РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 березня 2020 року м. Рівне
Справа № 567/8/20
Провадження № 22-ц/4815/427/20
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Бондаренко Н.В. (суддя-доповідач), Ковальчук Н.М., Хилевича С.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - Почапківська сільська рада Острозького району Рівненської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Острозького суду Рівненської області від 28 січня 2020 року в складі судді Венгерчук А.О., постановлену в м. Острог,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 11 січня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області, ОСОБА_2 про визнання додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини залишено без руху та надано позивачу строк протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 28 січня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області, ОСОБА_2 про визнання додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини визнано не поданою та повернуто позивачу.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у встановлений судом строк, позивач недоліки позовної заяви, вказаних в ухвалі суду від 11 січня 2020 року, належним чином не усунув.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликається на незаконність ухвали суду в зв`язку з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Зазначає, що подана ним позовна заява повністю відповідає вимогам, встановленим ст.ст.175,177 ЦПК України, а висновок суду про недотримання ним вимог вказаних норм є безпідставним.
Просить оскаржувану ухвалу скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції в новому складі суду.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 2ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду, зазначену у п.6 ч.1 ст.353 ЦПК України розглядається апеляційним судом без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційна скарга розглядається у письмовому проваджені без виклику учасників справи.
Згідно із ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Визнаючи позовну заяву неподаною та повертаючи її позивачу, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не усунуті недоліки позовної заяви в повному обсязі.
Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.
За правилом ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Право на звернення особи до суду є її абсолютним правом.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів реалізується через врегульовану процесуальним законом можливість пред`явити до суду позовну заяву, яка є процесуальною формою звернення за захистом порушеного права.
При цьому, право кожної особи на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод чи інтересів слід розуміти у праві такої особи на подання відповідних документів та доказів, певне обґрунтування позовних вимог у тій мірі, в якій вона вважає за необхідне, оскільки одним із визначальних принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, а особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Разом з цим, позовна заява за формою і змістом повинна відповідати вимогам ст.ст.175 і 177 ЦПК України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Частинною 3 ст. 185 ЦПК України, визначено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст.175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Постановляючи ухвалу від 11 січня 2020 року про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху для усунення недоліків, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна заява не відповідає ст.175 ЦПК України, а саме: в ній не викладено обставин та не зазначено доказів отримання письмової відмови нотаріуса у вчиненні такої нотаріальної дії, як видача свідоцтва про право на спадщину; не зазначені поважні причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини та докази, які їх підтверджують; відсутні докази родинних відносин із відповідачем ОСОБА_2 , оскільки з поданої позовної заяви не можливо встановити про належність даного відповідача; не зазначено жодних доказів, які б підтверджували або спростовували обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, а саме, що жодний із спадкоємців не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , зокрема не зазначено відомостей про заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , відомостей про наявність інших спадкоємців (Інформаційних довідок зі Спадкового реєстру (спадкові справи, заповіти/спадкові договори, довідок сільської ради, тощо, актуальних на час звернення до суду); не містить викладу обставин щодо зазначення доказів за ким на даний час зареєстроване право власності на спадкове майно, не вказано доказів наявності будь-якого спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_4 ; зміст позову не містить викладу обставини щодо обґрунтування підстав позову, оскільки в ньому не викладено обставин та не зазначено доказів того, чи посвідчувалися від імені ОСОБА_4 заповіти, та чи їх не було скасовано, у разі їх наявності; не вказано, чи зверталися відповідачі по справі до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, та не надано жодних відомостей про дану обставину; відсутні відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору; не зазначено відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювались.
На виконання вимог вказаної ухвали 24.01.2020 року ОСОБА_1 подано до суду першої інстанції нову редакцію позовної заяви, в якій він зазначив, що ОСОБА_2 є його рідним братом, однак докази на підтвердження вказаної обставини у нього відсутні, тому просив суд згідно ст. 84 ЦПК України зобов`язати ОСОБА_2 надати документ про його народження. Вказував, що із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину він не звертався, так як ним пропущено строк для прийняття спадщини, та просив суд витребувати з Острозької державної нотаріальної контори або іншої нотаріальної контори відомості про відкриття спадкової справи після смерті його батька ОСОБА_4 , прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину.
Крім того, в зв`язку з неможливістю надати документ про право власності на земельну ділянку просив витребувати такі відомості у Відділу Держагеокадастру в Рівненській області.
Доводив, що строк на прийняття спадщини ним пропущено з поважних причин, оскільки про наявність у батька спадкового майна, зокрема права власності на земельну частку (пай) лише в жовтні 2009 року.
Також, в новій редакції позовної заяви ОСОБА_1 ствердив, що заходи досудового врегулювання спору заходи забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви ним не вживались та позовів до тих самих відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав ним не подавалось.
У відповідності до ч.ч. 2, 4, 5, 8 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до положень п.7 ч.2 ст. 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.
З аналізу вказаних норм процесуального права вбачається, що докази можуть бути подані позивачем, як при подачі позову, так і на наступних стадіях цивільного процесу, у разі якщо ним буде обґрунтовано неможливість їх подання разом із позовною заявою з об`єктивних причин, що не залежали від нього.
В пункті 7 постанові Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" судам роз`яснено, що подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.
Крім того, частиною 1 ст. 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Питання про характер правовідносин, належність та допустимість доказів суд повинен вирішувати у відповідності з вимогами ст. 89 ЦПК України.
З наведеного вбачається, що питання оцінки обґрунтованості позову вирішується судом не на стадії відкриття провадження у справі, а на наступних етапах судового розгляду, та, у разі висновку суду про його необґрунтованість, позов може бути залишено без задоволення.
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, зокрема щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, здійснюється судом вже під час ухвалення рішення.
Пред`явлення позову до неналежного позивача та відсутність клопотання позивача про заміну неналежного відповідача є підставою для відмови у позові і не може бути підставою для повернення позовної заяви.
Крім того, наявність або відсутність спадкової справи у нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії також підлягає перевірці судом при розгляді справи по суті.
З позовної заяви та заяви, яка була надана ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали суду, вбачається, що позивачем зазначено обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, вказано докази, якими ці обставини підтверджуються, та заявлено клопотання про їх витребування у відповідності до ст. 84 ЦПК України.
Однак, суд першої інстанції на наведене уваги не звернув, не врахував, що подання доказів можливе і на наступних стадіях цивільного процесу, зокрема у підготовчому засіданні після відкриття провадження у справі, не вирішивши заявлених позивачем клопотань про витребування доказів, дійшов безпідставного висновку про повернення позовної заяви.
Повертаючи заяву, суд фактично надав оцінку доказам, наданим позивачем в обґрунтування позовних вимог, що є неприпустимим на стадії відкриття провадження у справі.
За наведених обставин висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви ОСОБА_1 , з підстав невиконання вимог, зазначених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, не ґрунтується на вимогах цивільного процесуального законодавства.
Згідно ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Наведені норми дають підстави для висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржена ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України суд,
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 28 січня 2020 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови ухвалено та виготовлено 17 березня 2020 року.
Судді: Бондаренко Н.В.
Ковальчук Н.М.
Хилевич С.В.
Суд | Рівненський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 17.03.2020 |
Оприлюднено | 19.03.2020 |
Номер документу | 88292729 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Рівненський апеляційний суд
Бондаренко Н. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні