцем було узгоджено належний до поставки товар, а саме: протектор магнієвий ПРМ-20 у кількості 68 шт., за ціною без ПДВ 3200 грн. за штуку, загальною вартістю без ПДВ 217600,00 грн., а всього, з урахуванням ПДВ, -261120,00 грн.; протектор ПМ-10У у кількості 8 шт., за ціною без ПДВ 1660,33 грн. за штуку, загальною вартістю без ПДВ 13282,64 грн., а всього, з урахуванням ПДВ, - 15939,17 грн., а всього на загальну суму з ПДВ 277059,26 грн.

Відповідно до п. 5.1 Договору продавець зобов`язується передати покупцю товар у строк та на умо вах, визначених цим договором та відповідними додатками до цього договору.

Відповідно до п. 5.3 Договору датою постачання товару вважається дата передачі його покупцю у мі сці призначення без зауважень по кількості, комплектності та якості, якщо інше не встановлено додатками до договору та/або додатковими угодами. Факт передачі товару підтверджується підписаною сторонами без зауважень видатковою накладною та/або відповідним актом приймання-передачі товару. Право влас ності на товар переходить від продавця до покупця з дати підписання сторонами без зауважень видаткової накладною та/або Акту приймання-передачі товару.

При цьому, відповідно до п.п. 5.4, 5.5 Договору продавець зобов`язаний не менше ніж за 3 (три) ро бочих дні до запланованої дати відвантаження товару в письмовій формі попередити покупця про точну дату постачання товару до місця призначення, якщо інше не вказано в додатку до цього договору. Повідо млення за підписом уповноваженої особи продавця в сканованому вигляді (формат pdf) направляється на електронну адресу покупця, вказану в п. 10.1.2 цього договору. Відвантаження товару проводиться лише після отримання письмового повідомлення покупця про готовність до прийняття товару,

Відповідно до пункту 6.9 Договору за порушення строку постачання товару, у тому числі викликане виявленням нестачі товару або постачанням товару, який не відповідає якості та комплектності, що обумо вило необхідність заміни або додаткового постачання товару у порядку/визначеному п. 5.12 її 5.13 Дого вору, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 10%, а в разі прострочення термінів поставки на 30 і більше календарних днів у розмірі 15 % від вартості товару не поставленого вчасно.

Пунктом 3 Додатку № 1 до Договору визначено умови оплату товару, що поставляється: 25% - пере доплата, 75% - по факту поставку всієї продукції протягом 15 банківських днів, а пунктом 4 Додатку № 1 визначено термін поставки: 30 календарних днів від дати отримання 25% передоплати.

Вантажоодержувачем є ДНГ-НГВУ "Долинанафтогаз" ПАТ "Укрнафта" (Івано-Франківська область, м. Долина) - п. 6 додатку № 1.

Позивач 26.02.2019 р. здійснив передплату товару у розмірі 25% його вартості у розмірі 69264,82 грн. згідно з платіжним дорученням №2745- П19. Тобто, строк поставки товару спливав 28.03.2019р., включно.

Як стверджує Відповідач, внаслідок виходу з ладу ливарного обладнання з незалежних від нього причин (коротке замикання електромережі внаслідок штормового вітру), на якому виготовлявся належний до поставки Позивачеві товар, його поставка протягом 30 календарних днів з моменту отримання передплати виявилася неможли вою.

Про вказані обставини Відповідач повідомив позивача листом від 02.04.2019 року № 19-0058, у якому просив Позивача дозволити відвантаження продукції без штрафних санкцій з розбивкою на дві партії наступним чином:

- 1-а партія: протектор ПМ-10У - 8 шт., протектор магнієвий ПРМ20 - 31 шт. Поставка 9-11 квітня 2019р. на склад ДНГ-НГВУ Долинанафтогаз вантажоперевізником ТОВ Нова пошта ;

- 2-а партія: протектор магнієвий ПРМ-20 - 37 шт., поставка 16-18 квітня 2019р. на склад ДНГ-НГВУ Долинанафтогаз вантажоперевізником ТОВ Нова пошта .

У відповідь на зазначений лист Позивач своїм листом від 03.04.2019 року № 01/01 /09/03/01 /02-02/16/142 повідомив Відповідача про те, що він готовий прийняти товар, що підлягає поставці згідно Договору № 09/03/31-МТР від 14.01.2019р. (з додатком №1), а саме: протектор магнієвий ПРМ-20 у кількості 68 шт. та протектор ПМ-10У у кількості 8 шт., гранична дата / період отримання 09.04.2019 р. - 18.04.2019 р.

На виконання визначеного у вказаних вище листах графіку поставки товару Відповідач відправив на адресу Позивача товар, а саме:

- 03.04.2019 р. протектор магнієвий ПРМ-20 у кількості 31 шт. та протектор ПМ-10У у кількості 8 шт., який було отримано Позивачем 09.04.2019 р. та прийнято без зауважень, що підтверджується видатковою накладною № 014 від 03.04.2019р. та Актом приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю (на відповідальне зберігання) №652 від 09.04.2019 р., складеним представниками Позивача;

- 16.04.2019 р. протектор магнієвий ПРМ-20 у кількості 37 шт., який було отримано Позивачем 19.04.2019 р. та прийнято без зауважень, що підтверджу ється видатковою накладною № 015 від 16.04.2019 р. та Актом приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю (на відповідальне зберігання) №723 від 19.04.2019 р., складеним представниками Пози вача.

