Постанова

від 29.05.2020 по справі 908/3595/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2020 року м.Дніпро Справа № 908/3595/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення господарського суду Запорізької області від 16.03.2020 року у справі № 908/3595/19 (суддя Проскуряков К.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5; код ЄДРПОУ 00135390)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо комерційна фірма «Гармонія» (69114, м. Запоріжжя, вул. Задніпровська, 17; код ЄДРПОУ 06949739)

про стягнення 27 705,92 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.03.2020 року у справі № 908/3595/19 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо комерційна фірма «Гармонія» на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» 14 208,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 985,09 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що доводи позивача про порушення відповідачем строків поставки товару згідно договору від 14.01.2019 року №09/03/31-МТР з додатком №1 та наявністю підстав для стягнення штрафу в розмірі 10% від суми непоставленої вчасно продукції підтверджуються частково.

Суд вважав, що:

- сторони у передбачений законом та договором спосіб внесли зміни до нього в частині визначення строку поставки товару, а саме фактично змінили умови пункту 4 додатку № 1 до договору, яким було визначено термін поставки: 30 календарних днів від дати отримання 25% передоплати (до 28 березня 2019 року.), узгодивши конкретний строк поставки - в період часу з 09.04.2019 року по 18.04.2019 року включно;

- позивач, отримавши пропозицію змінити строки поставки товару, добровільно погодився з нею, надіславши про це відповідачу лист від 03.04.2019 року № 01/01 /09/03/01/02-02/16/142, хоча мав право відмовитися від цієї пропозиції;

- відповідач на 1 день прострочив поставку позивачу товару у строки, узгоджені сторонами у наведеному вище листуванні та відповідно вимог п. 5.3 договору, протектор магнієвий ПРМ-20 у кількості 37 шт. на суму 142080,00 грн. було отримано позивачем 19.04.2019 року, а не до 18.04.2019 року.

Не погодившись з рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Просить:

- розглянути справу у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи;

- скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 16.03.2020 року у даній справі в частині відмови в задоволенні позову у повному обсязі;

- судові витрати розподілити відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом були порушені матеріальні та процесуальні норми права, надана неналежна оцінка доказам по справі.

Вказує, що:

- суд першої інстанції, всупереч заявленим позовним вимогам, згідно з якими предметом спору є прострочення поставки та застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених договором від 14.01.2019 року №09/03/31-МТР з додатком №1, вийшов за межі позовних вимог та, змінивши предмет спору, безпідставно встановив факт внесення в додаток №1 до договору змін щодо продовження строку поставки;

- процитувавши у рішенні ч. 1 ст.654 Цивільного кодексу України, суд дійшов невірного висновку, що сторони договору внесли зміни до договору обмінявшись листами;

- суд встановив, що термін поставки закінчився 28.03.2019 pоку, але не надав належної оцінки тому, що лист відповідача, який суд розцінив як пропозицію укласти додаткову угоду, датований 02.04.2019 pоку, тобто «пропозиція» надійшла через майже тиждень після моменту прострочення;

- суд першої інстанції не вказав у рішенні, яким чином відбувся обмін листами; не дослідивши ці обставини, не застосував до правовідносин сторін норми законодавства щодо електронного документообігу та підпису, також суд проігнорував положення п.12.2 договору про те, що доповнення або будь-які угоди до договору повинні бути підписані належним чином, що означає наявність повноважень у особи, що підписала документ, а також печатки;

- вийшовши за межі позовних вимог, суд самостійно встановив інший предмет спору, вказавши, що «Предметом спору є встановлення факту внесення сторонами змін до договору №09/03/31-МТР від 14.01.2019 року шляхом обміну листами щодо зміни строку поставки товару» .

Скаржник просить суд скасувати оскаржуване ним судове рішення в частині відмови в задоволенні заявлених вимог та судові витрати розподілити відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

В матеріалах справи містится поштове повідомлення з відміткою про отримання відповідачем ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2020 року про відкриття апеляційного провадження (а.с.96). Тобто, відповідач обізнаний про розгляд справи №908/3595/19 в суді апеляційної інстанції, але не скористався своїм процесуальним правом щодо наданя відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача штраф за порушення ТОВ «Виробничо комерційна фірма «Гармонія» строків поставки обумовленого договором від 14.01.2019 року №09/03/31-МТР з додатком №1, предметом якого згідно з п.1.1 додатку №1 до договору є поставка протектору магнієвого ПРМ-20 (68 піт.), протекторів ПМ-10У (8 шт.), загальною вартістю 277059,17 грн.

