Рішення

від 03.12.2020 по справі 567/8/20

ОСТРОЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 567/8/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2020 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя Венгерчук А.О.

секретар Войтко А.Г.

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача Януля В.С.

представника відповідача Шминдрук О.Ф.

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Острог цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини,

встановив:

в Острозький районний суд з позовом до Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_1 .

Позивач мотивує позовну заяву тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_6 , який проживав в с.Почапки Острозького району Рівненської області. Він, як син ОСОБА_6 , є спадкоємцем за законом першої черги. ОСОБА_4 - син спадкодавця, ОСОБА_5 - його співмешканка, котра не є спадкоємцем.

Вказує, що брат, як і він, не прийняв спадщину, а тому він не може реалізувати своє право на спадщину шляхом звернення в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини за погодженням із братом.

Після смерті ОСОБА_6 ніхто із спадкоємців відповідно до вимог норм ЦК УРСР 1963 року спадщину не прийняв, тому щодо успадкування застосовуються положення ЦК України.

Встановлений строк для прийняття спадщини ним пропущено з поважних причин, оскільки він не знав про те, що в батька-спадкодавця є спадкове майно, зокрема - право на земельну частку (пай), а про те, що батько має право на земельну частку (пай) дізнався тільки в жовтні 2019 року.

Просить позовні вимоги задовольнити, визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 30.03.2020 по справі було відкрите загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 04.06.2020 справу призначено до судового розгляду.

Позивач та представник позивача адвокат Януль В.С. в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та просять суд їх задовольнити.

Представник позивача пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_6 і позивач є спадкоємцем за законом першої черги, проте після смерті ОСОБА_6 ніхто із спадкоємців спадщину не прийняв.

Встановлений чинним законодавством України строк для прийняття спадщини позивачем пропущено з поважних причин, оскільки він не знав про те, що в батька є спадкове майно, зокрема - право на земельну частку (пай), а про те, що він мав таке право - дізнався тільки в жовтні 2019 року.

Вказав, що після того як він дізнався про наявність спадкового майна у жовтні 2019 року, то не вчиняв жодних дій, а лише у січні 2020 року звернувся з даним позовом до суду.

Представник відповідача - Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_6 проживав на території с.Почаки до своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказала, що разом із ним проживала ОСОБА_5 , яка близько 15 років проживала з померлим, доглядала його під час хвороби, а також здійснила його поховання. Зазначила, що сертифікат на земельну частку (пай) знаходиться у ОСОБА_5 .

Вказала, що позивач до сільської ради із жодними заявами щодо спадкового майна ОСОБА_6 не звертався. Також, сільською радою не здійснювалося жодних заходів щодо визнання спадщини відумерлою. Окрім того, на вказану земельну ділянку відсутні будь-які правовстановлюючі документи, окрім сертифіката, та їй не присвоєно кадастрового номера. Зазначила, що вказаний пай здається сільською радою в оренду і вона отримує за нього грошові кошти.

Також, представник сільської ради подала до суду відзив на позов, в якому вказала, що позовні вимоги не визнає, тому що спадкодавець проживав однією сім`єю з ОСОБА_5 . Також Почапківська сільська рада Острозького району Рівненської області підтверджує, що нею не вживалися жодні дії щодо визнання спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_6 - відумерлою.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, про час та місце його проведення повідомлений у встановленому законом порядку, подав заяву у якій вказав, що не заперечує щодо заявленого позову та не проти відносно задоволення позовних вимог. Справу просить розглядати без його участі.

Представник відповідача ОСОБА_5 - адвокат Шминдрук О.Ф., у відзиві вказала та у судовому засіданні підтвердила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , який на день своєї смерті був зареєстрований та проживав в с. Почапки Острозького району Рівненської області разом із відповідачкою ОСОБА_5 . Позивач у своєму позові не навів жодної поважної та об`єктивної обставини, щодо неможливості його вчасного звернення до нотаріуса за місцем відкриття спадщини із заявою про прийняття спадщини. Зважаючи на те, що позивач проживає в одному районі, що і його батько, тому він мав всі можливості вчасно звернутись із заявою про прийняття спадщини.