Дослідженням змісту вказаних актів приймання передачі від 09 та 19 квітня 2019 року судом встановлено, що товари приймалися комісією представників Позивача (БМТЗ НГВУ "Долинанафтогаз") у складі 4 осіб без участі представників Відповідача "відповідно до Договору № 09/03/31-МТР від 14.01.2019 р., додатку №1 до нього, та листа-дозволу ПАТ "Укрнафта" № 01/01/09/03/01/02-02/16/142 від 03.04.2019 р. на № 19-0058 від 02.04.2019р."

Вказане свідчить, що уповноваженим представникам Позивача (Покупця) було відомо про здійснене сторонами Договору узгодження нових строків поставки товару протягом 09.04.2019 р. - 18.04.2019 р. Жодних недоліків при прийнятті товару (нестачі, надлишку, бою, браку продукції) Позивачем не виявлено. Не зазначено у вказаних актах і про порушення узгоджених сторонами строків поставки товару.

Отже, зі змісту заяв сторін по суті спору вбачається, що спір між сторонами не стосується фактичних обставин, пов`язаних з кількістю, вартістю, якістю товару, його оплатою, або встановлення факту його поставки або оплати, які визнаються обома сторонами та підлягають доведенню в силу ч. 1 ст. 75 ГПК України. Предметом спору є встановлення факту внесення сторонами змін до договору № 09/03/31-МТР від 14.01.2019 р. шляхом обміну листами щодо зміни строку поставки товару.

Статтею 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦКУ) встановлює, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в ст. 11 ЦКУ, до яких зокрема відносяться договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України (падалі ГК України) договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, який відповідно до статей 193 ГК України та статей 525, 526 ЦКУ має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового оборогу або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння зміна умов зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Згідно зі статтею 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання на підставі господарських договорів є господарсько-договірними зобов`язаннями; господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).

За ч.ч. 1, 2 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства; господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких па вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 1 статті 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Частиною 1 статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі - продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосується товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

З наведеного вище вбачається та визнається обома сторонами, що Відповідач не дотримався визначених умовами договору № 09/03/31-МТР від 14.01.2019 р. строків поставки товару до 28.03.2019 р., фактично поставивши товар 2 партіями - 09 та 19 квітня 2019 р.

Порядок внесення змін господарських договорів визначено ст. 188 ГК України, згідно з якою зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вва жає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за до говором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

ч. 1 ст. 653 ЦК України: у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються від повідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

ч. 1 ст. 654 ЦК України: зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

При цьому, Договором сторони також домовилися про наступне:

12.2 Ніякі зміни, доповнення до цього Договору або будь-які угоди, пов`язані з цим Договором, не будуть дійсними до тих пір, доки вони не будуть складені в письмовій формі українською мовою та належним чином підписані Сторонами.

12.3 Усі зміни та доповнення до цього Договору, виконані відповідно до умов, визначених у Договорі, складають його невід`ємні частини.

Судом встановлено, що договір № 09/03/31-МТР від 14.01.2019р. укладений сторонами у письмовій формі українською мовою. Вимог щодо викладення змін до договору шляхом підписання сторонами єдиного документу ані закон, ані договір не містять.

З пропозицією щодо зміни строку поставки товару Відповідач звернувся до Позивача листом від 02.04.2019 р. № 19-0058, за підписом директора С. Г. Кондратенко, у якому просив Позивача дозволити відвантаження продукції без штрафних санкцій з розбивкою на дві партії: 1 партія 9-11 квітня 2019 р. , 2 партія 16-18 квітня 2019 р. на склад ДНГ-НГВУ Долинанафтогаз вантажоперевізником ТОВ Нова пошта .

У відповідь на зазначений лист Позивач своїм листом від 03.04.2019 р. № 01/01 /09/03/01/02-02/16/142 за підписом директора департаменту закупівель та матеріально-технічного забезпечення Агеєва А.О., тобто в межах 20 денного строку встановленого ст. 188 ГК України, погодився прийняти товар, що підлягає поставці згідно Договору № 09/03/31-МТР від 14.01.2019р. (з додатком №1), а саме: протектор магнієвий ПРМ-20 у кількості 68 шт. та протектор ПМ-10У у кількості 8 шт., гранична дата / період отримання 09.04.2019 р. - 18.04.2019 р.

Таким чином сторони у передбачений законом та договором спосіб внесли зміни до нього в частині визначення строку поставки товару, а саме фактично змінили умови пункту 4 Додатку № 1 до Договору, яким було визначено термін поставки: 30 календарних днів від дати отримання 25% передоплати (до 28 березня 2019 р.), узгодивши конкретний строк поставки - в період часу з 09.04.2019 р. по 18.04.2019 р., включно.