Між тим, як вірно зазначає апелянт, суд першої інстанції безпідставно визначив предмет спору - встановлення факту внесення сторонами змін до договору № 09/03/31-МТР від 14.01.2019 року шляхом обміну листами щодо зміни строку поставки товару.

Сторонами не оспорюється, що між Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо комерційна фірма «Гармонія» (далі - продавець, відповідач) було укладено договір від 14.01.2019 року №09/03/31-МТР (далі - договір) з додатком №1.

Відповідно до п. 1.1 договору у порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов`язується передати продукцію (далі-товар) у власність покупця, а покупець прийняти товар та сплатити за нього відповідну грошову суму.

Згідно п. 1.2 договору асортимент, кількість, якість, вартість та інші характеристики товару визначені в додатках до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

У додатку № 1 до договору продавцем і покупцем було узгоджено належний до поставки товар, а саме: протектор магнієвий ПРМ-20 у кількості 68 шт., за ціною без ПДВ 3200,00 грн. за штуку, загальною вартістю без ПДВ 217600,00 грн., а всього, з урахуванням ПДВ, -261120,00 грн.; протектор ПМ-10У у кількості 8 шт., за ціною без ПДВ 1660,33 грн. за штуку, загальною вартістю без ПДВ 13282,64 грн., а всього, з урахуванням ПДВ, - 15939,17 грн., а всього на загальну суму з ПДВ 277059,26 грн.

Відповідно до п. 5.1 договору продавець зобов`язується передати покупцю товар у строк та на умовах, визначених цим договором та відповідними додатками до цього договору.

Згідно п. 5.3 договору датою постачання товару вважається дата передачі його покупцю у місці призначення без зауважень по кількості, комплектності та якості, якщо інше не встановлено додатками до договору та/або додатковими угодами. Факт передачі товару підтверджується підписаною сторонами без зауважень видатковою накладною та/або відповідним актом приймання-передачі товару. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з дати підписання сторонами без зауважень видаткової накладної та/або Акту приймання-передачі товару.

Відповідно до пункту 6.9 договору за порушення строку постачання товару, у тому числі викликане виявленням нестачі товару або постачанням товару, який не відповідає якості та комплектності, що обумовило необхідність заміни або додаткового постачання товару у порядку, визначеному п. 5.12 її 5.13 договору, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 10%, а в разі прострочення термінів поставки на 30 і більше календарних днів - у розмірі 15 % від вартості товару, не поставленого вчасно.

Пунктом 3 додатку № 1 до договору визначено умови оплати товару, що поставляється: 25% - передоплата, 75% - по факту поставки всієї продукції протягом 15 банківських днів, а пунктом 4 додатку № 1 визначено термін поставки: 30 календарних днів від дати отримання 25% передоплати.

Згідно п. 6 додатку № 1 вантажоодержувачем є ДНГ-НГВУ «Долинанафтогаз» ПАТ «Укрнафта» (Івано-Франківська область, м. Долина).

Судом встановлено, що позивач 26.02.2019 року здійснив передплату товару у розмірі 25% його вартості у розмірі 69264,82 грн. згідно з платіжним дорученням №2745- П19.

Враховуючи умови договору, відсутність заперечення відповідача щодо отримання передоплати 26.02.2019 року, суд вірно зазначив, що строк поставки товару - 28.03.2019 року включно.

Сторонами не оспорюється, що відповідач здійснив поставку товару 03.04.2019 року та 19.04.2019 року, що підтверджується видатковими накладними від 03.04.2019 року №014 та від 16.04.2019 року №015.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Колегія суддів поділяє висновок рішення суду першої інстанції про погодження обома сторонами змін до договору в частині строків поставки продукції та вважає, що скаржник не спростував доводи суду.

Так, порядок внесення змін до господарських договорів визначено ст. 188 Господарського кодексу України, згідно з якою зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вва жає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за до говором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Згідно ч. 1 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються від повідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до пунктах 12.2 та 12.3 договору поставки сторони домовилися про наступне:

12.2 Ніякі зміни, доповнення до цього договору або будь-які угоди, пов`язані з цим договором, не будуть дійсними до тих пір, доки вони не будуть складені в письмовій формі українською мовою та належним чином підписані сторонами.

12.3 Усі зміни та доповнення до цього договору, виконані відповідно до умов, визначених у договорі, складають його невід`ємні частини.

Суд вірно зазначив, що договір № 09/03/31-МТР від 14.01.2019 року не містить вимог щодо викладення змін до договору шляхом підписання сторонами єдиного документу.

Встановлено, що відповідач звернувся до позивача листом від 02.04.2019 року № 19-0058 за підписом директора С. Г. Кондратенко, у якому просив позивача дозволити відвантаження продукції без штрафних санкцій з розбивкою на дві партії: 1 партія 9-11 квітня 2019 року, 2 партія 16-18 квітня 2019 року на склад ДНГ-НГВУ «Долинанафтогаз» вантажоперевізником ТОВ «Нова пошта» . Тобто, відповідач просив змінити строк поставки обумовленого товару.

У відповідь на зазначений лист позивач своїм листом від 03.04.2019 року № 01/01 /09/03/01/02-02/16/142 за підписом директора департаменту закупівель та матеріально-технічного забезпечення Агеєва А.О.,о в межах 20 денного строку, встановленого ст. 188 Господарського кодексу України, погодився прийняти товар, що підлягає поставці згідно договору № 09/03/31-МТР від 14.01.2019 року (з додатком №1), а саме: протектор магнієвий ПРМ-20 у кількості 68 шт. та протектор ПМ-10У у кількості 8 шт., гранична дата / період отримання 09.04.2019 року - 18.04.2019 року.

Спростовуючи погодження сторонами змін умов договору в частині строку поставки, позивач зазначає на те, що суд не дослідив, яким чином відбувся обмін листами; не застосував до правовідносин сторін норми законодавства щодо електронного документообігу та підпису, також суд проігнорував положення п.12.2 договору про те, що доповнення або будь-які угоди до договору повинні бути підписані належним чином, а також спростовував факт отримання ним листа відповідача.

Щодо цього колегія суддів зазначає, що відповідно до актів приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю № 652 від 09.04.2019 року та №723 від 19.04.2019 року, отримувач товару зазначає на наявність листа-дозволу ПАТ НГВУ «Укрнафта» № 01/01 /09/03/01/02-02/16/142 від 03.04.2019 року на № 19-0058 від 02.04.2019 року.

Викладене підтверджує, що позивач дійсно отримував лист щодо перенесення строків поставки товару, погодив відповідачу зазначений постачальником строк.

Таким чином, сторони у передбачений законом та договором спосіб внесли зміни до нього в частині визначення строку поставки товару, а саме фактично змінили умови п. 4 додатку № 1 до договору, яким було визначено термін поставки: 30 календарних днів від дати отримання 25% передоплати (до 28 березня 2019 року), узгодивши конкретний строк поставки - в період часу з 09.04.2019 року по 18.04.2019 року, включно.

Отже, дослідження інших обставин, зазначених скаржником, для встановлення дійсних обставин справи не є необхідним, оскільки встановлено, що позивач, отримавши пропозицію змінити строки поставки товару, добровільно погодився з нею, надіславши про це відповідачу лист від 03.04.2019 року № 01/01 /09/03/01/02-02/16/142, хоча мав право відмовитися від цієї пропозиції.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які

боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.1 та 2 ст.549 Цивільного кодексу України).

Враховуючи обставини справи, є доведеним, що відповідач порушив погоджені з позивачем зобов`язання на 1 календарний день, поставивши протектор магнієвий ПРМ-20 у кількості 37 шт. на загальну суму з ПДВ - 142 080,00 грн. 19.04.2019 року за видатковою накладною №015 від 16.04.2019 року та Актом приймання-передачі №723 від 19.04.2019 року.

Отже, розмір штрафу за порушення строків поставки вірно визначено судом у сумі 14 208,00 грн.

Колегія суддів вважає, що доводи апелянта про безпідставність часткового задоволення позовних вимог не обґрунтовані. Апеляційна скарга не доведена і задоволенню не підлягає.

Згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд апеляційної скарги у розмірі 2881,50 грн. слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 16.03.2020 року у справі № 908/3595/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: Ю.Б. Парусніков