Вважає, що посилання позивача про необізнаність його про наявність сертифіката на земельну частку на ім`я спадкодавця не може розглядатись судом як поважна причина для поновлення строку для прийняття спадщини.

З письмових доказів, досліджених в судовому засіданні встановлено наступне.

З свідоцтва про народження № НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 і його батьками вказані ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.5)

З довідки №691 від 27.12.2019 встановлено, що ОСОБА_6 на день смерті постійно був зареєстрований і проживав в с.Почапки Острозького району Рівненської області разом із ОСОБА_5 - співмешканкою. (а.с.8)

З свідоцтва серії НОМЕР_2 встановлено, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.9)

З виписок з погосподарської книги за 1983-1985 роки, 1986-1990 роки, 1991-1995 роки, 1996-2000 роки встановлено, що ОСОБА_6 (чоловік, інвалід І гр. по зору) проживав з ОСОБА_5 (голова домогосподарства). (а.с.72,73,74,75)

З витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №60865881 встановлено, що відповідь на запит за параметром ОСОБА_6 у Спадковому реєстрі відсутня. (а.с.94)

Суд, вислухавши пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи, рахує, що в задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 ст.1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України , для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина 1 статті 1269 ЦК України ).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з ч.1, 3 ст.1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу , не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Аналіз вищезазначеної норми закону свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах: від 26.09.2012 № 6-85цс12, від 04.11.2015 № 6-1486цс15, від 23.08.2017 №6-1320цс17.

Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України , для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Відповідно до п.24 постанови Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 №7 , вирішуючи питання щодо визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно до абз. 26-29 п.2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , не визнаються поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як відсутність у спадкоємця інформації про смерть спадкодавця, юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови, тимчасова втрата правовстановлюючих документів або відсутність оригіналів документів на спадкове майно в період подання заяви, фактичне користування і володіння майном спадкодавця або ж проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Постановою Верховного суду від 26.06.2019 по справі №565/1145/17 розширено перелік поважних причин пропуску прийняття спадщини, а саме: поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України , суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст.76 ЦПК України , доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування роз`яснив, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України , якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР , у тому числі щодо прийняття спадщини. У разі, коли спадщина, яка відкрилась до набуття чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_6 відкрилась у період чинності ЦК Української РСР , тобто до 1 січня 2004 року, то застосуванню підлягають норми цього Кодексу 1963, у тому числі щодо підстав спадкоємства, усунення від спадщини та прийняття спадщини.

Відповідно до статей 524 , 529 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Спадкоємцями за законом першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Згідно із статтею 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу .

У статті 548 ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Згідно з положеннями статей 549 , 554 ЦК УРСР визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу ) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках. Якщо спадкодавець заповідав усе своє майно призначеним ним спадкоємцям, то частка спадщини, яка належала б спадкоємцеві, який відпав, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними в рівних частках.

Відповідно до статті 553 ЦК УРСР спадкоємець за законом або за заповітом в праві був відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважалося, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчить про прийняття спадщини.

Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом було правом спадкоємця й залежало виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.

За правилами частини першої статті 550 ЦК УРСР строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу , може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.

Цей строк може бути подовжений судом за заявою заінтересованої особи при доведеності поважності причин його пропуску. Якщо в указаний строк позивач вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною, суд із цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно, а не про подовження пропущеного строку.

Відповідно до п. 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року № 4 Про практику розгляду судами України справ про спадкування , передбачений статтею 549 ЦК УРСР шестимісячний строк для прийняття спадщини може бути продовжений судом за заявою заінтересованої особи при доведеності поважності причин його пропуску. У разі продовження зазначеного строку суд одночасно вирішує питання про визнання за позивачем права на належне йому майно, що збереглося в натурі, або на грошові суми, коли воно реалізоване.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, які має оцінити суд з урахуванням доводів і заперечень учасників справи та її фактичних обставин.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через небажання отримання інформації про наявність спадкового майна, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Незнання про наявність майна у спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.

Суд не визнає поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, вік, наявність конфліктів між спадкоємцями, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини тощо.