Отже, Позивач, отримавши пропозицію змінити строки поставки товару, добровільно погодився з нею, надіславши про це Відповідачу лист від 03.04.2019 р. № 01/01 /09/03/01/02-02/16/142, хоча мав право відмовитися від цієї пропозиції.

Також суд враховує, що про вказану обставину представникам Позивача було відомо і при прийнятті товару, оскільки посилання на вказані листи містяться у складених ними актах приймання-передачі товару № 652 від 09.04.2019 р. та № 723 від 19.04.2019 р.

При цьому суд дійшов висновку, що Позивач недобросовісно не повідомив про вказану обставину у позовній заяві, фактично приховавши ці докази, та які були подані відповідачем, що є порушенням з його боку вимог п. 4 ч. 2 ст. 42, ч. 2 ст. 80 ГПК України, якими передбачено, що учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; позивач повинен податки суду докази разом з поданням позовної заяви.

Разом з тим, суд констатує, що Відповідач на 1 (один) день прострочив поставку Позивачу товару у строки, узгоджені сторонами у наведеному вище листуванні та відповідно вимог п. 5.3 Договору, а саме протектор магнієвий ПРМ-20 у кількості 37 шт. було отримано Позивачем 19.04.2019 р., а не до 18.04.2019 р., за видатковою накладною №015 від 16.04.2019 р. та Актом приймання-передачі №723 від 19.04.2019 р. на загальну суму з ПДВ - 142080,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України).

Договором № 09/03/31-МТР від 14.01.2019 р. сторони також домовилися про наступне:

п. 6.9. За порушення строку постачання Товару , у тому числі викликане виявленням нестачі Товару або постачанням Товару, який не відповідає якості та комплектності, що обумовило необхідність заміни або додаткового постачання Товару у порядку, визначеному п. 5.12, п. 5.13 Договору, Продавець сплачує Покупцю штраф у розмірі 10%, а в разі прострочення термінів поставки на 30 і більше календарних днів у розмірі 15 % від вартості Товару не поставленого вчасно.

Таким чином, матеріалами справи частково підтверджуються доводи Позивача про порушення Відповідачем узгоджених строків поставки товару, а тому його вимоги про стягнення з Відповідача штрафу у розмірі 10% підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 14208,00 грн. (вартість товару непоставленого вчасно, а саме не до 18.04.2019р. включно, а фактично - 19.04.2019р. 142080,00 грн. *10/100= 14208,00 грн .)

Доводи відповідача щодо відсутності його вини у неможливості виконання зобов`язань щодо поставки товару у строки визначені договором внаслідок виходу з незалежних від нього причин з ладу ливарного обладнання, на якому виготовлявся належний до поставки Позивачеві товар (коротке замикання електромережі внаслідок штормового вітру), судом до уваги не приймаються, оскільки Відповідачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження вказаних обставин.

При цьому суд також враховує, що пунктом 7.1 Договору визначено, що Сторона, яка порушила зобов`язання за цим Договором, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання за цим Договором, якщо це порушення сталося внаслідок обставин форс-мажору (непереборної сили). Обставинами форс-мажору (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, перелік яких наведений у ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору. Звільнення від відповідальності за цим положенням застосовується з моменту, коли непереборна сила стала причиною порушення зобов`язання та до моменту, коли непереборна сила припинила перешкоджати виконанню обов`язку.

7.2 Сторона, виконанню зобов`язань за цим Договором якої перешкоджають обставини форс-мажору, повинна не пізніше 7 (семи) календарних днів повідомити іншу Сторону про початок та припинення дії таких обставин на виконання обов`язків за цим Договором.

7.3 Сторона, яка посилається на обставини форс-мажору, повинна довести наявність таких обставин. Належним доказом наявності таких обставин і їх тривалості є документи, видані Торгово-промисловою палатою України (регіональною палатою), іншими

відповідними органами чи організаціями в Україні, уповноваженими посвідчувати відповідні факти.

Не надано Відповідачем суду і передбачених Договором доказів настання форс-мажорних обставин.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно зі статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11. 2004 № 15-рп/2004визначено, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно із ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, судом досліджено усі обставини даної справи та надано оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам.

З огляду на викладене, предмет та підстави позову, враховуючи основні засади судочинства, в тому числі, але не виключно, принципи: верховенства права, змагальності сторін, диспозитивності та пропорційності, а також необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами обох сторін, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 14208,00 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у сумі 1921,00 грн., сплачених Позивачем при поданні позову платіжним дорученням № 427 від 14.11.2019р. покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 74, 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо комерційна фірма «Гармонія» (69114, м. Запоріжжя, вул. Задніпровська, 17; код ЄДРПОУ 06949739) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) 14 208 (чотирнадцять тисяч двісті вісім) грн. 00 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 985 (дев`ятсот вісімдесят п`ять) грн. 09 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.