Рішення

від 10.03.2020 по справі 569/12946/18

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/12946/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2020 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Харечка С.П.,

при секретарі - Глотовій П.В.

з участю: позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2

представника відповідача РМР - Єфіменко О.М.

представника відповідача ПСП Волинь - Левчунь С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Рівненської міської ради, ПСП Волинь , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання права користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

11 липня 2018 року до Рівненського міського суду звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до Рівненської міської ради, ПСП Волинь , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання права користування житловим приміщенням, в якій просить суд: визнати за ним право на користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову вказує, що квартиру (кімнату) АДРЕСА_1 отримав його батько, ОСОБА_4 ,який працював в КСП Волинь . Вказує, що після того як батько отримав від ПСП Волинь благоустроєну однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , то по рішенню правління профспілки ПСП від 05.09.1995 року ордер на квартиру АДРЕСА_1 отримала його бабуся, ОСОБА_5 . Зазначає, що в 2008 році помер його батько, а ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся. Вказує, що і до смерті бабусі ,і після її смерті, він проживав у квартирі АДРЕСА_1 , що і було встановлено рішенням Рівненського міського суду від 27.12.2016 року. В березні 2017 року він звернувся до керівника ПСП Волинь із письмовою заявою, у якій на підставі судового рішення просив укласти зі ним договір найму житла у квартирі АДРЕСА_1 , однак відповіді не отримав. На початку червня 2017 року мешканці гуртожитку приходили на сесію Рівнеради і з метою приватизації займаних квартир просили прийняти його у комунальну власність, бюджетна комісія міськвиконкому схвалила проект рішення про ініціювання такої передачі, однак до теперішнього часу гуртожиток є власністю ПСП Волинь . Зазначає, що згідно відповіді ПСП Волинь від 19.03.2018 року за №80 питання щодо переоформлення договору на квартиру на мене не вирішувалося через реєстрацію у зазначеній квартирі фізичної особи, якій відповідно до ордеру задано право проживання у квартирі,однак інформації про вказану особу ПСП Волинь на повторний запит не надало. Зважаючи на те, що ордер надається лише на вільне жиле приміщення ,а він постійно проживає у квартирі АДРЕСА_1 , то право за користування цією квартирою у вищевказаної особи не виникло. За вищевказаних обставин саме він має право на користування квартирою АДРЕСА_1 . У зв`язку з цим звертається до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Представник позивача суду пояснила, що її довіритель як до, так і після смерті бабусі ОСОБА_5 користувався та проживав у кімнаті АДРЕСА_1 , вказані обставини встановлені судовим рішенням. А тому жодних правових підстав вселяти ОСОБА_3 в кімнату АДРЕСА_1 у ПСП Волинь не було.

Представника відповідача РМР в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила суд відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у відзиві на позов. Суду пояснила, що Приватним сільськогосподарським підприємством Волинь переданий гуртожиток на АДРЕСА_1 у комунальну власність виконавчому комітету Рівненської міської ради на підставі акту приймання-передачі №121 від 14.11.2017 року. Жодних ордерів на вселення в даний гуртожиток Рівненською міською радою не здійснювалося.

Представника відповідача ПСП Волинь в судовому засіданні позовні вимоги позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в задоволені позову. Суду пояснив, що письмова заява від позивача про укладення договору найму на адресу ПСП Волинь надійшла в березні 2017 року без підпису особи, а тому і не була розглянута. Також пояснив, що ордер на кімнату видавався на одну особу ОСОБА_5 , яка померла в 2013 році. Позивач не був зареєстрований у спірній кімнаті, а також не перебував у трудових відносинах з підприємством.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засіданні не з`явився, про день та час розгляд у справи був повідомлений причини неявки суду не повідомив.

Суд заслухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що гуртожиток за адресою АДРЕСА_1 зареєстрований за ПСП Волинь на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 15 травня 2007 року виконавчим комітетом Рівненської міської ради.

На підставі акту приймання-передачі №121 від 14.11.2017 року Приватне сільськогосподарське підприємство Волинь передало гуртожиток по АДРЕСА_1 у комунальну власність виконавчому комітету Рівненської міської ради.

По рішенню правління профспілки ПСП від 05.09.1995 року ордер №292 на кімнату АДРЕСА_1 отримала ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 .

Згідно рішення Рівненського міського суду від 27 грудня 2016 року встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ОСОБА_5 в квартирі АДРЕСА_1 з 1995 року до часу відкриття спадщини, тобто до дня смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Частиною 4 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно із ст. 76, 77, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, який укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору (ч. 1 ст. 64 ЖК України).

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство (ч. 2 ст. 64 ЖК України).

Крім того, особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (ст. 65 ЖК України).

Згідно зі ст. 106 ЖК Української РСР повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму житлового приміщення замість попереднього наймача.

Таке ж право належить у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь - якому членові сім`ї наймача.

Судом встановлено, що на момент звернення до суду, в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 позивач ОСОБА_1 зареєстрований ніколи не був. Також суд встановив, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 з 23.03.2009 року.

Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/99 справа № 1-8/99 встановлено, що житловий кодекс Української РСР, визнаючи гарантії права громадян на житло, встановлює права і обов`язки наймача жилого приміщення та членів його сім`ї, які проживають разом з ним, за договором найму, обов`язковим елементом якого є плата за користування житлом та за комунальні послуги. Частина друга статті 64 цього Кодексу передбачає, що до членів сім`ї наймача належить дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може б ті визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом із наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Аналогічні положення щодо членів сім`ї власника будинку (квартири) містить частій четверта статті 156 Кодексу.

Таким чином, законодавець не встановив вичерпного переліку осіб, які належать до кола членів сім`ї наймача, але визначив критерії, за якими осіб не пов`язаних шлюбними або родинними стосунками, віднесено до них.

Згідно з частиною четвертою статті 9 ЖК Української РСР, ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку передбачених законом.

Згідно частини 1 статті 65 ЖК УРСР, наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (частина 2 статті 65 ЖК Української РСР).

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 106 ЖК України повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім`ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.

Отже, за змістом вказаної норми закону, будь-який член сім`ї наймача, що має повну цивільну дієздатність, має право вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення.

Сторона позивача та свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 вказали, що ОСОБА_1 вселився до спірної квартири в 1995 році як член сім`ї наймача квартири ОСОБА_5 , але не був зареєстрований у квартирі.

Однак, будь-яких доказів його вселення, проживання, укладання договорів піднайму або тимчасовості його проживання, як до так і після смерті ОСОБА_5 , щодо кімнати АДРЕСА_1 не укладалось.

У відповідача з ч. 2 ст. 122 ЖК у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення права і обов`язки за договором найму здійснюють члени його родини.

Після смерті ОСОБА_5 позивач не виконував усі передбачені договором найму житла обов`язки, а саме не виконував обов`язки щодо квартирної плати.

З урахуванням вищевикладених обставин справи вбачається, що ОСОБА_1 не зареєстрований по сьогоднішній день у квартирі, квартира, відносно якої існує спір, є його не єдиним і постійним місцем проживання, оскільки він приписаний за іншою адресою.

Разом з тим, позивач не може користуватися жилим приміщенням, так як з ним не укладений договір житлового найму.

Відповідно до положень ст. 129 Житлового кодексу Української PCP, єдиною підставою для вселення громадян на надану жилу площу в гуртожитку є виданий громадянину спеціальний ордер на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрацією підприємства (установи, організації, органу місцевого самоврядування).

Згідно положень ст. 128 Житлового кодексу Української PCP, жила площа в гуртожитку надається одиноким громадянам і сім`ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток.

Вказане також передбачене положеннями п.1 розділу II Положення про гуртожитки, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України №84 від 27.04.2015 року, згідно якого визначено, що вселення до гуртожитків проводиться власником гуртожитку або уповноваженою ним особою на підставі ордера, виданого відповідно до статті 129 Житлового кодексу Української PCP, з одночасним укладенням найму житлового приміщення в гуртожитку.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 дала суду показання, що вона є сестрою позивача. Вказує, що її брат проживав до смерті з бабусею за адресою АДРЕСА_1 , Крім того після її смерті він також продовжував там проживати. Вказала, що вона також там інколи була, а після смерті бабусі в даній квартирі знаходились і її речі також, які вона туди завезла в 2017 році. Зазначає, що в квартирі було змінено замки, і на даний момент вони не можуть потрапити в квартиру.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 дала суду показання, що вона є матір`ю позивача. Вказує, що її син з 5 років проживав з бабусею ОСОБА_5 , яка померла в 2013 році. Також ствердила, що син ОСОБА_4 був прописаний за адресою АДРЕСА_2 .

Щодо Рішення Рівненського міського суду від 27.12.2016 року на яке позивач посилається як на доказ того що він там проживає, суд зазначає наступне. Згідно рішення було встановлено, що позивач проживає за спірною адресою з 1995 року по 23 липня 2013 року для реалізації свого права, яке було перейшло в прядку спадкування. Однак спірна квартира не може бути об`єктом який підпадає під спадкове майно. Тому, що спірна квартира не перебувала у власності померлої.

Таким чином, враховуючи спірні цивільно-правові відносини між сторонами справи, які вирішуються тільки в судовому порядку, суд оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вимоги норм матеріального та процесуального права приходить до висновку, що позивачем ОСОБА_1 не доведено, що він набув рівного з наймачем права користування жилим приміщенням, у зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 258, 259, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову ОСОБА_1 до Рівненської міської ради, ПСП Волинь , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання права користування житловим приміщенням - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Позивач - ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою : АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач - Рівненська міська рада, місце знаходження: 33028, м.Рівне, вул. Соборна, буд.12 А, код ЄДРПОУ 34847334.

Відповідач - Приватне сільськогосподарське підприємство Волинь , місце знаходження: 35360, Рівненська область, Рівненський район, село Велика Омеляна, вул. Присадибна, буд.1а, код ЄДРПОУ 30716604.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено 18 березня 2020 року.

Суддя С.П. Харечко