Ураховуючи вимоги статей 12 , 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, позивач посилався на те, що про існування спадкового майна він не знав та не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки він вважав, що у його батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , було відсутнє будь-яке майно чи права на нього. При цьому позивач не відмовлявся від спадщини, а її фактичне неприйняття мало об`єктивну причину, а саме: незнання про існування спадкового майна.

Судовим розглядом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а позивач як спадкоємець за законом звернувся до суду з даним позовом лише 03.01.2020, тобто через 22 роки після відкриття спадщини.

ОСОБА_1 протягом шести місяців з дня смерті батька жодної дії на прийняття спадщини не вчинив, в судовому засіданні підтвердив, що жодних дій націлених на з`ясування наявності майна у померлого батька також не вчиняв, станом на 27.11.2020 жодного разу особисто із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звертався. Зазначені обставини позивач підтвердив у позовній заяві та у судовому засіданні.

Зважаючи на обізнаність про відкриття спадщини, позивач мав об`єктивну можливість дізнатися про порушення своїх прав, оскільки не був позбавлений права чи змоги звернутися до відповідних органів влади або нотаріальної контори за отриманням інформації щодо наявності чи відсутності спадкового майна після смерті батька, з`ясування кола спадкоємців.

Таким чином наведені позивачем обставини не можуть вважатися належною підставою для продовження строку для прийняття спадщини з огляду на те, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які свідчать про наявність у позивача, який був зацікавленим у прийнятті спадкового майна, труднощів для прийняття спадщини, в тому числі щодо з`ясування факту наявності майна чи майнових прав у батька чи зі зверненням з відповідною заявою про прийняття спадщини за законом до нотаріальної контори.

Так званий факт необізнаності позивача щодо наявності майнових прав у його батька, не є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкоджали позивачу у встановлений законом строк звернутися із заявою про прийняття спадщини у розумінні положень статті 550 ЦК УРСР .

Судом не визнаються поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо порядку прийняття спадщини, а самі по собі посилання на те, що позивач дізнався про порушення своїх прав у жовтня 2019 року, з невідомих для суду джерел, оскільки позивач не зазначив про наявність доказів отримання інформації про наявність спадкового майна саме у жовтні 2019 року, на переконання суду є недостатніми підставами для продовження пропущеного строку.

Отже, позивачем не доведені поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини, які давали б підстави для продовження строку для прийняття спадщини понад установлений законом шестимісячний строк.

Суд зауважує, що незнання про існування спадкового майна, на що посилається позивач, жодним чином, не обмежило його право, як спадкоємця за законом, подати відповідну заяву нотаріусу про прийняття спадщини, оскільки позивач є сином спадкодавця ОСОБА_6 . Доказів того, що позивачу з об`єктивних причин не було відомо про наявність спадкового майна, суду не надано.

Водночас суд враховує ту обставину, що з часу смерті ОСОБА_6 до часу звернення позивача до суду пройшло двадцять два роки, що є досить тривалим проміжком часу і позивач протягом всього цього періоду не виявляв свій інтерес до реалізації своїх спадкових прав.

Дослідивши надані докази та встановивши фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, аналізуючи та оцінюючи всі докази по справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що наведені ОСОБА_1 причини пропущення строку не є об`єктивними, непереборними та істотними труднощами, які можуть бути визнані поважними для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, тобто в позивача перешкод для подачі заяви до нотаріальної контори після смерті батька в період з 1998 року до 2020 року не було, але він не скористався правом на прийняття спадщини, а тому суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1220,1269,1270, 1272 ЦК України, ст.ст. 524, 525, 548- 550, 553 ЦК УРСР , ст. ст. 4 , 7 , 8 , 10-13, 83 , 247 , 258 , 259 , 263- 265 ЦПК України , суд,

у х в а л и в :

в задоволенні позову ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області (місцезнаходження: с.Почапки, вул.Незалженості, буд.5 Острозький район Рівненська область, код ЄДРПОУ 22568706), ОСОБА_4 (фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 (зареєстроване місце проживання: с.Почапки Острозький район Рівненська область) про визнання додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07 грудня 2020 року.

Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.